Постанова

від 14.04.2017 по справі 815/1320/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1320/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Гунько О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Березівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 26 868 грн. та моральної шкоди в розмірі 1000 грн., -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Березівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просить суд стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області на її користь середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 26 868 грн. та моральну шкоду в сумі 1000 грн.

В обґрунтування вимог, позивач в цілому зазначила, що згідно наказу №69-0 від 01.08.2016 року вона звільнена з посади завідувача сектору податків і зборів юридичних осіб Березівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській Області у порядку переведення з 02.08.2016 року. Згідно із ч. 1 ст. 116 КзпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Отже виплата мала відбутись 02.08.2016 року, натомість, як зазначає позивач, згідно довідки ПАТ ПриватБанк від 25.11.2016 року вона отримала розрахунок лише 22.11.2016 року. Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, позивач вважає, що відповідач має виплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (112 днів). Згідно п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 для розрахунку середньої заробітної плати для розрахунку компенсації за час затримки розрахунку з працівником заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Отже, як зазначає позивач, із розрахунку ((4 198,00) + (3718,47))/33 (робочі дні у квітні - травні 2016 року) х 112 дня, середній заробіток за весь час затримки що підлягає стягненню з відповідача становить 26 868 грн. Факт тривалої затримки заробітної платні також заподіяно позивачу моральну шкоду, яка нею оцінена у 1000 грн.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідачів у судовому засіданні адміністративний позов не визнала та просила суд в його задоволенні відмовити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях на позов, які в цілому обґрунтовані тим, що оскільки роботодавцем ОСОБА_1 була Березівська ОДПІ, тому усі обов'язки покладені на роботодавця згідно зі ст.47 КЗпП України покладаються саме на Березівську ОДПІ. Оскільки Головне управління ДФС в Одеській області є окремою юридичною особою, та не здійснює ані звільнення, ані розрахунки із колишніми працівниками Березівської ОДПІ, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області є безпідставними. Крім того, представник відповідача зазначає, що сума компенсації за невикористані відпустки, на думку Березівської ОДПІ, що розрахована позивачем не відповідає дійсній сумі компенсації належної позивачу. Як свідчить довідка про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 від 05.04.2017 року №188/8/15-10-01-01 середньоденна заробітна плата позивача складає 185 грн. 35 коп. Відповідно до довідки виданої позивачу ПАТ комерційний банк Приват банк від 25.11.2016 року, датою виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані відпустки, що становить 8057 грн. 04 коп., є 22.11.2016 року. Так, період затримки виплати компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_1, відповідно, складає з 03.08.2016 року по 22.11.2016 року, що містить 77 робочих днів. Згідно з довідкою про розрахунок суми, що належить виплатити ОСОБА_1 у зв'язку із затримкою виплати компенсації за невикористані відпустки від 05.04.2017 року №191/8/15-10-01-01, розмір компенсації становить 77 робочих днів X 185,35 грн. = 14 271,95 грн. В тому числі 18% податок на дохід фізичних осіб, що становить 2568,95 грн., та військовий збір, що становить 214,08 грн. Тобто сума що має отримати позивач, відповідно до розрахунку Березівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області становить 11 488,92 грн.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 була призначена на посаду завідувача сектору податків і зборів з юридичних осіб Березівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області наказом від 24.02.2016 року №27-о Про переведення ОСОБА_1Ю. .

Наказом Про звільнення ОСОБА_1Ю. від 01.09.2016 року №69-о, позивача звільнено з посади завідувача сектору податків і зборів з юридичних осіб Березівської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області у порядку переведення на роботу до Головного управління Держпраці в Одеській області з 02.08.2016 року (а.с. 9).

Крім того, згідно з наказом Про звільнення ОСОБА_1Ю. , Березівською

об'єднаною податковою інспекцією позивачу призначено грошову компенсацію за невикористані відпустки.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Таким чином виплата позивачу грошової компенсації за невикористані відпустки мала відбутись 02.08.2016 року. Натомість згідно довідки ПАТ ПриватБанк від 25.11.2016 року позивач отримала розрахунок лише 22.11.2016 року (а.с. 12).

Надаючи належну оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року.

Як вбачається з довідки про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 від 05.04.2017 року №188/8/15-10-01-01 середньоденна заробітна плата позивача складає 185 грн. 35коп. (а.с. 90).

Відповідно до довідки виданої позивачу ПАТ комерційний банк Приват банк від 25.11.2016 року, датою виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані відпустки, що становить 8057 грн. 04 коп., є 22.11.2016 року.

Так, період затримки виплати компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_1, відповідно, складає з 03.08.2016 року по 22.11.2016 року, що містить 77 робочих днів.

Згідно з довідкою про розрахунок суми, що належить виплатити ОСОБА_1 у зв'язку із затримкою виплати компенсації за невикористані відпустки від 05.04.2017 року №191/8/15-10-01-01, розмір компенсації становить 77 робочих днів X 185,35 грн. = 14 271,95 грн. В тому числі 18% податок на дохід фізичних осіб, що становить 2568,95 грн., та військовий збір, що становить 214,08 грн. Тобто сума що має отримати позивач, відповідно до розрахунку Березівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області становить 11 488,92 грн. (а.с. 90-94).

При цьому, суд зазначає, що оскільки роботодавцем ОСОБА_1 була Березівська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, тому усі обов'язки покладені на роботодавця згідно зі ст.47 КЗпП України покладаються саме на Березівську ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, у зв'язку з чим вищезазначена сума підлягає стягненню на користь позивача саме з Березівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області, а не з ГУ ДФС в Одеській області.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача шляхом стягнення з Березівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на користь ОСОБА_1 суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 11 488,92 грн.

Разом з тим, відносно вимог позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) збитками є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової чи службової особи органу державної влади при здійсненні своїх повноважень відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною другою цієї статті передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Отже правовою підставою відповідальності за завдану шкоду є правопорушення, складовим елементом якого є: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина. Відсутність хоча б одного зі складових елементів виключає задоволення позову.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала,за наявності її вини.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , встановлено, що шкода підлягає відшкодуванню за наявності складу цивільного правопорушення, складовими елементами якого є: наявність шкоди, неправомірність дій особи, яка заподіює шкоду, безпосередній причинний зв'язок між шкодою та діями, а також вина заподіювача шкоди. При цьому відсутність хоча б одного складового елемента виключає можливість відшкодування шкоди.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачам, з яких міркувань вони виходили, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивач ані в позові, ані під час судового розгляду справи взагалі не обґрунтувала у чому полягають її моральні збитки, якими неправомірними діями чи бездіяльністю їх заподіяно відповідачем, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір моральної шкоди.

При цьому, доказів спричинення моральної шкоди та обґрунтування її розміру позивачем не надано, що виключає можливість задоволення вимоги про її відшкодування.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Березівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, Головного управління ДФС в Одеській області про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 26 868 грн. та моральної шкоди в розмірі 1000 грн. - задовольнити частково .

Стягнути з Березівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39487568, 67300, Одеська область, м. Березівка, площа ОСОБА_2, 21) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 11 488,92 грн. (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень дев'яносто дві копійки).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 11 квітня 2017 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена 14 квітня 2017 року.

Суддя С.О. Cтефанов