Рішення

від 18.04.2017 по справі 904/1060/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.04.2017 Справа № 904/1060/17

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новіковар.Г. при секретарі судового засідання Казаровій А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпро

до Приватного підприємства "Терези", м. Дніпро

про зобов'язання відповідача визнати та включити до проміжного ліквідаційного балансу грошові вимоги на загальну суму 9412539грн.34коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. №5219-К-О від 10.03.2017р.

Від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк м. Дніпро звернулось до Приватного підприємства Терези м. Дніпро з позовом про зобов'язання ліквідаційної комісії Приватного підприємства Терези в особі голови ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги позивача в розмірі 9412539грн.34коп. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу Приватного підприємства Терези .

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на перебування відповідача в стані припинення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2004р. у справі №30/396, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2005р. у справі №18/29, кредитний договір №1/368 від 13.06.2003р., договір про надання овердрафтового кредиту №9/368 від 19.05.2004р., відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з 13.11.2008р. Приватне підприємство Терези перебуває в стані припинення на підставі судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2008р. у справі №2-а-8697/08.

В листопаді 2016р. на адресу відповідача було направлено заяву з кредиторськими вимогами на загальну суму 9412539грн.34коп., яка виникла станом на 17.11.2016р.

Позивач зазначає, що відповідач не виконав неналежним чином свої зобов'язання за кредитним договором №1/368 від 13.06.2003р. та договором про надання овердрафтового кредиту №9/368 від 19.05.2004р.

Внаслідок цього, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2004р. у справі №30/396 та рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2005р. у справі №18/29 було присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача - заборгованість за кредитом в сумі 641100грн., проценти за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 172516грн.65коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 1700грн. та 118грн. витрат, пов'язаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; заборгованість за кредитом у сумі 80999грн.43коп., заборгованість по відсотках за кредитом у сумі 18793грн.42коп., витрати зі сплати держмита в сумі 997грн.93коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Посилаючись на порушення відповідачем положень кредитного договору №1/368 від 13.06.2003р., позивач вказує на наявність кредиторських вимог до відповідача за цим договором в сумі 8611243грн.84коп., з яких: - сума боргу за кредитом в розмірі 641000грн.; - заборгованість зі сплати процентів в розмірі 3393492грн.49коп.; - сума пені в розмірі 4576651грн.35коп.

Наполягаючи також на невиконанні відповідачем зобов'язань за договором про надання овердрафтового кредиту №9/368 від 19.05.2004р., позивач вказує на наявність кредиторських вимог до відповідача за цим договором в сумі 801295грн.50коп., з яких: - сума боргу за кредитом в розмірі 80999грн.43коп.; - заборгованість зі сплати процентів в розмірі 442674грн.73коп.; - сума пені в розмірі 277623грн.34коп.

В січні 2017р. позивачу повернувся поштовий конверт, що направлявся на адресу відповідача з заявою про визнання кредиторських вимог.

Враховуючи положення статті 112 Цивільного кодексу України та дату повернення поштового конверту (06.01.2017р.), позивач зазначає, що останній день звернення до суду - 06.02.2017р. Наполягає на тому, що позов поданий ним в межах строків, встановлених Цивільним кодексом України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2017р. у справі №904/1060/17 позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами було повернено на підставі статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.03.2017р. скасовано ухвалу місцевого суду від 02.02.2017р. у справі №904/1060/17, справу №904/1060/17 передано на розгляд господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2017р. було порушено провадження у справі та призначено судове засідання.

В письмових поясненнях, наданих до суду 29.03.2017р., позивач вказав, що присудженні рішеннями господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2004р. у справі №30/396 та від 25.02.2005р. у справі №18/29 суми не сплачені відповідачем. Також позивач визначив періоди нарахування сум процентів та пені за договорами.

У зв'язку з нез'явленням представника відповідача, розгляд справи був відкладений.

Позивачем було надано до суду 04.04.2017р. заяву про зміну предмету позову від 30.03.2017р., згідно якої позивач просив зобов'язати Приватне підприємство Терези в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги позивача в розмірі 4393215грн.25коп. та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу Приватно підприємства Терези .

До заяви було додано докази направлення 30.03.2017р. вказаної заяви на адресу відповідача.

З огляду на дотримання позивачем положень Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв вказану заяву до розгляду.

В судовому засіданні від 12.04.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням зміненого предмету позову. Відповідач явку свого представника не забезпечив.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З метою виконання приписів Господарського процесуального кодексу України на вказану в позові адресу судом було скеровано ухвали від 17.03.2017р., від 29.03.2017р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, поштове відправлення було повернено органом поштового зв'язку з приміткою За спливом строку зберігання

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

На день розгляду справи у судовому засіданні 12.04.2017р. будь-яких письмових заяв та клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи, що від відповідача повідомлення щодо неможливості участі у судовому засіданні 12.04.2017р. до господарського суду Дніпропетровської області не надходило, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

При цьому, згідно зі статтею 38 Господарського процесуального кодексу України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією позивача, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В провадженні господарського суду Дніпропетровської області знаходилась справа №30/396, порушена за позовом Закритого акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до Приватного підприємства Терези про стягнення 813616грн.65коп. за кредитним договором №1/368 від 13.06.2003р., а саме - суми основного кредиту в розмірі 641100грн. та процентів за користування кредитними коштами в розмірі 172516грн.65коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2004р. у справі №30/396 позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, присуджено до стягнення суму основного кредиту в розмірі 641100грн., проценти за користування кредитними коштами в розмірі 172516грн.65коп. за період з 13.06.2003р. по 06.10.2004р., витрати зі сплати державного мита в розмірі 1700грн. та 118грн. витрат, пов'язаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу

Під час розгляду вказаної справи судом було встановлено, що між Комерційним банком Приватбанк в особі керуючого Лівобережним відділенням ОСОБА_2 (далі - кредитор) та Приватним підприємством Терези м. Дніпропетровськ (далі - позичальник) укладено договір №1/368 від 13.06.2003р. про надання строкового кредиту в сумі 150000грн. на строк до 13.06.2004р.

Кредит надається на поповнення оборотних коштів (п.3.1 договору). Строк повернення кредиту- 13.06.2004р.

Права та обов'язки сторін визначені розділом II кредитного договору. Згідно п.2.1 договору банк зобов'язується відкрити для надання кредиту позичковий рахунок №206261244535308 та рахунок по процентам №20682144535308

16 липня 2003р. сторони уклали додаткову угоду до кредитного договору №1/368 від 13.06.2003р., згідно якої позичальнику збільшено кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 350000грн в строк до 13.06.2004р. в обмін на зобов'язання позичальника по поверненню кредиту, сплаті процентів, комісійної винагороди, в обумовлені договором строки.

В подальшому, сума ліміту неодноразово збільшувалась на підставі укладених до кредитного договору додаткових угод: згідно додаткової угоди від 24.07.2003р. встановлено ліміт в сумі 361000грн.; від 31.09.2003р. в сумі 511000грн., від 04.11.2003р. 642000грн.

Відповідач використав кредитні кошти на суму 696500грн., що підтверджується випискою з його особового рахунку: 13.06.2003р. в сумі 150000грн., 16.07.2003р. в сумі 195000грн., 17.07.2003р. в сумі 5000грн., 24.07.2003р. в сумі 11000,00грн., 11.09.2003р. в сумі 148500грн., 04.11.2003р. в сумі 132000грн., 16.12.2003р. в сумі 12000грн., 22.12.2003р. в сумі 43000грн.

Погашення кредитних коштів відповідачем здійснено частково на суму 55400грн., а саме - 12.12.2003р. на суму 15500грн., 15.12.2003р. на суму 39900грн.

Заборгованість по кредитному договору, яка залишилась несплаченою, складає 641100грн.

Згідно п.4.1 договору за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку Клієнт сплачує проценти в розмірі 11%.

За порушення позичальником зобов'язань по погашенню кредиту позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в розмірі 22% річних від залишку непогашеної заборгованості (п.4.2 договору).

Згідно додаткової угоди від 17.12.2003р. до кредитного договору №1/368 від 13.06.2003р. сторони передбачили збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту до 24.2% (п.4.1), а за порушення позичальником зобов'язань по погашенню кредиту - 48,4% (п.4.2 договору). Згідно п.4.3 цієї додаткової угоди сплата процентів за користування кредитом провадиться в дату уплати процентів. Датою сплати процентів є 28 число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не встановлено п.7.3 договору. При несплаті процентів в зазначений строк, вони вважаються простроченими.

Отже, обов'язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитом передбачено п.п.4.1.4.2 договору та статтею 1054 Цивільного кодексу України, згідно якої позичальник зобов'язується повернути не тільки кредит, але й сплатити проценти.

Судом також було встановлено, що підлягають стягненню нараховані за період з 13.06.2003р. по 06.10.2004р. проценти в розмірі 172616грн.65коп.

Наполягаючи на тому, що відповідач продовжував не виконувати свої зобов'язання за кредитним договором після винесення судового рішення, позивач нарахував суму процентів за період з 07.10.2004р. по 17.11.2016р. в розмірі 3220875грн.84коп.

Таким чином, загальний розмір вимог за кредитним договором №1/368 від 13.06.2003р. становить 4034592грн.49коп., який складається з:

- заборгованість за кредитом 641100грн., присуджена до стягнення рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2004р. у справі №30/396

- заборгованість зі сплати процентів в розмірі 172616грн.65коп. за період з 13.06.2003р. по 06.10.2004р., присуджена до стягнення рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2004р. у справі №30/396

- заборгованість зі сплати процентів в розмірі 3220875грн.84коп. за період з 07.10.2004р. по 17.11.2016р.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання з оплати процентів та повернення кредиту, доказів припинення відповідного зобов'язання перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

В провадженні господарського суду Дніпропетровської області також знаходилась справа №18/29, порушена за позовом Закритого акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк до Приватного підприємства Терези про стягнення 99792грн.82коп. за договором про надання овердрафтового кредиту №9/368 від 19.05.2004р., а саме - суми основного кредиту в розмірі 80999грн.43коп. та процентів за користування кредитними коштами в розмірі 18793грн.42коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2005р. у справі №18/29 позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, присуджено до стягнення суму основного кредиту в розмірі 80999грн.43коп. та проценти за користування кредитними коштами в розмірі 18793грн.42коп. за період з 19.05.2004р. по 23.12.2004р., витрати зі сплати держмита в сумі 997грн.93коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.

Під час розгляду вказаної справи судом було встановлено, що між Комерційним банком Приватбанк (далі - кредитор) та Приватним підприємством Терези м. Дніпропетровськ (далі - позичальник) укладено договір про надання овердрафтового кредиту №9/368 від 19.05.2004р., згідно п. 1.1 якого банк зобов'язався при наявності вільних коштів здійснити овердрафтове обслуговування клієнта, яка полягає в проведенні його платежів понад залишку коштів на поточному рахунку клієнта №26002144535001, відкритому на Банку, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого в п. 1.3 договору, шляхом дебетування поточного рахунку.

На момент укладання договору ліміт складав 115000грн. (п. 1.3 Договору).

Кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті процентів і винагороди в обумовлені даним договором строки (п. 1.2 Договору).

Проведення платежів клієнта у порядку, встановленому даним договором здійснюється Банком в строк по травень 2005р. (л. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 1.5 Договору овердрафтове кредитування Клієнта здійснюється Банком в межах та строку, встановленого п.п. 1.3, 1.4 даного Договору, з періодом безперервного користування кредитом не більше 30 днів.

Згідно п.п. 2.2.2, 2.2.3, 2.2.5 Договору клієнт зобов'язується здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніш строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п.1.5. даного договору, здійснювати повне погашення кредиту не пізніш строку, встановленого п. 1.4 договору.

Пунктом 4.1 Договору за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом і встановлений в Додатку №1 до даного договору.

При порушені клієнтом будь-якого з зобов'язань по погашенню кредиту, передбачених п.п. 1.4, 1.5, 2.2.3-2.2.5, 2.3.4 цього договору, клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом в розмірі 44% річних від суми залишку непогашеної суми кредиту (п. 4.2 Договору).

Судом також було встановлено, що підлягають стягненню нараховані за період з 19.05.2004р. по 23.12.2004р. проценти в розмірі 18793грн.42коп.

Наполягаючи на тому, що відповідач продовжував не виконувати свої зобов'язання за кредитним договором після винесення судового рішення, позивач нарахував суму процентів за період з 24.12.2004р. по 15.11.2016р. в розмірі 277623грн.34коп.

Таким чином, загальний розмір вимог за кредитним договором №9/368 від 19.05.2004р. становить 358622грн.76коп., який складається з:

- заборгованості за кредитом в сумі 80999грн.43коп. за період з 19.05.2004р. по 23.12.2004р., присуджена до стягнення рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2005р. у справі №18/29;

- заборгованість зі сплати процентів в розмірі 18793грн.42коп. за період з 19.05.2004р. по 23.12.2004р., присуджена до стягнення рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2005р. у справі №18/29;

- заборгованість зі сплати процентів в розмірі 277623грн.34коп. за період з 24.12.2004р. по 15.11.2016р.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання з оплати процентів та повернення кредиту, доказів припинення відповідного зобов'язання перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2008р. у справі №2-3-8697/08 у зв'язку з неподанням протягом року. органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону припинено юридичну особу - Приватне підприємство Терези м. Дніпро. Вказана постанова не скасована та є чинною.

Частиною 1 ст. 110 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію (ч. 1 ст. 105 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 38 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (в редакції, станом на дату прийняття постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду 30.10.2008р. у справі №2-3-8697/08), суд, який постановив рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцезнаходженням юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення. Дата надходження відповідного судового рішення вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.

Державний реєстратор повинен не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, внести до Єдиного державного реєстру запис щодо цього судового рішення та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та юридичну особу, щодо якої було прийнято судове рішення, про внесення до Єдиного державного реєстру такого запису.

Суд призначає в рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією комісію з припинення (ліквідаційну комісію) та встановлює строк і порядок її роботи. Державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про призначення комісії з припинення (ліквідаційної комісії) не пізніше наступного робочого дня з дати надходження відповідного рішення.

У разі, якщо в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи у зв'язку з її ліквідацією не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія), державний реєстратор не пізніше трьох робочих днів від дати надходження такого судового рішення вносить до Єдиного державного реєстру запис, в якому вказує як голову комісії з припинення (ліквідаційної комісії) юридичної особи керівника органу управління або особу, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено судовим рішенням.

Як передбачено частинами 4, 5 статті 105 Цивільного кодексу України, до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Згідно із ч. 6 ст. 105 Цивільного кодексу України кожна окрема вимога кредитора розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора. Таким чином, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини не дають права ліквідаційній комісії залишати вимоги кредиторів без розгляду.

Відповідно до ч.ч. 3 - 5 ст. 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

За змістом статей 111, 112 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія діє не від власного імені, а від імені юридичної особи як її орган. Отже, в частині другій статті 112 Цивільного кодексу України йдеться про звернення до суду з позовом до юридичної особи в особі її ліквідаційної комісії.

Згідно матеріалів справи 13.11.2008р. було внесено запис про перебування Приватного підприємства Терези в стані припинення за зазначеним вище судовим рішенням.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців , відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивач був наділений можливістю бути обізнаним стосовно відомостей про перебування відповідача в стані припинення з 13.11.2008р., тому граничний строк подачі заяв кредиторів до відповідача сплив 13.05.2009р.

Оскільки, інших відомостей щодо публікації оголошення про припинення відповідача та встановлення іншого строку для пред'явлення вимог кредиторів матеріали справи не містять, то зважаючи на те, що звернення до відповідача із заявою з кредиторськими вимогами відбулось 22.11.2016р., позивач пропустив строк для заявлення своїх кредиторських вимог до відповідача.

Наслідки цього визначені в частині 4 статті 112 Цивільного кодексу України. А саме - вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

У визначений статтею 105 Цивільного кодексу України строк відповідач не розглянув заяву з кредиторськими вимогами позивача та відповіді йому не надав, що і стало причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до відповідача з кредиторськими вимогами, але вони залишились без відповіді. Відповідачем не підтверджено, що ним було вжито всіх необхідних заходів щодо проведення з позивачем розрахунків.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк м. Дніпро.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись положеннями статей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, статтями 1, 2, 4, 4-1, 4-2, 4-3, 4-4, 4-5, 4-6, 21, 22, 33, 34, 35, 36, 49, 82, 83, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк м. Дніпро до Приватного підприємства Терези м. Дніпро про зобов'язання Приватне підприємство Терези в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги позивача в розмірі 4393215грн.25коп. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу Приватно підприємства Терези - задовольнити.

Зобов'язати Приватне підприємство Терези (ідентифікаційний код: 31850355; місцезнаходження: 49000, АДРЕСА_1) в особі ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк м. Дніпро (ідентифікаційний код: 14360570; місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд 50) в розмірі 4393215грн.25коп. та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу Приватно підприємства Терези

Стягнути з Приватного підприємства Терези м. Дніпро (ідентифікаційний код: 31850355; місцезнаходження: 49000, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку Приватбанк м. Дніпро (ідентифікаційний код: 14360570; місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд 50) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1600грн. за подання позову та в розмірі 1600грн. за подання апеляційної скарги.

Видати накази після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 12.04.2017р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 18.04.2017р.

Суддя ОСОБА_3