15/102(11/228/6-9/300-7/208/7)
Україна
Господарський суд Чернігівської області
м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.7-99-18
Іменем України
РІШЕННЯ
16.05.07 справа № 15/ 102 (11/228/6-9/300-7/208/7)
За позовом: Приватного підприємства „Жорж”
03150, м. Київ, вул. Антоновича, 102/49
До відповідачів: 1. Щорської районної державної адміністрації Чернігівської області
15200, м. Щорс, вул. Леніна, 19.2. Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 27.
Про стягнення шкоди в сумі 50000 грн.
Суддя Ю.В.Федоренко
ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :
Від позивача: не з'явився.
Від відповідачів: 1. Асоско В.М., дов. від 18.09.06. 2. Шапоренко С.В., дов. від 14.02.07.
В судовому засіданні взяв участь прокурор відділу прокуратури Чернігівської області Демидок Д.А.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Щорської районної державної адміністрації Чернігівської області про стягнення з відповідача 50000 грн. заподіяної шкоди.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що в результаті прийняття відповідачем розпорядження № 280 від 30.08. 99 р. незаконно було визнано безхазяйними паровози, в тому числі належний позивачу паровоз № ЛВ - 0062, який є пам'яткою історії. Зазначений паровоз, разом з іншими, було продано на металобрухт, однак повернута позивачу сума в розмірі 43275,87 грн. не покриває всієї суми завданих йому збитків (шкоди).
Ухвалою господарського суду від 19.03.07 до участі у справі залучено другого відповідача –Управління Державного казначейства в Чернігівській області, повне найменування якого відповідно до наказу № 127 від 20.07.06 –Головне управління Державного казначейства України у Чернігівській області.
На виконання ухвали суду позивачем направлено відповідачу 2 позовну заяву від 20.04.07 в якій позивач ставить питання про стягнення збитків у сумі 50000 грн. з відповідача 1 та зобов»язання останнього направити відповідачу 2 документи для повернення з бюджету ПП «Жорж»суми цих збитків.
Відповідач 1 позов не визнав з мотивів прийняття розпорядження про визнання паровозів безхазяйними на вимогу ДПІ у Подільському районі, відсутність документів про те, що паровоз ЛВ- 0062 є пам'яткою історії, відшкодуванням збитків позивачу рішенням арбітражного суду м. Києва по справі № 25/504 від 24.04.01 ( т.4 а.с. 16-18 ). З цих же підстав просить відмовити у позові і прокурор.
Відповідач 2 позов також не визнав посилаючись на те, що відповідач 1, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, виділених на його утримання, повинен відповідати за шкоду, яка завдана його працівниками відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України. Вважає себе неналежним відповідачем з підстав, викладених у письмовому поясненні ( т. 5 а.с. 34-35 ).
Позивач звернувся з клопотанням про розгляд справи без участі його представника, яке задоволено судом.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.
Розпорядженням голови Щорської райдержадміністрації Чернігівської області № 280 від 30.08. 99 р. було визнано безхазяйним паровози ЕА - 2026, П36- 0032, ЛВ - 0062 та доручено ГВМП ДПІ у Подільському районі м. Києва прийняти заходи по оберненню в прибуток держави коштів, вилучених від реалізації цього майна. Паровози були реалізовані і кошти від їх реалізації надійшли до бюджету.
Рішенням арбітражного суду Чернігівської області від 10.05.00 р. по справі № 9/118 вищевказане розпорядження райдержадміністрації визнано недійсним.
Постановою арбітражного суду м. Києва від 22.06.01 р .№ 04-1/11-2-25-504 про перевірку рішення арбітражного суду м. Києва від 24.04.01 р. по справі № 25/504 зобов'язано ДПІ у Подільському районі м. Києва повернути ПП „Жорж” 43275,87 грн. вартості реалізованого майна.
Відповідно до висновку № 98Ц судово –товарознавчої експертизи від 30.01.04 вартість паровозу серії ЛВ-0062 з шестивісним тендером типу 58, 1955 року випуску ( рухомий об”єкт ), що належить ПП „Жорж”, не підлягає грошовій оцінці як пам”ятка чи об”єкт культурної спадщини. Вартість порожнього паровозу серії ЛВ-0062 з шестивісним тендером типу 58, за умови його повної комплектації, за ціною лому металів, з урахуванням корозії, станом на 30.08.99 складає з урахуванням ПДВ 22 441,44 грн.
За клопотанням позивача, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.04, була призначена повторна судово –товарознавча експертиза, проведення якої доручено Київському науково –дослідному інституту судових експертиз ( далі –КНДІСЕ )із залученням у разі необхідності фахівців Музею Донецької залізниці та Інституту історії НАН України.
Згідно з висновком повторної судово –товарознавчої експертизи від 20.10.04 № 5414/5415 паровоз ЛВ- 0062 є об”єктом культурної спадщини України і відноситься до групи пам”яток історії та культури в галузі науки та виробництва. Ринкова вартість паровоза ЛВ-0062 як об”єкта культурної спадщини може складати від 35000 дол. США, тобто станом на 30.08.99 ( курс НБУ 1 дол. США = 4,3787 грн.) від 153 254,50 грн. Визначити рівень зносу паровозу ЛВ-0062 станом на 30.08.99 не виявляється можливим у зв”язку з відсутністю об”єкта дослідження та недостатністю і протиріччям відповідних документів у матеріалах справи.
На виконання вказівок касаційної інстанції, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 26.07.05, господарським судом ухвалами від 14.09.05 та від 13.03.06 призначалась комплексна судово –товарознавча експертиза, проведення якої було доручено КНДІСЕ.
Листами від 26.12.05 та від 27.03.06 КНДІСЕ ухвали суду залишив без виконання. Як вказано в листах, після вивчення наданих матеріалів встановлено, що комплексна судово –товарознавча експертиза по даній справі вже була проведена експертами КНДІСЕ у складі трьох осіб і знаходиться у матеріалах справи., а відтак, враховуючи цей факт, а також те, що в КНДІСЕ відсутні інші фахівці в даній галузі, ухвали залишені без виконання а матеріали справи повернуті суду.
Відповідно до свідоцтва № 120-04 від 19.06.98, яке видано Українським товариством охорони пам”яток історії та культури „Головна рада”, паровоз серії ЛВ № 0062 як унікальний зразок вітчизняного важкого машинобудування є пам”яткою історії і знаходиться під охороною держави.
Згідно з статутом, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 24.04.86 № 154, Українське товариство охорони пам”яток історії та культури з метою здійснення завдань, що стоять перед ним, зокрема, бере участь у здійсненні заходів по охороні, використанню, виявленню, вивченню, обліку, реставрації пам”яток історії та культури і поширенню знань про них.
Вказане свідоцтво, яке видане Головною радою Українського товариства пам”яток історії та культури, є належним доказом на підтвердження того, що паровоз ЛВ-0062 відноситься до пам”яток історії.
Відповідно до експертного висновку Торгово –промислової палати України від 04.10.01 № 4258/08.2-8 паровоз ЛВ-0062 відноситься до вантажних паровозів типу 1-5-1 серії ЛВ виробництва Луганського паровозобудівного заводу випуску 1952-1956 років, рівень цін на які, відповідно до аналізу кон”юкрути світового ринку, становить від 50000 дол. США ( без урахування ПДВ ) на ринку країн СНД до 100 000 дол. США на світовому ринку за одиницю.
Згідно з експертним висновком оціночної вартості паровоза серії ЛВ як пам”ятника історії вітчизняної залізнично –дорожньої техніки Донецького обласного краєзнавчого музею паровоз серії ЛВ є унікальним, сучасна оціночна вартість якого у робочому стані складає не менше 280 000 грн. або 50 000 дол. США.
Факт того, що паровоз ЛВ № 0062 має наукову та історичну цінність і є рухомим об”єктом національної культурної спадщини, які обліковуються і охороняються відповідно до Закону України „Про музеї і музейну справу”, підтверджується і відгуком кандидата історичних наук, старшого наукового співробітника Інституту історії НАН України Федорової Л.Д. від 22.05.01.
Отже, висновок повторної судово –товарознавчої експертизи від 20.10.04 № 5414/5415 складено компетентним органом з залученням фахівців у відповідній галузі, при проведенні експертизи були використані матеріали справи, чинне законодавство, яким, зокрема, передбачено, що коли об”єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза проводиться за фотознімками, описами та іншими матеріалами ( п.16 Інструкції про проведення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5 ), висновки експертизи узгоджуються з іншими доказами у справі. А тому вказаний висновок експертизи суд приймає у якості належного доказу по справі.
Вказані вище докази також підтверджують, що паровоз ЛВ-0062 є об”єктом культурної спадщини України, відноситься до групи пам”яток історії та культури в галузі науки та виробництва і охороняється відповідно до Закону України „Про охорону і використання пам”яток історії і культури” від 13.07.79 № 3601-09, який був чинним на момент заподіяння шкоди майну позивача.
Відповідно до ч. 69 ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов”язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього Кодексу, якою передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об”єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
В зв”язку з цим судом відхиляється як доказ висновок № 98Ц від 30.01.04.
Відповідно до Конституції України культурна спадщина охороняється законом Держава забезпечує збереження історичних пам”яток та інших об”єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами ( ч. 5 та 6 ст. 4 ). Кожен зобов”язаний не заподіювати шкоду культурній спадщині, відшкодовувати заподіяні ним збитки ( ст. 66 ).
Статтею 442 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним на момент заподіяння шкоди позивачу, встановлено, що шкода, заподіяна громадянинові незаконними діями державних і громадських організацій, а також службових осіб при виконанні ними службових обов”язків в галузі адміністративного управління, відшкодовується на загальних підставах ( статті 440 і 441 цього Кодексу ), якщо інше не передбачено Законом. За шкоду, заподіяну такими діями організаціям, відповідальність настає в порядку, встановленому законом.
Згідно з ст.45 Закону України „Про охорону і використання пам”яток історії і культури” Підприємства, організації, установи і громадяни, які завдали шкоди пам'ятці історії та культури або її охоронній зоні,зобов'язані відновити в попередньому стані пам'ятку або її охоронну зону, а при неможливості цього - відшкодувати заподіяні збитки відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР. Відновлення пам'ятки або її охоронної зони здійснюється з додержанням встановленого порядку реставрації пам'яток історії та культури. Службові особи та інші працівники, з вини яких підприємства, організації, установи мали витрати, зв'язані з відшкодуванням збитків, зазначених у частині першій цієї статті, несуть у встановленому порядку матеріальну відповідальність.
Відповідно до ст. 47, 49 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” від 09.04.99 № 586 фінансове забезпечення місцевих державних адміністрацій здійснюється за рахунок державного бюджету України. Матеріальна шкода, завдана незаконними рішеннями голів місцевих державних адміністрацій, наказами керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевих державних адміністрацій при здійсненні ними своїх повноважень,відшкодовується за рахунок держави.
Враховуючи вартість паровозу ЛВ-0062, яка визначена висновком повторної судово –товарознавчої експертизи, суми одержаної від його реалізації ( позивачу відшкодовано 17 856 грн. ), позовні вимоги у сумі 50 000 грн. є обґрунтованими.
Відповідно до частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Згідно з пунктом 1.5 Порядку примусового списання ( стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, затвердженого наказом Державного казначейства України від 05.10.2001 № 175 (далі –Порядок ), якщо в платіжній вимозі та/або супровідних документах до неї не визначено код економічної класифікації видатків, то органи Державного казначейства самостійно визначають коди економічної класифікації видатків, за якими буде здійснюватись примусове списання (стягнення) коштів та/або на які буде накладено арешт (виходячи з економічної сутності платежу).
У пункті 3.6 Порядку визначено: “Примусове списання (стягнення) коштів здійснюється за тим самим кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким би здійснювався платіж, якщо б оплата була проведена не примусово. Витрати, пов'язані із врегулюванням господарського спору, санкцій за іншими видатками стягуються за кодом 1139 "Оплата інших послуг та інші видатки", у разі відсутності у затвердженому кошторисі доходів та видатків установи зазначеного коду - за тим самим кодом, що й саме списання”.
Крім того предметом спору по справі є стягнення шкоди, а не відшкодування вартості конфіскованого та безхазяйного майна, в зв'язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача на ст. 33 Закону „Про державний бюджет України на 2007 рік”.
На підставі викладеного нанесена позивачу шкода підлягає стягненню з відповідача 2, у позові до відповідача 1 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процессуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити повністю і стягнути з Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області, м. Чернігів, вул. Комсомольська, 27, код 22824670, на користь Приватного підприємства «Жорж», м. Київ, вул. Горького, 102 кв. 49, код 16469064, 50 000 грн. шкоди, 2130,24 грн. витрат за проведення судових експертиз, 500 грн. держмита та 69 грн. витрат на інформаційно –технічене забезпечення судового процессу.
У позові до Щорської районної державної адміністрації відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення підписане 17.05.07
Суддя Ю.В.Федоренко
17.05.07
Суд | Господарський суд Чернігівської області |
Дата ухвалення рішення | 17.05.2007 |
Оприлюднено | 28.08.2007 |
Номер документу | 659899 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Чернігівської області
Федоренко Ю.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні