Рішення

від 13.04.2017 по справі 904/1439/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.04.2017 Справа № 904/1439/17

За позовом: ОСОБА_1, смт. Широке Дніпропетровської області

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробудексперт", м. Дніпро

про визнання договору купівлі-продажу обладнання недійсним

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 08 лютого 2017 року, представник

Від відповідача-1: Коваль І.О., довіреність від 01 березня 2017 року, представник

Від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернулася до господарського суду з позовом, яким просить визнати недійсним договір №23/12/10-1 купівлі-продажу обладнання від 23.12.2010, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпробудексперт".

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" з часткою у статутному капіталі 50%, що в гривневому еквіваленті на день створення Товариства складало 100 000,00грн. Позивач вважає, що директор Товариства ОСОБА_5 умисно, з метою заволодіння майном підприємства, у тому числі й часткою позивача у статутному капіталі товариства, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, перевищуючи повноваження, використала службове становище та уклала договір купівлі-продажу обладнання від 23.12.2010 на суму 195 000,00грн. Спірним договором порушено права позивача щодо управління справами товариства, розподілу прибутку Товариства з одержанням своєї частки від господарської діяльності та погіршення майнового стану підприємства. Позивач зазначає, що спірний договір укладено відповідачем-1 з перевищенням наданих йому повноважень. Так, за умови п.9.17 Статуту директор самостійно вирішує усі питання діяльності товариства, за виключенням тих, які віднесені до виключної компетенції зборів учасників. Директор має право без доручення укладати господарські договори на суму до 50 000,00грн. без додаткового погодження з загальними зборами учасників товариства. Однак загальні збори учасників товариства з порядком денним, до якого були б включені питання укладання договору купівлі-продажу, не відбувались. Оскільки відповідач-2, проявивши розумну обачність, мав знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства. Спірним договором передбачено обов'язок ТОВ "Ремспецсервіс" здійснити оплату продавцю за придбане майно грошовими коштами, тобто фактично здійснено реалізацію функції розпорядження майном товариства.

За наведеного, спірний договір має бути визнаний недійсним.

Відповідач-1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс", проти задоволення позовних вимог заперечує. Відповідач-1 вказує, що будь-яких зловмисних дій з боку ОСОБА_5 при укладенні оскаржуваного договору не вбачається, оскільки вона не привласнила ані кошти з рахунку товариства, ані придбане обладнання. За договором купівлі-продажу від 23.12.2010 було придбане обладнання для використання його в господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс", а саме здавання його в оренду з метою отримання прибутку, оскільки здавання устаткування в оренду є одним із видів господарської діяльності Товариства. Відповідач-1 зазначає, що статутний капітал Товариства у розмірі 200 000,00 грн. сформовано 18.11.2010 з метою придбання обладнання за ціною 195 000,00 грн. для його подальшої передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Електроальянс". Крім того, на момент укладення договору оренди з Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" один із його учасників був чоловік позивача - ОСОБА_6, тому позивач є обізнаним про укладення даного правочину. За таких обставин відповідач-1 не вбачає підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

05.04.2017 позивачем подані письмові пояснення на відзив відповідача-1, згідно яких не погоджується із запереченнями відповідача-1. Позивач зазначає, що предметом спору є визнання недійсним договору, оскільки його укладено із порушенням умов Статуту товариства. Посилання відповідача-1 на обізнаність позивача щодо укладення спірного договору є лише його припущенням та не підтверджується матеріалами справи. Позивач також зазначає про поважність причин пропуску позовної давності для звернення до суду із даним позовом, оскільки доглядає за хворою дитиною.

Відповідачем-1, 05.04.2017 подано заяву про застосування позовної давності до вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" про визнання договору недійсним.

Відповідач-2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробудексперт", у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробудексперт" припинено за судовим рішенням у зв'язку з визнанням його банкрутом (справа №29/5005/10154/2012), арк. с. 51.

Ухвалою господарського суду порушено провадження у справі №904/1439/17, розгляд справи призначено на 13.03.2017. У судовому засідання 13.03.2017 розгляд справи було відкладено на 05.04.2017, з 05.04.2017 оголошувалась перерва до 13.04.2017.

У судовому засіданні 13.04.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників позивача та відповідача-1, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" затверджений зборами учасників (протокол №1 від 11.11.2010) та зареєстрований 22.11.2010 (а.с.15-28).

Згідно п.1.3., п.6.3. Статуту засновниками (учасниками) товариства є:

ОСОБА_1 - з внеском до статутного капіталу 100 000,00грн., що становить 50 часток та 50% статутного капіталу і відповідає 50 голосам при голосуванні;

ОСОБА_5 - з внеском до статутного капіталу 100 000,00грн., що становить 50 часток та 50% статутного капіталу і відповідає 50 голосам при голосуванні.

23 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпробудексперт" в особі директора Кириченка А.М., який діє на підставі Статуту, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" в особі директора ОСОБА_5, яка діє на підставі Статуту, як покупцем, укладено договір №23/12/10-1 купівлі-продажу обладнання (перелік майна наведено у пункті 1 договору), відповідно пункту 1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити договірну суму обладнання.

Передача продавцем покупцеві у власність перерахованого в п.1.1 договору обладнання здійснюється шляхом складання й підписання двостороннього акту прийому-передачі. Зазначене обладнання повинно бути передане продавцем і прийнято у власність покупця протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання даного договору (п.2.1. договору).

Згідно п.3.1. договору ціна обладнання наведена в розділі І договору. Сума даного договору складає 195 000,00грн, у тому числі податок на додану вартість - 32 500,00грн.

Право власності на обладнання переходить до покупця в момент і за умови виконання останнім повної оплати суми, вказаної в п.3.1. договору та приймання обладнання згідно розділу 2 договору (п.3.5. договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" здійснило оплату вартості придбаного за договором №23/12/10-1 купівлі-продажу обладнання у сумі 195 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 24.12.2010.

На виконання умов договору, 27.12.2010 сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі обладнання згідно договору №23/12/10-1 купівлі-продажу обладнання від 23.12.2010.

З наведеного вбачається, що як покупцем, так і продавцем, умови договору №23/12/10-1 купівлі-продажу обладнання від 23.12.2010 виконанні у повному обсягу. Сторони претензій один до одного з приводу проданого обладнання не мають.

ОСОБА_1, як учасник товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс", просить визнати укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпробудексперт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" договір №23/12/10-1 купівлі-продажу обладнання від 23.12.2010 недійсним, як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Позивач вважає, що укладанням спірного договору, порушено її корпоративні права, зокрема, щодо управління справами товариства, з урахуванням п.4.1. Статуту відповідача, розподілу прибутку товариства з одержанням своєї частки від господарської діяльності товариства та погіршення майнового стану підприємства.

При цьому, у якості підстави визнання договору купівлі-продажу обладнання від 23.12.2010 недійсним, позивач посилається на положення статей 203, 204, 207, 215, 241, 328, 329 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 167 Господарського процесуального кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України захисту підлягає порушене або оспорюване право і охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до п.51 постанови пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" встановлено, що спори за позовами учасника товариства про визнання недійсним правочину є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі п.4 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що спірний договір підписаний директором ОСОБА_5 з перевищенням наданих їй повноважень, оскільки, в порушення положень Статуту, був укладений без погодження з загальними зборами учасників товариства

Разом з тим, суд не вбачає підстав задовольнити позовні вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу обладнання №23/12/10-1 від 23.12.2010 року недійсним з огляду на таке.

За положеннями ч.ч.1,2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Зазначене відповідає роз'ясненням, наведеним у п. 2.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (пп. 2.1 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно зі ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, може бути визнано недійсним повністю або в частині якщо таке не відповідає вимогам закону, вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави або суспільства, укладено учасниками господарських правовідносин з порушенням хоча б одним з них спеціальної компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

У відповідності зі ст. ст. 140-145 Цивільного кодексу України, ст. ст. 50, 58 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється Статутом. Статут товариства є установчим документом, який має містити відомості про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника, склад та компетенцію органів управління, порядок прийняття ними рішень. Вищим органом товариства є загальні збори учасників.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 145 Цивільного кодексу України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються ЦК, Законом України "Про господарські товариства", іншими законами і статутом товариства.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Статтею 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

З огляду на зазначене, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Однак, закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу юридичної особи та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт учинення виконавчим органом юридичної особи протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу юридичної особи, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу юридичної особи необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності у поведінці третьої особи несе юридична особа.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від 21.09.2016 року по справі № 3-728гс16 (справа господарського суду № 902/841/15).

Проте, відповідні обставини щодо відповідача (щодо недобросовісності його поведінки, щодо не прояву його розумної обачності) шляхом надання належних та допустимих доказів не доведені позивачем.

Згідно з положеннями Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" вищим керівним органом товариства є збори учасників, виконавчим органом є директор.

До компетенції зборів учасників товариства, зокрема відноситься: затвердження договорів (угод), які будуть укладатися товариством на суму більш ніж 50 000,00 грн. (підпункт "н" пункту 9.7 Статуту).

Пунктом 9.3 Статуту передбачено, що з питань, вказаних у п.9.7 даної статті рішення вважається прийнятим у разі позитивного голосування учасниками 100% голосів.

Відповідно до п.9.17 Статуту директор вирішує всі питання діяльності товариства, за виключенням тих, які віднесені до виключної компетенції зборів учасників. Директор має право без доручення, зокрема, укладати господарські договори (угоди) на суму до 50 000,00 грн. без додаткового погодження з загальними зборами учасників, окрім договорів на відчуження майна, яке належить товариству (п.9.18 Статуту).

З матеріалів справи вбачається, що попереднього схвалення загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецінвест" при укладанні спірного договору директор товариства не отримував.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремспецінвест" не було надано суду, а в матеріалах справи відсутні належні докази скликання загальних зборів, на які виносилося питання щодо укладення договору купівлі-продажу обладнання, у спосіб встановлений чинним законодавством та Статутом товариства.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що оскаржуваний договір купівлі-продажу обладнання фактично укладено без належного погодження зборами учасників.

А отже, директор ОСОБА_5, укладаючи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецінвест" договір купівлі-продажу обладнання №23/12/10-1 від 23.12.2010, діяла з перевищенням повноважень, наданих їй Статутом та чинним законодавством України.

Разом з тим, відповідно до статті 241 ЦК правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Із аналізу змісту частини першої статті 241 ЦК випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 06.04.2016 справі №922/796/15). Крім того, у вказаній постанові Верховного Суду України також зазначено про те, що, виходячи з обставин саме справи №922/796/15, "сама по собі відсутність у генерального директора відповідача повноважень на укладення від імені товариства спірного Договору № 5/14 не створює підстави для визнання цього договору недійсним, оскільки за фактичними обставинами справи договір не тільки прийнято до виконання, але і значною мірою виконано".

Виходячи з наведеної позиції Верховного Суду України, не має значення кількість дій чи вчинків зі сторони особи, які б свідчили про схвалення правочину.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується, що придбане за спірним договором обладнання, в подальшому передане в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" на підставі договору №15/02/11 від 15.02.2011.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 23.12.2014 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" заборгованості за користування орендованим на підставі договору №15/02/11 від 15.02.2011 майном у розмірі 27 532,26 грн., неустойки у розмірі 23 226,00 грн., 3% річних у розмірі 825,33 грн. та індексу інфляції у розмірі 3 454,72 грн.

Також зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" орендоване по договору оренди №15/02/11 від 15.02.2011 обладнання, відповідно до переліку.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України).

Судом установлено, що відповідач-1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс", здійснило оплату вартості придбаного за договором №23/12/10-1 купівлі-продажу обладнання у сумі 195 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 24.12.2010.

Відповідно до п.3.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" товариство створене з метою отримання прибутку та подальшого його розподілу між учасниками, а також задоволення потреб громадян, організацій в наданих роботах та послугах. У відповідності з п.3.2 Статуту, одним із видів діяльності товариства є здавання в оренду власного рухомого майна.

До матеріалів справи залучено банківські виписки, з яких вбачається отримання відповідачем-1 оплати від ТОВ "Електроальянс" згідно договору оренди обладнання №15/02/11 від 15.02.2011 року.

Відтак, придбане за оскаржуваним договором обладнання, в подальшому передане в оренду саме для отримання прибутку.

Отже, укладаючи оскаржуваний договір, директор діяв виключно в інтересах товариства з метою отримання прибутку.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу обладнання недійсним.

Щодо заяви відповідача-1 про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України).

Поняття позовної давності міститься в ст. 256 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку із спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п.2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року №10).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку із спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України), п.2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року №10.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, заява відповідача-1 про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський, суд припиняє провадження у справі, якщо припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробудексперт" припинено за судовим рішенням у зв'язку з визнанням його банкрутом (справа №29/5005/10154/2012), арк. с. 51.

Таким чином, провадження у справі у частині вимог до відповідача-2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробудексперт", підлягає припиненню на підставі п.6 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають віднесенню на позивача.

Керуючись статтями 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 80 (п.6), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" - відмовити.

Припинити провадження у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробудексперт".

Судові витрати віднести на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 13.04.2017