Постанова

від 30.08.2017 по справі 910/19805/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 року Справа № 910/19805/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач), суддіКовтонюк Л.В., суддіСтратієнко Л.В., за участю представників: від позивачаБерезова І.Г., від відповідачаДзюби В.С., Басюка І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" нарішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 року у справі№ 910/19805/15 Господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доЖитлового будівельного кооперативу "Хімік-22" простягнення 268475,61 грн, ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке було перейменовано у Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (надалі - ПрАТ "АК "Київводоканал", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-22" (надалі - ЖБК "Хімік-22", відповідач) 268475,61 грн заборгованості за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 06610/4-03 від 11.05.2006 року, з яких: 218164,01 грн - основний борг (в тому числі: 38700,71 грн за кодом 3-319 (постачання та водовідведення холодної питної води); 179463,30 грн - за кодом 3-50319 (постачання та водовідведення гарячої води)), 25414,83 грн - інфляційних втрат, 6681,10 грн - 3% річних, 7307,46 грн - пеня і 10908,20 грн - штраф.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо оплати наданих послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі за період з 01.07.2012 року по 30.06.2014 року.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на:

- безпідставність позовних вимог в частині оплати вартості холодної води, яка йде на підігрів (за кодом 3-319), що також вже було встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 21.06.2013 року у справі № 7/186-11/92-2012, яке залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2013 року та Вищого господарського суду України від 16.10.2013 року;

- необґрунтованість позовних вимог у частині оплати вартості послуг за відведення гарячої води, оскільки у період 01.07.2012 року по 30.06.2014 року представники позивача знімали покази лічильника, розміщеного по вул. Лаврухіна, 11 в м. Києві, проте здійснювали нарахування за прийняття стоків згідно з нормами споживання, ігноруючи звернення відповідача здійснити реєстрацію цього приладу обліку;

- погашення заборгованості (за кодом 3-319) у сумі 38341,37 грн відповідно до платіжного доручення № 57 від 24.02.2016 року;

- пропуск строків застосування позовної давності щодо вимог про стягнення сум пені та штрафу.

Також відповідач подав заяву про стягнення з позивача 5000,00 грн судових витрат на послуги адвоката.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року (суддя Шкурдова Л.М.) позов задоволено частково; припинено провадження в частині позовних вимог про стягнення 38341,37 грн основного боргу за постачання холодної питної води та її водовідведення; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за постачання холодної питної води та водовідведення у розмірі 359,34 грн, заборгованість за водовідведення гарячої води у розмірі 78557,51 грн, а також 13869,85 грн - інфляційних втрат, 3550,35 грн 3% річних задоволено; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 року рішення господарського суду першої інстанції частково скасовано, резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року у справі № 910/19805/15 викладено в такій редакції:

"1. Припинити провадження у справі № 910/19805/15 в частині позовних вимог про стягнення 38341,37 грн основного боргу за надані послуги з постачання холодної питної води та її водовідведення.

2. Решту позовних вимог задовольнити частково.

3. Стягнути з відповідача на користь позивача (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) 359,34 грн заборгованості за постачання холодної питної води та водовідведення, 49023,77 грн заборгованості за водовідведення гарячої води, 5819,12 грн інфляційних втрат, 2960,95 грн 3% річних, 1163,27 витрат по сплаті судового збору.

4. Стягнути з позивача на користь відповідача грошові кошти: витрати на правову допомогу - 2000,00 грн.

5. В іншій частині позову відмовити", а також стягнуто з позивача на користь відповідача грошові кошти: витрати за проведення судово-економічної експертизи - 2202,00 грн та 1279,59 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

У касаційній скарзі позивач просить постанову та рішення скасувати в частині відмовлених позовних вимог з підстав порушення п. 5.1, 5.6, 5.7, 5.10, 5.27 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року N 190, ст.ст. 4 2 , 4 3 , 4 7 , 32, 43 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Окрім того, позивач оскаржує постанову апеляційного суду в частині стягнення з нього на користь відповідача 2202,00 грн - витрат за проведення судово-економічної експертизи та 2000,00 грн витрат на правову допомогу з підстав порушення вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

ЖБК "Хімік-22" проти доводів касаційної скарги заперечує і просить залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що 11.05.2006 року між ВАТ "АК "Київводоканал" (постачальник), правонаступником якого є позивач, та ЖБК "Хімік-22" (абонент) укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 06610/4-03, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а відповідач - своєчасно оплачувати надані йому послуги у десятиденний термін з дня направлення позивачем платіжного документу до установи банку, а у разі неотримання від позивача поточного щомісячного платіжного документу відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи із фактичної кількості спожитих послуг та діючого тарифу.

Пунктом 2.1.1 договору сторони погодили, що кількість води та кількість прийнятих стоків, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих за абонентом.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з липня 2012 року по червень 2014 року надав відповідачеві послуг з постачання холодної питної води та водовідведення за кодом 3-319, загальна вартість яких становить 145389,60 грн, проте відповідач несвоєчасно та неповно сплатив їхню вартість, у зв'язку з чим станом на - 31.07.2015 року у нього виникла заборгованість у сумі 38700,71 грн. Оскільки відповідачем під час розгляду справи частково сплачена сума основного боргу за надані позивачем послуги з постачання холодної питної води та водовідведення в розмірі 38341,37 грн, то в цій частині провадження у справі було припинено, а в частині стягнення решти боргу у сумі 359,34 грн позов задоволено. Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки надання послуг із приймання стічних вод (у тому числі гарячого водопостачання, що обліковується за кодом № 3-50319) регулюється умовами укладеного сторонами договору, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за послуги із приймання стічних вод (гарячого водопостачання), яка становить суму 78557,52 грн, також є обґрунтованими. При цьому, суд виходив з того, що позивач правомірно, відповідно до п. 5.27 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України та 3.9 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37, здійснював за період з липня 2012 року по вересень 2013 року нарахування обсягів стоків гарячої води за нормою споживання на одного мешканця, а за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року - згідно із показниками водолічильника СВТУ-10М.

Встановивши факт порушення відповідачем зобов'язання щодо строків оплати отриманих ним послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, та часткового задоволення позовної вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, розмір яких є похідним від суми встановленої заборгованості, а також відмовив у стягненні з відповідача 7307,46 грн пені та 10 908, 20 грн штрафу у звязку із спливом строків позовної давності.

Щодо позовних вимог про стягнення 100905,78 грн (заборгованості за постачання питної води, яка йде на підігрів, за кодом 3-50319), то місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки укладеним сторонами спірним договором не було врегульовано питання щодо постачання питної холодної води для виготовлення гарячої; теплові пункти за адресами, на які позивачем постачається питна вода на підігрів для виготовлення гарячої води, не перебувають у позивача на обслуговуванні; і відповідно до п. 3.13 Правил розрахунок за спожиту питну воду, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання, повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Вищий господарський суд України вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права, а рішення суду скасоване апеляційним судом помилково.

Так, скасовуючи законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції в частині вимог про стягнення 38 341,37 грн основного боргу, апеляційний господарський суд помилково вважав, що допущена в п. 1 резолютивної частини рішення описка щодо номеру справи (прим.: суд першої інстанції вказав про припинення провадження у справі № 910/ 91 805/15, замість № 910/ 19 805/15) є підставою для скасування рішення суду в цій частині. Така описка не вплинула і не могла вплинути на загальну правову оцінку обставин справи та на правильність судового висновку що вирішення спору, і підлягає виправленню відповідно до вимог ст. 89 ГПК України шляхом винесення ухвали, тому у суду апеляційної інстанції не було підстав для скасування судового рішення у цій частині. Згідно з ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Скасовуючи рішення суду в частині стягнення з відповідача за водовідведення гарячої води заборгованості в сумі 78557,52 грн та ухвалюючи нове - про стягнення заборгованості в розмірі 49023,77 грн (згідно з розрахунком відповідача (а.с. 84 т. 3)), апеляційний господарський суд помилково вважав, що позивачем не доведено розміру заборгованості відповідача за період з 01.07.2012 року по 30.06.2014 року за прийняті стічні води гарячої води в обсязі 56435,00 куб.м. на загальну суму 78557,52 грн, оскільки експертом у висновку № 10209/16-45 від 13.01.2017 року вказано, що "в матеріалах справи відсутні первинні документи, які б містили інформацію щодо розміру сплачених коштів за договором № 06610/4-03 від 11.05.2006 року, а розшифровки рахунків абонента не завірені підписами сторін та не містять відтиску печаток". Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України для звільнення себе від обов'язку сплачувати заявлені до стягнення суми розмір сплачених коштів має доводити відповідач, а не позивач, який має доводити лише обсяги та вартість наданих послуг.

Установивши, що позивач, керуючись п.п. 3.1, 3.9, 5.27 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1285 від 15.07.2004 року, у період з липня 2012 року по вересень 2013 року розраховував обсяги прийнятих стоків гарячої води за нормою споживання на одного мешканця, виходячи з обсягів водоспоживання гарячої води з розрахунку 3,5 куб.м. на одну особу, а з жовтня 2013 року по червень 2014 року, керуючись п. 3.13 вказаних Правил, - за лічильником СВТУ-10М, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем правильно визначений обсяг та вартість наданих послуг з водовідведення гарячої води, які відповідач зобов'язаний оплатити. Суд апеляційної інстанції, погодившись з доводами відповідача про необхідність визначення обсягу послуг до жовтня 2013 року (до моменту реєстрації засобу обліку № 221-230) за даними засобу обліку, а не розрахунковим способом згідно з установленими нормами, помилково не врахував, що відповідно до п. 2.1.1 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, а також порушив п. п. 5.1, 5.10 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, якими передбачено, що облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію. Засоби обліку в місцях їх приєднання до трубопроводів повинні бути опломбовані представником виробника і захищені від несанкціонованого втручання в їх роботу, яке може порушити достовірний облік кількості отриманої води. Засувки на обвідних лініях повинні бути опломбовані виробником. Неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються.

Щодо витрат, що підлягають сплаті за послуги адвоката, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ст. 48 ГПК України). Згідно з ч. 6 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті, зокрема, за витрати на послуги адвоката покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ст. 84 ГПК України в резолютивній частині рішення вказується на розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

У порушення цих норм суд першої інстанції не вирішив питання про розподіл між сторонами здійснених відповідачем витрат на послуги адвокати. Водночас, таке порушення не може бути підставою для скасування або зміни рішення, оскільки таке питання вирішується за правилами ст. 88 ГПК України, яка, зокрема, передбачає, що господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо не вирішено питання про розподіл судових витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Таким чином, апеляційним господарським судом помилково скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, що відповідно до п. 6 ст. 111 9 , ч. 1 ст. 111 10 ГПК України є підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір, сплачений позивачем за подання касаційної скарги, покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог; суми, які підлягали сплаті за проведення судової експертизи в суді апеляційної інстанції, а також сплачений сторонами судовий збір за подання апеляційних скарг - на обидві сторони, без відшкодування за рахунок другої сторони.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 року, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року залишити в силі.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-2" (02222, м. Київ, вул. Лаврухіна, 11, ідентифікаційний код 24262437) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) 1430,33 грн судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондратова І.Д. СуддяКовтонюк Л.В. СуддяСтратієнко Л.В.