Ухвала

від 01.11.2017 по справі 610/587/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/790/3768/17 Головуючий І інстанції - Усенко С.І.

Справа № 610/587/17 Головуючий ІІ інстанції - Кісь П.В.

Категорія: земельні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - ОСОБА_1,

- ОСОБА_2,

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Гусарівське на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 18 квітня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Гусарівське про витребування майна набутого без достатньої підстави , -

ВСТАНОВИВ:

03.03.2017 року ОСОБА_3 звернувся у суд з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Гусарівське , в якому просив зобов'язати відповідача припинити використання належної йому земельної ділянки, яка розташована на території Гусарівської сільської ради, та повернути зазначену земельну ділянку як безпідставно набуте майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6320282400:01:000:0231, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,5217 гектарів, яка розташована на території Гусарівської сільської ради. 11 березня 2003 року між ним та СТОВ Гусарівське в особі директора ОСОБА_4 був підписаний договір оренди земельної ділянки строком на п'ять років. В порушення вимог Закону України Про оренду землі вказаний договір не був нотаріально посвідчений та не було здійснено його державної реєстрації, а тому його не можна вважати укладеним. При цьому, 04.02.2010 року відповідач листом запропонував йому укласти новий договір оренди земельної ділянки, але він не погодився на це, оскільки мав намір обробляти земельну ділянку самостійно. Позивач неодноразово звергався до СТОВ Гусарівське з вимогами про припинення використання належної йому земельної ділянки, допуску робітників землевпорядної організації для виконання робіт по встановленню меж земельної ділянки, роз'яснень щодо використання належної їй земельної ділянки, але жодного разу не отримав позитивної відповіді. Вважає, що договір оренди земельної ділянки є неукладеним та не може бути підставою для використання відповідачем земельної ділянки.

Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 18 квітня 2017 року позов задоволено. Зобов'язано СТОВ Гусарівське припинити використання земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3, кадастровий номер 6320282400:01:000:0231, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,5217 гектарів, розташованої на території Гусарівської сільської ради та повернути її ОСОБА_3 як безпідставно набуте майно.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, СТОВ Гусарівське подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову ОСОБА_3 у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, на неналежну оцінку наданим доказам та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, відповідач зазначає, що діюча на час укладання договору редакція ст.13 Закону України Про оренду землі передбачала, що договір оренди земельної ділянки на строк до 5 років посвідчується нотаріально за бажанням однієї із сторін договору. Такого бажання жодна сторона не виявила, тому відповідач користувався спірною земельною ділянкою позивача на законних підставах. Таким чином, на думку відповідача, судом першої інстанції до спірних правовідносин не вірно застосовано ст. 1212 ЦК України. Окрім того, тривалий час позивач отримував орендну плату від СТОВ Гусарівське за користування спірною земельною ділянкою та фактично своїми діями визнав умови договору оренди його земельної ділянки від 11.03.2003 року.

Позивач подав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність, обґрунтованість та безпідставність вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції забезпечив сторонам та їх представникам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка, кадастровий номер 6320282400:01:000:0231, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,5217 гектарів, яка розташована на території Гусарівської сільської ради, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, серії І-ХР №032177 від 12.11.2002 року.

11 березня 2003 року між ОСОБА_3 та СТОВ Гусарівське в особі директора ОСОБА_4 був підписаний договір оренди земельної ділянки строком на п'ять років (п. 2.1. договору).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, окрім іншого, дійшов висновку, що в порушення вимог ч. 3 ст. 13 Закону України Про оренду землі вказаний договір не був нотаріально посвідчений, а тому, в силу ч. 3 ст. 640 ЦК України, він не є укладеним, а СТОВ Гусарівське без достатніх правових підстав набуло та користується належним ОСОБА_3 майном, у зв'язку з чим та враховуючи положення ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Надаючи оцінку правильності висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом ч. 3 ст. 13 Закону України Про оренду землі (редакції, що діяла на момент підписання спірного договору - 11.03.2003 року) договір оренди земельної ділянки на строк до 5 (п'яти) років посвідчується нотаріально лише за бажанням однієї із сторін договору, а в обов'язковому - договори оренди на строк більше 5 (п'яти) років.

З оглядку на те, що згідно п. 2.1. договору від 11 березня 2003 року він укладався на строк 5 років, то цей договір підлягав нотаріальному посвідченню лише за бажанням однієї зі сторін.

Позивачем, в порушення ст. 60, 61 ЦК України, не доведено, що ним або другою стороною договору оренди земельної ділянки від 11 березня 2003 року було висловлено бажання щодо його нотаріального посвідчення. Більше того, п. 14 спірного договору передбачено, що він підлягає нотаріальному посвідченню у випадку його укладення на строк більше 5 років.

Крім того, посилання суду першої інстанції на ч. 3 ст. 640 ЦК України є безпідставним, адже цей Кодекс набув чинності лише 01.01.2004 року.

Разом з тим, необхідно відзначити, що частиною 1 статті 16 Закону України Про оренду землі , яка регулювала питання чинності договору оренди землі, було встановлено, що договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації.

Згідно п. 14 спірного договору оренди земельної ділянки він набуває чинності після підписання його сторонами, нотаріального посвідчення (коли договір укладено на строк більше 5 років) і державної реєстрації в районному відділі земельних ресурсів.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. (ч. 2 ст. 125 ЗК України у відповідній редакції)

Також відповідно до ст. 18 Закону України Про оренду землі укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Факт державної реєстрації засвідчується печаткою реєструючого органу з підписом уповноваженої на це особи та зазначенням дати реєстрації на всіх примірниках договору. Один зареєстрований примірник договору зберігається в органі, який здійснив його реєстрацію.

СТОВ Гусарівське не доведено, що вищезазначені положення Закону України Про оренду землі та самого договору щодо його державної реєстрації було дотримано.

Більше того, згідно відповіді Відділу Держземагентства у Балаклійському районі Харківської області від 15.14.2014 року №01-15-06/1450 у цьому відділі не обліковуються договори оренди землі, укладені між ОСОБА_3 та СТОВ Гусарівське , в Державному земельному кадастрі та Книзі реєстрації договорів оренди землі відсутня інформація про реєстрацію вищевказаних договорів. Також на самому договорі відсутні печатка реєструючого органу з підписом уповноваженої на це особи та зазначенням дати реєстрації, як того вимагає ч. 2 ст. 18Закону України Про оренду землі .

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що договір оренди земельної ділянки, підписаний 11 березня 2003 року між ОСОБА_3 та СТОВ Гусарівське в особі директора ОСОБА_4 не набув чинності (договірні відносини між сторонами не виникли), а у відповідача не виникло права на оренду відповідної земельної ділянки.

З огляду на викладене, безпідставними є і посилання відповідача, що відповідний договір був поновлений на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі .

Крім того, починаючи з 2010 року позивач неодноразово звертався до СТОВ Гусарівське з вимогами про припинення використання належної йому земельної ділянки, допуску робітників землевпорядної організації для виконання робіт по встановленню меж земельної ділянки та про бажання самостійно обробляти та використовувати відповідну земельну ділянку, на що отримував відповіді про можливість вирішення відповідного питання лише після закінчення чергових сільськогосподарських робіт або взагалі про неможливість вчинення відповідних дій у зв'язку з проведенням СТОВ Гусарівське комплексу відповідних робіт на земельній ділянці (обробки грунту, внесення добрива тощо).

Отже, суд першої інстанції в цілому дійшов правильних висновків, що СТОВ Гусарівське без достатніх правових підстав використовує належну позивачу земельну ділянку.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. (абз. 2 п. 4 Прикіцеві та перехідні положення ЦК України)

Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.(ч. 1 ст. 1213 ЦК України)

Крім того, за змістом ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Таким чином, право позивача, як власника земельної ділянки є порушеним і підлягає захисту шляхом зобов'язання СТОВ Гусарівське припинити використання спірної земельної ділянки та вчинити дії по її поверненню ОСОБА_3

Враховуючи встановлені судом обставини, а також вищезазначені положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо законності та обґрунтованості позовних вимог, а тому, з огляду на положення ч. 2 ст. 308 ЦК України, рішення не може бути скасовано, у зв'язку з чим апеляційну скаргу СТОВ Гусарівське необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Гусарівське відхилити.

Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 18 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: І.О. Бровченко

ОСОБА_2