Постанова

від 03.04.2017 по справі 805/178/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2017 р. Справа №805/178/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 16 година 25 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І. за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача - ОСОБА_1;

відповідача - ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНИЯ АЛЕКС до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю КОМПАНИЯ АЛЕКС звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень № 0013061201/20193/10/05-15-12-01 від 20.12.2016 року та № 0013071201/20194/10/05-15-12-01 від 20.12.2016 року.

Позивач зазначає про те, що відповідач не має права застосовувати до позивача штраф при виконанні п. 87.9 ст. 89 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у разі зарахування відповідачем коштів, що сплатив позивач, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податку.

Вказує про те, що в силу положень ОСОБА_3 України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669) звільнений від відповідальності за несвоєчасне виконання податкових зобов'язань через настання обставин непереборної сили, що підтверджено відповідними сертифікатами Торгово - промислової палати України.

Відповідач надав заперечення та доповнення до заперечень на позовну заяву, відповідно до яких, зазначив про порушення позивачем строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з ПДВ та про право податкового органу зараховувати кошти, що сплачував позивач в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного позивачем. Вважає, що норми ОСОБА_3 № 1669 не стосуються термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань.

Представники сторін у призначене судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та встановив такі обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем було проведено камеральну перевірку позивача з питань повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом з податку на додану вартість за період з 30.08.14 р. по 30.11.16 р., за результатами якої складено акт № 1909/05-15-12-01/13526413.

Відповідно до висновків вказаного акту, встановлено порушення позивачем пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 та п. 203.2 ст. 203 ПК України - несвоєчасна сплата узгоджених сум податкових зобов'язань з ПДВ по рішенню ОДПС України про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (ст. 100 ПКУ) від 30.05.14 р. № 16 та податковим деклараціям з ПДВ за липень - жовтень, грудень 2014 року, січень, липень 2015 року.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято спірні податкові повідомлення рішення № 0013061201/20193/10/05-15-12-01 від 20.12.2016 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 1 319,75 грн. та № 0013071201/20194/10/05-15-12-01 від 20.12.2016 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 315 022,45 грн.

Суд застосовує норми матеріального права у редакції, що була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення було прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Відповідно до ст.1 ОСОБА_3 № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

ОСОБА_3 № 1669 визначають у якості підстави застосування та розповсюджують свою дію на територію, на якій проводилась антитерористична операція та не пов'язують дію норм з тим, що така операцій повинна проводитись на певній території саме зараз чи зі стабільністю ситуації.

Так, згідно з абз.2 ст. 1 ОСОБА_3 № 1669, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" ОСОБА_3 № 1668 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275- р від 02 грудня 2015 року про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить і м. Краматорськ Донецької області, де зареєстровано місцезнаходження позивача станом на момент розгляду даної справи.

Відповідач не заперечує, що позивач, станом на момент виникнення спірних правовідносин перебував на обліку та здійснював діяльність на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м. Макіївка Донецької області) та станом на момент прийняття спірних рішень та розгляду даної справи перебуває на обліку та здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до п. 111.2 ст. 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Спірними податковими повідомленнями - рішеннями до позивача застосовано відповідальність за несвоєчасне виконання податкових зобов'язань у вигляді штрафу, передбачену ст. 126 ПК України.

Проте, відповідно до ст. 10 ОСОБА_3 № 1669 протягом терміну дії цього ОСОБА_3 єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Частина 3 ст. 11 ОСОБА_3 № 1669 встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому ОСОБА_3.

З аналізу ст. 10 ОСОБА_3 № 1669 видно, що вона не вказує на звільнення від відповідальності залежно від того чи є зобов'язання узгодженим чи ні, як не встановлює і видів відповідальності підставою для звільнення від яких є відповідний сертифікат.

Позивачем надано суду сертифікат Торгово-промислової палати України № 3426 від 27.02.15 р. (а.с. 42), яким позивачу засвідчено настання форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо обов'язку сплати ПДВ за період червень - жовтень 2014 року. Період дії вказаних обставин визначено 10.06.14 р. - 30.11.14 р.

Крім цього, суду надано сертифікат Торгово-промислової палати України № 1999/05-4 від 27.02.15 р. (а.с. 66), яким позивачу з 15.04.14 р. засвідчено настання форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо виконання законодавчих актів, які стосуються справлення та сплати податків та обов'язкових платежів. зазначено проте, що станом на момент видачі вказаного сертифікату обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо.

Таким чином, позивачем надано суду відповідні сертифікати Торгово-промислової палати України, які, відповідно до положень ст. 10 ОСОБА_3 № 1669, звільняють позивача від відповідальності у вигляді штрафу за несвоєчасне виконання обов'язку зі сплати ПДВ.

У той же час стаття 1 ПК України визначає, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 2 ПК України встановлює, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Згідно з п. 203.2 ст. 203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Відповідно до ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, Податковий кодекс України та Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" по різному регулюють питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення платника податку, який зареєстрований та здійснює діяльність на території, на якій проводилась АТО до відповідальності за несвоєчасне виконання податкових зобов'язань внаслідок настання обставин непереборної сили ,у період, починаючи з 14.04.14 р. (початок проведення АТО).

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми ОСОБА_3 № 1669, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Зважаючи на мету прийняття ОСОБА_3 № 1669 та на те, що норми Податкового кодексу України регулюють, зокрема, загальні питання відповідальності платника податку за несвоєчасне виконання податкових зобов'язань, а норми ОСОБА_3 № 1669 регулюють вказані питання з визначенням певної території, на яку розповсюджується дія норм цього закону (населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція), а також часу такого розповсюдження (між 14.04.14 р. та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України (до 08.06.14 р. відносно відповідача), норми ОСОБА_3 № 1669 щодо звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань є спеціальними відносно відповідних норм Податкового кодексу України.

Крім цього, відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити про те, що проведення перевірок є однією з форм податкового контролю (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В силу вимог пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податку податкової звітності ї автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності.

Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А, відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині третій статті 2 КАС України наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Суд зазначає, що з'ясування податковим органом під час камеральної перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки (наприклад питання своєчасності сплати податку), не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам.

Відповідно, інформація, що зібрана відповідачем відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладені вище обставини у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати у сумі 4 745,13 грн., понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ОСОБА_3 України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", Кодексом адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНИЯ АЛЕКС до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області № 0013061201/20193/10/05-15-12-01 від 20.12.2016 року

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області № 0013071201/20194/10/05-15-12-01 від 20.12.2016 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНИЯ АЛЕКС (код за ЄДРПОУ 13526413) судовий збір у сумі 4 745, (чотири тисячі сімсот сорок п'ять) гривень 13 (тринадцять) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (код за ЄДРПОУ 39900454).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 3 квітня 2017 року.

Постанову складено у повному обсязі 10 квітня 2017 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.