Ухвала

від 11.04.2017 по справі 809/29/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року № 876/3080/17 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Чопко Ю.Т.

представника позивача - Урядко Р.Я.

представника відповідача - Ярицького Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства Маррос на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Приватного підприємства Маррос про стягнення заборгованості, -

встановив:

03.01.2017 позивач Тисменицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - Тисменицька ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області) звернулась в суд з адміністративним позовом до Приватного підприємства Маррос (далі - ПП Маррос ) у якому просить стягнути з відповідача податковий борг в сумі 71779,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що нарахована сума податкового боргу виникла внаслідок не своєчасної сплати узгодженої суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом та пені.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.02.2017 позов задоволено повністю.

Із цією постановою не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, така є незаконною, необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт посилається на те, що відповідачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, оскільки податкова вимога винесена 16.01.2016, а Тисменицька ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області звернулась до суду аж в грудні 2016 року. Крім того, сума боргу 206 719, 07 грн була розстрочена ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 у справі № 809/1865/15. При цьому, згідно п. 3.9 Порядку № 574 розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) податкового боргу.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Представник позивача апеляційну скаргу просив залишити без задоволення та подав письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач перебуває на податковому обліку в Тисменицькій об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.11.2015 розстрочено виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02.06.2015 по справі № 809/1865/15 про стягнення з рахунків в обслуговуючих банках та за рахунок готівки ПП Маррос у дохід бюджету кошти на погашення податкового боргу в розмірі 206719,07 грн на дванадцять місяців рівними частинами, починаючи з моменту набрання ухвалою законної сили.

На виконання вимог вище зазначеної ухвали суду, Тисменицькою ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області складено графік погашення податкового боргу ПП Маррос від 27.11.2015 за № 8, відповідно до якого відповідач у період з 21.12.2015 по 21.11.2016 повинен сплачувати щомісячно 17226,59 грн розстроченого податкового боргу.

У зв'язку з несвоєчасним погашенням узгодженої суми податкового боргу, відповідачу нарахована пеня в сумі 46545,52 грн.

Крім того, станом на 31.12.2014 за відповідачем обліковується борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податків в розмірі 18765,98 грн, з них основний платіж 17764,00 грн та пеня - 1001,98 грн. Також, відповідачу нарахована пеня в розмірі 20596,12 грн за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки у процесі судового розгляду справи встановлено наявність у відповідача податкового боргу в сумі 71779,58 грн, а саме пені, нарахованої на узгоджену суму боргу, яка підприємством своєчасно сплачена не була, а тому така підлягає стягненню в примусовому порядку з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок його готівкових коштів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 16.1.4 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 пункту 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно із п. п. 59.1, 59.5 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Відповідно до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК кодексу України після закінчення встановлених Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Підпунктом б підпункту 129.1.1 пункту 129.1 ст. 129 ПК України визначено, що нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Відповідно до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Податковим кодексом України прямо передбачено нарахування пені за весь період заниження у тому числі у разі адміністративного або судового оскарження, яке відбувається після узгодження податкового зобов'язання на суму заниження податкового зобов'язання та за весь період його заниження з урахуванням часу адміністративного та/або судового оскарження.

Тобто, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення податкового боргу повинен сплатити пеню у розмірі, який залежить від періоду прострочення.

Частиною 2 ст. 263 КАС України передбачено, що суд у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити, чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Однак, розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді пені, передбаченої пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України.

Розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу, відповідно до п. 100.1 ст. 100 ПК України, є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, Тисменицькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Івано-Франківській області надсилалася відповідачу податкова вимога форми "Ю" за № 11-23 від 16.01.2016 на суму 26042,71 грн (а. с. 15).

Відповідачем не доведено, що податковий борг переривався шляхом його погашення, а отже підстави для надіслання нової податкової вимоги у податкового органу відсутні.

Із розрахунку долученого позивачем до матеріалів справи вбачається, що пеня в сумі 21598,10 грн нарахована ПП Маррос із грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період з 31.12.2014 по 30.11.2015, а пеня в сумі 50181,48 грн з податку на прибуток за період з 31.12.2014 по 30.11.2016 (а. с. 9-14).

Отже, контролюючим органом розміри штрафної санкції (пені) на загальну суму 71779, 58 грн, застосовані до платника податку на узгоджені податкові зобов'язання, однак сплачені із затримкою на визначені податковим законодавством строки та здійснені відповідачем у відповідності до вимог пункту 100.1 статті 100 та пункту 129.4 статті 129 ПК України.

Покликання апелянта на п. 3.9 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року за № 574 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1853/24385 (далі по тексту - Порядок № 574), у якому зазначено, що на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу), як на підставу для відмови в задоволенні позову, судом апеляційної інстанції до уваги не береться, з огляду на таке.

Відповідно до наведених вище положень Порядку № 574, пеня та штрафні санкції не нараховуються тільки у разі прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення (відстрочення) сплати грошового зобов'язання (податкового боргу) саме з дати прийняття такого рішення. При цьому законодавцем передбачено, що перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу здійснюється під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 ст. 129 цього Кодексу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Податковий кодекс України не містить винятків для застосування штрафу за порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в залежності від того, як платник податку її сплатив - добровільно чи на підставі рішення суду, в тому числі і у випадку розстрочення його виконання.

Обсяг податкового обов'язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, згідно якої у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого п. 126.1 ст. 126 ПК України, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов'язання з простроченням строків, передбачених Податковим кодексом України, а не строків, визначених судом у порядку розстрочення виконання судового рішення згідно зі статтею 263 КАС України. Судове рішення не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов'язання порівняно з тими, що визначені нормами Податкового кодексу України.

Крім того, п. 87.11 ст. 87 ПК України не встановлено особливостей щодо моменту, з якого у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу та строків звернення з таким позовом, а отже до цих відносин застосовується загальний порядок передбачений ст. 95, 102 ПК України.

Згідно п. 102.4 ст. 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

З огляду на викладене, покликання апелянта на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду є безпідставними, оскільки контролюючий орган може звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг протягом 1095 днів.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.3 статті 95 Кодексу, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків (пункт 95.4. статті 95 Податкового кодексу України).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що заявлена до стягнення позивачем сума (пеня), яка нарахована на узгоджену суму грошового зобов'язання і вчасно не сплачена, являється податковим боргом відповідача перед бюджетом та підлягає стягненню з рахунків у банках, що обслуговують відповідача та за рахунок належної йому готівки.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Приватного підприємства Маррос залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2017 року у справі № 809/29/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін

Ухвала в повному обсязі складена та підписана 14.04.2017.