Рішення

від 13.04.2017 по справі 904/1323/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.04.2017 Справа № 904/1323/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ОСОБА_1 і партнери", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення 100 898,93 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за наказом № 01/08 від 01.06.2008 року

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 18/904 від 03.02.2015 року

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2017 порушено провадження у справі № 904/1323/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ОСОБА_1 і партнери" (далі - позивач) до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) про стягнення 100 898,93 грн. Справу призначено до розгляду на 21.03.2017.

21.03.2017 у судовому засіданні оголошено перерву до 03.04.2017.

03.04.2017 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.04.2017.

13.04.2017 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 95 916,91 грн.

Повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог, підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

В свою чергу, повноважний представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі.

У судовому засіданні 13.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 у справі №904/1149/16 стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ОСОБА_1 і партнери" 620 416,67 грн. основного боргу, 52 417,95 грн. 3% річних, 430 437,46 грн. інфляційних втрат, 16 549,90 грн. витрати по сплаті судового збору. Інфляційні втрати та 3% річних було стягнуто за період з 20.02.2013 по 15.12.2015.

ОСОБА_3 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 у справі №904/1149/16 залишено без змін.

ОСОБА_3 Вищого господарського суду від 05.12.2016 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2016 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 у справі №904/1149/16 залишено без змін.

05.10.2016 на виконання вищезазначеного рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016, яке набрало законної сили 29.09.2016, видано наказ.

11.10.2016 Жовтоводським міським відділом ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52702907.

05.01.2017 на рахунок позивача були зараховані Жовтоводським міським відділом ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області кошти, на підставі наказу господарського суду №904/1149/16 від 05.10.2016, у розмірі 600 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 05.01.2017.

Враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, п. 7.1 ОСОБА_3 Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня 2016 по грудень 2016 у розмірі 76 692,49 грн. та 3% річних за період з 16.12.2016 по 27.12.2016 у розмірі 19 224,42 грн., а всього 95 916,91 грн.

Відповідач вважає, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому не можуть бути задоволені судом з наступних підстав.

По-перше, нарахування штрафних санкцій за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості можливо за період з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням, тобто з 29.09.2016.

По-друге, опрацювавши розрахунок інфляційних втрат відповідач вважає, що розрахунок зроблений позивачем суперечить приписам постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, оскільки позивачем неправильно визначено період та базу для їх нарахування, з огляду на встановлення моменту виникнення обов'язку відповідача з оплати вартості донарахувань.

Як вказує відповідач, відповідно до п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

Враховуючи вищевикладене, 3% річних за період з 30.09.2016 по 27.12.2016 складають 1 427,08 грн., а інфляційні втрати за період з 30.09.2016 по 27.12.2016 - 34 743,33 грн.

По-третє, відповідач на даний час знаходиться в досить скрутному фінансовому становищі. Так, ДП"Східний гірничо-збагачувальний комбінат" засноване на державній власності відповідно до ОСОБА_3 ОСОБА_4 СРСР від 24.07.1951 № 2659-1287 та Наказу Другого головного управління при ОСОБА_4 СРСР від 01.08.1951 № 3 Про створення комбінату № 9 і підпорядковане Міністерству енергетики та вугільної промисловості України, створеного відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 № 085/2010. Відповідач здійснює свою діяльність згідно з вимогами Статуту, затвердженого Наказом Міненерговугілля України від 22.03.2014 № 175, та нормами чинного законодавства України. Зареєстроване як юридична особа згідно з свідоцтвом Серії А00 № 421603 від 28.10.1993, має ідентифікаційний код 14309787, все майно підприємства є власністю Держави України.

ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" є єдиним в Україні підприємством, що здійснює видобуток уранових руд, їх переробку та виробництво закису-окису урану, з якого виготовляється ядерне паливо для атомних станцій України.

Майно підприємства є державною власністю, яке використовується у порядку, встановленому Уповноваженим органом управління відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням обмежень, встановлених Статутом підприємства.

Станом на 01.06.2015 у відповідача числиться кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги в розмірі 113 798 тис. грн., за кредитною лінією (тілом) - 381141589,00 грн. та простроченням заборгованості по відсотках - 45 704 615,08 грн.

Як вказує відповідач, ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" є містоутворюючим підприємством для міста Жовті Води, смт. Смоліне Кіровоградської області та забезпечує роботою мешканців м. Кіровоград та смт. Мала Виска, задоволення вимог пред'явленого позову може фактично призвести до зупинки підприємства, що, у свою чергу, вплине на зростання соціальної напруги в зазначених регіонах.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Факт порушення відповідачем грошових зобов'язань встановлений рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 року у справі № 904/1149/16 та не потребує доказування в силу приписів частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 28.12.2016 перерахував на рахунок Жовтоводського міського відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області 600 000,00 грн., згідно виконавчого провадження № 52702907, що підтверджує платіжне доручення № 21277 від 28.12.2016.

05.01.2017 на рахунок позивача були зараховані Жовтоводським міським відділом ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області кошти, на підставі наказу господарського суду №904/1149/16 від 05.10.2016, у розмірі 600 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1.

За наведених обставин справи, оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, господарський суд приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Разом з тим господарський суд вважає, що позивач вірно визначив період нарахування 3% річних, враховуючи наступне.

Відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 року у справі № 904/1149/16 3% річних було стягнуто за період з 20.02.2013 по 15.12.2015. Таким чином, початком розрахунку є 16.12.2015.

Відповідно до статті 590 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Основні критерії належності виконання містяться у статтях 526 - 530 Цивільного кодексу України, відповідно до яких належно виконаним буде вважатися зобов'язання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, здійснено сторонами, відповідно до предмета виконання, у передбачений строк (термін), у визначеному місці та у належний спосіб.

При цьому судом було з'ясовано, що виконання боржником свого обов'язку було здійснено в межах виконавчого провадження, відкритого на примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1149/16.

Відповідно до частини 4 статті 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 у справі №904/1149/16 стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ОСОБА_1 і партнери" 620 416,67 грн. основного боргу, 52 417,95 грн. 3% річних, 430 437,46 грн. інфляційних втрат, 16 549,90 грн. витрат по сплаті судового збору. Інфляційні втрати та 3% річних було стягнуто за період з 20.02.2013 по 15.12.2015.

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначається Законом України "Про виконавче провадження".

За змістом частин 1, 3 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

Згідно з частиною 1 статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За правилами, встановленими п. 4 ч. 1 статті 532 Цивільного кодексу України, місце виконання грошового зобов'язання є місцезнаходження кредитора.

В силу вимог ч. 2 статті 532 Цивільного кодексу України зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, за наведених норм права та встановлених судами обставин справи, враховуючи, що виконання грошового зобов'язання відповідача відбувалось в межах виконавчого провадження, місцем виконання якого є депозитний рахунок органу ДВС, то таке зобов'язання слід вважати припиненим з моменту зарахування коштів на депозитний рахунок органу ДВС, тобто з 28.12.2016.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 18.01.2016 у справі № 910/18969/15.

Таким чином, останньою датою нарахування 3% річних на суму 620 416,67 грн. є 27.12.2016, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних (п. 1.9. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Господарським судом розрахунок 3% річних був перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо нарахування інфляційних втрат, господарський суд звертає увагу також на той факт, що відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2016 року у справі № 904/1149/16 інфляційні втрати було стягнуто за грудень 2015 року, тому розрахунок інфляційних втрат повинен проводитися з січня 2016 року по грудень 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, розрахунок інфляційних втрат судом також був перевірений та визнаний таким, що зроблений вірно та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Доводи відповідача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат з дня, наступного за днем набрання законної сили рішення суду є невірними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Доводи відповідача щодо скрутного фінансового становища до уваги судом не беруться, оскільки:

- відповідач не надав суду достатніх доказів в підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування вказаних обставин;

- передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 11, 526-530, 532, 590, 598, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "ОСОБА_1 і партнери" (50006, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35927724) 3% річних у розмірі 19 177,33 грн. (дев'ятнадцять тисяч сто сімдесят сім грн. 33 коп.), інфляційні втрати у розмірі 76692,49 грн. (сімдесят шість тисяч шістсот дев'яносто два грн. 49 коп.), витрати по сплаті судового збору 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.)

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.04.2017

Суддя ОСОБА_5