Ухвала

від 11.04.2017 по справі 805/4346/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кошкош О.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року справа №805/4346/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ястребової Л.В.,

суддів: Компанієць І.Д., Сухарьок М.Г.,

секретар Терзі Д.А.,

за участі представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року у справі № 805/4346/16-а за позовом Колективного підприємства "Фірма"Азовбудматеріали" до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2016 року Колективне підприємство "Фірма"Азовбудматеріали" (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.08.2016 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 119 863,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 29 965,75 грн. та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 09.08.2016 року про збільшення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 112 375,00 грн. (т.1, а.с. 3-8).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № НОМЕР_1 від 09.08.2016 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № НОМЕР_2 від 09.08.2016 року (т. 1, а.с. 238-241).

Відповідач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційної скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що у Додатку 5 Тимчасового Порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого Наказом ДФС України від 12.06.2015 року № 415ог, яким встановлено перелік суб'єктів господарювання, яким надано право перевозити визначені товари з непідконтрольної Україні території не значиться КП Фірма Азовбудматеріали , Вантажоодержувач - ТОВ РС Проспера , власник вантажу - ТОВ НВО Укрнадротехнологія . Крім того, апелянт зазначив, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ НВО Укрнадротехнологія за травень 2015 року серед постачальників товарів та послуг ТОВ РС Проспера не значиться. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що Маріупольською ОДПІ від Макіївською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області отримана податкова інформація від 11.11.20105 № 1597/05-18-22 щодо неможливості проведення перевірки ТОВ НВО Укрнадротехнологія , оскільки зазначене підприємство розташоване на непідконтрольній України території. На переконання апелянта, позивачем здійснено документальне оформлення господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ НВО Укрнадротехнологія , які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства, з метою отримання податкової вигоди у вигляді використання сум податкового кредиту за отримані товарно-матеріальні цінності та послуги і зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та витрат для цілей оподаткування податком на прибуток (т. 1, а.с. 243-248).

Представник апелянта у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представники позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, проти розгляду справи за відсутності податкового органу не заперечували.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Позивач, Колективне підприємство "Фірма"Азовбудматеріали" є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи - 00290541, місцезнаходження юридичної особи: 87538, Донецька область, місто Маріуполь, Мартенівський масив, 135, зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з 26 січня 1995 року за № 1 274 120 0000 001321.

Основним видом економічної діяльності КП "Фірма"Азовбудматеріали" є код КВЕД 23.52 Виробництво вапна та гіпсових сумішей.

Зазначені обставини підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідач, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекціяз Головного управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, на яке чинним законодавством покладено владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідно до матеріалів справи, на підставі наказу № 455 від 04.07.2016 року, службових посвідчень від 05.07.2016 року № 0333/332 та № 0333/333 та згідно п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 81 ПК України посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП "Фірма"Азовбудматеріали" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за червень 2015 року та податку на прибуток за 2015 рік по взаємовідносинам з контрагентом постачальником ТОВ НВО Укрнадротехнологія .

Відповідно до пунктів 86.1 та 86.10 статті 86 ПК України вбачається, що, зокрема, у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, в якому зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

За результатами проведення зазначеної перевірки відповідачем складено Акт від 26 липня 2016 року №438/05-19-14-04/00290541, яким встановлено наступні порушення:

- п.198.1, п.198.2, п.198.3, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлення заниження задекларованого показника суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до державного бюджету за червень 2015 року на суму 119863 грн., яка сформована від підприємства постачальника ТОВ «НВО «Укрнадратехнологія» ;

- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток за 2015 рік на 112375 грн.

Примірник акту перевірки від 26.07.2017 року позивачем отримано у той же день, 26.07.2016 року, про що свідчить підпис директора КП "Фірма"Азовбудматеріали" ОСОБА_4 та головним бухгалтером ОСОБА_3 на відповідному акті перевірки (а.с. 10-87).

01 серпня 2016 року позивачем до відповідача подані заперечення на акт перевірки №438/05-19-14-04/00290541 від 26.07.2016 року, в якому підприємство наголошувало, що жодних порушень з його сторони допущено не було та просило не приймати податкове повідомлення-рішення (а.с. 38-42).

За результатами розгляду заперечень на акту документальної перевірки, відповідачем, 08 серпня 2016 року прийнято рішення №26324/05-19-14-04, яким висновки, зазначені в акті перевірки залишено без змін (а.с. 43-47).

На підставі висновків акту перевірки, пп. 54.3.2, 54.3.3 п. 54.3 статті 54 та відповідно до п. 31 підрозділу 10, розд. XX Податкового кодексу України, відповідачем 09 серпня 2016 року прийнято наступні податкові повідомлення-рішення форми Р :

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму - 149 828 грн. 75 коп., у т.ч. за податковим зобов'язанням - 119863 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 29965,75 грн. (т.1, а.с. 51).

- № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на прибуток приватних підприємств на суму 112375 грн. (т. 1, а.с. 52).

Зазначені податкові повідомлення-рішення направлено на адресу позивача того ж дня 09.08.2016 року разом із супровідним листом № 26563/10/05-19-14-04 та отримані останнім 16.08.2016 року, що підтверджується штампом вх. кореспонденції № 248 на супровідному листі, надісланого разом з податковими повідомленнями-рішеннями (а.с. 49).

23 серпня 2016 року позивачем до відповідача подана скарги за вих. № 140 на податкові повідомлення-рішення від 09.08.2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 (т.1, а.с. 55-57, 61-63) та отримані позивачем 30.08.2016 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 59, 66).

За результатами розгляду вищезазначених скарг, 18 жовтня 2016 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято рішення прийнято рішення № 5890/10/05-99-10-01-121, яким скарги позивача залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 09.08.2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 - залишено без змін (т. 1, а.с. 67-72).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06 квітня 2015 року між ТОВ «НВО «Укрнадратехнологія» (постачальник) та КП "Фірма"Азовбудматеріали" (покупець) укладено договір № 604 (надалі - контракт).

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 цього договору передбачено, що постачальник зобов'язується поставити покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити вугільну продукцію на умовах, передбачених цим договором та Специфікаціями до нього.

Згідно п. 2.4 розділу 1 цього договору, товар постачається покупцю залізничним транспортом до станції призначення - Велико-Анадоль Донецької залізничної дороги або вантажним автотранспортом на складі вапнякового цеху № 3 покупця: Донецька область, Волноваський район, с. Ольгинка, вул.. Заводська, 8 (т.1, а.с. 97-100).

На виконання умов договору № 604 від 23.12.2014 року сторонами складена специфікація № 1 від 06.04.2016 року, відповідно до якої поставка вугілля марки АС, ДСТУ 7146:2010 здійснювалась у кількості до 100 тон за ціною 2200 грн. з ПДВ та специфікація № 2 від 18.05.2016 року відповідно до якої поставка вугілля марки АС, ДСТУ 7146:2010 здійснювалась у кількості до 66 тон за ціною 2050 грн. та у кількості 266 тон за ціною 2200 грн. (т.1, а.с. 101,102).

В матеріалах справи наявні залізничні накладні від 25 травня 2016 року № 51730968 та № 51730869, які підтверджують факт перевезення вугілля. Разом з тим, у графі Відправник зазначено ТОВ РС Проспера (т.1, а.с. 103-106).

В свою чергу, ТОВ «РС Проспера» листом №73 від 25 травня 2015 року повідомив про те, що вагони з вугіллям марки АС (6-13мм) відправлені зі станції Постниково, Донецька залізниця 25.05.2015 року №№ 65487969, 66722679, 66107558, 67866053 по залізничним накладним №№ 51730869, 51730968 є власністю ТОВ «НВО «Укрнадратехнологія» (т. 1, а.с. 114).

За наслідками виконання договору поставки ТОВ «НВО «Укрнадратехнологія» на адресу позивача виписані податкові накладні № 1 та № 2 від 25.06.2016 року, (т. 1, а.с. 123, 125).

Рахунком-фактурою № 2506/01 від 25.06.2015 року підтверджується що позивачем від ТОВ «НВО «Укрнадратехнологія» отримано вугілля марки АС на загальну суму - 439120,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 73186,67 грн.), а рахунком-фактурою № 2506/02 від 25.06.2015 року підтверджується що позивачем від ТОВ «НВО «Укрнадратехнологія» отримано вугілля марки АС на загальну суму - 280 060,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 46 676,67 грн.) (т.1, а.с. 110-111).

Актами РН0000032 та РН0000033 прийому-передавання підтверджується та обставина, що ТОВ «НВО «Укрнадратехнологія» передало, а КП "Фірма"Азовбудматеріали" прийняло вугільну продукцію (т. 1, а.с. 108-109).

Розрахунки за придбаний товар було проведено у безготівковій формі згідно з платіжними дорученнями: від 03 липня 2015 року № 560 на суму 135300 грн., від 06 липня 2015 року № 575 на суму 144 760 грн., від 08 липня 2015 року № 581 на суму 100000 грн., від 10 липня 2015 року № 593 на суму 139120 грн., від 16 липня 2015 року № 297 на суму 200000 грн., а всього - 719180 грн., про що зазначено в акті перевірки та не заперечується відповідачем.

Придбане позивачем вугілля марки АС у ТОВ «НВО «Укрнадратехнологія» використано КП "Фірма"Азовбудматеріали" у своїй господарській діяльності для виробництва основного виду продукції підприємства - вапна.

За наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність.

19 липня 2015 року позивачем, засобами електронного зв'язку на адресу відповідача надано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року.

Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що витрати за договором № 604 від 06 квітня 2015 року, укладеним з ТОВ «НВО «Укрнадратехнологія» позивач правомірно включив до складу витрат з огляду на наступне.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України: "Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)".

П.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України, про порушення якого стверджується у акті перевірки та у спірному податковому повідомленні - рішенні № НОМЕР_1 від 09.08.2016 року дає визначення поняттю об'єкту оподаткування, як прибутку із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що не враховуються при визначені оподатковуваного прибутку, визначені ст.139 ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникненя спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що достатніми підставами для включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання або виготовлення платником податку товарів чи послуг; використання зазначених товарів, робіт та послуг в межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з урахуванням рівня звичайних цін.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст.201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПКУ, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 183 ПК України, право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 44.2 ст. 44 ПК України, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відтак, необхідною умовою для віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

В матеріалах справи в повному обсязі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ НВО Укрнадротехнологія . Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , статті 44 містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Щодо посилання апелянта на те, що у Додатку 5 Тимчасового Порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого Наказом ДФС України від 12.06.2015 року № 415ог (надалі - Порядок), яким встановлено перелік суб'єктів господарювання, яким надано право перевозити визначені товари з непідконтрольної Україні території не значиться КП Фірма Азовбудматеріали , Вантажоодержувач - ТОВ РС Проспера , власник вантажу - ТОВ НВО Укрнадротехнологія колегія суддів зазначає наступне.

Так, як зазначалось вище, відповідно до залізничних накладних від 25 травня 2016 року № 51730968 та № 51730869, відвантаження товару відбулось саме 25.05.2015 року, тобто до ухвалення Порядку, у зв'язку з чим не може прийматися до уваги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що вищезазначений довід апелянта є неправомірним та таким, що не підлягає задоволенню.

Щодо посилання на ту обставину, що Маріупольською ОДПІ від Макіївською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області отримана податкова інформація від 11.11.20105 № 1597/05-18-22 щодо неможливості проведення перевірки ТОВ НВО Укрнадротехнологія , оскільки зазначене підприємство розташоване на непідконтрольній України території слід зазначити про таке.

ТОВ «НВО Укрнадратехнологія» є юридичною особою, ідентифікайний код юридичної особи - 33554811, місцезнаходження юридичної особи: 86117, Донецька обл., місто Макіївка, вулиця Антропова, будинок 46

Місто Макіївка, в свою чергу, відноситься до населених пунктів, визначених Розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р. Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення .

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ НВО Укрнадротехнологія перебуває на обліку в органах доходів і зборів та не має податкового боргу, а також було включено до Єдиного державного реєстру платників податків з присвоєнням індивідуального податкового номера, який використовується для подання податкової звітності до Державного бюджету України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що акти чи податкові інформації про неможливість проведення зустрічної звірки не є тим самим, що і результати проведеної зустрічної звірки, які є джерелом отримання податкової інформації, що статтею 83 Податкового кодексу України визначене в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації контролюючими органами визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок чи перевірок не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства платником податків.

Посилання апелянта на те, що позивачем здійснено документальне оформлення господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ НВО Укрнадротехнологія , які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки зазначене спростовується наявними в матеріалах справи доказами, які повністю підтверджують той факт, що господарські операції між позивачем та ТОВ НВО Укрнадротехнологія мали реальний характер, а діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди, підприємство ознак фіктивності на час здійснення господарських операції не мало, що зумовлює хибність висновків податкового органу про збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, скасовуючи податкове повідомлення-рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 09 серпня 2016 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: «Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму - 149 828 грн. 75 коп., у т.ч. за податковим зобов'язанням - 119863 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 29965,75 грн. та податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Податок на прибуток приватних підприємств на суму 112375 грн., оскільки позивач надав достатні та без запереченні докази в обґрунтування обставин на спростування прийнятих оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в повному обсязі.

Відповідач, в свою чергу, не довів обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, що дає підстав вважати неправомірними прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Повний текст ухвали складений 12 квітня 2017 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року у справі № 805/4346/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.В. Ястребова

Судді: І.Д. Компанієць

ОСОБА_5