Ухвала

від 12.04.2017 по справі 1522/7430/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/2955/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 цивільну справу за позовом прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Управління Держкомзему у м. Одесі, ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна, за апеляційною скаргою заступника прокурора Одеської області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2016 року,

встановила:

У березні 2012 року заступник прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, пров. Дунаєва, 2-в, кадастровий №5110137500:41:004:0013, виданий ОСОБА_4 30 квітня 2009 року; визнати недійсним договір купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки, укладений між ТОВ Нью стар груп та ОСОБА_5; витребувати від ОСОБА_5 та ТОВ Нью стар груп на користь Одеської міської ради вищевказану земельну ділянку.

Позов обґрунтовано тим, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2008 року за ОСОБА_6 було визнано право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, пров. Дунаєва, 2-в, кадастровий №5110137500:41:004:0013.

27 березня 2009 року Управлінням Держкомзему у м. Одесі ОСОБА_6 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №714959, реєстр. №010950500155.

За договором купівлі-продажу від 23 квітня 2009 року ОСОБА_6 продала спірну земельну ділянку ОСОБА_5

Отримавши відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 11 серпня 2011 року продав спірну земельну ділянку ТОВ Нью стар груп .

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року постанову Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2008 року було скасовано.

На підставі наведеного, посилаючись на те, що розпорядження землями територіальної громади є виключною компетенцією Одеської міської ради, прокурор просив позов задовольнити.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 липня 2012 року позов було задоволено, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, пров. Дунаєва 2в, кадастровий номер 5110137500:41:004:0013, виданий ОСОБА_4 30 квітня 2009 року; визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Одеса, пров. Дунаєва 2в, кадастровий номер 5110137500:41:004:0013, укладений між ТОВ Нью стар груп та ОСОБА_5; витребувано від ОСОБА_5 та ТОВ Нью стар груп на користь Одеської міської ради земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: м. Одеса, пров. Дунаєва 2в, кадастровий номер 5110137500:41:004:0013.

Ухвалою суду від 16 серпня 2016 року вищевказане заочне рішення було скасовано.

На підставі ст. 12 Закону України Про прокуратуру та наказу Генерального прокурора України №87-ш від 23 вересня 2015 року, згідно з якими було припинено діяльність міських, районних та міжрайонних прокуратур, до участі в справі в якості позивача замість прокуратури м. Одеси вступила прокуратура Одеської області.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2016 року було замінено неналежного відповідача - ОСОБА_5 на належного - ОСОБА_3, у зв'язку з тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 02 грудня 2013 року вона є власником спірної земельної ділянки по пров. Дунаєва, 2-в в м. Одесі.

Ухвалою суду від 26 грудня 2016 року було закрито провадження в частині позовних вимог до ТОВ Нью стар груп про витребування майна на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки вказані вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2016 року в задоволенні позовних вимог прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради було відмовлено.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку заступник прокурора Одеської області. В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2008 року за ОСОБА_6 було визнано право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Одеса, пров. Дунаєва, 2-в, кадастровий №5110137500:41:004:0013 (а.с. 14).

На виконання вказаного рішення суду, 27 березня 2009 року Управлінням Держкомзему у м. Одесі ОСОБА_6 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №714959, реєстр. №010950500155 (а.с. 5).

ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу від 23 квітня 2009 року відчужила земельну ділянку ОСОБА_5 (а.с. 7).

30 квітня 2009 року Управлінням Держкомзему у м. Одесі ОСОБА_5 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №116504, реєстр. № 010950500277 (а.с. 5, 9).

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року постанову Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2008 року було скасовано (а.с. 17).

ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 11 серпня 2011 року відчужив спірну земельну ділянку на користь ТОВ Нью стар груп (а.с. 11).

Відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №68458831 від 20 вересня 2016 року ОСОБА_3 стала власником спірної земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Одеса, пров. Дунаєва 2в, кадастровий номер 5110137500:41:004:0013, на підставі договору купівлі продажу від 02 грудня 2013 року.

За правилами ст. ст. 118, 122 ЗК України до відання сільських, селищних, міських рад належить право надання земельних ділянок у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Громадяни, зацікавлені в одержані у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, подають заяву до відповідної сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що питання врегулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Пунктом 12 Розділу Х Перехідні положення ЗК України передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Оскільки спірна земельна ділянка знаходяться в межах м. Одеси, не надано доказів її знаходження у приватній, державній власності, передана була у власність фізичної особи за судовим рішенням, яке в подальшому було скасовано, тому земельна ділянка вибула з власності територіальної громади поза її волею.

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 36-1 Закону України Про прокуратуру (чинному на час звернення з позовом) передбачено, що підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. За наявності таких підстав прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовами. При цьому прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах (в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави), обґрунтовує необхідність їх захисту, форму його здійснення.

Частиною 2 статті 45 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.12.2014 року №6-140цс14, за положенням ст. ст. 330, 387, 388 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

При цьому норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Враховуючи, що після отримання у власність ТОВ Нью стар груп спірної земельної ділянки державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_4, втрачає чинність, Одеська міська рада не є стороною договору купівлі-продажу, суд першої інстанції, всупереч доводів апеляційної скарги, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 30 квітня 2009 року ОСОБА_4 та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ Нью стар груп .

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Проте, матеріали справи не містять доказів здійснення ОСОБА_3 будь-яких дій, що вказують на її умисне заволодіння спірною земельною ділянкою або обізнаність із незаконністю дій ОСОБА_4 на час укладання договору від 11 серпня 2011 року з ТОВ Нью стар груп , що свідчить про добросовісність набуття права власності відповідачкою.

Крім того, судова колегія приймає до уваги рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2016 року, за яким Одеської міської ради відмовлено у позові до ОСОБА_3 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності (а.с.183).

Таким чином, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови прокурору у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з роз'ясненнями викладеними в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Наявність чи відсутність наведених обставин та можливість встановлення відповідних фактів суд вирішує відповідно до положень ст. ст. 10, 11, 27, 57-60 ЦПК України, за якими сторони при вирішенні справи зобов'язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підстави їх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

ОСОБА_2

ОСОБА_7