Постанова

від 11.04.2017 по справі 909/1083/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2017 р. Справа № 909/1083/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.В. Зварич

ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання Карнидал Л.Ю.

та представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 (довіреність №16-01/29-17 від 03.01.2017),

відповідача: не з'явився ,

розглянувши апеляційну скаргу Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тисменицького району, вих.№50/25-02 від 06.03.2017 (вх. №01-05/1324/17 від 20.03.2017)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2017

у справі № 909/1083/16

за позовом: Тисменицького районного центру зайнятості, м. Тисмениця Тисменицького району Івано-Франківської області

до відповідача: Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тисменицького району, м. Тисмениця Тисменицького району Івано-Франківської області

про: стягнення 16 597,34 грн

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 у справі №909/1083/16 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 11.04.2017.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Тисменицький районний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Тисменицької РДА Івано-Франківської області про стягнення 16 597,34грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 08.07.2014 ОСОБА_3, звільненому 13.06.2014 з посади директора територіального центру соціального обслуговування Тисменицького району, було надано статус безробітного відповідно до ст. 43 ЗУ Про зайнятість населення та з 15.07.2014 розпочато виплату допомоги по безробіттю на підставі ч. 1 ст. 23 ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття . За період його перебування на обліку як безробітного - з 15.07.2014 по 10.04.2015 - ОСОБА_4 отримав 16 597,34 грн матеріального забезпечення, з яких: 4 057,13грн допомога по безробіттю за період з 15.07.2014 по 07.09.2014, та 12 540,21грн одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності, яка виплачена за період з 08.09.2014 по 10.04.2015.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13.01.2015 ОСОБА_3 поновлено з 14.06.2014 на роботі на посаді директора територіального центру соціального обслуговування Тисменицького району. На підставі цього рішення видане відповідне розпорядження Тисменицької РДА Івано-Франківської області №7-к від 06.02.2015.

У зв'язку з поновленням ОСОБА_3 на роботі позивач надіслав відповідачу 09.09.2016 претензію про повернення незаконно виплаченого матеріального забезпечення у розмірі 16 597,34 грн, однак станом на день подання позову кошти не повернені.

Посилаючись на ч.6 ст. 34, ч. 4 ст. 35 ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , позивач вказує, що у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду із роботодавця утримується сума виплаченого матеріального забезпечення та наданих соціальних послуг безробітному.

За клопотанням позивача ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 12.01.2017 у справі №909/1083/16 замінено відповідача -Тисменицьку РДА належним відповідачем - Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тисменицького району.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2017 у справі №909/1083/16 (суддя Матуляк П.Я.) позов задоволено. Присуджено до стягнення з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тисменицького району на користь Тисменицького районного центру зайнятості 16 597,34рн основного боргу та 1378,00грн судового збору.

Рішення суду мотивоване ст. 625 ЦК України, ч. 7 ст. 235 КЗпП України, ч. 6 ст. 34, ч. 4 ст. 35 ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , рішенням ЄСПЛ від 18.10.2005 у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України .

При задоволенні позову суд виходив з того, що чинним законодавством передбачено утримання із роботодавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. При цьому суд відхилив доводи відповідача про відсутність у кошторисі витрат на відшкодування суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, посилаючись на ч. 1 ст. 625 ЦК України та рішення ЄСПЛ від 18.10.2005 у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України .

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку, вважає рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному дослідженні обставин справи. Відтак просить скасувати рішення, при цьому просить змінити відповідача - Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тисменицького району на Тисменицьку РДА.

Скаржник вказує, що місцевий суд жодного разу належним чином не повідомляв відповідача про час та місце розгляду справи, листи про судові засідання надсилались за неправильною адресою:77400, Івано-Франківська область, м. Тисмениця, вул. Галицька, 17, в той час як юридичною адресою відповідача є: 77400, Івано-Франківська область, м. Тисмениця, вул. Липова,7. Стверджує, що йому був переданий центром надання адмінпослуг Тисменицького району лише один лист з ухвалою суду першої інстанції від 07.02.2017 у даній справі перед розглядом справи, тому він не мав можливості подати відзив на позов та найняти для представництва своїх інтересів уповноваженого представника.

Скаржник посилається на п.3.3 Положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) та зазначає, що директор територіального центру призначається на посаду та звільняється з посади головою Тисменицької РДА. Відтак стверджує, що роботодавцем по відношенню до директора територіального центру є голова РДА, а територіальний центр соціального обслуговування Тисменицького району є місцем роботи, тому вважає, що наявні підстави для повторної зміни відповідача на Тисменицьку РДА, як на суб'єкта, який безпосередньо несе відповідальність за розпорядження №19-К від 28.05.2014 про звільнення ОСОБА_3

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника , просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Посилаючись на пп.4.1.222 Податкового кодексу, позивач вказує, що роботодавцем є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати заробітної плати, а також нарахування утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд праці, інші обов'язки. Позивач зазначає, що незважаючи на особливий порядок прийняття та звільнення директора територіального центру соціального обслуговування, такий порядок не змінює юридичної особи, з якою перебував у трудових відносинах ОСОБА_3, тому відповідач несе обов'язок щодо відшкодування позивачу суми виплаченого матеріального забезпечення та вартості наданих послуг безробітному ОСОБА_3 у зв'язку з поновленням його на роботі за рішенням суду.

В судове засідання 11.04.2017 скаржник не забезпечив явки свого представника, подав заяву про відкладення розгляду справи( №79/25-02 від 10.04.2017) у зв'язку неможливістю відрядити представника установи через щільний робочий графік напередодні Великодніх свят.

Представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, надав усні пояснення, просив залишити оскаржуване рішення місцевого суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши заяву скаржника про відкладення розгляду справи, колегія суддів відхиляє її з огляду на наступне.

За приписами ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, неподання витребуваних доказів тощо.

Наведені скаржником в заяві причини неможливості явки його представника в судове засідання апеляційного суду (щільний робочий графік напередодні Великодніх свят) апеляційний суд вважає необгрунтованими.

Крім того, суд апеляційної інстанції не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, не витребовував жодних доказів і нез'явлення представника скаржника в судове засідання апеляційного суду не унеможливлює розгляду справи.

Згідно з п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 N 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 08.07.2014 громадянин ОСОБА_3 звернувся до Тисменицького районного центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного та отримання допомоги по безробіттю у зв'язку з його звільненням з 13.06.2014 з посади директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тисменицького району відповідно до розпорядження Тисменицької РДА № 19-К від 28.05.2014 на підставі п.1ст.36 КЗпП України, що підтверджено заявою ОСОБА_3Р від 08.07.2014, персональною карткою №096314070800001 від 08.07.2014, відомостями з трудової книжки ОСОБА_3 (а.с. 7-9, 14-15).

Відповідно до наказів Тисменицького районного центру зайнятості 08.07.2014 ОСОБА_3 надано статус безробітного; 15.07.2014 призначено допомогу по безробіттю; 08.09.2014 призначено виплату одноразової допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності ( витяги з наказів, а.с. 11).

Згідно з довідкою-розрахунком від 09.09.2016 за період перебування на обліку з 15.07.2014 по 10.04.2015 ОСОБА_3 було виплачено 16 597,34грн, з яких 4 057,13грн допомога по безробіттю за період з 15.07.2014 по 07.09.2014 та 12 540,21грн одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності, яка виплачена за період з 08.09.2014 по 10.04.2015 (а.с. 10).

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13.01.2015 у справі №352/1606/14-ц скасовано рішення Тисменицького районного суду від 26.11.2014, прийнято нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано незаконним розпорядження Тисменицької РДА № 19-К від 28.05.2014, поновлено ОСОБА_3 на посаді директора територіального центру обслуговування Тисменицького району з 13.06.2014. Присуджено до стягнення з територіального центру обслуговування Тисменицького району на користь ОСОБА_3 41 957,06грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 419,57грн судового збору в дохід Державного бюджету. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с. 18-21).

На підставі рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13.01.2015 розпорядженням Тисменицької районної державної адміністрації №7-к від 06.02.2015 ОСОБА_3 поновлено з 14.06.2014 на посаді директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тисменицького району (а.с. 17).

Суду не подано доказів того, що після прийняття судом рішення від 13.01.2015 та винесення Тисменицькою РДА розпорядження №7-к від 06.02.2015 відповідач повідомив позивача про поновлення ОСОБА_3, хоча згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виданим станом на 23.02.2017(а.с.55-60), запис до реєстру щодо ОСОБА_3 як керівника Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тисменицького району внесений 11.02.2015.

З матеріалів справи вбачається, що лише листом від 31.08.2016 Тисменицька РДА повідомила позивача щодо поновлення ОСОБА_3 на роботі та надала копію рішення суду та розпорядження РДА( а.с.16).

Наказом Тисменицького районного центру зайнятості від 08.09.2016 №129 виплачені ОСОБА_3 кошти в сумі 16 597,34 грн як допомога по безробіттю визнані незаконно виплаченими відповідно до ч.4 ст.35 ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття .

Дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 2 березня 2000 року N1533-III з наступними змінами і доповненнями ( далі - Закон N1533-III) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Видами забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності ( ч.1 ст. 7 Закону).

Матеріалами справи підтверджено, що розпорядженням Тисменицької РДА № 19-К від 28.05.2014 ОСОБА_3 було звільнено з 13.06.2014 з посади директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тисменицького району, у зв'язку з чим він звернувся до позивача, який надав ОСОБА_3 статус безробітного та виплатив допомогу по безробіттю, у т.ч. одноразову допомогу по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності на загальну суму 16 597,34 грн. Однак, рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13.01.2015 у справі №352/1606/14-ц ОСОБА_3 було поновлено на посаді директора територіального центру обслуговування Тисменицького району з 13.06.2014.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону N1533-III Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до частини 6 статті 10 цього Закону та ст. 18 ЗУ Про зайнятість населення функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та її робочих органів покладені на державну службу зайнятості.

Стаття 35 Закону N1533-III визначає права, обов'язки та відповідальність роботодавця. Частиною четвертою статті 35 встановлено, що із роботодавця утримуються сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу.

Колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи скаржника про те, що роботодавцем по відношенню до директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тисменицького району є голова РДА з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 1 ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття терміни застрахована особа , страхувальники та роботодавці вживаються у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 4 ЗУ Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування роботодавцями є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виданим станом на 23.02.2017(а.с.55-60), відомості про Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тисменицького району (ідент.код 25072578) внесені до цього реєстру 20.08.2008.

Відповідно до п.3.13 Положення про територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тисменицького району, затвердженого розпорядженням РДА №157 від 28.03.2016 (а.с. 25-30), територіальний центр є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, штампи та бланки.

Отже, роботодавцем щодо директора Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тисменицького району є сам Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тисменицького району, з яким ОСОБА_3 як директор перебував у трудових відносинах.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами позивача, висновками суду першої інстанції та вважає правомірним рішення суду про стягнення з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тисменицького району як з роботодавця виплачених ОСОБА_3 страхових коштів у зв'язку з його поновленням на роботі за рішенням суду.

Не заслуговують на увагу доводи скаржника про неналежне повідомлення його судом першої інстанції про розгляд справи, у зв'язку з чим неможливість подати відзив на позов та найняти уповноваженого представника для представництва своїх інтересів, оскільки, як вбачається з вступної частини оскаржуваного рішення та протоколу судового засідання від 23.02.2017, рішення прийняте в судовому засіданні 23.02.2017 за участю представника відповідача ОСОБА_3, який згідно з названим вище витягом з ЄДР є керівником відповідача і в силу закону та згідно з Положенням ( п.3.5) діє від імені Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Тисменицького району і представляє його інтереси.

Інші доводи скаржника не беруться до уваги як такі, що не спростовують правомірних висновків суду, покладених в основу рішення.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст.ст. 33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не доведено, доказів не подано наявності підстав, передбачених ст. 104 ГПК України, для скасування чи зміни рішення та для задоволення апеляційної скарги.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2017 у справі № 909/1083/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Постанова підписана 12.04.2017

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.В. Зварич

Суддя Я.О. Юрченко