Постанова

від 27.03.2017 по справі 826/26093/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 березня 2017 року 08:25 справа №826/26093/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Схід Захід" доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Захід" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Схід Захід") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Деснянському районі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 листопада 2015 року №0003182204.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року відкрито провадження у справі №826/26093/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 04 липня 2016 року представники позивача позовні вимоги підтримали; представник відповідача проти задоволення позову заперечив; за відсутності заперечень представників сторін, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі від 19 листопада 2015 року №0003182204 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Схід Захід" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 169 740,00 грн., в тому числі за основним платежем - 135 792,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 948,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 03 листопада 2015 року №5989/26-52-22-04-13/31980480 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Схід Захід", податковий номер 31980480, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ "Укрпромторг" (код ЄДРПОУ 38756293), ТОВ "Росс-Сталь" (код ЄДРПОУ 32471420), ТОВ "Аленгрос" (код ЄДРПОУ 38930834) та ПП "Ажур-К" (код ЄДРПОУ 32354843) за період 2013-2014 років" (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 212 064,0 грн., у тому числі за липень 2013 року - 26 475,00 грн., серпень 2013 року - 33 217,00 грн., вересень 2013 року - 24 233,00 грн., за жовтень 2013 року - 26 250,00 грн., за листопад 2013 року - 25 617,00 грн., за грудень 2013 року - 28 250,00 грн., за січень 2014 року - 23 955,00 грн., за лютий 2014 року - 24 067,00 грн.

Такий висновок контролюючого органу ґрунтується на тому, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість за безтоварними операціями з придбання транспортно-експедиційних послуг у рамках господарських відносин з ТОВ "Укрпромторг", ТОВ "Росс-Сталь", ТОВ "Аленгрос" та ПП "Ажур-К", у зв'язку із не підтвердженням реальності вчинення господарських операцій, виходячи із того, що вони не мають достатніх можливостей для виконання спірних операцій; відсутності їх за податковою адресою; відсутності первинних документів для підтвердження товарності та реальності здійснення господарських операцій за перевірений період; наявності кримінальних проваджень та вироку суду відносно службових осіб контрагентів постачальників; формуванням постачальниками сумнівного податкового кредиту по ланцюгу постачання тощо.

Позивач, визначаючи підстави позову, вважає протиправним податкове повідомлення-рішення лише з огляду на те, що акта перевірки, про який зазначено у спірному рішенні, позивач не отримував та про його існування не знав, а тому, як стверджує позивач, дії відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відповідно до положень статті 11, частини першої статті 3, частини першої статті 6, пункту 4 частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, адміністративний суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких просить сторона та виходячи з тих підстав позову (обставин, (юридичних фактів) і норм права), що визначені позивачем у позові, у тому числі з урахуванням вимог статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України.

В даному випадку, як зазначено вище, вимоги позивача відносно визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення ґрунтуються на відсутності факту вручення позивачу акта перевірки, на підставі якого прийнято спірне рішення.

Як вже встановлено судом вище, ДПІ у Деснянському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Схід Захід", податковий номер 31980480, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ "Укрпромторг" (код ЄДРПОУ 38756293), ТОВ "Росс-Сталь" (код ЄДРПОУ 32471420), ТОВ "Аленгрос" (код ЄДРПОУ 38930834) та ПП "Ажур-К" (код ЄДРПОУ 32354843) за період 2013-2014 років, за результатами якої складено акт перевірки від 03 листопада 2015 року №5989/26-52-22-04-13/31980480. При цьому із долученої до матеріалів справи копії акта перевірки вбачається, що останній 03 листопада 2015 року, тобто у день його складення, підписаний керівником ТОВ "Схід Захід" ОСОБА_1 із застереженням про незгоду із ним та наміром подання заперечень проти висновків акта перевірки.

Відтак, доводи позивача про неотримання ним примірника акта перевірки спростовуються матеріалами справи. Посилання ж позивача на зазначення у спірному рішенні акта перевірки №5989/26-52- 22-04 свідчить лише про допущення технічної описки щодо відображення повного номеру акта перевірки, яка не спростовує факту проведення перевірки та висновків такої перевірки, не свідчить про прийняття рішення на підставі іншого акта перевірки, про що помилково стверджує позивач.

Враховуючи підстави позову, вже лише це дає суду підстави для висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Натомість, що ж стосується безпосередньо самих порушень, встановлених в ході проведення перевірки та покладених в основу оскаржуваного рішення, суд зазначає про наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ "Схід Захід" з його контрагентами - ТОВ "Укрпромторг", ТОВ "Росс-Сталь", ТОВ "Аленгрос" та ПП "Ажур-К"; мету придбання та обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між ТОВ "Схід Захід" (експедитор 1) та ТОВ "Укрпромторг" (експедитор 2) 03 липня 2013 року укладено договір №13/0211, предметом якого є регулювання взаємин сторін по організації перевезень і транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажів автомобільним транспортом, коли ініціатором таких перевезень є експедитор 1, виступаючи від свого імені або від імені вантажовласника, з яким експедитор 1 має відповідні відносини.

Обов'язки експедитора 2 визначені у розділі 4 договору, відповідно до якого експедитор 2 зобов'язаний, зокрема: забезпечити своєчасне пред'явлення автотранспортних засобів в пункти завантаження у терміни, вказані в заявці; пред'явити під завантаження справні автотранспортні засоби, придатні для перевезення вантажів; під час завантаження вантажу в транспортний засіб контролювати правильність оформлення документації по вантажу, цілісність упаковки, відповідність кріплення вантажу вимогам безпеки руху; керувати завантаженням вантажу в транспортний засіб з урахуванням технічних обмежень, передбачених чинним законодавством; прийняти вантаж по кількості, згідно товарно-транспортними документами і забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі в пункті призначення вантажоодержувачеві; після доставки вантажу в пункт призначення пред'явити експедиторові 1 протягом 7-ми банківських днів документи, що підтверджують факт доставки вантажу, оформити акт виконаних робіт; після прибуття вантажу в пункт призначення повідомити експедитора 1 про доставку вантажу тощо.

Аналогічні за змістом договори ТОВ "Схід Захід" уклало також із ПП "Ажур-К" - від 06 вересня 2013 року №13/0256; ТОВ "Росс-Сталь" - від 30 вересня 2013 року №13/0282; ТОВ "Аленгрос" - від 13 грудня 2013 року №13/0339.

На підставі вказаних договорів протягом липня 2013 року - лютого 2014 року між ТОВ "Схід Захід" та ТОВ "Укрпромторг", ТОВ "Росс-Сталь", ТОВ "Аленгрос", ПП "Ажур-К" складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 1 239 163,34 грн., у тому числі податок на додану вартість 212 064,00 грн., а саме: ТОВ "Укрпромторг" - на загальну суму 199 300,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 33 216,66 грн.; ТОВ "Росс-Сталь" - на загальну суму 259 333,37 грн., у тому числі податок на додану вартість - 51 866,63 грн.; ПП "Ажур-К" - на загальну суму 145 400,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 24 233,35 грн.; ТОВ "Аленгрос" - на загальну суму 457 630,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 76 271,69 грн.

На вказані суми податку на додану вартість, яка загалом складає 212 064,00 грн., ТОВ "Укрпромторг", ТОВ "Росс-Сталь", ТОВ "Аленгрос" та ПП "Ажур-К" виписали позивачу податкові накладні.

В якості підтвердження оплати за послуги по вказаним договорам позивачем до матеріалів справи залучено банківські виписки та платіжні доручення.

Суми податку на додану вартість включені позивачем до складу свого податкового кредиту за відповідні періоди.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є наявність належним чином оформлених податкових накладних та придбання товарів/послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевірений період у складі податкового кредиту відображав суми податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Укрпромторг", ТОВ "Росс-Сталь", ТОВ "Аленгрос" та ПП "Ажур-К".

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених первинних документів та податкових накладних, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач зазначив, транспортно-експедиційні послуги придбавалися у ТОВ "Укрпромторг", ТОВ "Росс-Сталь", ТОВ "Аленгрос" та ПП "Ажур-К" з метою організації перевезення вантажу на замовлення клієнтів ТОВ "Схід Захід", з якими підписані відповідні договори.

При цьому, суд звертає увагу на те, що жодних доказів на підтвердження зазначеного та відповідно використання придбаних транспортно-експедиційних послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивач до суду не надав.

Так, наприклад в матеріалах справи відсутні договори, укладені між позивачем та клієнтами, на які посилається позивач, чи будь-які інші докази на підтвердження мети придбання транспортно-експедиційних послуг, а тому у суду відсутня можливість встановити з якою метою та на виконання яких саме замовлень клієнтів позивач залучив ТОВ "Укрпромторг", ТОВ "Росс-Сталь", ТОВ "Аленгрос" та ПП "Ажур-К", а також відсутні докази на підтвердження неможливості самостійного виконання позивачем зобов'язань перед замовниками транспортних послуг.

Не містять доказової інформації також надані позивачем товарно-транспортні накладні, оскільки вони не містять інформації про залучення ТОВ "Укрпромторг", ТОВ "Росс-Сталь", ТОВ "Аленгрос" та ПП "Ажур-К" як експедиторів для здійснення перевезень вантажів, тобто не дають можливості суду ідентифікувати участь вказаних контрагентів у виконанні цих перевезень.

У той же час, вони містять інформацію, що автопідприємством, яке здійснює перевезення, є позивач, що, відповідно, не доводить участі контрагентів у наданні транспортно-експедиційних послуг.

Крім того, слід додати, що видані за укладеними позивачем із ТОВ "Укрпромторг", ТОВ "Росс-Сталь", ТОВ "Аленгрос" та ПП "Ажур-К" договорами акти наданих послуг та податкові накладні містять наступну номенклатуру поставки - "транспортно-експедиційні послуги за маршрутом…", тобто зазначені вище документи містять лише загальні посилання про надання послуг, без будь-якої конкретизації змісту операцій.

Зазначені документи не містять будь-якої деталізації щодо: найменування та власника вантажу, кількості/ваги вантажу; місць навантаження та розвантаження; відомостей про вантажотримувача; інформації про задіяні транспортні засоби та їх власників, як і будь-якої іншої деталізованої інформації щодо виконання перевезень за спірними операціями. У той же час, наявність зазначених відомостей у первинних документах за такого роду операціями, обумовлена вимогами статей 1, 3, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", вимогами статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Слід додати, що під час перевірки та розгляду справи у суді позивач не посилався та не надавав будь-яких інших документів на підтвердження здійснення перевезень за участю контрагентів.

Що стосується наданих під час розгляду справи заявок позивача на адресу контрагентів, слід зазначити, що виходячи із встановлених вище обставин, відсутності у супроводжуючих перевезення документах будь-яких відомостей про контрагентів як експедиторів, самі по собі вказані заявки не є підтвердженням фактичного виконання транспортно-експедиційних послуг.

Таким чином, враховуючи специфіку та особливості цих операцій, під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а тому позивачем не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача.

При цьому суд враховує, що наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкового кредиту, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю.

Враховуючи викладене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі від 19 листопада 2015 року №0003182204 є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Деснянському районі доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Схід Захід" задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Схід Захід" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко