Ухвала

від 13.04.2017 по справі 805/1715/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2017 року справа №805/1715/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Василенко Л.А.

ОСОБА_2

при секретарі

судового засідання ОСОБА_3

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_4 за довіреністю від 22.06.2016 р.

від відповідача: ОСОБА_5 за довіреністю від 12.04.2017 р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 30 червня 2016 року

у адміністративній справі № 805/1715/16-а

за позовом Комунальної лікувально-профілактичної установи Міська психіатрична лікарня м. Краматорська

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області

про скасування рішення № 0005431302/3360 від 28.04.2016,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальна лікувально-профілактична установа Міська психіатрична лікарня м. Краматорська (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, податковий орган), в якому просила, скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 28.04.2016 року № 0005591302/3356 Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с.4-6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі з огляду на обґрунтованість позовних вимог (а.с.44-46).

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивачем подано звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органів доходів і зборів за квітень 2014 року (від 16.05.2014 року № НОМЕР_1), в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 198614,75 гривень, терміном сплати 20.05.2014 року. Станом на 20.05.2014 року переплата в інтегрованій картці платника складала 198548,07 гривен. Станом на 20.05.2014 року сума заборгованості склала 66,68 гривень, яка була погашена платіжним дорученням від 07.07.2014 року № 548 на суму 1000 гривень. 17.06.2014 року позивачем було подано звіт за травень 2014 року в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 209800,14 гривень по терміну сплати 20.06.2014 року. Заборгованість за травень 2014 року погашена платіжними дорученнями від 07.07.2014 року та 08.07.2014 року. У зв'язку з порушенням строку сплати зобов'язань зі сплати єдиного внеску за травень 2014 року було прийнято спірне рішення. Апелянт зазначає, що рішення про зупинення казначейського обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів - 21.05.2014 року. Платіжні доручення лікувальної установи не могли бути прийняті казначейською службою до виконання, оскільки на платіжних дорученнях про сплату єдиного внеску відсутня відмітка про одержання платіжних доручень, а лише є відмітка про оплату 07.07.2014 року та 08.07.2014 року. Також, зазначає, що заява про звільнення від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції та сертифікат Торгово-промислової палати України про застосування для лікувальної установи норм Закону № 1669 не надходили.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 КАС України.

Представник відповідача під час апеляційного провадження доводи апеляційної скарги підтримала.

Представник позивача у суді апеляційної інстанції проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила оскаржуване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

За правилами частини першої статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Комунальна лікувально-профілактична установа Міська психіатрична лікарня м. Краматорськ зареєстроване в якості юридичної особи, місцезнаходження: 84308, м. Краматорськ, вул. К. Цеткін, 1а, перебуває на обліку у відповідача, як платник єдиного внеску (а.с.8, 17).

Державною податковою інспекцією у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області 28 квітня 2016 року винесено податкове рішення № 0005431302/3360, яким на підставі ч. 10 та п.2 ч. 11 статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування застосовано до позивача за період з 21.05.2014 року по 08.07.2014 року штраф у розмірі 20896, 70 грн. та пеню у розмірі 3570, 11 грн. у загальному розмірі 24556, 81 грн. (а.с.11).

Позивач не погодившись з рішенням відповідача подав скаргу від 06.05.2016 року № 02-07/23. Рішенням Головного управління ДФС у Донецькій області від 07.06.2016 року № 3045/10/05-99-10-01-12-1скаргу позивача залишено без задоволення (а.с.12-14).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території, де здійснюється антитерористична операція та в період її проведення, тому в даному випадку податковий орган приймаючи рішення, діяв з порушенням чинного законодавства України.

Спірними питаннями у даній справі є правомірність прийняття відповідачем рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та наявність підстав для звільнення позивача від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VІ, зокрема частиною восьмою зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Абзацем другим частини 1 статті 25 Закону № 2464-VІ визначено, що її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За частиною 10 статті 25 Закону № 2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (в редакціях Закону до 28.12.2014 року - у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум).

Закон № 1669-VII, який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає серед іншого тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669-VII внесено зміни до Закону №2464-VІ, а саме підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" було доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015 року) такого змісту:

"9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення ОСОБА_1 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення ОСОБА_1 національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Зазначена норма проіснувала з 15 жовтня 2014 року до 1 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.

З огляду на дію зазначеної норми позивач звільнявся від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених Законом № 2464-VІ за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року по 1 січня 2016 року.

Відповідно до статті 10 Закону № 1669, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем отримано Сертифікат Донецької торгово-промислової палати № 6440 про форс-мажорні обставини від 16 червня 2016 року № 621/12.1-17-03 з якого вбачається, що палата засвідчує форс-мажорні обставини позивачу щодо обов'язку сплати податків, а саме, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за травень - до 20 червня 2014 року. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): з 21 травня по 08 липня 2014 року (а.с.16).

Отже, наявність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що є підставою для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання податкових зобов'язань, зокрема, від застосування штрафних санкцій та пені з боку податкових органів.

Також колегія суддів зазначає наступне.

З листа Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області від 11.05.2016 року № 05-26/610 вбачається, що Державною казначейською службою України з метою дотримання статті 14 Закону України Про боротьбу з тероризмом від 20.03.2003 № 638-IV прийнято рішення про зупинення з 20 травня 2014 року казначейського обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів. Робота Управління відновлена 7 липня 2014 року (а.с.15).

За статтею 14 Закону України Про боротьбу з тероризмом від 20.03.2003 № 638-IV, у районі проведення антитерористичної операції на час їх проведення може бути встановлено спеціальний порядок, зокрема організовано патрульну охоронну службу та виставлено оточення.

Отже, Державною казначейською службою України прийнято рішення про зупинення з 20 травня 2014 року казначейського обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відновлена лише 7 липня 2014 року.

Матеріалами справи підтверджено, що датою платіжних доручень є 20.05.2014 року та 06.06.2014 року, а сплачено кошти 07.07.2014 року, у зв'язку з зупиненням казначейського обслуговування.

Тобто, порушення строку позивачем сплати сум єдиного внеску за травень 2015 року виникло не з вини позивача та від незалежних від нього обставин.

З приводу посилань заявника апеляційної скарги щодо відсутності у позивача відмітки про одержання платіжних доручень, колегія суддів зазначає, що з листа Управління Державної казначейської служби України у м. Краматорську Донецької області від 28.02.2017 року № 03-26/219 вбачається, що датою подання платіжних доручень № № 136, 137, 546, 547, 548 від 20.05.2014 року та № № 149, 150, 151, 618, 619, 620, 621 від 06.06.2014 року є дата платіжних доручень.

Колегія суддів також зазначає, що посилання податкового органу на лист Державної фіскальної служби України від 05.12.2014 року № 13656/7/99-99-17-03-01-17 та аналогічні роз'яснення у журналі Міністерства доходів і зборів України Вісник за грудень 2014 року № 45 носять лише рекомендаційний характер.

Крім того, з заперечень на апеляційну скаргу вбачається, що заборгованість у розмірі 66,68 грн. виникла у позивача у зв'язку з тим, що не були включені лікарняні листи за рахунок коштів ФСС ТВП. Заява-розрахунок подана позивачем до фонду 24.04.2014 року, заява на видачу готівки та перерахування коштів на вкладні рахунки подана 29.05.2014 року до казначейської служби, кошти отримані позивачем 09.07.2014 року та перераховані податковій 10.07.2014 року (а.с.97-100). Зазначене також, підтверджує неможливість вчасного перерахування сум єдиного внеску позивачем з незалежними від нього обставин.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення відповідача № 0005591302/3356 від 28.04.2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в розмірі 24556, 81 грн. є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням наявних доказів в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у адміністративній справі № 805/1715/16-а залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у адміністративній справі № 805/1715/16-а залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 13 квітня 2017 року. Повний текст ухвали складений та підписаний 13 квітня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: Р.Ф. Ханова

Судді: Л.А. Василенко

ОСОБА_2