Ухвала

від 14.04.2017 по справі 910/7216/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"14" квітня 2017 р. Справа №910/7216/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Сотнікова С.В.

Остапенка О.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у

Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016

у справі № 910/7216/16 (суддя Яковенко А.В.)

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Центр"

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 15.08.2016 у справі № 910/7216/16 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі за текстом - ТОВ) "Техно Центр" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Чучкова М.О. (свідоцтво № 462 від 15.03.2013).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідовано ТОВ "Техно Центр" як юридичну особу у зв'язку з банкрутством, зобов'язано органи державної податкової інспекції, статистики, реєстрації юридичних осіб вчинити відповідні дії, пов'язані з ліквідацією.

Не погоджуючись із зазначеною постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі за текстом - ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.04.2017, для розгляду апеляційної скарги ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві у справі № 910/7216/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді - Верховця А.А., суддів: Сотніков С.В. та Остапенка О.М.

Колегія суддів розглянула апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві, перевірила матеріали справи і встановила наступне.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 № 910/7216/16 на підставі пунктів 3 та 4 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, було відхилено клопотання Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві про поновлення строків на апеляційне оскарження постанови від 15.08.2016 та ухвали від 21.11.2016 Господарського суду міста Києва у справі № 910/7216/16, а також звільнення від необхідності сплати судового збору за подання апеляційних скарг.

Апеляційні скарги публічного Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві на постанову від 15.08.2016 та ухвалу від 21.11.2016 Господарського суду міста Києва у справі № 910/7216/16 з доданими до них документами було повернуто скаржнику, а матеріали справи було повернуто до Господарського суду міста Києва.

14.02.2017 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві вдруге звернулася з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 № 910/7216/16 було відхилено клопотання Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про поновлення строків на апеляційне оскарження на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі № 910/7216/16, апеляційну скаргу у справі № 910/7216/16 з доданими до неї документами повернуто скаржнику, матеріали справи було повернуто до Господарського суду міста Києва.

Як вбачається з відбитку штампу поштового відділення на конверті, 31.03.2017 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві втретє звернулася з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві та додані до неї документи, апеляційний суд встановив, що зазначені в ухвалах Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 та 06.03.2017 недоліки, скаржник не усунув, тобто апеляційна скарга (як і дві попередні) не містить обґрунтувань причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали, прийнятої 21.11.2016, а тим більше доказів на підтвердження поважності такого пропуску, починаючи з 22.11.2016 і до 01.12.2016, які б позбавляли можливості подати апеляційну скаргу у встановлений строк. Не містить зазначена скарга і обґрунтувань причин неподання скарги у межах 10-ти днів з моменту отримання оскарженого судового рішення - 26.12.2016. В зв`язку з чим апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду і має бути повернута скаржнику без розгляду враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Частиною 2 вищенаведеної статті зазначено, що апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Для вирішення господарським судом питання про відновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК (п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

Відповідно до чинного законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Клопотання про відновлення процесуального строку повинно містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.

У змісті клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, як такого, що вчинений з поважних причин. Обгрунтовуючи причини пропуску процесуального строку ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві посилається на те, що про існування оскаржуваної постанови апелянту стало відомо лише 15.12.2016, після надходження її копії адресату, а фактично відомо лише наприкінці року в ході проведення інвентаризації судових справ, у зв`язку з великою завантаженістю співробітників юридичного відділу та збільшеннм документообігу.

Однак, колегією суду встановлено, що 23.06.2016 до гоподарського суду першої інстанції надійшла заява апелянта з грошовими вимогами до боржника на суму 73549,36 грн. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 18.07.2016 задоволено зазначену заяву податкового органу та визнано ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві кредитором у справі № 910/7216/16 по відношенню до боржника з грошовими вимогами на суму 76305,36 грн, з яких 2756,00 грн - вимоги першої черги та 73549,36- вимоги третьої черги.

Крім того, п. 6 зазначеної вище ухвали місцевого господарського суду зазначено дату проведення підсумкового судового засідання у справі № 910/7216/16 - 15.08.2016.

Матеріалами справи підтверджується, що в судовому засіданні 15.08.2016 був присутній представник ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві - Михайлюк-Філімонова Є.В., яка діяла на підставі довіреності № 79/26-58-10-26 від 04.09.2015.

Згідно відмітки канцелярії суду на зворотньому боці оскаржуваної постанови місцевого господарського суду, згадане судове рішення було надіслано сторонам у справі 30.09.2016 (т. 2, а.с. 15).

Отримання скаржником процесуального документа від 15.08.2016 підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення № 01030 40434260, врученим адресату 03.10.2016 (т. 2, а.с. 23).

Крім того, колегія суду звертає увагу, що статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI від 13.01.2011 передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Законом України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005, № 3262-IV визначено порядок доступу до судових рішень (далі- Закон № 3262-IV).

Зокрема, Законом № 3262-IV регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (ст. 1).

Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (ч.1 ст. 3 Закону № 3262-IV).

Частиною 2 статті 3 Закону № 3262-IV передбачено, що Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 2939-VI Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 4 Закону № 3262-IV судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Частиною 2 статті 2 Закону № 3262-IV передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Таким чином, господарським судом першої інстанції було вчинено всі необхідні процесуальні дії відповідно до вимог чинного законодавства спрямовані на забезпечення реалізації прав сторін та зокрема права апеляційного оскарження судового рішення.

Будь-яких доказів щодо наявності причин пропуску процесуального строку з обґрунтуванням їх поважності, які б позбавляли ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві можливості подати апеляційну скаргу у встановлений ч. 1 ст. 93 ГПК України строк, що могло б бути підставою для відновлення пропущеного процесуального строку відповідно до ст. 53 ГПК України, апеляційна скарга не містить.

Слід зазначити, що лише факт подання апелянтом клопотання про відновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк, оскільки таке клопотання з огляду на приписи ч.1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постанові від 02.10.2012 у справі № 25/230.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 і ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнано однією з основних засад судочинства.

Обов'язковість судових рішень гарантована, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі Устименко проти України .

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача поважних причин для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав Високий Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

Оскільки ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 у цій справі вже було відмовлено скаржнику у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 та повернуто її без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України і вказана ухвала у встановленому порядку судом не скасована, а отже є чинною, у Київського апеляційного господарського суду відсутні правові підстави для перегляду судового акта суду першої інстанції, з огляду на що наявні підстави для відмови у прийнятті апеляційної скарги ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016.

Враховуючи все вище викладене, апеляційна скарга ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі № 910/7216/16 судом не приймається до розгляду і підлягає поверненню.

Керуючись ст. 86, 91, 93, 94, 95, п. 4 ст. 97, ст. 106 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про поновлення строків на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі № 910/7216/16, а також звільнення від необхідності сплати судового збору за подання апеляційної скарги відхилити.

2. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі № 910/7216/16 з доданими до них документами повернути скаржнику.

3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді С.В. Сотніков

О.М. Остапенко