Ухвала

від 21.12.2016 по справі 808/649/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 грудня 2016 рокусправа № 808/649/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Сафронової С.В.

           суддів:                     Мельника В.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання:          Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року у справі № 808/649/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рома ЛТД" до Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

                                        в с та н о в и л а:

22 лютого 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма «Рома, Лтд» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: №0000402202 від 11.12.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 226563 грн. 00 коп., з яких: 151042 грн. 00 коп. – основний платіж та 75521 грн. 00 коп. – штрафні (фінансові) санкції; №0001922201 від 11.12.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 203907 грн. 00 коп., з яких: 135938 грн. 00 коп. – основний платіж та 67969 грн. 00 коп. – штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення №0000402202 прийняте Державною податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області 11.12.2015, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Рома, ЛТД” збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 226563 грн. 00 коп., з яких: 151042 грн. 00 коп. – основний платіж; 75521 грн. 00 коп. – штрафні (фінансові) санкції. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001922201 прийняте Державною податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області 11.12.2015, яким Товариству з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Рома, ЛТД” збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 203907 грн. 00 коп., з яких: 135938 грн. 00 коп. – основний платіж; 67969 грн. 00 коп. – штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин у справі, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, позивач зареєстрований як юридична особа за адресою: 69037, м.Запоріжжя, вул.40 Років Радянської України, буд.39. ТОВ “ВКФ “Рома, ЛТД” має ідентифікаційний код 23855495. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №200021015 ТОВ “ВКФ “Рома, ЛТД” зареєстроване як платник податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 238554908247.

В період з 29.10.2015 по 04.11.2015 ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ “ВКФ “Рома, ЛТД” з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ПП “ВІД СЕРВІС” (код ЄДРПОУ 38438373) за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено Акт №136/08-29-22-0208/23855495 від 11.11.2015

Відповідно до акта перевірки відповідачем встановлено наступні порушення: 1. п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України …, ТОВ “ВКФ “Рома, ЛТД” занижено податок на прибуток у перевіряємому періоді у розмірі 135938 грн. 00 коп., в т.ч. по періодах: 2014р. – у сумі 135938 грн. 00 коп.; 2. вимог пп.14.1.36, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України …, Наказу №678 від 13.11.2013 “Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість” ТОВ “ВКФ “Рома, ЛТД” завищено податковий кредит за червень, липень 2014р. на суму 151042 грн. сформований від ПП “ВІД СЕРВІС” у т.ч. по періодам: за червень 2014р. – 115064 грн. 00 коп., за липень 2014р. – 35978 грн. 00 коп., що призвело до: заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ (р.18 податкової Декларації з ПДВ) на суму 151042 грн. 00 коп., у т.ч. по періодам за: - червень 2014р. – 115064 грн. 00 коп., - липень 2014р. – 35978 грн. 00 коп.; заниження суми податку на додану вартість що підлягає сплаті в бюджет (р.25) на суму 151042 грн. 00 коп. у т.ч. по періодам за: - червень 2014р. – 115064 грн. 00 коп., - липень 2014р. – 35978 грн. 00 коп. …”.

На підставі акту перевірки №136/08-29-22-0208/23855495 від 11.11.2015 відповідачем прийнято 11.12.2015 відносно ТОВ « ВКФ « Рома ЛТД» податкових повідомлень рішень: 1) №0000402202 від 11.12.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 226563 грн. 00 коп., з яких: 151042 грн. 00 коп. – основний платіж та 75521 грн. 00 коп. – штрафні (фінансові) санкції; 2) №0001922201 від 11.12.2015, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 203907 грн. 00 коп., з яких: 135938 грн. 00 коп. – основний платіж та 67969 грн. 00 коп. – штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність податкових повідомлень-рішень відповідача №0000402202, №0001922201 від 11.12.2015 року, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто єдиною підставою для виключення сум податку на додану вартість зі складу податкового кредиту є випадок, визначений п. 198.6 ст. 198 ПК України - не підтвердження сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту, відповідними документами.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є правовою підставою формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ВКФ "Рома ЛТД" (покупець) та ПП “ВІД СЕРВІС” (постачальник) за Договором поставки №74/1/2014 від 06.05.2014 зі Специфікаціями до нього .

Відповідно до п.1.1 вказаного Договору поставки №74/1/2014 від 06.05.2014 постачальник зобов'язується поставити і передати на умовах даного Договору товар у власність покупця, а покупець приймає та оплачує на умовах і у порядку визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікаціях, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця (надалі іменовані – “специфікації”).

У п.2.7 Договору поставки №74/1/2014 від 06.05.2014 зазначено, що сторони застосовують до даного Договору умову поставки EX Works (постачальник забезпечує покупцю доступ до товару на власних (складських) площах постачальника), місце поставки – склад постачальника, розташований за адресою: 65005, м.Одесса, вул.Дальницка, 23/4, відповідно до “ІНКОТЕРМС” в редакції 2000 року. За домовленістю Сторін базис поставки може змінюватись на DDP – Delivered Duly Paid (Постачання з оплатою мита) відповідно до “ІНКОТЕРМС” в редакції 2000 року. Назва місця призначення: м.Запоріжжя, вул.40 років Рад. України, б.39.

Можливість перевезення придбаного товару судом досліджено Договір оренди транспортного засобу №28КІ від 11.01.2012, укладений між позивачем (орендар) та ТОВ “КНК-ІНВЕСТ” (орендодавець), з Актом приймання-передачі майна

Факт поставки товару та перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними.

Також судом досліджено видаткові накладні: №РН-09/1205 від 12.05.2015 на комп'ютерні комплектуючі за переліком на загальну суму з ПДВ – 510144 грн. 00 коп., без ПДВ – 425120 грн. 00 коп.; №РН-07/1905 від 19.05.2014 на комп'ютерні комплектуючі за переліком на загальну суму з ПДВ – 180240 грн. 00 коп., без ПДВ – 150200 грн. 00 коп.; №РН-14/2605 від 26.05.2014 на комп'ютерні комплектуючі за переліком на загальну суму з ПДВ – 215868 грн. 00 коп., без ПДВ – 179890 грн. 00 коп.

Слід зазначити, що реєстрація вказаних податкових накладних в ЄРПН підтверджується Витягом з Єдиного реєстру податкових накладних .

Доказами зміни в активах ТОВ “ВКФ “Рома, ЛТД” внаслідок операцій з контрагентом є проплати, вказані у платіжних дорученнях.

Використання отриманих від ПП “ВІД СЕРВІС” комп'ютерних комплектуючих у подальшій господарській діяльності підтверджується: їх постачанням ТОВ “ВКФ “Рома, ЛТД” до інших господарюючих суб'єктів (накладними, довіреностями на отримання, рахунками, податковими накладними, платіжними дорученнями) ; Сертифікатом відповідності, Сертифікатом на систему управління якістю, Сертифікатом на систему екологічного менеджменту, Декларацією про відповідність – які свідчать про те, що позивач є виробником комп'ютерної продукції, надає послуги з сервісного обслуговування комп'ютерної техніки та надає послуги з проектування і монтажу комп'ютерних комплексів

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Наявність ознак фіктивності правочину є лише підставою для визнання його недійсним в судовому порядку.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі “Булвес” АД проти Болгарії” Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: “...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності”.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі “Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії”, пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі “Інтерсплав проти України”).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Отже, у відповідача відсутні підстави для поширення на позивача негативних наслідків у випадку порушення податкового законодавства одним з контрагентів ПП “ВІД СЕРВІС” - постачальника позивача. Реальність здійснення господарських операцій позивача по взаємовідносинах з ПП “ВІД СЕРВІС” підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем.

Слід зазначити, що відповідачем не надано до суду доказів про те, що ПП “ВІД СЕРВІС” знято з реєстрації як юридична особа або у йому анульовано Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість – на день виписки податкових накладних за операціями з ТОВ “ВКФ “Рома, ЛТД”, тобто відповідачем не спростовано, що ПП “ВІД СЕРВІС” могло виписувати податкові накладні.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операціям з контрагентом ПП “ВІД СЕРВІС.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року у справі № 808/649/16 – залишити без змін.

                    Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

          Головуючий:                                                                      С.В. Сафронова

           Суддя:                                                                                В.В. Мельник

           Суддя:                                                                                Д.В. Чепурнов