Рішення

від 14.04.2017 по справі 373/923/16-ц

ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 373/923/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2017 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області

в складі:

головуючого-судді Залеської А.О.

при секретарі Руденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяслав-Хмельницькому справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування збитків та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом через свого представника ОСОБА_3, та уточнивши позовні вимоги, просив: зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1, як орендарем, прав користування земельною ділянкою, яка розташована за межами с. Світанок Переяслав-Хмельницького району Київської області, кадастровий номер 3223386500:03:001:0011, загальною площею 114,00 га, шляхом повернення ОСОБА_2 самовільно зайнятої частини земельної ділянки; зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у здійсненні ОСОБА_1, як орендарем, прав користування земельною ділянкою, яка розташована за межами с. Світанок Переяслав-Хмельницького району Київської області, кадастровий номер 3223386500:03:001:0011, загальною площею 114,00 га; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2255,55 грн. матеріальних збитків та 6000 грн. моральної шкоди (а.с.116).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача пояснила, що ОСОБА_1 набув право користування земельною ділянкою площею 114 га на підставі договору оренди землі від 07.02.2014, укладеного з ГУ Держземагенства у Київській області. Про цей факт відповідачу відомо, але він використовує 1 га цієї земельної ділянки у власних цілях шляхом вирощування на ній сільськогосподарських культур. Позивач сплачує орендну плату за землю відповідно до умов договору, але не може використовувати відведену йому в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства допоки не захистить своє право орендаря на неї в судовому порядку шляхом усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, які чинить відповідач та інші мешканці села Світанок. Представник позивача зазначила, що від самовільного втручання відповідача ОСОБА_2 в законне право ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою останній несе збитки у виді орендної плати за частину земельної ділянки в розмірі 1 га, яка фактично не використовується, що є упущеною вигодою та за період з 2014 по 2016 роки становить 2255,55 грн. Крім цього представник вказала, що дії відповідача є протиправними по відношенню до позивача, який змушений захищати своє право на землю не лише в цивільному, а й в кримінальному провадженні, що спричинило ОСОБА_1 моральної шкоди, яку він оцінює в 6000 грн.

Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, вважає, що ОСОБА_2 правомірно користується земельною ділянкою розміром 1 га для ведення особистого селянського господарства, в той час як ОСОБА_1, на його думку незаконно отримав в оренду земельну ділянку площею 114 га, втрутившись таким чином не лише в його право постійного користування землею, а й інших мешканців села Світанок за якими сільська рада закріпила відповідні земельні ділянки ще у 1992 році. Просив суд відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на ту обставину, що договір, за яким позивач набув прав та обов'язків орендаря земельної ділянки площею 114 га є спірним, мешканці села Світанок, в тому числі ОСОБА_2 вважають себе законними користувачами земельних ділянок, що увійшли до складу земель, відведених ОСОБА_1 Представник вказав, що відповідач не втрутився в права позивача, оскільки почав користуватись землею задовго до передачі земельної ділянки в оренду ОСОБА_1, який так і не приступив до її використання з метою ведення фермерського господарства. За таких обставин, представник відповідача вважає недоведеним факт та розмір упущеної вигоди, а також моральної шкоди.

Вислухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

07 лютого 2014 року, між головним управлінням Держземагенства в Київській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 114,0000 га (кадастровий номер 3223386500:03:001:0011) з цільовим призначенням-для ведення фермерського господарства строком на 49 років. Цей договір зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.15-17).

15 листопада 2013 року при виготовленні технічної документації по відведенню земельної ділянки в оренду були встановлені на місцевості та погоджені зовнішні межі земельної ділянки на території Світанківської сільської ради, що підтверджується актом про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) та погодження зовнішніх меж земельної ділянки (а.с.19).

07 лютого 2014 року Головне управління Дерземагенства у Київській області передав а ОСОБА_1Г прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 114,0000 га (кадастровий номер 3223386500:03:001:0011), розташовану за межами населеного пункту в адміністративних межах Світанківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с.19 зворот).

Позивач ОСОБА_1 щорічно сплачує орендну плату за користування вищевказаною земельною ділянкою на умовах, встановлених договором оренди, що підтверджується квитанціями №8677252-1 від 27.08.2014, №12269849-1 від 28.08.2015 та № 15886644-1 від 30.08.2016 (а.с.20, 21, 105).

Згідно положень ст. 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ч.5 ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав .

У відповідності до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Відповідно п.2 ст. 152 ЦПК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частина 3 ст. 152 ЗК України визначає способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, серед яких: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів.

Виходячи з вище встановлених обставин та норм закону, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 набув право оренди земельної ділянки загальною площею 114,0000 га (кадастровий номер 3223386500:03:001:0011), яка розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Світанківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, а отже набув і право на захист цього цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорення (ст.15 ЦК України).

В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували його зареєстроване у встановленому порядку право власності або право користування земельною ділянкою площею 1 га, яка увійшла до земель, переданих в оренду ОСОБА_1 Крім того, на момент передачі земельної ділянки в оренду позивачу відповідач використовував та продовжує до цього часу використання ділянки площею 1 га. у власних цілях - для вирощування сільськогосподарських культур, що сам відповідач визнав в судовому засіданні та підтверджується сукупністю письмових доказів (а.с.22-24).

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається, я на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 Цього Кодексу.

За правилами ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до довідки Світанківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області №86 від 29 червня 2016 року, за ОСОБА_2 обробляє земельні ділянки площею 1,00 га. згідно рішення Полого-Яненківської сільської ради, 2,25 га згідно шнурової книги Світанківської сільської ради (а.с.40).

Згідно протоколу десятої сесії Полого-Яненківської сільської ради ХХІ скликання від 12 серпня 1992 року, ОСОБА_2, як мешканцю с. Світанок виділено в постійне користування для ведення особистого підсобного господарства 1 га землі (а. с. 37-38).

Відповідно до довідки Світанківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області № 42 від 22 липня 2016 року, ОСОБА_2 та інші жителі села Світанок (всього 105 осіб) користуються земельними ділянками, сукупною площею 114 га на підставі рішення Полого-Яненківської сільської ради (а.с.102).

Відповідно до абз. 5 ст. 7 Земельного кодексу України 1990 року, який втратив чинність з прийняттям нового Земельного кодексу України 2001 року, у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно ст. 19 того ж Кодексу сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

За правилами ст. 22 Земельного кодексу України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

З прийняттям нового Земельного кодексу України земельне законодавство зазнало змін.

Так, частиною 2 статті 92 Земельного кодексу України 2001 року визначені суб'єкти набуття права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності, серед яких громадян не має.

Згідно п.6 розділу Х Перехідні положення ЗК України 2001 року громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Як встановлено, громадянин ОСОБА_2 не виконав вимоги закону (п.6 розділу Х Перехідні положення ЗК України) в частині обов'язку вчинити відповідні дії по переоформленню земельної ділянки у відповідності до нового Земельного кодексу України у визначений Перехідними положеннями строк. В результаті його право постійного користування земельною ділянкою нічим не посвідчується.

Згідно ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, що свідчать про фактичне її використання за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання її у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, законність використання відповідачем спірної земельної ділянки ним не доведена. Використовуючи земельну ділянку без відповідних документів, відповідач порушив вимоги Земельного Кодексу та права позивача, оформлені у встановленому законом порядку, а тому суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача усунути та не чинити перешкоди у здійсненні позивачем, як орендарем, прав користування земельною ділянкою.

Вирішуючи питання відшкодування відповідачем матеріальних збитків та моральної шкоди на користь ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права , має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом вказаної норми, упущена вигода пов'язується із певними майновими втратами особи, які вона могла отримати, якби її право не було порушене. Реальний, передбачуваний та очікуваний характер майнового приросту у поєднанні із вірогідністю його отримання є тими властивостями, які дозволяють відмежувати упущену вигоду від реальної шкоди.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. За вказаних обставин пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, таких як протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитки, вина (ст.623 ЦК України). За відсутності хоча б одного з визначених елементів цивільна відповідальність не настає.

Разом з тим, судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення упущеної вимоги базуються на розрахунку не прибутку який він міг і повинен був отримати, а розрахунком сплаченої ним орендної плати за частину спірної земельної ділянки, якою фактично користується відповідач. Орендна плата це обов'язок, покладений на позивача договором оренди і цей обов'язок не залежить від наявності чи відсутності прибутку (доходу) за користування землею, а отже такі витрати не можуть входити до упущеної вигоди.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача, про стягнення упущеної вигоди у виді орендної плати задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 Цивільного кодексу України).

Приписами частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами та доповненнями), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 вказаної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під час розгляду справи позивач не довів факту заподіяння йому моральної шкоди, не надав жодного доказу наявності самої шкоди, її розміру та глибини душевних страждань, від конкретних дій ОСОБА_2О, а не через спір за землю з мешканцями села Світанок Переяслав-Хмельницького району, які не визнають прав позивача на оренду землі та не звільняють раніше зайняті земельні ділянки. Отримуючи землю в оренду для ведення фермерського господарства, ОСОБА_1 як житель цього села, не міг не знати про те, що бажана земельна ділянка вже використовується мешканцями села для власних потреб, і вразі невизнання та/або порушення його прав на землю після її виділення в натурі, він змушений буде звертатись до суду за захистом цих прав. А тому, в досліджуваній ситуації сам по собі спір про землю не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення моральної шкоди та про відмову в їх задоволенні.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд на підставі ст. 88 ЦПК України присуджує їх з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13 Конституції України, ст. ст. 92, 93, 95, 96, 125, ч.5 ст. 126, п. 6 Р.Х Перехідні положення Земельного кодексу України 2001 року, та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-62, 212 -215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_5 Григоровича до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, відшкодування збитків та моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1, як орендарем, прав користування земельною ділянкою, яка розташована за межами с. Світанок Переяслав-Хмельницького району Київської області, кадастровий номер 3223386500:03:001:0011, загальною площею 114,00 га, шляхом повернення ним самовільно зайнятої частини земельної ділянки ОСОБА_1

Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у здійсненні ОСОБА_1, як орендарем, прав користування вищевказаною земельною ділянкою, яка розташована за межами с. Світанок Переяслав-Хмельницького району Київської області, кадастровий номер 3223386500:03:001:0011, загальною площею 114,00 га.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 551, 20 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення мають право подати апеляційну скаргу в той самий строк після отримання копії цього рішення.

Суддя А.О.Залеська