Ухвала

від 11.04.2017 по справі 648/4224/16-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 648/4224/16-а

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Кусік І.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 17 січня 2017 року (про залишення позовної зави без розгляду) за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Білозерської районної ради Херсонської області про визнання неправомірними дій,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Білозерської районної ради Херсонської області про скасування рішенням сесії ради №161 від 25.11.1997 року "Про вилучення та надання земель для ведення селянських (фермерських) господарств".

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оспорюваним рішенням вилучено земельну ділянку площею 43 га, яка належала матері позивача, що порушує його права як спадкоємця.

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 17 січня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2, відповідно до частини 1 статті 100 КАС України, залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Питання щодо строків звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 99 КАС України, за змістом частини першої статті, позов може бути подано в межах строку звернення до суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами, а відповідно до частин другої-третьої строки обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги).

З огляду на час прийняття оскаржуваного у даній справі рішення, спірні правовідносини підлягали розгляду за правилами Глави 31-А "Скарги громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних чи службових осіб у сфері управлінської діяльності" Цивільного процесуального Кодексу України 1963 року (в редакції чинній на час виникнення зазначених відносин).

Строки звернення зі скаргою до суду визначались частиною першою статті 248-5 цього Кодексу і обмежувались двома місяцями з дня, коли громадянин дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав чи свобод, або одним місяцем з дня одержання громадянином письмової відповіді про відмову в задоволенні скарги органом, службовою особою вищого рівня по відношенню до того органу, службової особи, що постановили рішення чи здійснили дії або допустили бездіяльність, або з дня закінчення місячного строку після подання скарги, якщо громадянином не було одержано на неї письмової відповіді. Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом, якщо буде встановлено, що його пропущено з поважних причин.

Відповідно до статті 85 ЦПК України (1963 року) скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо суд не знайде підстав для продовження або поновлення строку.

З наведеного вбачається, що початок перебігу строку пов'язується, з однієї сторони, з об'єктивним моментом, тобто порушенням суб'єктивного права, - а з другої, із суб'єктивним, тобто моментом, коли уповноваженій особі стало відомо або повинно було стати відомо про порушення свого права.

При цьому, процесуальним законодавством обмежено право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів певним строком. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно правових відносинах.

У рішенні від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Великої Британії" Європейський суд з прав людини закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Відповідно до частини другої статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Також, відповідно до статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

В силу закону, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів позову, рішенням виконкому Киселіської сільської ради народних депутатів від 22 березня 1993 року №17 та рішенням Білозерської районної ради народних депутатів від 09 лютого 1992 року №135 ОСОБА_3 (матір позивача) виділено у користування земельну ділянку площею 43 га для ведення селянського (фермерського) господарства, на підставі чого 29 березня 1993 року було видано Державний акт на право постійного користування на ім'я ОСОБА_3

Згідно розпорядження голови Білозерської районної ради народних депутатів від 29 березня 1993 року № 26 зареєстровано фермерське господарство "Павліна", власником якого являлась ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 померла. Позивачу на момент її смерті виповнилося 14 років, тобто він був неповнолітнім.

Згідно з рішенням виконкому Петрівської сільської ради Білозерського району Херсонської області від 26.03.1998 №9 опікуном ОСОБА_2, була його сестра - ОСОБА_4.

Позивач наполягає, що на початку березня 2016 року ОСОБА_4 повідомила його про обставини викладені у відповіді Білозерської районної державної адміністрації Херсонської області від 22.02.2016 №Г-16-1. З того часу, він дізнався про порушення своїх прав та інтересів.

Дана відповідь надана ОСОБА_4 (ОСОБА_4.) на її звернення від 12 січня 2016 року щодо сприяння у встановленні осіб, які незаконним шляхом заволоділи майном її матері ОСОБА_3, яка була головою фермерського господарства "Павліна", та у 1997 році загинула у автомобільній аварії, а саме: земельною ділянкою, трактором МТЗ-80, ДТ-75, насосною станцією СНП, культиваторами та плугами.

Із зазначеної відповіді вбачається, що ОСОБА_4 заявою на ім'я голови районної ради від 20 листопада 1997 року відмовилася від подальшого продовження діяльності фермерського господарства "Павліна", у зв'язку із відсутністю досвіду роботи та техніки.

Рішенням Білозерської районної ради Херсонської області від 25 листопада 1997 року № 161 "Про вилучення та надання земель для ведення селянських (фермерських) господарств" земельну ділянку, надану для ведення фермерського господарства площею 43га ОСОБА_3, вилучено та переведено у землі запасу Киселівської сільської ради.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідоцтво про державну реєстрацію фермерського господарства "Павліна" код ЄДРПОУ 19231222 не дійсне.

Також, з листа Херсонського обласного головного управління земельних ресурсів від 23 серпня 2005 року № 05/3-17/К05245/1737 вбачається, що ОСОБА_4 зверталася до органів з питань земельних ресурсів з приводу повернення земельної ділянки площею 43,0 га, наданої її матері ОСОБА_3 для ведення фермерського господарства згідно рішення Киселівської сільської ради від 22 березня 1993 року № 17 та державного акту на право постійного користування. Також, було повідомлено, що у зв'язку зі смертю громадянки ОСОБА_3 на підставі заяви ОСОБА_4, клопотання Киселівської сільської ради та рішення Білозерської районної ради від 25 листопада 1997 року № 161 "Про вилучення та надання земель для ведення селянських (фермерських) господарств" земельну ділянку площею 43,0 га вилучено. Вказана земельна ділянка з 1997 року по 2002 рік не використовувалась.

З наведеного вбачається, що позивач на час прийняття оспорюваного рішення був неповнолітнім, та його опікун - ОСОБА_4 була обізнана про існування оскаржуваного у даній справі рішення.

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна заява та додані до неї матеріали не містять підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, отже адміністративний позов ОСОБА_2 до Білозерської районної ради Херсонської області про скасування рішенням сесії ради № 161 від 25.11.1997 року підлягає залишенню без розгляду, що було правильно встановлено судом першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про залишення позову без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 199, 200, 200, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Білозерського районного суду Херсонської області від 17 січня 2017 року (про залишення позовної зави без розгляду) - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.М.Милосердний

Судді: А.І.Бітов

І.Г.Ступакова