Постанова

від 10.04.2017 по справі 820/16671/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 р. Справа № 820/16671/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдторгопт" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2017р. по справі № 820/16671/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдторгопт"

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ"Трейдторгопт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.07.2014 р. за № 0002772203 на суму 1336345,20 грн., з яких 1069076,16 грн. - основний платіж та 267269,04 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015 року позов ТОВ "Трейдторгопт"- задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2016 року ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.01.2015р. та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2014р. скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2017р. по справі № 820/16671/14 позов залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при розгляді даної справи норм матеріального і процесуального права, а також неповноту дослідження обставин у справі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити з підстав та мотивів, викладених у скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб'єкта господарювання юридичної особи, ТОВ "Трейдторгопт" 03.09.2013 р. взято на податковий облік за № 203313139285, перебуває на обліку в Центральній ОДПІ Головного управління ДФС у Харківській області.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з придбання товарів ( робіт, послуг) у ТОВ "ІРА "Наша лінія" за період з 01.02.2014 р. по 28.02.2014 р. та їх подальшої реалізації або використання у господарській діяльності підприємства.

Результати перевірки оформлені актом від 01.07.2014 р. № 2270/20-33-22-03-07/38876615 (а.с. 9-23, т.1).

У вказаному акті перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем приписів: п. 198.2, 198.3 та 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6,п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, а саме: заниження податку на додану вартість на суму 1069076,16 грн.

За результатами проведеної перевірки та на підставі висновків складеного акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.07.2014 р. за № 0002772203, яким підприємству донараховано податку на додану вартість в розмірі 1069076,16 грн. та 267269,04 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, слугувало відображене в акті судження про безтоварність господарських операцій із ТОВ ІРА Наша лінія .

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Так, судом встановлено, що між ТОВ "Трейдторгопт" (Покупець) і ТОВ Наша лінія (Продавець) 03.02.2014 року укладено договір купівлі-продажу № 2 (а.с. 39-40, т.1).

За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні картон ММ, каолін та інші товарно-матеріальні цінності, а покупець зобов'язується сплатити за них певну грошову суму і прийняти вказаний товар. Базисні умови поставки -FCA, відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс - 2010. Передача товару здійснюється за видатковою накладною, строк поставки товару погоджується сторонами на кожну партію окремо.

Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов зазначеного договору фірма ТОВ Наша лінія поставив, а ТОВ "Трейдторгопт" прийняв товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 43-82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 144, 146, 148, 150 т.1).

Також у ході виконання договору позивач отримав від ТОВ Наша лінія податкові накладні, виписані контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором (а.с. 152-161, т.1).

Щодо факту транспортування товару, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження переміщення товарно-матеріальних цінностей у просторі надано товарно-транспортні накладні.

Перевезення товарно-матеріальних цінностей здійснювалось на підставі договору про надання послуг 03.01.2014 року, укладеного між ТОВ Трейдторгопт та ТОВ АСС . (перевізник).

Окрім того, з наданих копій товарно-транспортних накладних, судом встановлено, що вантажовідправником є ТОВ ІРА Наша лінія , вантажоодержувачем - ТОВ "Трейдторгопт", транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей від ТОВ ІРА Наша лінія здійснено автомобільним перевізником ТОВ АСС за адресою пункту розвантаження: м. Харків, пров. Динамівський, 4.

Використання позивачем складських приміщень за адресою, вказаною у ТТН підтверджується договором оренди нежитлового приміщення від 02.09.2013 року, відповідно до умов якого ТОВ АСС (орендодавець) надав в оренду частину нежитлового приміщення загальною площею 200 м2 в нежитловій будівлі літ. Б-2. що розташована за адресою: м. Харків. пров. Динамівський, 4 ТОВ Трейдторгопт (орендар) (а.с.224-228, т.1).

Передача нежитлового приміщення від орендодавця орендарю підтверджується актом здачі - приймання нежитлового приміщення (а.с. 229, т.1).

Вказані товарно-матеріальні цінності доставлені на підприємство позивача в період з 03.02.2014 року по 28.02.2014 року, облік у руху товарно-матеріальних цінностей, щo надійшли на підприємство, здійснено позивачем по рахунку бухгалтерського обліку 281 товари на складі (а.с. 162-165, т.1).

Облік руху, придбаних товарно-матеріальних цінностей на складі за видом і кількісними показниками здійснено позивачем в Картці складського обліку матеріалів (форма № М-12) (а.с. 188-217, т.1).

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданої позивачем копії довіреності № 1 від 03.02.2014 року судом встановлено, вказана двіренсість видана на ім'я директора ТОВ Трейдторгопт - Харченка С.Ю. на отримання від ТОВ ІРА Наша лінія товарно-матеріальні - цінності, і саме за цією довіреністю вказана особа отримав товарно-матеріальні цінності, що вказано у видаткових накладних.

Наведене узгоджується із даними про відрядження директора ТОВ Трейдторгопт до м. Полтави, за місцезнаходженням продавця - ТОВ ІРА Наша лінія у період з 03.02.2014 року на 26 днів, що підтверджується копією посвідчення про відрядження (а.с. 41, т. 1).

З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов договору ТОВ ІРА Нова лінія відвантажило на адресу ТОВ Трейдоптторг продукцію на загальну суму 6414456,80 грн., станом на дату проведення перевірки у підприємства позивача по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками рахувалась кредиторська заборгованість у розмірі 6414456,80 грн.

Надана позивачем копія виписки по банківському рахунку за період з 04.02.2014 року по 28.02.2014 року та з 03.03.2014 р. по 27.03.2014 року (а.с. 220-222, т.1) засвідчує факт виконання ТОВ Трейдторгопт зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Таким чином, позивачем віднесено суми податку до податкового кредиту по першій події- даті отримання платником податку товарів, тобто наявність у підприємства позивача кредиторської заборгованості на момент проведення перевірки не свідчить про відсутність підстав віднесення ПДВ до податкового кредиту по досліджуваній господарській операції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що про фактичне виконання умов договору свідчать первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.2.4. ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи, складені з дотриманням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та розкривають зміст здійснених операцій.

Окрім того, придбані матеріальні цінності відображені позивачем по бухгалтерському обліку на рахунку 63-10 Розрахунки з постачальниками , в якому відомості кореспондуються з рахунку 37-10 Розрахунки по виданим авансам та рахунку 20 Виробничі запаси , оплата товару відображена у облікових відомостях.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Таким чином, дослідженню підлягають обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентом - ТОВ "ІРА "Наша лінія", а саме: можливостей контрагента позивача щодо виконання укладеного з позивачем договору, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної сплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів, що придбані платником податку; руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

Такий висновок слугував підставою для скасування судових рішень у даній справі Вищим адмніністративним судом України та викладений в ухвалі від 17.05.2016 року (а.с. 45-49, т.2)

Відповідно до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

На виконання вимог ч. 5 ст. 227 КАС України судом апеляційної інстанції, ухвалою від 14.03.2017 року зобов'язано ТОВ "Трейдторгопт" надати до Харківського апеляційного адміністративного суду додаткові докази у справі (а.с. 143-144, т.2).

Позивачем на виконання вимог ухвали суду надано до суду письмові пояснення та докази подальшого використання, придбаних товарно-матеріальних цінностей у ТОВ ІРА Нова лінія , а саме: договори купівлі-продажу третім особам, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні та облікові документи руху активів на підприємстві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти достовірності вказаних доказів, вказавши на те, що такі документи не надавались суду при первинному розгляді справи, мають дефекти, а саме: договір № 3007/14-П від 30.01.2014 року, укладений між позивачем і ТОВ Веста-Інвест (Покупець) не містить печатки контрагента позивача; договір № 17/09 від 17.09.2013 року, укладений між позивачем і ТОВ АСС (Покупець) - не містить печатки підприємства позивача. Договір за № 02/14-1, укладений з ТОВ АСС-Коростишівська паперова фабрика (Покупець) 07.02.2014 року, а товарно-транспортна накладна, надана позивачем на підтвердження виконання вказаного договору, складена 05.02.2015 року, тобто раніше, ніж укладено договір.

З приводу наведених доводів представника відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Щодо договору № 3007/14-П від 30.01.2014 року, укладений між позивачем і ТОВ Веста-Інвест (Покупець), дійсно вказаний договір не містить печатки контрагента позивача. Окрім того, позивачем не надано суду будь-яких первинних документів на підтвердження його виконання. Отже, вказаний договір не може бути визнаний належним та допустимим доказом подальшого використання/, придбаних у ТОВ ІРА Нова лінія товарно-матеріальних цінностей , але і не спростовує виконання умов договору, що був предметом дослідження перевіряючих.

Доводи представника відповідача про відсутність печатки підприємства позивача у договорі від 17.09.2013 року, укладеного з ТОВ АСС , не можуть свідчити про недостовірність вказаного доказу, оскільки містить всі інші необхідні реквізити, в тому числі, підписи, уповноважених осіб та печатку підприємства контрагента. Виконання умов вказаного договору, тобто подальшої реалізації, придбаної поивачем у ТОВ ІРА Нова лінія продукції підтверджується належним чином оформленими копіями видаткових накладних.

З приводу доводів представника відповідача про те, що договір за № 02/14-1, укладений з ТОВ АСС-Коростишівська паперова фабрика (Покупець) 07.02.2014 року, а товарно-транспортна накладна, надана позивачем на підтвердження виконання вказаного договору, складена 05.02.2015 року, тобто раніше, ніж укладено договір, колегія судів зазначає наступне.

Дійсно позивачем на підтвердження подальшого використання придбаних ТМЦ надано договір № 02/14-1, укладений з ТОВ АСС-Коростишівська паперова фабрика (Покупець) 07.02.2014 року, а на підтвердження його виконання товарно-транспортні накладні, складені, в тому числі, в період з 03.02.2014 року по 06.02.2014 року. Проте, колегія суддів звертає увагу, що позивачем також надані до вказаного договору товарно-транспортні накладні, складені 07.02.2017 року разом із видатковими накладними.

Окрім того, колегія суддів враховує, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних (джерел) вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас, колегія суддів також звертає увагу на те, що господарські операції позивача з подальшої реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей не були предметом дослідження при проведенні перевірки, висновки якої слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Судом апеляційної інстанції в судовому засіданні встановлено, а перевіряючими відображено в акті перевірки. Що контрагент позивача ТОВ ІРА Нова лінія , як на момент здійснення господарських операцій із позивачем, так і на момент проведення перевірки був зареєстрований платником ПДВ, виписав за результатами здійснення вказаних господарських операцій на ім'я позивача податкові накладні, претензій до форми та змісту яких перевіряючими у акті перевірки не відображено, надходження, придбаних за вказаним договором товарно-матеріальних цінностей на склад позивача, їх облік та оплата за поставлені товари підтверджується належними та допустими доказами у справі.

Таким чином, оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про те, що те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Проте, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач вказаного обов'язку не виконав.

Відповідно до п. 4 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги позивача, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдторгопт" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.01.2017р. по справі № 820/16671/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.07.2017 року за № 0002772203.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М. Повний текст постанови виготовлений 13.04.2017 р.