Ухвала

від 11.04.2017 по справі 826/18989/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18989/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

11 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Панчук А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік СВ" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістік СВ" звернулося в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.08.2015 №41426552210 та від 21.08.2015 №41526552210.

Постановою Окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Логістік СВ - залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2015 року - без змін.

Зазначені постанова та ухвала були оскаржені позивачем в касаційному порядку.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2016 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік СВ" задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року у справі 826/18989/15 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій Вищий адміністративний суд України зазначив, що для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, замовлення продукції, сертифікатів відповідності з додатками до них, сертифікатів походження товару, специфікацій, висновків державної санітарно-епідеміологічних експертиз, графіку замовлень-поставок до дистриб'юторської угоди, повідомлень про зразки печаток (штампів), підписів позивача та ТОВ "Ведара трейд", додатку № 2 до договору (територія дії договору та прогнозу закупівель), додатку № 4 до договору (ціни та спеціалізація), додатку № 5 до договору (план закупівель).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2017 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік СВ" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, а саме визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 21 серпня 2015 року №41426552210 та №41526552210.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. На думку апелянта оскаржувана постанова ухвалена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами податкового органу було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 14 серпня 2015 року №274/26-55-22-10/36088137 (том 1 а.с. 12-48).

Податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 287 859, 00 грн.;

п.п. 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 319 843, 00 грн.

За результатами перевірки податковим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 21 серпня 2015 року:

№41526552210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 431 789, 00 грн., у тому числі 287 859,00 грн. за основним платежем та 143 930, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№41426552210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 479 765, 00 грн., у тому числі 319 843, 00 грн. за основним платежем та 159 922, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 50-51).

Податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ведара трейд".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зазначеного висновку відповідача, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до положень п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 даного Закону України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із вказаних норм права вбачається, що обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, є сплата податку на додану вартість у ціні придбаного або виготовленого товару чи послуг та понесення витрат саме у зв'язку з отриманням товарів, робіт (послуг).

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування платником податку податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, підлягає перевірці фактичне придбання товару чи отримання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Ведара Трейд (постачальник) та позивачем (дистриб'ютор) було украдено дистриб'юторський договір поставки № 13/09-2014 від 01 вересня 2014 року, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність дистриб'ютора товар для продажу на території, яка визначена у даному договорі, а дистриб'ютор зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в даному договорі, прийняти та оплатити товар (том 1 а.с. 52-56).

На підтвердження реальності виконання вимог вказаного договору, позивач надав суду копії первинної документації (28 томів справи), а саме: додатків до договорів №2, №4, №5, товарно - паспортних накладних, відомостей про вантаж, видаткових накладних, податкових накладних, замовлень продукції, рахунків на оплату замовлень, специфікацій, банківських виписок, сертифікатів відповідності ТОВ Ведара Трейд , висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, штатного розпису Ведара Трейд , повідомлень про зразки печаток (штампів), підписів позивача та ТОВ "Ведара трейд", графіку замовлень-поставок до дистриб'юторської угоди, копії договорів, що укладалися з метою забезпечення виконання умов за вищевказаним дистриб'юторським договором та копії первинних документів, на підтвердження їх виконання.

На думку колегії суду, суд першої інстанції обґрунтовано прийняв до уваги зазначені вище первинні документи, якими підтверджується реальне здійснення господарської діяльності за вищевказаним договором, укладеними між позивачем та його контрагентом, оскільки останні відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та відповідно до ст. 9 зазначеного закону є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія суддів зазначає, що на момент укладання дистриб'юторського договору поставки від 01 вересня 2014 року № 13/09-2014 ТОВ Ведара Трейд у відповідності до вимог чинного законодавства було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том 4 а.с. 19-24, 32-45).

Крім цього, відповідно до положень Цивільного кодексу України та презумпції правомірності правочину усі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Відповідачем не надано суду доказів про визнання правочинів, укладених між позивачем та даним контрагентом , недійсними у судовому порядку, а також будь-яких доказів наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що самі лише окремі недоліки деяких первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій, за умови підтвердження їх реальності, не можуть бути достатніми та необхідним правовими підставами для не визнання цих операцій такими, що фактично відбулися, і не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 09 грудня 2015 року у справі № 818/1338/14 та від 28.05.2015 р. № К/800/55461/14.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що позивачем не доведено фактичне отримання товарів від постачальника ТОВ Ведара Трейд у 2014 році, оскільки, на думку колегії суддів, наявні в матеріалах справи первинні документи в повній мірі підтверджують реальність здійснення господарських операцій за дистриб'юторським договором поставки № 13/09-2014 від 01 вересня 2014 року та зазначає, що у відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, колегія суддів враховує, що в Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02). Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік. заява № 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Враховуючи вищевикладене, а також те, що господарські операції позивача з контрагентами здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 січня 2017 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (Код ЄДРПОУ 39669867) на користь Державної судової адміністрації України (отримувач: ГУК у м. Києві; код за ЄДРПОУ: 37992783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації: 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у справі № 826/18989/15 у розмірі 535 грн. (п'ятсот тридцять п'ять гривень) 92 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 13 квітня 2017 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді В.В. Кузьменко

В.О. Аліменко

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кузьменко В. В.