Рішення

від 12.04.2017 по справі 534/1602/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/1602/16-ц Номер провадження 22-ц/786/945/17Головуючий у 1-й інстанції Солоха О. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів: Обідіної О.І., Панченка О.О.,

при секретарі Лимар О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.Вказувала, що вона з відповідачем перебувала у фактичних шлюбних відносинах, від яких мають неповнолітню дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом із матір'ю. Відповідач ОСОБА_2 ніякої допомоги на утримання дитини не надає, інших дітей немає, стягнення по виконавчим документам з нього не проводяться.

Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_5, в розмірі 1/4 частини від заробітку, починаючи з дня подання заяви і до її повноліття.

Заочним рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 28 листопада 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше встановленого законодавством мінімуму, щомісячно, починаючи з 01 вересня 2016 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

Ухвалою Комсомольського міського суду Полтавської області від 30 грудня 2016 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 28 листопада 2016 року у цивільній справі №534/1602/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини скасовано і призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 лютого 2017 рокупозов ОСОБА_3задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/5 частки заробітку (доходу), але не менше встановленого законодавством мінімуму, щомісячно, починаючи з 01 вересня 2016 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 551 грн. 20 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 лютого 2017 рокута виключити з неї встановлення факту перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах.

Скасувати рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 лютого 2017 року в частині визначення розміру аліментів та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 в розмірі 1/5 частини від його заробітку, з підстав не повного зясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

У послідуючому від ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_6 надійшла заява, у якій вони вказуються про наявність технічної описки у апеляційній скарзі, а саме: в п. 2 прохальної частини апеляційної скарги щодо визначення частки, правильним є 1/8 частина.

Розгляд справи просять провести без участі відповідача, але за участю його представника.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На думку ОСОБА_3 рішення суду ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, від ОСОБА_3 надійшла заява, у якій вона просить справу розглянути без її участі, заперечення на апеляційну скаргу підтримує.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Відповідно до норми ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України , під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ст. 309 ЦПК України, підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3), яка проживає із матір'ю.

Із матеріалів справи також вбачається, що факт батьківства відповідач не оспорює.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Як передбачено ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Аналізуючи матеріали справи колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, щодо стягнення із відповідача аліментів та обґрунтовано, із урахуванням положень ч. 1 ст. 182 СК України, визначив розмір аліментів у розмірі 1/5 заробітку (доходу) ОСОБА_2, навівши мотиви такого висновку (п. 3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України), які узгоджуються із матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що висновок суду про наявність на утриманні ОСОБА_3 хворої мати не відповідає дійсності не дає підстави для зміни чи скасуванні рішення суду першої інстанції.

Так, матеріалами справи підтверджується та обставина, що у позивача мається хвора мати ОСОБА_7, що підтверджується випискою із медичної картки амбулаторного хворого (а.с. 116), яка є пенсіонером за віком (а.с. 112).

Крім того, із матеріалів справи та рішення суду слідує, що висновок про розмір аліментів суд першої інстанції зробив на підставі всіх наявних у справі доказів, взявши до уваги, зокрема, матеріальний стан сторін по справі; наявність на утриманні у сторін інших осіб, в тому числі стан здоров'я матері відповідача.

Однак, у мотивувальній частині рішення суд зазначив, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах, послаючись на аркуш справи № 1.

Проте, колегія суддів не може погодися із рішенням суду у цій частині з таких обставин.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку № 12 (п. 4) викладена правова позиція, відповідно до якої рішення суду першої інстанції, у тому числі додаткові, заочні, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті) , або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення тощо.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 заперечував проти фату перебування у фактичних шлюбних відносинах. У письмових пояснення (а.с. 110), відповідач зазначав, що з позивачем вони не жили однією сім'єю і не вели спільне господарство, оскільки стосунки не склалися майже з самого початку.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Частина 2 ст. 10 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлений законом.

За правилами ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст.131 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання не проводиться - до початку розгляду справ по суті.

Разом з тим, позивачем не обґрунтовано та не надано суду, у порядку визначеному законом, доказів на підтвердження факту перебування у фактичних шлюбних відносинах.

Позовна заява, на яку послався суд (а.с.1), як на підтвердження перебування у фактичних шлюбних відносинах, не містить жодного обґрунтування та до неї не долучено жодного доказу щодо перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах.

Позивач також не зазначила протягом якого періоду сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах.

Щодо ксерокопій довідки про склад сім'ї, ксерокопій заяв громадян, та роздруківок фотографій, які позивач подала разом із апеляційною скаргою, проти яких заперечувала представник відповідача, то колегія суддів приходить до висновку, що вказані докази не можуть бути прийняті судом з таких підстав.

Так, надані ксерокопії довідки про склад сім'ї та заяв громадян належним чином не завірені, а фотографії самі по собі не підтверджують факт перебування у фактичних шлюбних відносинах.

Також, із ксерокопій заяв громадян видно, що вони отримувалися після ухвалення рішення суду.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в досліджені яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Разом з тим, надані до суду апеляційної інстанції докази подані із порушенням вимог встановлених ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 131 ЦПК України, поважних причин, якіб унеможливлювали подання доказів до суду першої інстанції позивач не навела.

За вказаних обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а саме: рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 лютого 2017 року слід змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 лютого 2017 року посилання на те, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах.

В іншій частині рішення суду ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 309, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 лютого 2017 року - змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 лютого 2017 року посилання на те, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: О.І. Обідіна

ОСОБА_8