Ухвала

від 12.04.2017 по справі 823/1537/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1537/16 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Кузьмишина О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 подав позов, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Черкаської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області № 0000992100 від 16.06.2016 року, яким ФОП ОСОБА_3 зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 44000,00 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції в сумі 22000,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Черкаської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області № 0001002100 від 16.06.2016 року, яким зменшено ФОП ОСОБА_3 розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 44000,00 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3, як фізична особа - підприємець, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_3, зареєстрований 04.06.1996, станом на дату складання акту перевірки та розгляду справи є платником податку на додану вартість. Видом діяльності позивача, зокрема, є вантажний автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 в порядку статті 76 Податкового кодексу України посадовою особою Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області проведено камеральну перевірку даних фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та сумою бюджетного відшкодування за березень 2016 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 64/23-25-13-013 від 19.05.2016, в якому встановлені порушення вимог пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 44000 грн та пункту 200.4 статті 200 зазначеного кодексу, внаслідок чого позивачу зменшується сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 44000 грн.

Не погоджуючись з висновками вказаного акту перевірки позивачем надані заперечення на акт камеральної перевірки від 19.05.2016 № 64/23-25-13-013.

Розглянувши вищевказані заперечення, посадовими особами відповідача прийнято висновок від 06 червня 2016 року без зазначення номеру, згідно якого, результати акту камеральної перевірки залишаються без змін.

На підставі висновків вищевказаного акту перевірки Черкаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Черкаській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.06.2016:

- № 0000992100, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 44000 грн та накладено штрафні (фінансові) санкції в розмірі 22000 грн;

- № 0001002100, яким позивачеві зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту а пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пунктом 198.3 статті 198 ПК України).

Разом з тим, у відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.12 статті 201 ПК України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

З наведеного вбачається, що до податкового кредиту фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками ПДВ можуть включатися такі суми, які були нараховані в зв'язку з придбанням основних засобів, за умови їх використання суб'єктом господарювання в своїй господарській діяльності та подальшого документального підтвердження використання таких засобів.

В акті перевірки зазначено, що законодавчих підстав вважати майно, яке знаходиться у приватній власності фізичної особи основними фондами ФОП, якщо такий громадянин реєструється підприємцем - не передбачено, в зв'язку з чим ФОП ОСОБА_3 неправомірно включено суму ПДВ в розмірі 44000,00 грн за ввезений на митну територію України сідельний тягач - Е DAF XF 460 FT. Вказані висновки податкового органу суд сприймає критично з огляду на наступне.

Так, господарська діяльність позивача пов'язана з вантажним автомобільним транспортом, торгівлею іншими автотранспортними засобами, технічним обслуговуванням та ремонтом автотранспортних засобів, а тому очевидним є на думку суду факт необхідності придбання позивачем транспортних засобів для забезпечення своєї господарської діяльності.

Таким чином, оскільки позивач зареєстрований у встановленому законом порядку, як підприємець та набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності з моменту такої реєстрації, то відповідно має право використовувати належне йому майно в цілях здійснення господарської діяльності.

Згідно абзацу 2 пункту 6 зазначеного Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 07.09.1998 № 1388, транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Тобто, транспортні засоби реєструються за їх власниками, в той час, як реєстрація за фізичними особами - підприємцями не передбачена. При цьому, неможливість державної реєстрації транспортних засобів за ФОП не позбавляє права такої особи на податковий кредит з ПДВ внаслідок використання у своїй господарській діяльності транспортних засобів, що зареєстровані за ним, як за фізичною особою.

Разом з тим, згідно контракту № UA/ZAVALKO/1xXF460/09.12.15 IB від 09.12.2015 позивач придбав сідельний тягач - Е DAF XF 460 FT, у відповідності до вимог вищевказаного Порядку. Тягач зареєстровано за фізичною особою - ОСОБА_3, що підтверджується відповідним свідоцтвом НОМЕР_4, оскільки у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу не може зазначатися, як його власник ФОП. Таким чином, в даному випадку реєстрація сідельного тягача - Е DAF XF 460 FT, який був придбаний позивачем, як фізичною особою - підприємцем для використання у своїй господарській діяльності була правомірною.

Суд першої інстанції вірно вказав, що реєстрація сідельного тягача - Е DAF, модель ХF 460 FT за фізичною особою ОСОБА_3 жодним чином не може свідчити про те, що придбаний транспортний засіб не використовується суб'єктом господарювання у своїй діяльності.

В матеріалах справи наявні копії наступних документів: договорів про перевезення, заявки на перевезення, рахунків-фактур, ТТН, актів здачі-прийняття робіт, договорів-заявок з яких встановив, що ФОП ОСОБА_3 у своїй господарській діяльності дійсно використовується напівпричеп загальний Н/П-БОРТОВИЙ-Е, марка SCHMITZ, модель SPR 24L, днз НОМЕР_2 разом із спеціалізованим вантажним сідельним тягачем, марка DAF, модель ХF 460 FT, днз НОМЕР_1.

Оскільки кошти за сідельний тягач - Е DAF, модель ХF 460 FT, в т.ч. ПДВ сплачувались позивачем, як фізичною особою - підприємцем, що підтверджується копіями митної декларації та відповідного платіжного доручення, а також беручи до уваги, що позивач є власником даного транспортного засобу, використовує його у своїй підприємницькій діяльності, то з урахуванням вищевказаного має право на включення до податкового кредиту суму ПДВ сплачену при його придбанні.

Крім того, колегія суддів проаналізувавши норми Податкового кодексу України, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ФОП ОСОБА_3 заявивши бюджетне відшкодування внаслідок придбання зазначеного транспортного засобу жодним чином не порушив норми ПК України, оскільки системний аналіз актів законодавства України та судова практика їх застосування свідчать про те, що транспортні засоби, які зареєстровані за фізичною особою вважаються і власністю ФОП, а тому є його основними фондами і можуть використовуватись у його господарській діяльності та в господарських операціях, що дає правові підстави для віднесення сум ПДВ, сплачених такою особою у ціні товару до податкового кредиту і, як наслідок, заявити бюджетне відшкодування податку на додану вартість в разі від'ємного значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України.

Крім того, суд першої інстанції вірно вказав. що предметом дослідження камеральної перевірки може бути лише правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків, а тому, висновок відповідача про відсутність документів, які б підтверджували використання позивачем придбаного сідельного тягача Е DAF XF 460 FT для підприємницької діяльності та відсутності ведення бухгалтерського чи іншого обліку, є помилковим, оскільки такі документи під час проведення саме камеральної перевірки не можуть перевірятися.

Висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 94, 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Черкаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Кузьмишина О.М.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.