Рішення

від 18.04.2017 по справі 925/284/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2017 р.                                                  Справа № 925/284/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Гень С.Г.,

за участі представників сторін:

від позивача – представник не з’явився,

від відповідача – представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “Алексі”, м. Нова Каховка, Херсонської

області

до товариства з обмеженою відповідальністю “Харвест Трейд”,

м. Черкаси           

про стягнення 184 550 грн. 23 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося приватне підприємство “Алексі” до товариства з обмеженою відповідальністю “Харвест Трейд” про стягнення боргу у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 01 червня 2016 року за №НТ01062016 в розмірі 184 550 грн. 23 коп., а саме: 134 180 грн. 00 коп. основний борг, 6 709 грн. 00 коп. штраф, 29 815 грн. 45 коп. пеня, 2 788 грн. 06 коп. 3% річних та 11 057 грн. 72 коп. інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20 березня 2017 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 04 квітня 2017 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

Викликані в судове засідання представники сторін не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати до суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 01 червня 2016 року між приватним підприємством “Алексі” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Харвест Трейд” (покупець) було укладено договір поставки за №НТ01062016.

Згідно п. 1.1. договору постачальник зобов’язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві продукцію, а покупець – прийняти та оплатити визначену продукцію.

Кількість, розгорнутий асортимент, ціна партії та одиниці виміру продукції, що поставляється відображається сторонами у видаткових накладних по кожній окремій партії продукції, які є невід’ємною частиною цього договору. У погоджену сторонами ціну продукції входять витрати, понесені постачальником при поставці товару (навантаження продукції на поданий покупцем транспортний засіб) (п. 1.2. договору).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач свої зобов’язання за договором поставки виконав та поставив відповідачу товар на суму 194 180 грн. 00 коп., що підтверджується копіями видаткових накладних:

-          від 02 червня 2016 року за №27 на суму 69 110 грн. 00 коп.;

-          від 03 червня 2016 року за №28 на суму 48 360 грн. 00 коп.;

-          від 04 червня 2016 року за №29 на суму 17 850 грн. 00 коп.;

-          від 07 червня 2016 року за №30 на суму 23 950 грн. 00 коп.;

-          від 07 червня 2016 року за №31 на суму 18 610 грн. 00 коп.;

-          від 08 червня 2016 року за №32 на суму 16 300 грн. 00 коп., а також копіями товарно-транспортних накладних (а.с. 19-24).

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи у видаткових накладних та відтиском печатки товариства з обмеженою відповідальністю “Харвест Трейд”.

Однак відповідач обов’язок щодо оплати поставленого товару виконав частково сплативши 60 000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 25-28).

Оскільки відповідач не сплатив повністю вартість поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 134 180 грн. 00 коп.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 4.2. договору поставки покупець здійснює оплату продукції в національній валюті України за ціною зазначеною у видаткових накладних по кожній окремій партії продукції протягом 7 робочих днів з моменту отримання кожної партії продукції.

Отже, з урахуванням умов п. 4.2. договору поставки строк оплати поставленого товару 02 червня 2016 року настав 13 червня 2016 року, поставленого товару 03 червня 2016 року – 14 червня 2016 року, поставленого товару 04 червня 2016 року – 14 червня 2016 року, поставленого товару 07 червня 2016 року – 16 червня 2016 року, поставленого товару 08 червня 2016 року – 17 червня 2016 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору поставки, розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином сума боргу в розмірі 134 180 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно п. 5.3. договору у випадку прострочки оплати продукції відповідно до п. 4.2. даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого платежу за кожний день прострочки.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 29 815 грн. 45 коп. пені згідно розрахунку, що знаходиться в матеріалах справи (а.с.29-30).

Слід зазначити, що позивачем при нарахуванні пені порушено вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому судом враховано, що п. 5.3. договору не містив умови нарахування пені понад строки, що встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, розмір пені нарахований з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України складає 21 148 грн. 25 коп.

В зв’язку з чим з відповідача підлягає стягненню 21 148 грн. 25 коп. пені, в решті вимог про стягнення пені в розмірі 8 667 грн. 20 коп. слід відмовити, у зв’язку з безпідставним нарахуванням.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 11 057 грн. 72 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції нарахованого за період з 01 липня 2016 року по 01 березня 2017 року та 2 788 грн. 06 коп. 3% річних за період з 01 липня 2016 року по 10 березня 2017 року на суму боргу 134 180 грн. 00 коп.

Водночас при нарахуванні 3% річних позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п. 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).

Таким чином за період з 02 липня 2016 року (01 липня 2016 року було сплачено 30 000 грн. 00 коп.) по 10 березня 2017 року розмір 3% річних складає 2 273 грн. 67 коп., який підлягає стягненню з відповідача.

Здійснивши перевірку правильності нарахування інфляційних втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій “ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3.” судом встановлено, що розмір інфляційних нараховано позивачем в меншому розмірі, однак позивач самостійно визначив суму інфляційних, а тому з відповідача підлягає стягненню 11 057 грн. 72 коп. інфляційних.

Згідно п. 5.4. договору у випадку прострочки оплати товару продукції понад 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми простроченого платежу.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача 6 709 грн. 00 коп. штрафу, що складає 5% від суми боргу (неоплаченого товару).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

При цьому судом враховано відповідні висновки, що викладені в постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року N 06/5026/1052/2011.

Оскільки прострочка боргу за поставлений товар складає понад 10 календарних днів, то заявлена до стягнення сума штрафу підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

          На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Харвест Трейд”, вул. Героїв Сталінграда, 42/1, офіс 1-10, м. Черкаси, ідентифікаційний код 39050263, р/р 26004050237781 в ПАТ КБ “ПриватБанк”, МФО 305299 на користь приватного підприємства “Алексі”, вул. Соснова, 1, м. Нова Каховка, Херсонської області, ідентифікаційний код 32179382, р/р 26000223948 в АТ “ОСОБА_1 Аваль”, м. Київ, МФО 380805 – 134 180 грн. 00 коп. основного боргу, 11 057 грн. 72 коп. інфляційних втрат, 2 773 грн. 67 коп. 3% річних, 21 148 грн. 25 коп. пені, 6 709 грн. 00 коп. штрафу та 2 638 грн. 15 коп. витрат на сплату судового збору.

3.          В решті вимог – в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                     А.В.Васянович