Постанова

від 13.04.2017 по справі 809/430/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2017 р. Справа № 809/430/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Кафарського В.В.,

за участю секретаря Єлізарової У.Г.,

представників позивача: Харука М.Т., Швеця З.Я.,

представників відповідача: Карабин М.В., Карковської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд"

до відповідача: Головного управління ДФС в Івано-Франківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0001462200, 0001482200 від 10.03.2017,-

ВСТАНОВИВ:

17.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" (далі - позивач, ТзОВ "Калушстальбуд") звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0001462200, 0001482200 від 10.03.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржені рішення ґрунтуються на висновках, зроблених в акті документальної планової виїзної перевірки № 704/09-19-14-01/36403176 від 18.11.2016, які не відповідають фактичним обставинам справи та нормам податкового законодавства. Зокрема, позивач посилається на те, що перевіркою зроблено необґрунтований висновок про безтоварність господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" (код ЄДРПОУ 36403176) та його контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбарос" (код ЄДРПОУ 36659772, далі - ТзОВ "Укрбарос"), Товариством з обмеженою відповідальністю "БК Артбілд" (код ЄДРПОУ 39073013, далі - ТзОВ "БК Артбілд"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-Метал" (код ЄДРПОУ 3874881, далі - ТзОВ "Інтер-Метал"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдінг Інвест Продакт" (код ЄДРПОУ 38727461, далі - ТзОВ "Холдінг Інвест Продакт"), Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБК "Фаворі-Строй"(код ЄДРПОУ 38251558, далі - ТзОВ "ТБК "Фаворі-Строй") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бурком" (код ЄДРПОУ 40111114, далі - ТзОВ "Бурком"), оскільки для перевірки відповідачу надано всі необхідні первинні документи в підтвердження вказаних операцій та права позивача на формування податкового кредиту. Позивач вважає, що посилання відповідача на те, що в ТзОВ "Укрбарос", ТзОВ "БК Артбілд", ТзОВ "Інтер-Метал", ТзОВ "Холдінг Інвест Продакт", ТзОВ "ТБК "Фаворі-Строй", ТзОВ "Бурком" відповідно до висновків інших територіальних органів фіскальної служби та матеріалів, отриманих в якості інформації від слідчих органів щодо внесення в Єдиний реєстр кримінальних проваджень щодо посадових осіб контрагентів позивача, відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій: основні фонди, технічний персонал, виробничі активи чи інше майно, необхідне для здійснення діяльності, є безпідставним, оскільки поставлений товар та надані послуги підтверджені податковим та видатковими накладними, актами виконаних робіт та наданих послуг згідно умов укладених господарських договорів, і відповідачем в спростування їх реальності не подано жодних належних та допустимих доказів. Також позивач не погоджується з висновками контролюючого органу в частині визнання правочинів укладених позивачем із вищевказаними контрагентами нікчемними, оскільки договори що не спрямовані на реальне настання правових наслідків можуть бути визнані недійсними тільки за рішенням суду, а таких рішень щодо вказаних договорів не виносилося. Також зазначив, що позивач не може нести відповідальність за негативні наслідки господарської діяльності контрагентів, неналежного ведення його контрагентами податкового обліку, несплати податків до бюджету, за умови добросовісності його як платника податків. Контролюючим органом, на думку позивача, необгрунтовано доказами жодного факту того, що сума податку на додану вартість нарахована (сплачена) платником податків не з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності, так як позивачем оплачені кошти за виконані роботи, отриманий товар з відповідними підтверджуючими документами, який в подальшому використаний у виробництві. Таким чином, ТзОВ "Калушстальбуд" правомірно включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товару, послуг, робіт по операціях з ТзОВ "Укрбарос", ТзОВ "БК Артбілд", ТзОВ "Інтер-Метал", ТзОВ "Холдінг Інвест Продакт", ТзОВ "ТБК "Фаворі-Строй" та ТзОВ "Бурком" у зв'язку з їх належним документальним підтвердженням первинними документами бухгалтерського обліку та податковими накладними. Позивач, таким чином, вважає, що висновки відповідача грунтуються виключно на припущеннях, за відсутності в нього на час перевірки, належних та допустимих доказів, які б їх підтверджували. Просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0001462200, 0001482200 від 10.03.2017.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі. Просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, наведених в письмовому запереченні. Зокрема, відповідач посилається на те, що перевіркою ТзОВ "Калушстальбуд" на підставі матеріалів перевірок інших територіальних органів фіскальної служби щодо ТзОВ "Укрбарос", ТзОВ "БК Артбілд", ТзОВ "Інтер-Метал", ТзОВ "Холдінг Інвест Продакт", ТзОВ "ТБК "Фаворі-Строй" та ТзОВ "Бурком", з врахуванням поданих до перевірки первинних документів позивача, пояснень директора, головного бухгалтера ТзОВ "Калушстальбуд", а також пояснень посадових осіб контрагентів вказаного платника податків, встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами. На підставі отриманих відповідачем матеріалів встановлено, що основні постачальники позивача у ланцюгу постачання є вигодоформуючими суб'єктами для своїх контрагентів, не підтверджено факт володіння, потрібними для виконання робіт транспортними засобами, спеціальною технікою, складськими приміщеннями та устаткуванням, необхідним для здійснення фінансово-господарської діяльності, а також наявності трудових ресурсів для здійснення вказаних операцій. Таким чином, відповідач вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" зареєстроване 10.03.2010 як юридична особа, ідентифікаційний код 36403176, місце знаходження: 77351, Івано-Франківська область, Калуський район, село Вістова, вулиця Січових Стрільців, будинок 1в, керівник - Ладаняк Олег Олексійович, та що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.03.2016 (а.с. 133-135).

ТзОВ Калушстальбуд перебуває на податковому обліку як платник податків, є платником податку на додану вартість та податку на прибуток. Вказані обставини викладені в акті перевірки позивача від 18.11.2016, й не заперечуються сторонами.

Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області, за наслідками проведеної документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" (код ЄДРПОУ 36403176) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 до 30.06.2016, складено акт за №704/09-19-14-01/36403176 від 18.11.2016, в якому зафіксовано порушення, зокрема:

1. пп. 14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134, 135.1 п.135.2, пп.135.4.1 п.135.4, пп. 135.5.11 п. 135.5 ст.135, пп.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.8, п.п.138.10.2, пп.138.10.4 п.138.10 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України від 22.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, п.5, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 (зі змінами та доповненнями) та п.5, п.6, п. 7, п.17, п.18, п.19, п.20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого:

- занижено податок на прибуток всього в сумі 642 642 грн., в т.ч. по періодах: 2014 рік - в сумі 389 128 грн., за 2015 рік -всумі 253 514 грн.,

- завищено податок на прибуток всього в сумі 30 442 грн., в т.ч. по періодах: І квартал 2016 року - в сумі 15 880 грн., Півріччя 2016 року-в сумі 30 442 грн.,

- занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 1 квартал 2016 в сумі 934 373, за Півріччя 2016 - в сумі 1 265 650 грн.

2. пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.71, пп.14.1.219 п 14.1. ст.14, п.185.1 ст. 185, пп.186.2.1 п. 186.2 ст. 186, п.187.1.1 п. 187.1, ст. 187, п.188.1 ст.188, п.189.9 ст.189, пп.192.1.1 п.192.1 ст. 192, п. 198.1, п.198, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями Податкового кодексу України від 22.12.2010 № 2755- із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 1 367 995 грн., в т.ч. по періодах: січень 2014 р. - в сумі 38 342 грн., квітень 2014 р. - в сумі 163 622 грн., травень 2014 р. - в сумі 94 368 грн., червень 2014 р. - в сумі 118 927 грн., серпень 2014 р. - в сумі 1751 грн., вересень 2014 р. - в сумі 2 811 грн., жовтень 2014 р. - в сумі 10 731 грн., лютий 2015 р. - в сумі 37417 грн., березень 2015 р. - в сумі 531 822 грн., травень 2015 р. - в сумі 66 723 грн., липень 2015 р. - в сумі 54997 грн., жовтень 2015 р. - в сумі 73 230 грн., грудень 2015 р. - в сумі 11 707 грн., січень 2016 р. - в сумі 115 825 грн., лютий 2016 р. - в сумі 8 153 грн., травень 2016 р. - в сумі 35 434 грн., червень 2016 р. - в сумі 2 135 грн.

За наслідками розгляду вищевказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення за № 0003501401 від 06.12.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з сплати податку на додану вартість за основним платежем на суму 836 173,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 1 254 260,00 грн.; за № 0003471401 від 06.12.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з сплати податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 308 258,00 грн. та за штрафними санкціями на 194 564,00 грн.

Позивачем 24.11.2016 року подано до ГУ ДФС Івано-Франківської області заперечення на акт перевірки №704/09-19-14-01/36403176 від 18.11.2016. Згідно відповіді відповідача за №3568/10/09-19-14 від 01.12.2016, висновки акта змінено: пункти 3-6 висновку акта перевірки від 18.11.2016 №704/09-19-14-01/36403176 залишено без змін, а пункти 1, 2 висновку акта перевірки від 18.11.2016 №704/09-19-14-01/36403176 викладено в наступній редакції:

1. пп. 14.1.27, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2, пп.135.4.1 п.135.4, пп. 135.5.11 п. 135.5 ст.135, пп.138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.8, п.п.138.10.2, пп.138.10.4 п.138.10 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп. 153.1.3 п.123.1 ст.153 Податкового кодексу України від 22.12.2010 № 2755-VІ із змінами та доповненнями, п.5, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 (зі змінами та доповненнями) та п.5, п.6, п. 7, п.17, п.18, п.19, п.20 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого:

- занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 389 128 грн.,

- завищено податок на прибуток всього в сумі 80 870 грн., в т.ч. по періодах: 2015 рік - в сумі 50 428 грн., 1 квартал 2016 року - в сумі 15 880 грн., Півріччя 2016 року - в сумі 30 442 грн.,

- занижено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2015 рік в 3 487 348 грн., за 1 квартал 2016 року - в сумі 934 373 грн., за Півріччя 2016 року - в сумі 1 265 650 грн.

2. пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.71, пп.14.1.219 п 14.1. ст.14, п.185.1 ст. 185, пп.186.2.1 п. 186.2 ст. 186, п.187.1.1 п. 187.1, ст. 187, п.188.1 ст.188, п.189.9 ст.189, пп.192.1.1 п.192.1 ст. 192, п. 198.1, п.198, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями Податкового кодексу України від 22.12.2010 № 2755- із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 836 173 грн., в т.ч. по періодах: січень 2014 р. - в сумі 38 342 грн., квітень 2014 р. - в сумі 163 622 грн., травень 2014 р. - в сумі 94 368 грн., червень 2014 р. - в сумі 118 927 грн., серпень 2014 р. - в сумі 1 751 грн., вересень 2014 р. - в сумі 2 811 грн., жовтень 2014 р. - в сумі 10 731 грн., лютий 2015 р. - в сумі 37 417 грн., травень 2015 р. - в сумі 66 723 грн., липень 2015 р. - в сумі 54 997 грн., жовтень 2015 р. - в сумі 73 230 грн., грудень 2015 р. - в сумі 11 707 грн., січень 2016 р. - в сумі 115 825 грн., лютий 2016 р. - в сумі 8 153 грн., травень 2016 р. - в сумі 35 434 грн., червень 2016 р. - в сумі 2 135 грн. .

Вказана планова перевірка проводилась на підставі наказу Головного Управління ДФС в Івано-Франківській області від 07.10.2016 № 1006. Згідно наказу Головного Управління ДФС в Івано-Франківській області № 1132 від 01.11.2016 термін перевірки продовжено на п'ять робочих днів з 07.11.2016.

15.12.2016 позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення № 0003501401 та № 0003471401 від 06.12.2016 в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України. Рішенням № 3067/6/99-99-11-01-01-25 від 15.02.2017 скаргу позивача частково задоволено та винесено нові податкові повідомлення-рішення за № 0001462200 від 10.03.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з сплати податку на додану вартість за основним платежем на суму 678 892,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 339 446 грн; за № 0001482200 від 10.03.2017, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з сплати податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 308 258,00 грн. та за штрафними санкціями на 154 129,00 грн. (том І, а.с.12, 13).

Позивачем в позовній заяві не оспорюються підстави та порядок проведення даної перевірки. Обставин порушення чинного законодавства, підстав та порядку її проведенні судом не встановлено.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток приватних підприємств, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від'ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток судом встановлено наступне.

За змістом акту перевірки за №704/09-19-14-01/36403176 від 18.11.2016, позивачем за період з 01.01.2014 до 30.06.2016 занижено податок на прибуток всього в сумі 642 642 грн., внаслідок включення до витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, витрати за господарськими операціями з ТзОВ "Укрбарос", ТзОВ "БК Артбілд", ТзОВ "Інтер-Метал", ТзОВ "Холдінг Інвест Продакт", ТзОВ "ТБК "Фаворі-Строй" та ТзОВ "Бурком".

Досліджуючи господарські правовідносини позивача з ТзОВ "Укрбарос" судом встановлено наступне.

02.06.2014 ТзОВ "Калушстальбуд" (замовник) та ТзОВ "Укрбарос" (агент) укладено договір № 02/14 про надання послуг комерційного посередництва, за умовами якого агент в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, за агентську винагороду бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги з пошуку та залучення клієнтів замовника, по сприянню та супроводу укладення угод купівлі-продажу продукції замовника з метою збільшення замовником обсягів реалізації власної продукції (робіт, послуг) клієнтам. В підтвердження виконання ТзОВ "Укрбарос" даного договору позивачем подано як контролюючому органу, так і суду належним чином завірені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні на загальну суму 88 347,52 грн., в т.ч. ПДВ - 14724,59 грн., в яких зазначено найменування робіт, послуг - послуги по пошуку клієнтів (том 1, а.с.146-154).

Досліджуючи господарські правовідносини позивача з ТзОВ "БК Артбілд" судом встановлено наступне.

Між ТзОВ "Калушстальбуд" та ТзОВ "БК Артбілд" укладено господарські договори, а саме: № 26 від 28.02.2014, № 30 від 01.03.2014 та № 25 від 26.02.2014. Згідно умов договору поставки № 26 ТзОВ "БК Артбілд" (постачальник) зобов'язується поставити (передати у власність), а ТзОВ "Калушстальбуд" (покупець) - прийняти і оплатити продукцію на умовах, що викладені в даному договорів кількості та по ціні, відповідно видаткових накладних виписаних постачальником на реалізовану продукцію. Згідно умов договору надання послуг спецтехніки № 30 ТзОВ "БК Артбілд" (виконавець) бере на себе зобов'язання організувати надання послуг спецтехнікою ТзОВ Калушстальбуд (замовнику), а замовник зобов'язується оплатити надані послуги за ціною та у порядку передбачені цим договором. Згідно умов договору оренди № 25 TзOB БК Артбілд (орендодавець) передає, а TOB Калушстальбуд (орендар) приймає в тимчасове платне користування (оперативна оренда) обладнання, а саме: піскоструменевий апарат - 1 штука; повітряний компресор - 1 штука. В підтвердження виконання ТзОВ "БК Артбілд" даних договорів позивачем подано як контролюючому органу, так і суду належним чином завірені видаткові накладні/акти приймання-передачі надання послуг (виконання робіт) з оренди та податкові накладні на загальну суму 1 808 110,00 грн., в т.ч. ПДВ - 301 351,70 грн., а також платіжні доручення (том 1, а.с.155-186).

Досліджуючи господарські правовідносини позивача з ТзОВ "Інтер-Метал" судом встановлено наступне.

Між ТзОВ "Калушстальбуд" (замовник) та ТзОВ "Інтер-Метал" (виконавець) укладено договір про надання послуг спецтехнікою № 2 від 04.01.2014, за умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання організувати надання послуг спецтехнікою замовнику, а замовник зобов'язується оплатити надані послуги за ціною та у порядку, що передбачені цим договором. В підтвердження виконання ТзОВ "Інтер-Метал" даного договору позивачем подано як контролюючому органу, так і суду належним чином завірені акти про надання послуг та податкові накладні на загальну суму 230 050,00 грн., в т.ч. ПДВ - 38 341,67 грн., а також платіжні доручення (том 1, а.с.187-195).

Досліджуючи господарські правовідносини позивача з ТзОВ "Холдінг Інвест Продакт" судом встановлено наступне.

Між ТзОВ "Калушстальбуд" (замовник) та ТзОВ "Холдінг Інвест Продакт" (виконавець) укладено договір на виконання робіт № 05/05 від 05.05.2014, предметом якого є виконання виконавцем відповідно до правил ведення такого виду робіт, технічним завданням, описом і затвердженими деталями проекту. В підтвердження виконання ТзОВ "Холдінг Інвест Продакт" даного договору позивачем подано як контролюючому органу, так і суду належним чином завірені акти приймання-передачі виконанних робіт та податкові накладні на загальну суму 1 264 470,00 грн.ё в т.ч. ПДВ - 210 745 грн., а також платіжні доручення (том 1, а.с.196-236).

Досліджуючи господарські правовідносини позивача з ТзОВ "ТБК "Фаворі-Строй" судом встановлено наступне.

Між ТзОВ "Калушстальбуд" (замовник) та ТзОВ "ТБК "Фаворі-Строй" (виконавець) укладено договір на надання послуг № 23/09 від 23.09.2013, за умовами якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати конструкторські послуги для виготовлення проектної документації, а саме, сукупність необхідних документальних матеріалів, що визначають обсяги робіт, потреби в устаткуванні. В підтвердження виконання ТзОВ "ТБК "Фаворі-Строй" даного договору позивачем подано як контролюючому органу, так і суду належним чином завірені акти про надання послуг та видаткові накладні на загальну суму 416 960,00 грн., в т.ч. ПДВ - 69 493,33 грн.

Досліджуючи господарські правовідносини позивача з ТзОВ "Бурком" судом встановлено наступне.

Позивачем подано як контролюючому органу, так і суду належним чином завірені видаткові та податкові накладні на загальну суму 49 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 166,67 грн. (том 1, а.с.237-250). Вказані видаткові накладні також були подані контролюючому органу під час проведення перевірки, що й не заперечувалося відповідачем в судовому засіданні.

Всі вищевказані договори вчинені в письмовій формі, підписані представниками ТзОВ "Укрбарос", ТзОВ "БК Артбілд", ТзОВ "Інтер-Метал", ТзОВ "Холдінг Інвест Продакт", ТзОВ "ТБК "Фаворі-Строй" та ТзОВ "Бурком" та ТзОВ "Калушстальбуд", скріплені їх печатками, а, отже, є укладеним, і відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК) встановлюють для сторін права та обов'язки, що з них випливають. Будь-яких доказів підписання вищевказаних договорів невстановленими особами, скріплення їх підробленими печатками, чи інших даних, які б викликали сумнів в їх достовірності, відповідач суду відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС) України не подав. Також суду не подано доказів визнання судом вищевказаних договорів недійсними.

Відповідач не заперечуючи наявність вказаних первинних документів, якими офомлено операції з придбання позивачем у вказаних конрагентів товару/робіт/послуг, заперечує сам факт проведення таких операцій. Зокрема відповідач не приймає до уваги вказані документи, оскільки ввважає, що вони не ідентифікують техніку, місце і об'єкт надання послуг, обладнання і працівників, які виконували роботи, їх приналежність до контрагентів позивача. Однак відповідачем не обгрунтовано суду, що такі дані є обов'язковими при оформленні податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання виконаних робіт, наданих послуг, за недотримання яких суд не може визнати їх належними та допустими доказами в підтвердження здійснення цих операцій. Суд ввважає, що в разі подання платником податків таких первинних документів контролюючому органу, спростування їх достовірності покладається саме на цього суб'єкта владних повноважень, який на підставі належним чином зафіксованих та документально підтверджених фактів повинен довести не здійснення таких операцій. Доказування суб'єктом владних повноважень таких обставин не може грунтуватися на припущеннях та догадках.

Окрім цього, суд зазначає про те, що відсутність окремих документів бухгалтерського обліку, недоліки їх форми та оформлення, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом досліджено використання позивачем товарів, робіт, послуг, отриманих від вказаних вище контрагентів в його господарській діяльності. Згідно пояснень директора, головного бухгалтера ТзОВ "Калушстальбуд", наданих під час проведення перевірки, пояснень представників позивача в судовому засіданні, отримані від ТзОВ "Укрбарос", ТзОВ "БК Артбілд", ТзОВ "Інтер-Метал", ТзОВ "Холдінг Інвест Продакт", ТзОВ "ТБК "Фаворі-Строй" та ТзОВ "Бурком" послуги, роботи, товари були використані при виконанні ТзОВ "Калушстальбуд", як підрядником, робіт для ТзОВ "Птахокомплекс Губин". Для підтвердження вказаних пояснень суду подано копії договорів генерального підряду на виконання будівельно-монтажних робіт №17/07-1 від 17.07.2012, Додаткових угод №1 та №2 до договору генерального підряду №17/07-1 від 17.07.2012, договору генерального підряду на будівництво птахокомплексу №7-03/Л від 04.06.2014 року, актів виконаних робіт, довідок про вартість виконання будівельних робіт, податкових накладних, платіжних доручень за 2014-2015 роки. Також позивачем в підтвердження використання отриманих від згаданих контрагентів товарів та їх подальшої переробки ПАТ "Калуський ЗКУ" на замовлення позивача подано суду копії договору купівлі-продажу, укладеного з ПАТ "Калуський ЗКУ" №05-01/12 від 05.01.2012 року, видаткових та податкових накладних (т. 2, а.с. 70-170, 181-190).

Також судом встановлено, що на момент проведення вищевказаних фінансово-господарських операцій ТзОВ "Калушстальбуд", ТзОВ "Укрбарос", ТзОВ "БК Артбілд", ТзОВ "Інтер-Метал", ТзОВ "Холдінг Інвест Продакт", ТзОВ "ТБК "Фаворі-Строй" та ТзОВ "Бурком" мали відповідну господарську правосуб'єктність: в установленому законом порядку були зареєстровані як юридичні особи, взяті на податковий облік як платники податку на додану вартість. Вказані обставини підтверджується інформацією, розміщеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та в Реєстрі платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному сайті Державної фіскальної служби України.

Окрім цього, зі змісту інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в суду немає підстав для висновку про те, що фінансово-господарські операції, факт здійснення яких не визнається відповідачем, не відповідають статутній діяльності ТзОВ "Калушстальбуд", ТзОВ "Укрбарос", ТзОВ "БК Артбілд", ТзОВ "Інтер-Метал", ТзОВ "Холдінг Інвест Продакт", ТзОВ "ТБК "Фаворі-Строй" та ТзОВ "Бурком". Жодних доказів протилежного відповідачем суду відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не подано.

Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що спірні операції за участі ТзОВ "Укрбарос", ТзОВ "БК Артбілд", ТзОВ "Інтер-Метал", ТзОВ "Холдінг Інвест Продакт", ТзОВ "ТБК "Фаворі-Строй" та ТзОВ "Бурком" вчинені позивачем з розумною діловою метою.

Щодо посилання відповідача в акті перевірки позивача № 704/09-19-14-01/36403176 від 18.11.2016 на висновки, викладені в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.06.2014 за №1680/26-55-22-08/39073013, акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.05.2014 за №1294/26-55-22-07/38748811, акті ДПІ в Шевченківському районні ГУ Міндоходів у м. Києві від 22.07.2014 за №16380/26-59-22-08/38727461, акті ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 30.08.2016 за №499/09-19-14-01/40111114, висновку СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в листі Ліаобережної ОДПІ м. Дніпропетровська від 22.08.2014 за №27001/7/04-64-07-05-05, даних УМВС України в Рівненській, Волинській Тернопільській, Івано-Франківській області Управління Державтоінспекції, листі УМВС України у Львіській області від 07.10.2014 за №9/7-6779 про те, що контрагенти позивача: ТзОВ "Укрбарос", ТзОВ "БК Артбілд", ТзОВ "Інтер-Метал", ТзОВ "Холдінг Інвест Продакт", ТзОВ "ТБК "Фаворі-Строй" та ТзОВ "Бурком" не могли здійснити господарські операції для ТОВ "Калушстальбуд", оскільки не мали для цього належних матеріальних та трудових ресурсів, то такі висновки податкових органів сформовані виходячи лише із фактів відсутності вказаних суб'єктів господарювання за юридичною адресою, не отриманням контролюючим органом від вказаних платників документів щодо формування податкового кредиту і виникнення податкових зобов'язань, на підставі відомостей, які знаходяться в їх облікових справах, базах даних ДФС, без проведення зустрічних перевірок таких конрагентів.

Щодо посилання відповідача на те, що, ТзОВ "БК Артбілд", ТзОВ "Інтер-Метал", ТзОВ "Холдінг Інвест Продакт", ТзОВ "ТБК "Фаворі-Строй" та ТзОВ "Калушстальбуд" не могли здійснювати господарські операції з позивачем з огляду на те, що згідно інформаційних довідок, виданих територіальними органами Держававтоінспекції МВС України, Держсільгоспінспекції України, Держгірпромнагляду України про те, що, ТзОВ "БК Артбілд", ТзОВ "Інтер-Метал", ТзОВ "Холдінг Інвест Продакт", ТзОВ "ТБК "Фаворі-Строй" та ТзОВ "Калушстальбуд" не мають у власності транспортних засобів, великотонажнх механізмів, якими могли б здійснювати транспортні перевезення та надавати послуги спецтехніки, їм не надавалися дозволи на переміщення великогабаритних товарів, то такі висновки відповідача носять характер припущень. Суду не подано доказів того, що відповідачем досліджувалися та встановлено обставини того, що вказані операції не могли бути вчинені контрагентами позивача з залученням таких транспортних засобів, праці найманих працівників на підставі відповідних цивільно-правових угод, укладених вказаними контрагентами позивача з третіми особами, в тому числі з залучення таких ресурсів в межах адміністративно-територіальних одиниць, де виконувалися підрядні роботи.

Таким чином, з огляду на подані відповідачем докази, суд вважає, що їх зміст не дає можливості суду дійти висновку про їх достатність для підтвердження висновку відповідача про відсутність операцій позивача з вищевказаними платниками податків.

Щодо посилання відповідача на відкриті кримінальні провадження по фактах за участі контрагентів позивача, то суд пропонував відповідачу під час судового розгляду справи відповідно до вимог ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України подати, окрім вказаних вище актів про неможливість проведення зустрічних перевірок та інформаційних листів інших територіальних органів ДФС, додаткові докази в обґрунтування об'єктивної неможливості контрагентів позивача здійснити операції, які не визнаються контролюючим органом, однак відповідач таких доказів суду не подав. Як видно з поданих позивачем листів, запитів органів доходів і зборів про надання інформації, даних Єдиного державного реєстру судових рішень, на час проведення перевірки позивача та прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення, відсутні вироки суду, якими б було встановлено обставини фіктивного підприємництва чи ухилення від сплати податків за участі ТзОВ "Укрбарос", ТзОВ "БК Артбілд", ТзОВ "Інтер-Метал", ТзОВ "Холдінг Інвест Продакт", ТзОВ "ТБК "Фаворі-Строй" та ТзОВ "Бурком" та позивача у справі.

Таким чином, висновки відповідача щодо вказаних обставин до завершення в установленому кримінальним процесуальним законом зазначених вище кримінальних проваджень є передчасними, тобто фактично ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу про неможливість здійснення контрагентами контрагента позивача господарських операції з постачання товару, робіт, послуг в зв'язку з відсутністю в них або їх контрагентів - постачальників товарів, робіт, послуг можливості здійснити такі операції, оскільки їх діяльність містить ознаки "фіктивності".

Також є безпідставними посилання відповідача в акті перевірки від 18.11.2016, з огляду на зміст вищевказаних актів про неможливість проведення зустрічних звірок та інформаційних довідок, на те, що ТзОВ "Укрбарос", ТзОВ "БК Артбілд", ТзОВ "Інтер-Метал", ТзОВ "Холдінг Інвест Продакт", ТзОВ "ТБК "Фаворі-Строй" та ТзОВ "Бурком" не могли постачати позивачу товари, надавати послуги, оскільки їх постачальники містять ознаки "фіктивності".

Окрім того, ознака фіктивності ТзОВ "БК Артбілд" та ТзОВ "Інтер-Метал" спростовується рішеннями інших судів, зокрема, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.02.2015 у справі № 808/8218/14 та постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2014 у справі № 805/6077/14, які набрали законної сили.

Суд звертає увагу на те, що відносини між учасниками попередніх ланок постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України відповідальність особи носить індивідуальний характер, а згідно п. 36.4 ст. 36, п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України виконання податкового обов'язку здійснюється платником самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента, і саме ці особи несуть фінансову, адміністративну та кримінальну відповідальність за вчинення протиправних діянь, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, передбачених цим Кодексом та іншим законодавством.

Такий висновок суду також відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573.

Вищевказане також узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яка у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23 лютого 2006 року є джерелом права.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що:

"…суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності…".

Окрім цього, у рішенні від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", Європейський суд з прав людини вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Вказані рішення Європейського суду хоча і стосуються обставин щодо безпідставності покладення на покупця обов'язку щодо повторної сплати податку на додану вартість в разі невиконання продавцем, яких знаходиться поза контролем покупця, своїх зобов'язань по декларуванню вказаного податку за умови повного виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, однак вони встановлюють загальне правило, відповідно до якого платник податку - покупець по операціях поставки товарів не повинен відповідати за невиконання продавцем зобов'язань, та бути позбавлений гарантованого Конвенцією права власності, зокрема, й в наслідок донарахування йому відповідних податкових зобов'язань до бюджету, в разі якщо він повністю виконав свої зобов'язання, за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку по цих операціях, або будь-яких вказівок на його обізнаність про порушення вчинені його контрагентом, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

Однак суд, з огляду на подану відповідачем доказову базу в обґрунтування правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, змушений вказати на те, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції". Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

З огляду на оцінені судом в сукупності подані сторонами докази, суд вважає, що висновки відповідача є передчасними, оскільки ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу про неможливість здійснення контрагентами позивача операції з постачання товарів, робіт, послуг з огляду на ознаки "фіктивності" в їх діяльності.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлена фактичність придбання позивачем товарів та послуг у згаданих контрагентів-постачальників та їх використання в своїй господарській діяльності, що свідчить про добросовісність дій платника податку - позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Судом також встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів та послуг, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Таким чином, наявність у позивача актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів приймання-передачі надання послуг (виконання робіт) з оренди, податкових та видаткових накладних, платіжних документів, в сукупності з іншими дослідженими доказами підтверджує факти поставок товарів та надання послуг позивачу.

Пунктом 138.1 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Статтею 138 цього Кодексу встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункту 138.1.1 пункту 138.1).

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу (пункт 138.6).

Перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку закріплено статтею 139 Податкового кодексу України. Так, не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9).

Підстави виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту регламентовано розділом V Податкового кодексу України.

Згідно абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до абзацу 1 пункту 198.6 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201).

Як уже з'ясовано судом, і позивач, і його контрагенти на час складання податкових накладних, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а в матеріалах справи наявні копії відповідних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем витрат у зв'язку із придбанням товарів та послуг.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, понесені ним витрати за І квартал та півріччя 2016 року у сумі 40 833,00 грн., а також сплачений у ціні податок на додану вартість за грудень 2015 року у сумі 5000,00 грн., лютий 2016 року у сумі 3 167,00 грн. у зв'язку з придбанням товарів та послуг у згаданих контрагентів, що виключає допущення платником податку заниження податку на прибуток на 308 258,00 грн., та заниження податку на додану вартість на 676 892,00 грн.

Як наслідок, відповідачем протиправно збільшено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №№ 0001462200, 0001482200 від 10.03.2017є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Щодо судових витрат, то в силу вимог частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 22 210,89 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001462200 від 10.03.2017 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток та податкове повідомлення-рішення № 0001482200 від 10.03.2017 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Калушстальбуд (вул. С. Стрільців, 1В, с. Вістова, Калуський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 36403176) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 39394463) сплачений судовий збір в розмірі 22 210 (двадцять дві тисячі двісті десять) гривень 89 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 18.04.2017.