Постанова

від 13.04.2017 по справі 910/19805/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2017 р. Справа№ 910/19805/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Степанець О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Шевченко О.М. довіреність № 328 від 03.04.17

від відповідача не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року

у справі №910/19805/15 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22"

про стягнення 268475,61 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22" про стягнення вартості наданих відповідачеві послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі за період з 01.07.2012 року по 30.06.2014 року в розмірі 218 164, 01 грн., інфляційних втрат в розмірі 25 414, 83 грн., 3% річних в розмірі 6 681, 10 грн., пені в розмірі 7 307, 46 грн. та штрафу в розмірі 10 908, 20 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.03.2016 року припинено провадження у справі № 910/91805/15 в частині позовних вимог про стягнення 38341,37 грн. основного боргу за надані послуги з постачання холодної питної води та її водовідведення. Решту позовних вимог задоволено частково, а саме стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22" на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 359 (триста п'ятдесят дев'ять) грн. 34 коп. заборгованості за постачання холодної питної води та водовідведення, 78557 (сімдесят вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 51 коп. заборгованості за водовідведення гарячої води, 13869 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 85 коп. інфляційних втрат, 3550 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 35 коп. 3% річних, 2693 (дві тисячі шістсот дев'яносто три) грн. 57 коп. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано неналежне виконання умов договору в частині внесення грошових коштів. Також, у рішенні суд першої інстанції зазначив про відсутність встановлення позивачем з відповідачем відносин щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води, з огляду на що в цій частині у задоволенні позову відмовлено. Здійснивши розрахунок штрафних санкцій, судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Житлово-будівельний кооператив "Хімік-22" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 359 грн. 34 коп. заборгованості за постачання холодної питної води та водовідведення, та припинити провадження в цій частині, а також, скасувати вказане вище рішення в частині стягнення 78 557 грн. 51 коп. заборгованості за водовідведення гарячої води, 13869 грн. 85 коп. інфляційних втрат, 3550 грн. 35 коп. 3% річних, та прийняти нове рішення, яким у даній частині відмовити у позові повністю.

Крім цього, не погоджуючись із прийнятим рішенням суду до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", в якій, також, просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні, та в даній частині позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2016 року колегією суддів у складі головуючий суддя Коршун Н.М., судді Зубець Л.П., Алданова С.О. апеляційні скарги Житлово-будівельного коперативу "Хімік-22" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" прийнято до провадження та призначено їх до розгляду на 06.06.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 у справі №910/19805/15 розгляд справи зупинено, призначено судово-економічну експертизу.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду Пасічник О.Ю. від 14.12.2016 року №09-52/6487/16, у зв`язку із звільненням у відставку головуючого судді Коршун Н.М. призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/19805/15.

За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2016 року, відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду апеляційних скарг Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" у справі №910/19805/15 сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2016 року колегією суддів у складі головуючий суддя Агрикова О.В. судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О. апеляційні скарги Житлово-будівельного коперативу "Хімік-22" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" прийнято до провадження.

27.01.2017 року від Київського науково-дослідного інституту надійшли матеріали справи №910/19805/15 та висновок судово-економічної експертизи за №10209/16-45 від 13.01.2017 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 року провадження у справі №910/19805/15 поновлено та призначено її розгляд на 13.02.2017 року.

10.02.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення.

13.02.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

У зв'язку з перебуванням судді Мальченко А.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці здійснити розгляд справи у визначеному складі неможливо.

Відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016 року, автоматизованою системою має бути здійснено заміну судді Мальченко А.О. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформувати відповідний протокол.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційні скарги Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року у справі №910/19805/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Чорногуз М.Г., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 року апеляційні скарги Житлово-будівельного коперативу "Хімік-22" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорнгуз М.Г., Калатай Н.Ф.

13.02.2017 року у справі №910/19805/15 оголошено перерву на 01.03.2017 року.

28.02.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення.

У зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному здійснити розгляд справи у визначеному складі неможливо.

Відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016 року, автоматизованою системою має бути здійснено заміну судді Калатай Н.Ф. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформувати відповідний протокол.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційні скарги Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року у справі №910/19805/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 року апеляційні скарги Житлово-будівельного коперативу "Хімік-22" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорнгуз М.Г., Мальченко А.О. та призначено розгіль справи на 30.03.2017 року.

01.03.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

27.03.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на пояснення відповідача.

В судовому засіданні 30.03.2017 року відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 13.04.2017 року.

13.04.2017 року до відділу забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики.

В судовому засіданні 13.04.2017 року представник позивача надаі усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду. Просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 року).

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та дату судового засідання, докази чого наявні в матеріалах страви, а також зважаючи на те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22" підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.05.2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київодоканал" (правонаступник - Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київодоканал" (далі - постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Хімік-22" (далі - абонент) було укладено договір №06610/4-03 на послуги постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (далі - договір) ( том 1, а.с. 10-13).

У відповідності п. 1.1. Договору, позивач постачальник - позивач зобов'язався надавати абоненту - відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а відповідач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65, які були чинними на момент підписання договору та втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з набуттям чинності Правил користуванням системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.2008 № 190.

Відповідно до п. п. 2.1.1, 2.1.2 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показниками лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. Зняття показань з лічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента.

Пунктом 2.1.4 Договору передбачено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показниками лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показниками лічильників води та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до Правил користування.

Згідно п. 2.1.6. договору облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10 числа наступного за звітним кварталом місяця та інші строки направляє письмовий звіт по обсягам наданих послуг та проводить з постачальником звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акту звіряння розрахунків. в разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом.

Відповідно до п. 2.2.2 та п. 2.2.3 договору відповідач здійснює оплату отриманих вищезгаданих послуг щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжного документу до установи банку, а у разі неотримання від позивача поточного щомісячного платіжного документу відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи із фактичної кількості спожитих послуг та діючого тарифу.

Договір укладається строком на 1 рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. (п. 7.1 договору).

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати наданих за поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 218 164, 01 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Колегією суддів встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2.1. договору визначено, що оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Відповідно до п. 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

З наданих позивачем пояснень вбачається, що відповідачу було присвоєно два коди абонента: 3-319 - на послуги з постачання питної (холодної) води та відведення її стоків; 3-50319 - на послуги з постачання питної води для підігріву та відведення її стоків. Аналогічне підтверджується відповідними розшифровками рахунків абонента (том 1, а.с. 72-91).

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначався Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу №65 від 01.07.1994 року (далі - Правила № 65). Надалі з 18.10.2008 вступили в силу нові Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 року (надалі - Правила № 190).

Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно п. 3.13 Правил № 190 встановлено, що розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Частиною четвертою ст. 26 наведеного Закону встановлено, що у разі, якщо виконавець не є виробником, відносини між ним та виробником регулюються окремим договором, який укладається відповідно до вимог цієї статті.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем заявлено до стягнення суму боргу за договором за спірний період у розмірі 218 164, 01 грн. та при цьому, до основної заборгованості включено заборгованість за воду, яка йде на підігрів в розмірі 100 905, 78 грн.

При цьому, виробником комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води є суб'єкт господарювання, на балансі якого знаходиться бойлер.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Отже, відповідно до пункту 3.13 вищезазначених Правил розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією).

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.10.2013 року у справі № 7/186-11/92-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22" про стягнення 104 607,11 грн. встановлено, що договір №06610/4-03 від 11.05.2006 року укладено щодо надання послуг з постачання та водовідведення питної холодної води, умовами якого не встановлено обов'язку відповідача здійснювати розрахунки за придбання холодної води, що йде на підігрів.

Також, встановлено, що за спірний період на балансі відповідача не знаходились теплові пункти (бойлери). А відтак, відповідач не є балансоутримувачем зазначених бойлерів. Зворотного позивачем суду доведено не було.

Крім того, відповідно до Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 01.06.2011 № 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", який у спірний період визначав механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води, тариф на послуги з централізованого постачання гарячої води розраховується виходячи із затвердженої для відповідної категорії споживачів вартості теплової енергії та холодної води, що використовуються для надання послуг з централізованого постачання гарячої води, з урахуванням втрат теплової енергії та води в мережах централізованого постачання гарячої води, визначених в установленому законодавством порядку відповідно до міжгалузевих, галузевих та регіональних методик, інших документів з нормування витрат та втрат ресурсів, якими передбачені основні особливості технологічних процесів конкретного виробництва. Зокрема цей Порядок передбачав, що до собівартості послуг з централізованого постачання гарячої води включаються витрати на питну воду для надання послуг з централізованого постачання гарячої води відповідно до укладених договорів з урахуванням обсягів фактично спожитої води за показниками будинкових приладів обліку, а у разі їх відсутності - за встановленими нормами.

При цьому Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869, не передбачав формування окремих тарифів на централізоване водовідведення води, що була використана для підігріву.

За встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за постачання питної води для виготовлення гарячої води на підставі укладеного з відповідачем договору в розмірі 100 905, 78 грн., оскільки цей договір не регулює відносин з постачання такої води.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України, зокрема, від 01 березня 2016 року у справі № 910/28670/14, від 26 січня 2016 року у справі № 910/19808/15, від 24 квітня 2014 року у справі № 910/12471/13, від 25 квітня 2013 року у справі № 5011-71/4847-2012, від 22 липня 2013 року у справі № 5011-65/18027-2012, від 29 травня 2013 року у справі № 5011-38/18011-2012.

Колегія суддів зазначає, що в ході розгляду справи, відповідачем платіжним дорученням від 24.02.2016 №57 сплачено 38 341, 37 грн. за період з 01.03.2013 року по 30.06.2014 року (том 2, а.с. 18) та платіжним дорученням від 24.04.2013 року №131 на суму 21 900, 83 за період з 01.03.2010 року по 28.02.2013 року (том 2, а.с. 16).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що у платіжному дорученні №131 від 24.04.2013 року зазначено у призначенні платежу інший період заборгованості, аніж той, що оспорюється в даній справі, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо не прийняття його, як належний доказ сплати заборгованості за надані послуги з постачання холодної питної води та водовідведення за заявлений позивачем у позовній заяві період.

Колегія суддів дійшла висновку, що провадження в частині позовних вимог про стягнення 38 341, 37 грн. основного боргу за надані позивачем послуги з постачання холодної питної води та водовідведення підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Проте, як вбачається із п. 1 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року, суд першої інстанції помилково зазначив про припинення провадження в іншій справі №910/91805/15 в частині позовних вимог про стягнення 38 341, 37 грн. основного боргу за надані послуги з постачання холодної питної води та її водовідведення. Відтак, рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року підлягає в цій частині скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за надані послуги з постачання холодної питної води та приймання стічних вод є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 359, 34 грн. за послуги з постачання холодної питної води та водовідведення за кодом 3-319 у спірний період.

Водночас, як було зазначено вище, згідно умов укладеного сторонами договору постачальник (позивач) зобов'язується надавати абоненту (відповідачу) послуги з постачання питної води та приймання від нього каналізаційних стоків, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг.

Крім того, пунктом 1.4 Правил користування №190, приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі -Правила приймання №37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно п. 1.2 Правил приймання №37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до п. 1.4 Правил приймання №37, абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації.

Стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території підприємства (з урахуванням субабонентів).

Відповідно до п. 2.4 означених Правил приймання, підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки Водоканалу за надані послуги.

Отже, надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі, гарячого водопостачання) регулюється умовами укладеного сторонами договору, а вартість таких послуг підлягає оплаті абонентом (яким є відповідач) на користь водоканалу (позивача).

Зазначена правова позиція відповідає судовій практиці (постанови Вищого господарського суду України від 26 січня 2016 року у справі № 910/19808/15, від 19 березня 2014 року у справі № 910/13220/13, від 17 квітня 2014 року у справі № 910/13142/13).

Колегія суддів бере до уваги висновок експерта №10209/16-45 від 13.01.2017 року відповідно до якого вказано, що за наявності у сторін за договором від 11.05.2006 року №06610/4-03 по коду №3-50319 зобов`язань з постачання питної холодної води, яка використовується для виготовлення гарячої води, її водовідведення та її оплати, на підставі наданих позивачем розшифровок рахунків абонента, за період з 01.07.2012 року по 30.06.2014 року від відповідача розрахунково прийнято стічних вод гарячої води в обсязі 56 435, 00 куб.м. на загальну суму 78 557, 52 грн.

Проте, експертом вказано, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, які б містили інформацію щодо розміру сплачених коштів за договором №06610/4-03 від 11.05.2006 року, а розшифровки рахунків абонента не завірені підписами сторін та не містять відтиску печаток, що не відповідає вимогам норм п. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а відтак, документально підтвердити розмір заборгованості ЖБК "Хімік-22" перед ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" не видається за можливе

Відтак, колегія суддів зазначає, що в порушення ст. 33 ГПК України позивачем не доведено у спосіб, встановлений ст. 34 цього Кодексу, розміру заборгованості відповідача за період з 01.07.2012 року по 30.06.2014 року за прийняті стічні води гарячої води в обсязі 56 435, 00 куб.м. на загальну суму 78 557, 52 грн.

Відповідно до п. 2.1.1. договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків передбачених чинними правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Як стверджує відповідач, він на протязі дії договору звертався до позивача з проханням погодити проект встановлення засобу обліку та опломбування вищевказаного засобу обліку, але позивач не реєстрував його.

Позивач стверджує, що до жовтня 2013 року ( з моменту реєстрації засобу обліку відповідача) при нарахування наданих послуг керувався даними, що були у нього в наявності. При цьому позивач надає в обґрунтування позовних вимог за період починаючи з жовтня 2013 року відомості обліку споживання теплової енергії. (т. 2, а.с. 6-14).

Зі змісту вказаних відомостей вбачається наявність засобу обліку - СВТУ-10М. Відповідач, в свою чергу, стверджує, що в спірний період він користувався засобом обліку, надає відомості обліку. (т.3, а.с. 89-104) за період з жовтня 2012 року, зі змісту яких вбачається наявність обліку СВТУ-10М. Також, матеріали справи містять Свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №24-1-2/5037 від 14.07.2011 року СВТУ-10М. (т.3, а.с. 105).

При цьому, відповідачем надано до суду апеляційної інстанції розгорнутий розрахунок за водовідведення гарячої води в будинку по вул. М. Ларухіна, 11 по лічильнику СВУ-10М за період з 01.07.2012 року по 30.06.2014 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 49 023, 77 грн., тобто відповідач визнає вказану заборгованість.

Крім того, в матеріал справи наявні відомості обліку споживання теплової енергії, лічильник СВТУ-10М, за вказаний період, які складені та підписані відповідачем. (том 2, а.с. 5-14), (т.3, а.с. 89-104).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення за водовідведення гарячої води в розмірі 49 023, 77 грн. Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 25 414, 83 грн. інфляційних втрат, 6 681, 10 грн. 3% річних на підставі ч.2. ст. 625 ЦК України.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З урахуванням встановлених обставин щодо загального розміру проведених відповідачем платежів вартості фактично наданих послуг протягом спірного періоду та розміру заборгованості станом на час звернення позивача з позовом, колегія суддів, здійснивши власний перерахунок, прийшла до висновку про задоволення позовних вимоги в цій частині частково в сумі 5 819, 12 грн. інфляційних втрат та 2 960, 95 грн. 3% річних.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені та штрафу, колегія суддів відзначає наступне.

Частина 1 статті 261 Господарського кодексу України встановлює, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.2 договору, за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Крім того за умовами п.4.6 Договору за безпідставну відмову оплатити направлений рахунок, або вимогу щодо оплати, абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків від суми, яку відмовився сплатити.

Проте, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

Статтею 257 Цивільного Кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до положень ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як встановлено місцевим господарським судом, позивачем здійснено нарахування пені за прострочення зі здійснення розрахунків за надані послуги з постачання холодної води та її відведення та відведення гарячої води за період по 30.06.2014, а нарахування штрафу за несплату наданих послуг по червень 2014, відтак враховуючи те, що позивачем не подано під час розгляду справи у місцевому господарському суді заяви про відновлення строку позовної давності , суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що строк позовної давності до вказаних вимог, сплинув до звернення позивача з даним позовом (31.07.2015 р.), а тому вимоги про стягнення з відповідача 7307,46 грн. пені та 10 908, 20 грн. штрафу задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Щодо посилань відповідача в апеляційний скарзі про стягнення на користь останнього витрат за послуги адвоката з надання правової допомоги колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статях 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Шевченківська колегія адвокатів м. Києва" (надалі - виконавець) 01.08.2015 року було укладено договір про надання правової допомоги №248/15. (том 1, а.с. 233-235).

Відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов`язується здійснювати захист законних прав, представництво інтересів клієнта з правовідносин, які пов`язані з господарською справою №910/19805/15.

Згідно з п. 4.3. договору сторони погодили, що за усною домовленістю сторін клієнт пр. підписанні цього договору перераховує на поточний рахунок виконавця або вносить у касу виконавця як передоплату 5000 (п`ять тисяч) гривень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем та Адвокатським об`єднанням "Шевченківська колегія адвокатів м. Києва" було підписано акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) за договором про надання правової допомоги №248/15 від 01.08.2015 року(том 1, а.с. 231-232), а також відповідно до платіжного доручення № 20/08 від 20.08.2015 року відповідач перерахував на рахунок Адвокатського об`єднання "Шевченківська колегія адвокатів м. Києва" грошові кошти у розмірі 5000 грн. у якості передоплати за надання правової допомоги згідно договору № 248/15. (том 1, а.с.230).

У матеріалах справи також міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2030/10, виданого на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 25.04.2002 року № 86 на ім'я Дзюби В`ячеслава Станіславовича.(том 1, а.с.244-61).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи адвокат Дзюба В`ячеслав Станіславович приймав участь у судових засіданнях у якості представника відповідача, надавав усні пояснення та відповідні заяви.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (Пункт 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем надано договір про надання правової дороги та копія свідоцтва, підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, зважаючи на наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, колегія суддів дійшла до висновку про кваліфікацію зазначених відповідачем судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 28 Правил адвокатської етики.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Проте, відповідачем не надано суду доказів, які підтверджують розумність витрат на послуги адвоката та вартість почасової оплати послуг адвоката.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги предмет позовних вимог, співрозмірність його із розміром адвокатських витрат, які відповідач зобов'язаний відшкодувати, та зважаючи на результати вирішення спору у даній справі, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги в апеляційній скарзі в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн. підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 2 000, 00 грн.

Разом з тим, як вбачається з акту здачі-приймання висновку судово-економічної експертизи №10209/16-45 від 13.01.2017 року, відповідачем було сплачено 4 404, 00 грн. за проведення призначеної ухвалою суду від 06.06.2016 року судової експертизи у справі.

Враховуючи те, що судова експертиза в даній справі була призначена в зв`язку з встановленням розміру заборгованості відповідача перед позивачем, недоведеність позивачем, а саме документально не підтверджено заявленої суми до стягнення з відповідача та часткове визнання відповідачем заборгованості перед позивачем, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 2 202, 00 грн. за проведення призначеної ухвалою суду від 06.06.2016 року судової експертизи у справі.

Всі інші доводи скаржників, наведені в апеляційних скаргах, зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, однак, які не впливають на результат розгляду справи.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року у справі №910/19805/15 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року у справі №910/19805/15 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року у справі №910/19805/15 скасувати частково.

4. Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року у справі №910/19805/15 викласти в наступній редакції:

" 1. Припинити провадження у справі № 910/19805/15 в частині позовних вимог про стягнення 38 341,37 грн. основного боргу за надані послуги з постачання холодної питної води та її водовідведення.

2. Решту позовних вимог задовольнити частково.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22" (02222, м. Київ, вул. Лаврухіна, 11, ідентифікаційний код 24262437) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) 359 (триста п'ятдесят дев'ять) грн. 34 коп. заборгованості за постачання холодної питної води та водовідведення, 49 023 (сорок дев`ять тисяч двадцять три) грн. 77 коп. заборгованості за водовідведення гарячої води, 5 819 (п`ять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн. 12 коп. інфляційних втрат, 2 960 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят) грн. 95 коп. 3% річних, 1 163 (одна тисяча сто шістдесят три) грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22" (02222, м. Київ, вул. Лаврухіна, 11, ідентифікаційний код 24262437) грошові кошти: витрати на правову допомогу - 2 000, 00 грн. (дві тисячі).

5. В іншій частині позову відмовити. "

5. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22" (02222, м. Київ, вул. Лаврухіна, 11, ідентифікаційний код 24262437) грошові кошти: витрати за проведення судово-економічної експертизи - 2 202, 00 грн. (дві тисячі двісті дві).

6. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) на користь Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22" (02222, м. Київ, вул. Лаврухіна, 11, ідентифікаційний код 24262437), 1 279 (одна тисяча двісті сімдесят дев`ять) грн. 59 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

8. Справу №910/19805/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

А.О. Мальченко