Рішення

від 05.04.2017 по справі 362/126/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/126/15-ц Головуючий у І інстанції Медведєв К. В. Провадження № 22-ц/780/760/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 46 05.04.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

05 квітня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого - Мережко М.В.

Суддів - Данілова О.М., Суханової Є.М.

Секретар - Бобко О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2015 року у справі за позовом заступника Васильківського міськрайонного прокурора Київської області в інтересах ОСОБА_4 управління Держземагенства у Київській області , державного підприємства Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про визнання незаконними та скасування рішення селищної ради , визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок .

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -

В с т а н о в и л а ;

У січні 2015 року заступник Васильківського міжрайонного прокурора Київської області звернувся до суду із зазначеним позовом .

Позивач посилався на те , що звернення до суду обумовлено необхідністю захисту інтересів держави в особі ОСОБА_4 управління Держземагенства у Київській області та ДП Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України , з метою захисту прав на землю постійного землекористувача.

Свої вимоги обгрунтовував тим , що ДП Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України на праві постійного користування належить земельні ділянка площею 971,21 га для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур , а також переробки іншої сільськогосподарської продукції .

Разом з тим , Глевахівська селищна рада здійснила розпорядження землями , що належать інституту .

Зокрема рішенням Глевахівської селищної ради № 439-20-У від 05 березня 2008 року Передано ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 у приватну власність земельні ділянки по вул. Оксамитова в смт. Глеваха Васильківського району Київської області.

На підставі вказаного рішення відповідач , отримали державні акти .

Позивач зазначає , що вказане рішення є незаконним , прийнято з порушенням вимог ст.ст. 84, 149,21 ,153,155 Земельного Кодексу України , оскільки НАН України не погоджувала вилучення земельних ділянок, крім того земельні ділянки передані для будівництва та обслуговування жилого будинку, що виключає можливість використання такої землі для сільськогосподарського призначення . При виділення земельних ділянок було порушено порядок зміни цільового призначення земель, і селищною ради будь-яких рішень з цього приводу не приймалось. Крім того зазначає, що відповідно інформації Управління Держземагенства у Васильківському районі спірні земельні ділянки мають перетин із земельними ділянками ДП Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України .

Правомірність видачі державного акту залежить від законності рішення органу місцевого самоврядування , а відтак оскільки рішення селищної ради прийнято з порушенням вимог законодавства є незаконним , тому і державні акти позивач просив визнати недійсними .

Крім того , позивач зазначив , що строки позовної давності ним не пропущені . Позивач просив визнати незаконним і скасувати рішення Глевахівської селищної ради Київської області № 439-20-V від 05 березня 2008 року про передачу ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 безоплатно у власність земельних ділянок площею по 0,10 га кожному для будівництва та обслуговування житлового будинку по вул. Оксамитній, 50 у смт. Глевасі Васильківського району Київської області з тих підстав, що земельні ділянки надані за рахунок земель, які на праві постійного користування належать ДП Інститут фізіології рослин і генетики НАН України, без згоди цього землекористувача.

Також просив визнати недійсними видані на підставі незаконного рішення селищної ради державні акти серії ЯД № 924118 від 22 липня 2011 року на ім'я ОСОБА_5, серії ЯЖ № 026432 від 28 листопада 2009 року, на ім'я ОСОБА_2, серії ЯЖ № 026446 від 11 грудня 2009 року на ім'я ОСОБА_3, серії ЯЛ № 321683 від 12 листопада 2010 року на ім'я ОСОБА_6; витребувати спірні земельні ділянки з незаконного володіння відповідачів та визнати відсутність у них права власності на спірні землі.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 вересня 2015 року позов заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області задоволено частково. Визнано незаконним і скасовано рішення Глевахівської селищної ради № 439-20-V від 05 березня 2008 року в частині передачі ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 у власністьземельних ділянок. Визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 924118 від 22 липня 2011 року на ім'я ОСОБА_5, серії ЯЖ № 026432 від 28 листопада 2009 року, на ім'я ОСОБА_2, серії ЯЖ № 026446 від 11 грудня 2009 року на ім'я ОСОБА_3, серії ЯЛ № 321683 від 12 листопада 2010 року на ім'я ОСОБА_6 Витребувано у ОСОБА_5 на користь ДП Інститут фізіології рослин і генетики НАН України земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:03:008:0050. Витребувано у ОСОБА_2 на користь ДП Інститут фізіології рослин і генетики НАН України земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:03:008:0051. Витребувано у ОСОБА_3 на користь ДП Інститут фізіології рослин і генетики НАН України земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:03:008:0052. Витребувано у ОСОБА_6 на користь ДП Інститут фізіології рослин і генетики НАН України земельну ділянку з кадастровим номером 3221455300:03:008:0056. В задоволенні іншої частини вимог позову заступнику прокурора відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 15 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Апеляційного суду Київської області від 15 грудня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, просили скасувати рішення , ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову . В скарзі зазначали, що земельні ділянки вони набули правомірно, і відповідно до вимог закону право власності гарантується Конституцією України , яка декларує ,що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності .

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав .

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 150 ЗК України (у редакції станом на березень 2008 року) до особливо цінних земель зокрема відносяться землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних

закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико культурного призначення.

Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті. Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.

За ч. 3 ст. 5 Закону України Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та національних галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій національних галузевих академій наук відповідно до Земельного кодексу України.

Як видно із матеріалів справи , згідно копії державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001432-270 від 20 травня 2002 року ДП Інститут фізіології рослин і генетики НАН України є користувачем земельної ділянки площею 971,21 га для вирощування і реалізації насіння сільськогосподарських культур, а також переробки іншої сільськогосподарської продукції. ( т.1 а.с. 11, 48-52).

На підставі рішення Глевахівської селищної ради Київської області № 439-20-V від 05 березня 2008 року ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 передано у власність земельні ділянки площею по 0,10 га кожному для будівництва та обслуговування житлового будинку по вул. Оксамитній, 50 у смт Глевасі Васильківського району Київської області( т.1 а.с. 12-15) , видано державні акти серії ЯД № 924118 від 22 липня 2011 року на ім'я ОСОБА_5,

серії ЯЖ № 026432 від 28 листопада 2009 року, на ім'я ОСОБА_2,

серії ЯЖ № 026446 від 11 грудня 2009 року на ім'я ОСОБА_3,

серії ЯЛ № 321683 від 12 листопада 2010 року на ім'я ОСОБА_6О.( т.1 а.с. 16-19) .

Суд першої інстанції , задовольняючи позовні вимоги , виходив із того ,що рішення Глевахівської селищної ради Київської області порушує права постійного землекористувача .

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам і матеріалам справи.

Обгрунтовуючи позовні вимоги , позивач посилався на лист Управління Держземагентства у Васильківському районі від 05 січня .2015 року № 10-1009-0.2-2/г-15, на адресу Васильківської міжрайонної прокуратури , в якому зазначено ,що земельні ділянки із кадастровими номерами, які зазначені в додатку до цього листа, мають перетин із земельними ділянками ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» , згідно обмінних файлів. Серед вказаних земельних ділянок є земельні ділянки із кадастровими номерами 3221455300:03:008:0050, 3221455300:03:008:0051, 3221455300:03:008:0052, 3221455300:03:008:0056. ( т.1 а.с. 20-24) .

Разом із ОСОБА_4 Управління Держземагенства у Київській області б\н, без дати, на адресу Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області( т.1 а.с. 53) , направлено графічне зображення (викопіювання) із зазначенням місць взаємного розташування земельної ділянки ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» та земельних ділянок із кадастровими номерами 3221455300:03:008:0050, 3221455300:03:008:0051, 3221455300:03:008:0052, 3221455300:03:008:0056 мають перетини із земельною ділянкою наданої ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» .( т.1 а.с. 54) .

З листа НАН України від 24 лютого 2015 року № 16/72-40, на адресу заступника Васильківського міжрайонного прокурора Київської області видно , , що земельні ділянки із кадастровими номерами 3221455300:03:008:0050, 3221455300:03:008:0051, 3221455300:03:008:0052, 3221455300:03:008:0056 розташовані на землях ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» і згоди на їх вилучення зі складу земель ДП «ДСВ ІФРГ НАН України» не надавала.( т.1 а.с. 55- 56 ) .

Відповідно до ст. 60 ЦПК України позивач зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

На виконання вимог ч. 4 ст. 10, ст. ст. 57, 59 ЦПК України судом першої інстанції, сприяючи всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, особам, які беруть участь у справі, було роз'яснено про їх права та обов'язки, попереджено про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, зокрема, що стосується необхідності призначення у справі відповідної експертизи для з'ясування зазначених вище обставин, щодо яких потрібні спеціальні знання.

Вирішення питання про накладення земельних ділянок сторін у справі, встановлення тотожності спірних земельних ділянок із тією, якою користується державне підприємство потребує спеціальних знань у галузі науки, оскільки докази надані позивачем не є беззаперечними і належними , однак позивач клопотання про призначення експертизи не заявляв .

Позивач клопотання про призначення експертизи не заявляв , не ставив такого питання і в апеляційній інстанції . Посилання позивача на каталог координат кутів зовнішніх меж землекористувача( т.1 а.с. 155-157), та на лист ОСОБА_4 Управління Держземагенства у Київській області б\н, без дати, на адресу Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області( т.1 а.с. 53) , як на доказ точного місця розташування спірних земельних ділянок і земельної ділянки інституту фізіології рослин і генетики є безпідставними , оскільки надані докази не відповідають вимогам ст..ст. 57-60 ЦПК України, а відтак колегія суддів вважає , що належними і допустимими доказами позивач не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для задоволення своїх вимог.

Відповідно до ст. 8 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2010 року № 749 кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів:

КОАТУУ: НКЗ: НКК: НЗД, де

КОАТУУ - десятизначний код згідно з Класифікатором об'єктів адміністративно-територіального устрою України ДК 014-96, останніми двома цифрами якого є нулі;

НКЗ - двозначний номер кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових зон у межах одного об'єкта адміністративно-територіального устрою становить 99);

НКК - тризначний номер кадастрового кварталу в межах кадастрової зони (максимальна кількість кадастрових кварталів у межах кадастрової зони становить 999);

НЗД - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (максимальна кількість земельних ділянок у межах кадастрового кварталу становить 9999).

Структурні елементи кадастрового номера земельної ділянки відокремлюються один від одного двокрапкою.

Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, земельні ділянка інституту знаходиться на території Глевахівської селищної ради , в одній кадастровій зоні і кадастровому кварталі , що виключає наявність земельних ділянок з різними номерами кадастрового кварталу в одній земельній ділянці ( т. 1 а.с. 55-56) , а відтак докази ,що спірні земельні ділянки перетинаються саме із земельною ділянкою ДП Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики НАН України відсутні , а тому висновок суду про задоволення позову не може вважатися обґрунтованим .

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 1 Земельного Кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно із ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 118 Земельного Кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно із ст. 120 Земельного Кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Статттею 121 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району; б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара, тощо.

Висновок суду що Глевахівська селищна рада, під час винесення оскаржуваних рішень, порушила права землекористувача , і спірні земельні ділянки перетинаються із земельною ділянкою позивача не відповідає обставинам справи , а відтак рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову у позові.

Враховуючи , що інші позовні вимоги є похідними від вимог про визнання рішень незаконними , які задоволенню не підлягають , тому в іншій частині позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313- 316, 319 ЦПК України , колегія суддів , -

В и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2015 року - скасувати . Ухвалити по справі нове рішення .

В задоволенні позову заступника Васильківського міськрайонного прокурора Київської області в інтересах ОСОБА_4 управління Держземагенства у Київській області , державного підприємства Дослідне сільськогосподарське виробництво Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України до Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 про визнання незаконними та скасування рішення селищної ради , визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів .

Головуючий

Судді