Постанова

від 27.06.2017 по справі 904/1439/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2017 року Справа № 904/1439/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Дон О.Я.

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 299 від 28.02.2017р.;

від відповідача-1: ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 01.03.2017р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017р. у справі № 904/1439/17

за позовом ОСОБА_3, смт. Широке Дніпропетровської області

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробудексперт", м. Дніпро

про визнання договору купівлі-продажу обладнання недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017р. Ґудзь ОСОБА_4 звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним договору № 23/12/10-1 купівлі-продажу обладнання від 23.12.2010, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпробудексперт".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017р. у справі № 904/1439/17 (суддя Євстигнеєва Н.М.) в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" відмовлено; припинено провадження у справі в частині вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробудексперт"; судові витрати віднесено на позивача.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Ґудзь ОСОБА_4 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017р. у справі № 904/1439/17 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зокрема вказує, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" ОСОБА_5 умисно, з метою заволодіння майном підприємства, у тому числі й часткою позивача у статутному капіталі товариства, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, перевищуючи повноваження, використала службове становище та уклала договір купівлі-продажу обладнання від 23.12.2010 на суму 195 000,00грн. Спірним договором порушено права позивача щодо управління справами товариства, розподілу прибутку Товариства з одержанням своєї частки від господарської діяльності та погіршення майнового стану підприємства. Отже, спірний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства, Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" та корпоративних прав позивача, що є підставою для визнання його недійсним за ст.ст. 203, 215 ЦК України. Господарський суд не дав належної оцінки цим обставинам та дійшов до помилкового висновку щодо погодження Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" спірного договору купівлі-продажу, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 року відновлено строк подання апеляційної скарги Ґудзь Т.О., апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.06.2017 року.

У судовому засіданні 15.06.2017р. оголошувалась перерва до 27.06.2017р.

У судових засіданнях по справі представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу.

Відповідач-1 проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу скаржника безпідставною, посилаючись при цьому на те, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" ОСОБА_5 не вчиняла будь-яких зловмисних дій при укладенні оскаржуваного договору, оскільки не привласнила ані кошти з рахунку товариства, ані придбане обладнання. За договором купівлі-продажу від 23.12.2010 було придбане обладнання для використання його в господарській діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс", а саме здавання його в оренду з метою отримання прибутку, оскільки здавання устаткування в оренду є одним із видів господарської діяльності Товариства. Для купівлі обладнання були використані кошти, які були передані засновниками до статутного капіталу при створенні товариства, отже не могли бути розподілені між засновниками.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та повноту з'ясування і доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" (надалі - Товариство) затверджений зборами учасників (протокол №1 від 11.11.2010) та зареєстрований 22.11.2010 (а.с.15-28).

ОСОБА_6 п.1.3., п.6.3. Статуту засновниками (учасниками) товариства є:

Ґудзь ОСОБА_4 - з внеском до статутного капіталу 100 000,00грн., що становить 50 часток та 50% статутного капіталу і відповідає 50 голосам при голосуванні;

ОСОБА_5 - з внеском до статутного капіталу 100 000,00грн., що становить 50 часток та 50% статутного капіталу і відповідає 50 голосам при голосуванні.

23 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпробудексперт" в особі директора ОСОБА_7, який діє на підставі Статуту, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" в особі директора ОСОБА_5М, яка діє на підставі Статуту, як покупцем, укладено договір № 23/12/10-1 купівлі-продажу обладнання (перелік майна наведено у пункті 1 договору), відповідно пункту 1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти й оплатити договірну суму обладнання.

Передача продавцем покупцеві у власність перерахованого в п.1.1 договору обладнання здійснюється шляхом складання й підписання двостороннього акту прийому-передачі. Зазначене обладнання повинно бути передане продавцем і прийнято у власність покупця протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання даного договору (п.2.1. договору).

ОСОБА_6 п.3.1. договору ціна обладнання наведена в розділі І договору. Сума даного договору складає 195 000,00грн, у тому числі податок на додану вартість - 32 500,00грн.

Право власності на обладнання переходить до покупця в момент і за умови виконання останнім повної оплати суми, вказаної в п.3.1. договору та приймання обладнання згідно розділу 2 договору (п.3.5. договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" здійснило оплату вартості придбаного за договором № 23/12/10-1 купівлі-продажу обладнання у сумі 195 000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 24.12.2010.

На виконання умов договору, 27.12.2010 сторонами складено та підписано ОСОБА_7 прийому-передачі обладнання згідно договору № 23/12/10-1 купівлі-продажу обладнання від 23.12.2010.

З наведеного вбачається, що як покупцем, так і продавцем, умови договору №23/12/10-1 купівлі-продажу обладнання від 23.12.2010 виконанні у повному обсягу. Сторони претензій один до одного з приводу проданого обладнання не мають.

ОСОБА_6 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпробудексперт" припинено за судовим рішенням у зв'язку з визнанням його банкрутом (справа №29/5005/10154/2012), арк. с. 51.

Матеріалами справи, також підтверджується, що придбане за спірним договором обладнання, в подальшому передане в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" на підставі договору № 15/02/11 від 15.02.2011.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.12.2014 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" заборгованості за користування орендованим на підставі договору № 15/02/11 від 15.02.2011 майном у розмірі 27 532,26 грн., неустойки у розмірі 23 226,00 грн., 3% річних у розмірі 825,33 грн. та індексу інфляції у розмірі 3 454,72 грн.

Також зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроальянс" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" орендоване по договору оренди № 15/02/11 від 15.02.2011 обладнання, відповідно до переліку.

До матеріалів справи залучено банківські виписки, з яких вбачається отримання відповідачем-1 оплати від ТОВ "Електроальянс" згідно договору оренди обладнання № 15/02/11 від 15.02.2011 року.

Відповідно до п. 3.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" товариство створене з метою отримання прибутку та подальшого його розподілу між учасниками, а також задоволення потреб громадян, організацій в наданих роботах та послугах. У відповідності з п. 3.2 Статуту, одним із видів діяльності товариства є здавання в оренду власного рухомого майна.

ОСОБА_6 з положеннями Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецсервіс" вищим керівним органом товариства є збори учасників, виконавчим органом є директор.

До компетенції зборів учасників товариства, зокрема відноситься: затвердження договорів (угод), які будуть укладатися товариством на суму більш ніж 50 000,00 грн. (підпункт "н" пункту 9.7 Статуту).

Пунктом 9.3 Статуту передбачено, що з питань, вказаних у п.9.7 даної статті рішення вважається прийнятим у разі позитивного голосування учасниками 100% голосів.

Відповідно до п. 9.17 Статуту директор вирішує всі питання діяльності товариства, за виключенням тих, які віднесені до виключної компетенції зборів учасників. Директор має право без доручення, зокрема, укладати господарські договори (угоди) на суму до 50 000,00 грн. без додаткового погодження з загальними зборами учасників, окрім договорів на відчуження майна, яке належить товариству (п.9.18 Статуту).

З матеріалів справи вбачається, що попереднього схвалення загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецінвест" при укладанні спірного договору директор товариства не отримував.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремспецінвест" не було надано суду, а в матеріалах справи відсутні належні докази скликання загальних зборів, на які виносилося питання щодо укладення договору купівлі-продажу обладнання, у спосіб встановлений чинним законодавством та Статутом товариства.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку, що оскаржуваний договір купівлі-продажу обладнання укладено без належного погодження зборами учасників, а отже, директор ОСОБА_5, укладаючи від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецінвест" договір купівлі-продажу обладнання № 23/12/10-1 від 23.12.2010, діяла з перевищенням повноважень, наданих їй Статутом та чинним законодавством України.

Разом з цим, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності, у даному випадку, достатніх правових підстав для визнання спірного договору недійсним та задоволення позову.

Так, згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України захисту підлягає порушене або оспорюване право і охоронюваний законом інтерес.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Проте, виходячи з обставин справи, а саме щодо придбання Товариством майна у свою власність за спірним договором, передачу цього майна в оренду з метою одержання прибутку, тобто використання в господарській діяльності у відповідності до статутних цілей Товариства та укладення спірного договору директором в інтересах Товариства, ліквідацію особи, яка була продавцем за спірним договором - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробудексперт", що унеможливлює здійснення реституції за договором, апеляційний суд не вбачає, як порушень прав позивача внаслідок укладення спірного договору, так і можливості їх відновлення шляхом визнання цього договору недійсним, наявність чого є необхідною передумовою для задоволення позову.

Також, колегія суддів враховує, що відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну, припинення яких домовилися учасники правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

У відповідності зі ст. ст. 140-145 Цивільного кодексу України, ст.ст. 50, 58 Закону України "Про господарські товариства", товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється Статутом. Статут товариства є установчим документом, який має містити відомості про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника, склад та компетенцію органів управління, порядок прийняття ними рішень. Вищим органом товариства є загальні збори учасників.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 145 Цивільного кодексу України у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються ЦК, Законом України "Про господарські товариства", іншими законами і статутом товариства.

Відповідно до частини першої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Статтею 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Між тим, як вірно вказав місцевий господарський суд, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, закон встановлює, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу юридичної особи та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт учинення виконавчим органом юридичної особи протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу юридичної особи необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності у поведінці третьої особи несе юридична особа.

Проте, відповідні обставини щодо відповідача-2 (щодо недобросовісності його поведінки, щодо не прояву його розумної обачності) шляхом надання належних та допустимих доказів не доведені позивачем.

ОСОБА_6 ж з ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зі змісту частини першої статті 241 ЦК випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Зазначеної правової позиції, також дотримується Верховний Суд України у постанові від 06.04.2016 справі №922/796/15. Крім того, у вказаній постанові Верховного Суду України вказано про те, що, виходячи з обставин саме справи № 922/796/15, "сама по собі відсутність у генерального директора відповідача повноважень на укладення від імені товариства спірного Договору № 5/14 не створює підстави для визнання цього договору недійсним, оскільки за фактичними обставинами справи договір не тільки прийнято до виконання, але і значною мірою виконано".

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про відсутність встановлених чинним законодавством підстав для визнання недійсним спірного договору, а тому правильно відхилив заяву відповідача-1 про застосування позовної давності до вимог позивача.

З огляду на матеріали справи та приписи п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України обгрунтованим є оскаржуване рішення і в частині припинення провадження у справі у частині вимог до відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпробудексперт".

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області у даній справі від 13.04.2017р. відсутні.

ОСОБА_6 ст. 49 ГПК України, витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід віднести на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017р. у справі № 904/1439/17 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2017р. у справі № 904/1439/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя Т.А. Верхогляд

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.06.2017 року.