Рішення

від 05.04.2017 по справі 357/14294/16-ц

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/14294/16-ц

2/357/678/17

Категорія 46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

05 квітня 2017 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Ліщинська О. С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду № 5 справу за позовом заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи : Білоцерківська міська рада, ОСОБА_2 про визнання недійсним наказу Головного управління Держземагенства у Київській області, скасування запису про державну реєстрацію та витребування з незаконного володіння земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

Білоцерківська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернулася до суду з даним позовом мотивуючи тим, що було встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, загальною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва, яка знаходиться в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району. Зокрема, було встановлено, що наказом Головного управління Держземагенства у Київській області за № 10-10664\15-14-сг від 06.11.2014 року було надано дозвіл ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району, орієнтовним розміром 0,1200 га з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, із земель сільськогосподарського призначення державної власності. Та наказом Головного управління Держземагенства у Київській області за № 10-7790\15-15-сг від 26.01.2015 року було затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер 3220489500:01:023:0523) для індивідуального садівництва, а в подальшому Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області 17.06.2015 року було видано свідоцтво про право власності 39234566 на вказану земельну ділянку. На підставі договору купівлі-продажу від 04.12.2015року вказану земельну ділянку придбав ОСОБА_1 Позивач зазначає, що вказані накази на імя ОСОБА_3 прийняті з порушенням чинного законодавства та є недійсними, оскільки у 1989 році виконкому Білоцерківської міської ради було надано ОСОБА_4 акт на право користування земельною ділянкою серія Б за № 086970 площею 0,7 га, який було зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №109, а в подальшому, відповідно до постанови Верховної Ради України від 30.01.1992 року за № 2072-ХІІ було вилучено в радгоспу Білоцерківський Білоцерківського району Київської області 20,0 га земель і надано в постійне користування під будівництво житлового масиву виконкому Білоцерківської міської Ради народних депутатів. Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 28.04.1992 року за №132 було надано відділу капітального будівництва вказану земельну ділянку 20,0 га під будівництво житлового масиву по вул. Піщаній в м. Біла Церква. Із викопіювання з публічної кадастрової карти міста Біла Церква земельна ділянка площею 0,1200 га, що надана у власність ОСОБА_3 перебуває в межах земельної ділянки площею 20,7 га, що належить Білоцерківській міській раді, відповідно до вказаного Державного акту на право користування землею. Цільове призначення земельної ділянки 20,7 га, що була надана під будівництво житлового масиву - не змінювалося. Окрім того, частина запланованого будівництва житлового масиву вже виконана, зведено чисельні будинки. А тому позивач, посилаючись на ст.ст. 116,122,149 ЗК України, просив суд визнати недійсними та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області за № 10-779/15-15-сг від 26.01.2015 року, яким надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку у власність, загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер3220489500:01:023:0523) для індивідуального садівництва, із земель сісльбкогосподарського призначення державної власності; скасувати запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3220489500:01:023:0523 з цільовим призначенням для індивідуального садівництва площею 0,1200 за ОСОБА_1 за індексним номером 26777671 від 04.12.2015 року, проведену приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1200 га з кадастровим номером 3220489500:01:023:0523, яка розташована в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району; стягнути з відповідачів судові витрати по спарві.

В судовому засіданні прокурор Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області підтримав позовні вимоги.

Представник третьої особи у справі, Білоцерківської міської ради, позов підтримала.

Відповідач, ГУ Держгеокадастру в Київській області не направили в судове засідання свого представника, про день та час розгляду справи були повідомлені належно.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений за зареєстрованою адресою проживання рекомендованим листом, жодних клопотань чи заперечень суду не подав, та відповідно до положень ч.5 ст. 74 ЦПК України вважається, що відповідач повідомлений належно про розгляд справи.

Третя особа, ОСОБА_2, в судове засідання не з явився, про день та час розгляду спарви був повідомлений належно, причини неявки суду не відомі.

На підставі положень ч. 4 ст. 169,ч.ч.1,2 ст. 224 ЦПК України суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, проти чого представник позивача не заперечує.

Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити з наступних підстав.

Так, по справі встановлено, що на звернення ОСОБА_3 наказом №10-10664\15-14-сг від 06.11.2014 року Головного управління Держземагенства у Київській області було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, орієнтовним розміром 0,1200 га, з цільовим призначенням - для індивідуального садівництва, із земель сільськогосподарського призначення державної власності. Зазначене підтверджено копією Наказу Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (а.с.16).

Встановленим є те, що Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області за № 10-779\15-15-сг від 26.01.2015 року було затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер 3220489500:01:023:0523) для індивідуального садівництва. Зазначене підтверджено копією відповідного Наказу (а.с.17).

Встановлено, що Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області 04.06.2015 року було видано ОСОБА_3 свідоцтво про право власності 39234566 на вказану земельну ділянку.

Встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.12.2015, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5 земельну ділянку, загальною площею 0,1200 га кадастровий номер 3220489500:01:023:0523) для індивідуального садівництва, розташовану на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області придбав ОСОБА_1 Цього ж дня, вказаним нотаріусом зареєстровано рішення про державну реєстрацію №26777671 права власності на дану земельну ділянку за ОСОБА_1 Зазначене підтверджено копією договору купівлі-продажу земельної ділянки (а.с.18-19) та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.30-31).

Встановленим є те, що в 1989 році Білоцерківському міськвиконкому було надано ОСОБА_4 акт на право користування земельною ділянкою серія Б за № 086970 площею 0,7 га для будівництва 233-х квартирного житлового будинку. Даний ОСОБА_4 акт на право користування земельною ділянкою серія Б за № 086970 було належно зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №109. ОСОБА_6 містить опис земельної ділянки із зазначенням суміжних землекористувачів, а також в ньому міститься запис про внесення зміни на підставі Постанови Верховної Ради України за 32072-ХІІ від 30.01.1992 року. Тобто, відповідно до постанови Верховної Ради України від 30.01.1992 року за № 2072-ХІІ було вилучено в радгоспу Білоцерківський Білоцерківського району Київської області 20,0 га землі і надано її в постійне користування під будівництво житлового масиву виконкому Білоцерківської міської Ради народних депутатів. Зазначене підтверджено копією Державного ОСОБА_6 на право користування землею (а.с.20-26).

В підтвердження позовних вимог, позивачем надано копію рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів від 28.04.1992 року Про надання земельних ділянок та дозвіл на будівництво підприємствам та організаціям міста . Зокрема, зміст рішення містить інформацію про надання відділу капітального будівництва міськвиконкому земельну ділянку площею 20,0 га для будівництва житлового масиву по вул. Піщаній (а.с.27).

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 0,1200 га з кадастровим номером 3220489500:01:023:0517 входить в межі земельної ділянки площею 20,7 га, що належить Білоцерківській міській раді відповідно до Державного акту на право користування земельною ділянкою серія Б за № 086970. Дане підтверджено Викопіюванням з публічної кадастрової карти міста Біла Церква, житлового масиву Піщаний (а.с.29).

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Статтею 361 Закону України Про прокуратуру та ч. 2ст. 45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1,3,5 ст. 116 ЗК України (в редакції чинній на час передачі ділянки у власність) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно ч.4,5 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній на час передачі ділянки у власність) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно ст. 149 ЗК України (в редакції чинній на час передачі ділянки у власність) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Частина перша статті 149 в редакції Закону № 3123-VI від 03.03.2011 . Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно положень ст. ст. 141, 149 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Згідно ст.20 ЗК України погодження матеріалів місця розташування об'єкта, що передбачається розмістити на земельній ділянці особливо цінних земель державної чи комунальної власності із зміною її цільового призначення, здійснюється за погодженням з Верховною Радою України в порядку, визначеному статтею 151 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Однак, в даному випадку цільове призначення земельної ділянки площею 20,7га під будівництво житлового масиву по вул. Піщаній, що перебуває у користуванні виконавчого комітету Білоцерківської міської Ради народних депутатів, відповідно до Державного акту на право користування землею серія Б за № 086970, було змінено з порушенням встановленого порядку не уповноваженим органом.

Відповідно до ст.186 -1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Законом України Про державний земельний кадастр від 07.07.2011 року /зі змінами/, який діє з 01.01.2013 року, передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. ОСОБА_4 реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним ОСОБА_4 кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин /ст. 24 ЗУ Про державний земельний кадастр /.

А згідно ч.3 цієї статті, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою, зокрема, особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Відповідно до ч.5,ч.6 ст.24 Закону України Про державний земельний кадастр державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

За змістом ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Таким чином, вивченням документів, що стали підставою для отримання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер 3220489500:01:023:0523) для індивідуального садівництва, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, - встановлено, що земельна ділянка надана у власність, всупереч ст. ст. 20, 116, 122, 149 ЗК України, не уповноваженим органом, з порушенням порядку зміни цільового призначення та припинення в установленому ЗК України прав Білоцерківської міської ради на постійне користування вказаною земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній |реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Згідно зі ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Стаття 153 ЗК України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо (відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

А за змістом ч. 3 зазначеної статті ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Наведене вище свідчить про можливість застосування віндикації для захисту порушених інтересів держави.

Зважаючи на те, що відповідачем ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку зареєстровано в установленому законом порядку, то відновити становище, яке існувало до порушення відповідно до ст. 16 ЦК України, можливо, лише, шляхом визнання недійсним наказу Головного управління Держземагентства у Київській області №10-779/15-15-сг від 26.01.2015р., та шляхом скасування запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,1200 га (кадастровий номер 3220489500:01:023:0523) згідно ч. 2 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", і витребування земельної ділянки на користь Київської обласної державної адміністрації в порядку ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що в даному випадку порушуються інтереси держави, оскільки незаконне прийняття оскаржуваних наказів суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 ЗКУ. Зокрема, у зв'язку з прийняттям наказу Головного управління Держземагенства у Київській області №10-779/15-15-сг від 26.01.2015 та відведенням у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, порушено інтереси держави в особі Київської обласної державної адміністрації. А тому, у даному позові від імені держави в якості позивача визначено Київську обласну державну адміністрацію, як орган в особі держави, поза волею якого спірна земельна ділянка вибула з її власності, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 ЗК України.

Із вище наведеного вбачається, що ОСОБА_3 було передано у власність земельну ділянку площею 0,1200 га для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності всупереч ст.ст. 20,116,122,149 ЗК України, ст. 24 ЗУ Про державний земельний кадастр , тобто передача земельної ділянки відбулася не уповноваженим органом, без зміни цільового призначення та припинення в установленому ЗК України прав Білоцерківської міської ради на постійне користування вказаною земельною ділянкою. Також, державний реєстратор Києво-Святошинського РУЮ в порушення Закону України Про державний земельний кадастр здійснив реєстрацію земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора та не запитав від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які раніше проводили таку реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень.

Доказів того, що державний реєстратор, чи ГУ Держземагенства у Київській області, чи ОСОБА_2 зверталися до Білоцерківської райдержадміністрації чи Білоцерківської міської ради за отриманням згоди на підготовку проектів відведення земельної ділянки для індивідуального садівництва, чи наданням інформації, - в судовому засіданні не було надано.

Обставини, які свідчать, що спірна земельна ділянка надана ОСОБА_3 за рахунок земель, які перебувають у постійному користуванні Білоцерківської міської ради, переданих під будівництво житлового масиву, підтверджується такими доказами, а саме: постановою Верховної Ради України від 30.01.1992 року за № 2072-ХІІ за якою було вилучено в радгоспу Білоцерківський Білоцерківського району Київської області 20,0 га земель і надано в постійне користування під будівництво житлового масиву виконкому Білоцерківської міської Ради народних депутатів, ОСОБА_4 на право користування землею /належно зареєстрованим/, копією викопіювання з публічної кадастрової карти; планом - схемою місця розташування.

Оскільки реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 відбулася з порушенням норм чинного законодавства через те, що останнім набуто право власності на земельну ділянку, яка незаконно вибула із користування Білоцерківської міської ради, і так як на даний час власником зазначеної земельної ділянки є відповідач ОСОБА_1, то спірна земельна ділянка підлягає витребуванню на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння відповідача ОСОБА_1

Таким чином, доведеним є те, що спірна земельна ділянка розташована на землях, що перебувають у постійному користуванні Білоцерківської міської ради Київської області. Суду не надано жодних відомостей про те, що земельна ділянка, яка була передана у власність ОСОБА_3 була належно вилучена та належно відбулася зміна цільового призначення цієї земельної ділянки і законно передана у власність ОСОБА_3, а тому наказ за № 10-779\15-15-сг від 26.01.2015 року про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надання ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер 3220489500:01:023:0523) для індивідуального садівництва, - слід визнати недійсним.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконані роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, з огляду на те, що спірний об'єкт нерухомості, земельна ділянка площею 0,1200 га, вибула із володіння держави, поза її волею, суд приходить до висновку про задоволення позову про витребування майна на підставі статті 388 ЦК України.

При цьому слід зазначити, що відсутні порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол Конвенції ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІV «Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності фізичної особи ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.

Витребування спірного майна на користь держави з володіння ОСОБА_1 відповідає критерію законності, витребування з його власності земельної ділянки здійснюється на підставі норм статті 153 ЗК України, статті 388 ЦК України в зв'язку з порушенням органом виконавчої влади вимог ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані публічними та загальнодоступними.

Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям об'єкта із державної власності, становлять суспільний публічний інтерес, а незаконність рішення ГУ Держземагенства у Київській області, на підставі якого об'єкт вибув із державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

В даній справі "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора до суду з вимогою витребування державного майна із власності ОСОБА_1 є - задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення права державної власності та права користування землею, що ще в 1992 році, в законний спосіб, набув виконавчий комітет Білоцерківської міської ради.

Визнання недійсним вказаного Наказу ГУ Держземагенства у Київській області та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 тягне за собою витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації та повернення земельної ділянки у користування Білоцерківської міської ради.

Згідно ст. 88 ЦПК України, ст.4 Закону України Про судовий збір /в редакції до 01.09.2015 року/ суд вважає за можливе стягнути з відповідачів - ОСОБА_1 і Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь прокуратури Київської області судовий збір в сумі 4134 грн, порівну з кожного.

Враховуючи все вищенаведене та керуючись ст.19 Конституції України, , ст.ст.203, 210, 215, 216,321,330,387,388 ЦК України, ст.ст. 20, 116, 122, 141, 149, 152, 153,155,186-1 ЗК України, Законом України Про державний земельний кадастр , ст.ст.10. 60, 79, 88,209, 212-215 ,224- 226 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держземагенства у Київській області за № 10-779\15-15-сг від 26.01.2015 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність яким надано ОСОБА_3 Су власність земельну ділянку, загальною площею 0,1200 га (кадастровий номер 3220489500:01:023:0523) для індивідуального садівництва, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Скасувати запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3220489500:01:023:0523, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, площею 0,1200 га за ОСОБА_1 за індексним номером 26777671 від 04.12.2015 року, проведену приватним нотаріусом Васильківського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_5

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1200га (кадастровий номер 3220489500:01:023:0523), яка розташована в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району.

Стягнути з ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь прокуратури Київської області 4134 грн. судових витрат, тобто, по 2067 грн. з кожного відповідача.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення воно може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_7