Постанова

від 03.04.2017 по справі 805/5092/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2017 р. Справа №805/5092/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 13 година 25 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

за участю секретаря судового засідання Проніна Д.С.

представника позивача - не з'явився

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя до Товариства з додатковою відповідальністю Металургремонт про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

встановив:

21 грудня 2016 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя (далі - позивач або УПФУ) до товариства з додатковою відповідальністю Металургремонт (далі - відповідач або ТзДВ Металургремонт ), в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за листопад 2016 року у сумі 16 694,80 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що ТзДВ Металургремонт є страхувальником і щомісяця має відшкодовувати суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах його колишнім працівникам.

На час звернення до суду ТзДВ Металургремонт мало заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, яка утворилася за листопад 2016 року і становила 16 694,80 грн.

Посилаючись на п. п. 6.4, 6.8 п. 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , позивач просив задовольнити позовні вимоги (а.с. 3-4).

Відповідач - ТзДВ Металургремонт позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, сутність яких полягала у наступному.

За твердженням відповідача, УПФУ не є належним позивачем у справі.

В порушення вимог чинного законодавства, УПФУ самостійно визначило суму фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оскільки повідомлення про сплату місячних сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, розрахованих за листопад 2016 року, від Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя, Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя, Управління Пенсійного фонду України в Володарському районі Донецької області, Управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області, Управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області ТзДВ Металургремонт не отримувало.

Відповідач стверджував, що розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, на які посилається УПФУ, не узгоджені страхувальником.

Обов'язок щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, покладається на ті організації, де особа працювала останні 12,5 років із загального стажу, необхідного для призначення пенсії згідно з п. п. б - з ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , незалежно від терміну праці на роботах за Списком № 2 в цих організаціях.

Відповідач доводив, що для перевірки правильності розрахунків необхідні відомості від управлінь Пенсійного фонду України про весь період роботи в організаціях, де особами виконувалися роботи за Списком № 2, з датами прийняття їх на роботу та звільнення, строком роботи цих осіб за Списком № 2 у цих організаціях тощо.

Вважаючи вимоги УПФУ незаконними та необґрунтованими, відповідач просив відмовити в позові (а.с. 67-70).

Про дату, час і місце судового розгляду сторони повідомлені належним чином з дотриманням вимог ст.ст. 33-36, 38 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Сторони явку своїх представників до судового засідання не забезпечили.

Відповідач надав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника (а.с. 71).

На підставі ч. 4 ст. 122, ч. 4 ст. 128 КАС України справа розглянута за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Товариство з додатковою відповідальністю Металургремонт (ідентифікаційний код 00192063) зареєстроване як юридична особа 22 серпня 1994 року, про що 16 грудня 2011 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис за номером 1 274 145 0000 008507; в стані припинення не перебуває.

Назва та організаційно-правова форма відповідача неодноразово змінювались, а саме: 10 липня 1969 року - Жданівське спеціалізоване ремонтно-будівельне управління № 4 треста Дніпрометалургремонт ; 01 березня 1973 року - Жданівське спеціалізоване управління треста Укрметалургремонт (наказ МЧМ УРСР від 29 грудня 1972 року № 56); 13 січня 1976 року - Жданівське спеціалізоване управління треста Укрметалургремонт № 1 (наказ МЧМ УРСР від 13 січня 1976 року № 35); 16 лютого 1989 року - Маріупольське спеціалізоване управління треста Укрметалургремонт № 1 (наказ треста Укрметалургремонт від 16 лютого 1989 року № 25); 01 вересня 1994 року - Маріупольське відкрите акціонерне товариство Металургремонт (наказ від 12 вересня 1994 року № 162); 16 грудня 2011 року - Маріупольське товариство з обмеженою відповідальністю Металургремонт ).

Як страхувальник ТзДВ Металургремонт перебуває на обліку в УПФУ за реєстраційним номером 05-41-04-0018.

Ці обставини встановлені на підставі довідки АБ № 380577 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) (а.с. 6-7), виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 16 грудня 2011 року (а.с. 8-9), картки страхувальника з ІКІС ПФУ: Відомості з реєстру страхувальників (а.с. 20) та відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Колишні працівники ТзДВ Металургремонт ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 перебувають на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримують пенсію за віком, призначену на пільгових умовах за Списком № 2, що підтверджено протоколами (розпорядженнями) про призначення пенсії з розрахунком трудового стажу та виданими відповідачем довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (а.с. 21-36, 82-118).

Впродовж листопада 2016 року органи Пенсійного фонду України здійснювали нарахування та виплату пенсії зазначеним вище особам.

Згідно з повідомленням від 03 листопада 2016 року № 15535/05 сума фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за листопад 2016 року становила 16 694,80 грн. (а.с. 11).

Впродовж спірного періоду органи Пенсійного фонду України складали розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної колишнім працівникам ТзДВ Металургремонт відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на пільгових умовах згідно з п. п. б - з ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , а УПФУ надсилало їх на адресу страхувальника (а.с. 10-).

Своєчасно та в повному обсязі страхувальник відшкодування витрат, понесених органами Пенсійного фонду України, не здійснив.

Внаслідок невиконання страхувальником обов'язку щодо своєчасного і повного відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за листопад 2016 року виникла заборгованість у сумі 16 694,80 грн. (а.с. 18).

Наявність у ТзДВ Металургремонт заборгованості, стягнення якої є предметом спору, підтверджена даними картки особового рахунку страхувальника по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2 (а.с. 19).

Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.

З приводу дотримання позивачем строку для звернення до суду, суд відзначає наступне.

Ч. 1 ст. 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - ОСОБА_15 № 1058) підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція) підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи ПФУ повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

П. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - ОСОБА_15 № 2464) визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами ПФУ у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.15 ст. 106 Закону № 1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, на підставі аналізу вищезазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що в разі звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості (недоїмки), яка виникла через несвоєчасне нарахування та/або сплату суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, до відносин щодо стягнення такої заборгованості (недоїмки) застосовуються положення ч. 15 ст. 106 Закону № 1058. Водночас строки звернення до суду із позовом про стягнення цієї заборгованості (недоїмки), передбачені ст. 99 КАС України, не застосовуються.

Відповідний правовий висновок міститься у постанові Верхового Суду України від 25 листопада 2015 року по справі № 803/2199/14.

Вирішуючи справу по суті та враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України, (постанови від 11 лютого 2014 року у справі № 21-471а13, від 10 вересня 2014 року у справі № 21-215а13, від 05 листопада 2014 року у справі № 21-284а13, від 12 листопада 2014 року у справі № 21-386а13, від 07 липня 2015 року у справі № 21-735а15, від 26 січня 2016 року по справі № 818/1603/14 тощо), до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.

П. 12 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - ОСОБА_15 № 1058) визначено, що перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Відповідно до п. п. 1, 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно з п. 1, пп. 6, 9 п. 4, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є територіальними органами Пенсійного фонду України; управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: здійснює контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів; здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах УПФУ виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання повноважень у сфері публічно-правових відносин.

Суд також відзначає, що невиконання відповідачем обов'язку щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій має наслідком виникнення у позивача, як у особи, яка здійснила ці витрати, права на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

За змістом п.2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абз. 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058 в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Закону № 1788. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 Закону № 1058. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку вказаних пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абз. 4 п. п. 1 п. 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058 підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абз. 5 цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів в - е та ж ст. 13 Закону № 1788, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам відповідно до п. п. а , б - з ч. 1 ст. 13 Закону № 1788 за Списком № 1 та за Списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями.

Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 1 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Процедура обчислення і сплати страхових внесків та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і господарювання та фізичними особами, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція).

Згідно з п. 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в таких розмірах: для платників, зазначених у п. п. 2.1.1 п. 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у п.п. 4 п. 291.4 ст. 291 гл. 1 розд. XIV Податкового кодексу України), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого ч. 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; для платників, зазначених у п.п. 2.1.1 п. 2.1 цієї Інструкції, - фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, у таких розмірах:

20 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2004 році;

30 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2005 році;

40 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2006 році;

50 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2007 році;

60 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2008 році;

70 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2009 році;

80 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2010 році;

90 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2011 році;

100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених з 2012 року.

Згідно з п. 6.2 Інструкції витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього п.п. 1 п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах. При визначенні частки сплати окремого підприємства стаж ураховується в місяцях (шляхом переведення років у місяці).

Частка відшкодування підприємством витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, яким відповідно до законодавства стаж, що дає право на призначення цих пенсій, зараховується у кратному розмірі, розраховується з урахуванням кратності стажу.

Якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених ст.ст. 13, 14 та 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , які дали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стаж було вироблено у розмірах, передбачених ч. 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Відповідно до п. 6.3 Інструкції, у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

За правилами, що містяться у п. 6.4 Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з п. 6.5 Інструкції розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Відповідно до п. 6.6 Інструкції додаткові пенсії, додаткові витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до ст. 8 Закону України Про підвищення престижності шахтарської праці , доплати, надбавки та підвищення, призначені відповідно до законодавства України, які виплачуються за рахунок інших джерел, ніж кошти Пенсійного фонду України не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що підлягають відшкодуванню.

Згідно з п. 6.7 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

П. 6.8 Інструкції визначено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у п. 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона Крим ). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

У разі ліквідації підприємства без правонаступників або визнання банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури відповідно до Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом розрахунки для відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, органу Пенсійного фонду України за місцезнаходженням такого підприємства та безпосередньо підприємству не направляються.

Як встановлено судом, на виконання вимог Інструкції УПФУ надсилало на адресу страхувальника розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, проте останній відшкодування вказаних витрат в повному обсязі не здійснив.

Суд відзначає, що визначений Законом № 1058 та Інструкцією загальний (позасудовий) порядок відшкодування витрат передбачає обов'язок органів Пенсійного фонду України надсилати страхувальнику відповідні розрахунку.

Згідно з приписами цих нормативно-правових актів підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

ОСОБА_15 № 1058, ні Інструкція не покладають на органи Пенсійного фонду України обов'язок надсилати (надавати) страхувальнику докази фактичної виплати пенсії (платіжні доручення, реєстри форми П-3, заявки тощо).

Таким чином, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, оформлені у відповідності до вимог додатків 6 і 7 Інструкції, в розумінні ч. 4 ст. 70 КАС України, є належними та допустимими доказами стосовно предмету доказування.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, оскільки зі змісту застосованих до спірних правовідносин норм права та встановлених фактичних обставин вбачається обов'язок відповідача відшкодовувати витрати позивача на виплату та доставку пільгових пенсій.

Суд відхиляє заперечення відповідача стосовно того, що УПФУ самостійно визначило суму відшкодування, а інші органи Пенсійного фонду України, на обліку в яких знаходяться колишні працівники ТзДВ Металургремонт , не надсилали на адресу відповідача розрахунки сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, як підставу для відмови в позові.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що відповідно до абз. 1 п. 6.8 Інструкції у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у п. 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона Крим ).

Отже, у спірних правовідносинах позивач та органи Пенсійного фонду України діяли відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд не приймає заперечення відповідача стосовно того, що УПФУ не є належним позивачем у справі, оскільки відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства, що також визначено абз. 1 п. 6.8 Інструкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У разі незгоди з розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за спірний період, відповідач мав право оскаржити їх, однак докази оскарження цих розрахунків суду не надані.

Суду не надані докази, які б свідчили, що до розрахунків включені витрати на виплату та доставку пенсії особам, які не працювали у ТзДВ Металургремонт (чи на підприємствах, правонаступником яких є відповідач) або не були зайняті на роботах, передбачених Списком № 2. Не надані докази на підтвердження того, що заявлена до відшкодування сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій непропорційна стажу роботи цих осіб у ТзДВ Металургремонт .

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303А, п. 29, від 09 грудня 1994 року; рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року; рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року; рішення у справі Серявіна та інші проти України , № 4909/04, п. 58, від 10 лютого 2010 року; рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року; рішення у справі Петриченко проти України , № 2586/07, п. 13, від 12 липня 2016 року; рішення у справі Богатова проти України , № 5231/04, від 07 жовтня 2010 року).

На виконання вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, судом надана оцінка основним доводам та запереченням сторін. Решта доводів та заперечень висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись Конституцією України, ст.ст. 2-15, 17-20, 23, 26, 69-72, 94, 98, 159-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

1. Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя до Товариства з додатковою відповідальністю Металургремонт про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю Металургремонт (ідентифікаційний код 00192063, місцезнаходження: 87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Вузівська, буд. 9) на користь Управління Пенсійного фонду України в Іллічівському районі м. Маріуполя (ідентифікаційний код 23346669, місцезнаходження: 87524, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Металургів, буд. 193) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 2, за листопад 2016 року у сумі 16 694 (шістнадцять тисяч шістсот дев'яносто чотири) гривні 80 копійок.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні.

4. Повний текст постанови виготовлений 10 квітня 2017 року.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко Т.О.