Рішення

від 18.04.2017 по справі 610/587/17

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 610/587/17

2/610/394/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2017 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі

головуючого судді Усенко С.І.,

за участю секретаря Бартєнєвої Ю.І.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Гусарівське

про витребування майна набутого без достатньої підстави, -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Гусарівське , в якому просить зобов язати відповідача припинити використання належної йому земельної ділянки, яка розташована на території Гусарівської сільської ради, та повернути зазначену земельну ділянку як безпідставно набуте майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6320282400:01:000:0231, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,5217 гектарів, яка розташована на території Гусарівської сільської ради. Зазначене підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, серії І-ХР №032177, від 12.11.2002 року.

11 березня 2003 року між ним та СТОВ Гусарівське в особі директора ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки строком на п`ять років.

Відповідно до Закону України "Про оренду землі " в редакції від 01.01.2003 року, яка діяла на час укладення Договору оренди, договори укладені на термін 5 років і більше підлягали обовязковому нотаріальному посвідченню. Означена вимога закону виконана не була. Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України"Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення."

Таким чином договір оренди земельної ділянки від 11.03.2003 року між ним та Відповідачем вважається неукладеним.

Як також зазначив позивач, 04.02.2010 року відповідач листом запропонував йому укласти новий договір оренди земельної ділянки. Він не погодився на це, оскільки мав намір обробляти земельну ділянку самостійно. Однак Відповідач СТОВ Гусарівське в односторонньому порядку поновило договір оренди земельної ділянки від 11.03.2003 року строком на п`ять років, знову не провівши державну реєстрацію договору.

Починаючи з 2010 року позивач неодноразово звертався до Відповідача з вимогами про припинення використання належної йому земельної ділянки, допуску робітників землевпорядної організації для виконання робіт по встановленню меж земельної ділянки, роз'яснень щодо використання належної їй земельної ділянки, але жодного разу не отримав позитивної відповіді.

Таким чином, вважає, що договір оренди земельної ділянки є неукладеним та не може бути підставою для використання Відповідачем земельної ділянки.

Вищенаведене є підставою для звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав зазначених в ній.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідност.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, згідно ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог.

Відповідно до вимог ст.ст.10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.

Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися ,як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч.1ст.60 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України,Цивільного кодексу України,Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV(надалі Закон),Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ,Земельним кодексом України(надалі Кодекс) вказані норми застосовані у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи громадянина захищаються судом.

Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоду встановленої форми.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні спірних договорів, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6320282400:01:000:0231, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,5217 гектарів, яка розташована на території Гусарівської сільської ради. Це підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, серії І-ХР №032177 від 12.11.2002 року (а.с.7).

11 березня 2003 року між ОСОБА_1 та СТОВ Гусарівське в особі директора ОСОБА_3 був укладений договір оренди земельної ділянки ( в подальшому Договір оренди) строком на пять років. ( п. 2.1. Договору оренди) (а.с.8-10)

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України "Про оренду землі " від 06.10.1998 року № 161-XIV в редакції від 01.01.2003 року, яка діяла на час укладення Договору оренди, договори укладені на термін 5 років і більше підлягали обов`язковому нотаріальному посвідченню. Означена вимога закону виконана не була. Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України"Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення."

04.02.2010 року листом № 139 Відповідач запропонував Позивачеві укласти новий договір оренди земельної ділянки (а.с.11).

Позивач не бажаючи укладати новий договір оренди та маючи намір обробляти земельну ділянку самостійно від укладення договору відмовився.

Відповідач повідомив Позивача, що на підставі ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції що була чинна на той момент), СТОВ Гусарівське в односторонньому порядку поновило договір оренди земельної ділянки від 11.03.2003 року строком на п`ять років.

Разом з цим, державна реєстрація означеного договору проведена не була, що підтверджується листом від 15.10.2014 року № 01-15-06/1450 відділу Держземагенства у Балаклійському районі Харківської області (а.с.13).

Починаючи з 2014 року Позивач неодноразово звертався до Відповідача з вимогами про припинення використання належної йому земельної ділянки, допуску робітників землевпорядної організації для виконання робіт по встановленню меж земельної ділянки, роз'яснень щодо використання належної їй земельної ділянки, але жодного разу не отримав позитивної відповіді.

Крім того, всупереч ст. 20 Закону України Про землеустрій , Відповідач неодноразово відмовляв Позивачу у його праві на відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення її межовими знаками, що підтверджується листами Відповідача.

Частиною 3 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року N 9 визначено, що "Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації."

Ця позиція визначена також у рішеннях Верховного Суду України №6-5640св09, №6-49064св10, №6-99ц13, №6-59080св10, №6-4960св09.

Обов'язковість державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки встановлена ст. 18 Закону України " Про оренду землі " в редакції від 01.01.2010 р., яка була чинна на момент вчинення Відповідачем означених дій.

В діючій редакції Закону " Про оренду землі " обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі встановлена частиною 5 статті 6.

У разі якщо на виконання неукладеного договору стороною передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави визначені 83 главою Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно із ч. 1 ст.. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки між Відповідачем та Позивачем є неукладеним та використовується Відповідачем без достатніх правових підстав.

Отже, аналізуючи всі зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 640,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.3,10,60,212-215 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 16, ч. 1 ст. 1212, ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України, Закону України " Про оренду землі ", суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Гусарівське припинити використання земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1, кадастровий номер 6320282400:01:000:0231, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,5217 гектарів, розташованої на території Гусарівської сільської ради та повернути її ОСОБА_1 як безпідставно набуте майно.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Гусарівське на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 18 квітня 2017 року.

СУДДЯ