Рішення

від 12.04.2017 по справі 499/906/16-ц

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/906/16-ц

Провадження № 2/499/27/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"12" квітня 2017 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Кравчука О.О., учасника цивільного процесу секретаря судового засідання Кирилової С.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 2016 року ОСОБА_4 (далі - позивач 1), ОСОБА_2 (далі - позивач 2, позивачі) звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 (далі - відповідач), яку в подальшому 10 жовтня 2016 року змінили, та просили зобов'язати відповідача не чинити перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні земельними ділянками.

При цьому позивачі вказують, що у жовтня 2014 року домовилися з відповідачем про оренду земельної ділянки площею 9,75 га, кадастровий номер №5121883200:01:002:0191 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Павлинської сільської ради Іванівського району Оденської області, що належить позивачу 1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ОД №097295 від 25 жовтня 2004 року (далі - земельна ділянка 1), земельної ділянки площею 9,74 га, кадастровий номер №5121883200:01:002:0190 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Павлинської сільської ради Іванівського району Оденської області, що належить позивачу 2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ОД №097360 від 25 жовтня 2004 року (далі - земельна ділянка - 2, земельні ділянки). Весною 2014 року відповідач, забравши державні акти на право власності на земельну ділянку 1, 2, та почав обробляти земельні ділянки. 27 травня 2014 року уклав договір оренди земельної ділянки 1 з позивачем 1, однак договір не пройшов державну реєстрацію. З позивачем 2 відповідач жодних письмових договорів не підписував. За час користування земельними ділянками відповідач не сплачував позивачам орендну плату та відмовляється повертати належну позивачам земельну ділянку 1, 2.

За таких обставин позивачі просять зобов'язати відповідача не чинити перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою 1, 2 відповідно.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою судді Іванівського районного суду Одеської області від 09 листопада 2016 року провадження по справі було відкрито та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Іванівського районного суду Одеської області від 27 березня 2017 року відповідачу відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви щодо стягнення з позивачів грошової суми за договором позики, укладеного між сторонами під забезпечення відчуження на користь відповідача земельних ділянок у разі не повернення коштів за позикою. Відповідач у судовому засіданні 27 березня 2017 року підтвердив зазначені обставини та зазначив, що земельні ділянки перебувають у фактичному його користуванні з 2014 року, й намірів повернення їх позивачам не має. У подальшому відповідач та його представник до суду не з'являлись, письмові заперечення проти позову не направили (а.с. 112-113).

Позивачі до судового засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, заяв та клопотань до суду не подавали, хоча повідомлені були належним чином про час, дату та місце судового розгляду справи.

Представник позивачів до судового засідання не з'явився направив до суду заяву в якій не заперечуючи проти заочного розгляду справи, просив розглядати справу у його відсутність.

Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, заяв та клопотань до суду не подавали, хоча повідомлені були належним чином про час дату та місце судового розгляду справи, у зв'язку з чим судом 12 квітня 2017 року було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Сторонам в ухвалі про відкриття провадження від 09 листопада 2016 року роз'яснено, що вони зобов'язані подати до суду усі наявні, належні та допустимі докази й надано строк для подання до суду доказів (а.с. 57-58).

Суд забезпечивши сторонам сприяння всебічному, повному з'ясуванню обставин справи вирішив справу на підставі таких доказів наданих сторонами.

З свідоцтва про одруження вбачається, що позивач 1 змінила прізвище з Кирилюк на Мельничук (а.с. 12).

27 травня 2014 року між позивачем 1 та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки 1, відомості про державну реєстрацію якого відсутні (а.с. 15-16).

Позивачу 1 належить земельна ділянка 1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №0097295 від 25 жовтня 2004 року (а.с. 20-21).

Позивачу 2 належить земельна ділянка 2 належної їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №0097380 від 25 жовтня 2004 року (а.с. 25-28).

Відповідно до довідки від 16 грудня 2016 року №141 наданої Павлинською сільською радою Іванівського району Одеської області земельні ділянки обробляє відповідач (а.с. 105-106).

Встановивши зазначені обставини і визначивши відповідно до них правовідносини, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Вирішуючи питання про застосування норм матеріального права, суд виходив з такого.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право. Відновлення становища, яке існувало до порушення (п.3, 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч.1 ст. 210 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст. 317 ЦК України)

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України).

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч.2 ст. 386 ЦК України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч.1 ст. 387 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст. 391 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації (ч.3 ст. 640 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ч.1 ст. 1213).

Застосовуючи зазначенні в рішенні нормативно-правові акти, беручи до уваги докази в їх сукупності та кожен окремо, суд виходить з таких мотивів.

Системний аналіз наведених в рішенні норм матеріального права свідчить, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. Власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником в установленому порядку договору.

Сторонами не укладено письмовий договір щодо оренди належних позивачам земельних ділянок, за якими було б проведено державну реєстрацію у встановленому законом порядку, а тому у відповідача відсутні правові підстави для користування ними.

За таких обставин відповідач зобов'язаний не чинити перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, та повернути позивачам земельні ділянки в натурі.

Вирішуючи справу керуючись процесуальними нормами суд виходив з такого.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.10 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, в межах позовних вимог та на підставі поданих ними доказів (ч.1 ст.11 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.58 ЦПК України).

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (ч.1 ст.60 ЦПК України) .

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ч.2 ст.60 ЦПК України).

Аналізуючи зібрані у справі докази, кожен окремо та всі в сукупності, матеріальні та процесуальні норми суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права власності, користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою площею 9,75 га, кадастровий номер №5121883200:01:002:0191 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Павлинської сільської ради Іванівського району Оденської області, що належить їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ОД №097295 від 25 жовтня 2004 року, шляхом не чинення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права власності, користування, володіння, розпорядження земельною ділянкою площею 9,74 га, кадастровий номер №5121883200:01:002:0190 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Павлинської сільської ради Іванівського району Оденської області, що належить їй на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ОД №097360 від 25 жовтня 2004 року шляхом не чинення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою до Іванівського районного суду Одеської області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення.

СуддяОСОБА_5