Постанова

від 27.03.2017 по справі 826/4794/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 березня 2017 року 13:00 справа №826/4794/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бісабі" доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві проскасування податкового повідомлення-рішення О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бісабі" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Бісабі") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Святошинському районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002142203, №0002152203 та №0002162203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року в адміністративній справі №826/4794/14 позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002142203 та №0002152203, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року скасовано та відмовлено у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 листопада 2015 року №К/800/54024/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року скасовано повністю; постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002162203 з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції; в іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2014 року - залишено в силі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2015 року адміністративну справу №826/4794/14 прийнято до провадження суддею Кузьменком В.А. та призначено до судового розгляду.

У зв'язку із змінами у структурі податкових органів, в ході нового розгляду справи судом здійснено заміну неналежного відповідача ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на правонаступника - ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

В судовому засіданні 16 червня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача не прибув, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі від 03 грудня 2013 року №0002162203 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно із статтею 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95, за порушення вимог пунктів 2.8, 2.10 розділу 2, пункту 3.5 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, до ТОВ "Бісабі" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 380 135,88 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта перевірки від 15 листопада 2013 року №82/26-57-22-03-07/32530386 "Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісабі" (код за ЄДРПОУ 32530386) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки зазначено про порушення позивачем, окрім іншого, пунктів 2.8, 2.10 розділу 2, пункту 3.5 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637.

Вказане порушення відповідач в акті перевірки обґрунтовує наступним: 07 грудня 2010 року із каси підприємства ТОВ "Бісабі" видано готівкові кошти у розмірі 48 399,00 грн. згідно видаткового касового ордеру №159 та 26 червня 2012 року із каси підприємства ТОВ "Бісабі" видано готівкові кошти у розмірі 853,54 грн. згідно видаткового касового ордеру №8, однак, у вказаних видаткових касових ордерах відсутній підпис одержувача готівкових коштів, а тому зазначені готівкові кошти не підтверджені підписом одержувача та не були депоновані.

Зазначене, як стверджує відповідач в акті перевірки, свідчить про порушення пункту 3.5 розділу 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. У відповідності до пункту 7.24 розділу 7 вказаного вище Положення данні суми не приймаються для виведення залишку готівки, а суми готівкових коштів добавляються до залишку готівки в касі виключно у цей день.

Також, відповідно до банківської виписки та аркушу касової книги підприємства ТОВ "Бісабі" за 24 лютого 2012 року (сторінка 2) з банківської установи отримано готівкові кошти в розмірі 140 815,40 грн. для виплати заробітної плати працівникам суб'єкта господарювання, однак, виплати готівкових коштів 24 лютого 2012 року не здійснювались, про що свідчить залишок на кінець дня 24 лютого 2012 року, який дорівнює сумі отриманих готівкових коштів; відповідно до аркушу касової книги підприємства ТОВ "Бісабі" за 29 лютого 2012 року (сторінка 3) виплати заробітної плати згідно відомостей №№ВЗП-000006, ВЗП-000007, ВЗП-000008, ВЗП-000009, ВЗП-000010, ВЗП-000011 були здійснені 29 лютого 2012 року, що свідчить про те, що ТОВ "Бісабі" тримало в касі підприємства готівкові кошти в сумі 140 815,40 грн. понад ліміт залишку готівкових коштів більш ніж три дні, а саме 24 лютого 2012 року, 27 лютого 2012 року, 28 лютого 2012 року, 29 лютого 2012 року (25 лютого 2012 року та 26 лютого 2012 року - вихідні дні).

Зазначене, як стверджує відповідач, свідчить про порушення пункту 2.10 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме перевищення ліміту залишку готівки в касі ТОВ "Бісабі" на загальну суму 190 067,94 грн.

Позивач не погоджується із вказаними висновками акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням, оскільки доводи відповідача про відсутність підпису одержувача готівкових коштів у видаткових касових ордерах не відповідають дійсності; всі перераховані відомості на виплату заробітної плати були закриті 28 лютого 2012 року та станом на 29 лютого 2012 року в касі рахувався лише залишок грошових коштів у розмірі 2 466,00 грн., які були депоновані 29 лютого 2012 року, а тому висновок відповідача про встановлення перевищення ліміту залишку готівки в касі ТОВ "Бісабі" на загальну суму 190 067,94 грн. є безпідставним.

Відповідач з приводу наведеного порушення приписів Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002162203 про застосування штрафних санкцій за нього жодних пояснень до суду не надав; у письмовому запереченні проти позову, яке міститься у справі, обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваного рішення відсутнє.

Скасовуючи попередні рішення у справі в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002162203 та направляючи справу у цій частині на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 03 листопада 2015 року №К/800/54024/14 вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки не здійснено дослідження виявлених під час перевірки порушень пунктів 2.8, 2.10 розділу 2 вказаного Положення в розрізі із дослідженням відомостей на виплату заробітної плати (ВЗП-000006, ВЗП-000007, ВЗП-000008, ВЗП-000009, ВЗП-000010, ВЗП-000011) та не встановлено моменту закриття таких відомостей, а також не досліджено у відповідності до вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України питання фактичного залишку грошових коштів у касі підприємства позивача станом на 29 лютого 2012 року; судами не досліджено видаткові касові ордери позивача за №159 від 07 грудня 2010 року та №8 від 26 червня 2012 року на рахунок наявності чи відсутності підпису отримувача коштів в таких видаткових касових ордерах.

Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи питання щодо позовних вимог із урахуванням вказівок Вищого адміністративного суду України, виходить з наступного.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюється Положенням "Про ведення касових операцій у національній валюті України", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (далі - Положення).

Як визначено у пункті 2.7 глави 2 Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.

Пунктом 1.2 глави 1 Положення встановлено, що ліміт залишку готівки в касі - це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Згідно пункту 5.2 глави 5 Положення установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою).

В акті перевірки вказується, що за перевірений період ліміт залишку готівки в касі ТОВ "Бісабі" дорівнював нулю, що підтверджується довідкою головного бухгалтера ТОВ "Бісабі" ОСОБА_1

У той же час, відповідно до пункту 2.8 глави 2 Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Відповідно до пункту 3.1 глави 3 вказаного Положення - касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно із пунктом 3.4 глави 3 Положення видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Пунктом 3.5 глави 3 Положення встановлено, що у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Згідно з пунктом 7.24 глави 7 Положення у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

В контексті викладеного суд зазначає, що зміст наведених положень у їх системному зв'язку свідчить про те, що при оцінці питання дотримання суб'єктом господарювання порядку ведення касових операцій визначальне значення має встановлення факту видачі або отримання (повернення) готівкових коштів, а не тільки правильність складання та оформлення відповідних звітних документів, правова позиція щодо цього викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2011 року у справі №К-6121/07.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що спірні видаткові касові ордери, згідно яких видавались кошти з каси позивача, зокрема від 07 грудня 2010 року №159 на суму 48 399,00 грн. та від 26 червня 2012 року №8 на суму 853,54 грн., оформлені на видачу коштів ОСОБА_2 - керівнику ТОВ "Бісабі"; зазначені касові ордери містять підписи керівника ОСОБА_2, головного бухгалтера, касира та у графі "підпис одержувача" наявний підпис керівника ОСОБА_2, що, відповідно, спростовує доводи відповідача про відсутність підпису одержувача готівкових коштів у вказаних документах.

Відтак, в даному випадку підпис отримувача коштів наявний у видаткових касових ордерах, який одночасно є керівником підприємства. Відсутність зазначення прізвища та ініціалів біля підпису одержувача готівкових коштів, при одночасному зазначенні їх у касових ордерах у графі "керівник" не свідчить про не виведення готівки з каси.

Таким чином, на думку суду, за даним епізодом порушення відсутні порушення щодо перевищення залишку готівки у касі, які б зумовлювали застосування штрафних санкцій (в частині, що стосується цього порушення).

Що стосується епізоду із виведенням готівки з каси підприємства згідно відомостей на виплату грошей №№ВЗП-000006, ВЗП-000007, ВЗП-000008, ВЗП-000009, ВЗП-000010, ВЗП-000011 у загальній сумі 140 815,40 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 2.10 глави 2 Положення підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, уключаючи день одержання готівки в банку. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

Згідно із пунктами 3.8 та 3.9 глави 3 Положення виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відомостями. На титульній сторінці видаткової відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень - словами, копійок - цифрами).

Після закінчення встановлених строків виплат, пов'язаних з оплатою праці за видатковими відомостями, касир зобов'язаний: у видатковій відомості проти прізвища осіб, яким не здійснено виплату, поставити відбиток штампа або зробити напис "Депоновано"; скласти реєстр депонованих сум; у кінці видаткової відомості зазначити фактично виплачену суму та недоодержану суму виплат, яка підлягає депонуванню, звірити ці суми із загальним підсумком за видатковою відомістю і засвідчити напис своїм підписом. Якщо готівкові кошти видавалися не касиром, а іншою особою, то на відомості додатково робиться напис "Готівку за відомістю видав (підпис)"; здійснити відповідний запис у касовій книзі згідно з виписаним бухгалтерією видатковим касовим ордером на фактично видану суму за видатковою відомістю.

Бухгалтер робить перевірку записів, зроблених касирами у видаткових відомостях, та здійснює підрахунок виданих і депонованих за ними сум. Депоновані суми, що підлягають здаванню в банк, оформляються шляхом складання одного загального видаткового касового ордера.

Пунктом 4.3 глави 4 Положення, крім іншого, передбачено, що готівка, яка видана за видатковими відомостями на виплати, пов'язані з оплатою праці, відображається в касовій книзі після закінчення строків цих виплат (згідно з пунктом 2.10 цього Положення), а закриття вищезазначених документів та виписка відповідних видаткових касових ордерів здійснюються в порядку, визначеному в пункті 3.9 цього Положення.

Сторонами визнається, що 24 лютого 2012 року ТОВ "Бісабі" з банківської установи було отримано готівкові кошти в розмірі 140 815,40 грн. для виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що частина коштів в розмірі 138 349,09 грн. була видана працівникам позивача 28 лютого 2012 року, тобто на третій робочий день, згідно відомостей на виплату грошей №№ВЗП-000006, ВЗП-000007, ВЗП-000008, ВЗП-000009, ВЗП-000010, ВЗП-000011, які, в свою чергу, закриті 28 лютого 2012 року; з витягу із касової книги за 28 лютого 2012 року вбачається залишок у касі на початок дня у розмірі 140 815,40 грн., видаток 138 349,09 грн., залишок на кінець дня 2 466,31 грн.

Виходячи із приписів пункту 2.10. глави 2 Положення та беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів депонування позивачем суми коштів у розмірі 2 466,31 грн. та повернення її до банку на наступний робочий день, судом вважає, що станом на 29 лютого 2012 року, тобто після спливу трьох робочих днів, ТОВ "Бісабі" зберігало у своїй касі суму готівки понад установлений ліміт каси лише у розмірі 2 466,31 грн., а не в розмірі 140 815,40 грн., про що безпідставно стверджує відповідач.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджуються доводи відповідача про перевищення ліміту залишку готівки в касі ТОВ "Бісабі" на загальну суму 190 067,94 грн., а тому застосування до позивача розміру штрафних санкцій, передбаченого оскаржуваним рішенням, є необґрунтованим.

Натомість, враховуючи встановлення судом станом на 29 лютого 2012 року наявності у касі позивача коштів у розмірі 2 466,31 грн., тобто понад встановлений ліміт каси, беручи до уваги приписи статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", якою встановлено, що за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, суд приходить до висновку про обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 4 932,62 грн. = (2 466,31 х 2), а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення лише у цій частині суд вважає правомірним; в іншій же частині, зокрема в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 375 203,26 грн., за висновком суду, податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги в цій підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 932,62 грн. з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Бісабі" підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 487,20 грн. відповідно до вимог частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір".

З урахуванням розміру суми судового збору, присудженої при попередньому розгляді справи, за оскарження податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002162203 сума сплаченого судового збору складає 182,70 грн.

Таким чином, оскільки позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2013 року №0002162203 в процентному співвідношенні задоволені на 98,7%, на користь позивача належить присудити пропорційну суму сплаченого судового збору, а саме 180,32 грн. (182,70 грн. х 98,7%).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісабі" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 03 грудня 2013 року №0002162203 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 375 203,26 грн.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісабі" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 180,32 грн. (сто вісімдесят гривень тридцять дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко