Постанова

від 13.04.2017 по справі 812/1232/16

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 квітня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1232/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Борзаниці С.В.,

при секретарі судового засідання Лященку А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" в особі Відокремленого підрозділу "Шахтоуправління Ровеньківське" до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" в особі Відокремленого підрозділу "Шахтоуправління Ровеньківське" (далі - Позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі - Рішення) від 31.05.2016 за №№0004011302, 0004051302, 0004061302, 0004031302, 0004021302.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.05.2016 Відповідачем проведено камеральну перевірку Позивача з питань неподання звітності щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2014 року та січень, лютий, березень, квітень 2015 року. За результатами перевірки Відповідачем складено Акт перевірки від 25.05.2016 №814/12-14-13-02/38542659 (далі - Акт). Позивач зазначив, що Акт отримав в один день разом із Рішеннями, а саме: 31.05.2016. Позивач вважає, що Рішення винесені Відповідачем в порушення вимог діючого законодавства, а тому просив суд визнати їх протиправними та скасувати.

Відповідач позов не визнав, 08.11.2016 до відділу діловодства та обліку звернень громадян за вхідним реєстраційним номером 20032/2016 надав заперечення (а.с.62-65), в обґрунтування яких зазначив, що підставою звільнення від відповідальності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку його тимчасового проживання у добровільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Також Відповідач зазначив, що підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань є сертифікат Торгово-промислової палати України. Відповідач пояснив, що Позивач не надавав до Відповідача ні заяви про звільнення від відповідальності, пені та штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, ні сертифікату Торгово-промислової палати України. На підставі викладеного, Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові пояснення (а.с.68-70), в обґрунтування яких зазначив, що Позивачем здійснюється господарська діяльність на території, де здійснювалась антитерористична операція. Так, 17.10.2014 на виконання положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02.09.2014 №1669-VII (далі - Закон №1669-VII) Позивач надав до Відповідача заяву від 17.10.2014 №1/1476 щодо звільнення від виконання обов'язків, визначених ст.6 Закону №2464-VI, до моменту закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Окрім того, Позивачем отримані сертифікати Торгово-промислової палати України №2895/05-4 та №2884/05-4, які підтверджують настання обставин непереборної сили при здійсненні господарської діяльності на території Луганської області. Таким чином, Позивач вважає, що звільняється від нарахування, обчислення та сплати ЄСВ, а також подання звітності на період проведення антитерористичної операції.

Також, 02.02.2017 до відділу діловодства та обліку звернень громадян за вхідним реєстраційним номером 2458/2016 Позивач надав письмові пояснення (а.с.111-113), в яких пояснив, що податковим органом проведена камеральна перевірка Позивача, під час проведення якої не можуть перевірятись інші питання, крім перевірки самої звітності. Позивач вважає, що проведена перевірка є не камеральною відповідно до вимог пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а є документальною перевіркою. Позивач вважає, що Рішення, прийняті на підставі Акту, не відповідають критеріям правомірності, оскільки прийняті з порушенням встановленої законом процедури, необґрунтовано, без урахування фактичних обставин справи, а відтак безпідставно порушують права і законні інтереси Позивача.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" є юридичною особою, код ЄДРПОУ 37713861, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено відомості про юридичну особу (а.с.71).

Відокремлений підрозділ "Шахтоуправління Ровеньківське Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", код ЄДРПОУ 38542659, без права юридичної особи, зареєстрований Виконавчим комітетом Ровеньківської міської ради Луганської області 01.04.2013, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.72).

З інформації зазначеної у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходження Позивача є 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, буд.30/1 (а.с.71).

17.10.2014 за вих.№1/1479 Позивач надав до Відповідача заяву на виконання п.9 розділу VIII Закону №1669-VII, в якій просив звільнити від виконання своїх обов'язків на підставі ст.6 Закону №2464-VI на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану (а.с.75).

Вищезазначену заяву Відповідач розглянув та надав відповідь від 11.12.2014 №15196/12-14-17-03/03, в якій зазначив, що на даний час відсутні підстави для несплати єдиного соціального внеску (а.с.76).

05.09.2014 Позивачем отримано від Торгово-промислової палати України сертифікати (висновки) №2895/05-4, №2884/05-4, якими посвідчуються настання обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" при здійсненні господарської діяльності на території Луганської області. На момент видачі сертифікатів обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а.с.73,74).

25.05.2016 Позивачем проведено камеральну перевірку з питань неподання звітності щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2014 року та січень-квітень 2015 року, за результатами якої складено акт №814/12-14-13-02/38542659 (а.с.6).

За висновками, викладеними Відповідачем в згаданому Акті, зазначено, що перевіркою встановлено, що Позивач не надав звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2014 року (граничний строк подання звіту - 20.01.2015), січень 2015 року (граничний строк подання звіту - 20.02.2015), лютий 2015 року (граничний строк подання звіту - 20.03.2015), березень 2015 року (граничний строк подання звіту - 20.04.2015), квітень 2015 року (граничний строк подання звіту - 20.05.2015).

На підставі вищевказаного Акту Відповідачем прийняті рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування :

- №0004011302 від 31.05.2016 року за неподання звітності за грудень 2014 року у розмірі 170,00 грн. (а.с.7);

- №0004051302 від 31.05.2016 за неподання звітності за січень 2015 року у розмірі 170,00 грн. (а.с.10);

- №0004061302 від 31.05.2016 за неподання звітності за лютий 2015 року у розмірі 170,00 грн. (а.с.11);

- №0004031302 від 31.05.2015 за неподання звітності за березень 2015 року у розмірі 170,00 грн. (а.с.9);

- №0004021302 від 31.05.2015 за неподання звітності за квітень 2015 року у розмірі 170,00 грн. (а.с.8).

Зазначені Рішення є предметом спору у даній справі.

З метою досудового врегулювання спору Позивач направляв до Відповідача скаргу від 15.06.2015 року №6/302 (а.с.14-20), яка залишена без задоволення рішенням Відповідача від 18.07.2016 №386/10/12-32-10-01-09 (а.с.25-28).

Скаргу від 28.07.2016 року №3/351 (а.с.30-36) Позивач направив до Державної фіскальної служби України, однак скарга залишена без задоволення Рішенням від 30.08.2016 №18718/16/99-99-11-02-02-25 (а.с.42-44).

Вирішуючи адміністративну по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень Відповідача, суд виходить з такого.

Між сторонами виник спір щодо правомірності прийняття Рішень від 31.05.2016 за №№0004011302, 0004051302, 0004061302, 0004031302, 0004021302.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до підпункту 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.

Пунктом 3-1 частини 1 статті 1 Закону України від 08.07.2010 № 2414-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2414-VI) визначено, що органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що формує податкову і митну політику (в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів, єдиного внеску) та забезпечує її реалізацію (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), та його територіальні органи.

У відповідності до п.1. ч.1. ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами ч.8, ч.12 ст. 9 Закону України №2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до вимог ст. 25 Закону №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно із вимогами Закону № 2464-VI Позивач повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі єдиний внесок.

Зазначений закон також зобов'язує Відповідача встановити розмір боргу, період виникнення та застосовувати штрафні санкції з урахуванням зазначених обставин.

В оскаржених Рішеннях зазначено, що штраф нарахований за неподання звітності за грудень 2014 року, січень, лютий, березень, квітень 2015 року у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у розмірах 170 грн., які протягом десяти календарних днів після надходження рішень підлягають сплаті.

Суд зазначає, що за поясненням Позивача, які не спростовуються Відповідачем, всі платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком зазначеним у ч.2 ст.1 Закону України № 1669-VII, а саме визначені у Розпорядженні №1275-р звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Пункт 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" має наступну редакцію.

Вбачається, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Преамбулою Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який набув чинності 15.10.2014, визначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону № 1669 (Визначення термінів) встановлено наступне.

Період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 11 Закону № 1669 (Прикінцеві та перехідні положення) визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (14.10.2014), і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 5 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (Прикінцеві та перехідні положення) визначено наступне.

Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону:

забезпечити прийняття відповідно до своєї компетенції нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення;

у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції прийняти остаточний перелік;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити розробку і перегляд міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону.

Відповідно до п. 3 Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Зазначений Указ Президента України був опублікований у офіційному виданні "Офіційний вісник Президента України" від 14.04.2014.

Таким чином, Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (Закон N 1669-VII) був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Згідно Додатку в розділі "Луганська область" 1. Міста обласного значення: під номером 13 зазначено м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053" зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. №1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Розпорядженням КМУ від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком.

Згідно Додатку в розділі "Луганська область" 1. Міста обласного значення: під номером 13 зазначено м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада).

Також пунктом 3 визнано такими, що втратили чинність:

розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція";

розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053".

Таким чином, з аналізу норм Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" відносно спірних правовідносин можна зробити наступні висновки.

Цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції.

Оскільки Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності 14.04.2014, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 можна достовірно стверджувати, що період проведення антитерористичної операції розпочався. Оскільки Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не видавався, можна достовірно стверджувати, що проведення антитерористичної операції триває.

Якщо достовірно встановлено, що антитерористична операція триває, відповідно обов'язково повинна бути територія проведення такої операції.

Розпорядженням КМУ від 30 жовтня 2014 року № 1053-р був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене місто Сєвєродонецьк. При цьому, в самому змісті цього розпорядження прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014.

Розпорядженням КМУ від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053-р. При цьому в самому змісті цього розпорядження відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування.

Розпорядженням КМУ від 02 грудня 2015 року № 1275-р визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079 та знову був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, в якому зазначене місто Сєвєродонецьк. При цьому знову в самому змісті цього розпорядження (№ 1275-р від 02.12.2015) прямо вказано, що воно прийняте на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014.

Прийнявши розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р про зупинення дії розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, Кабінет Міністрів України до 02.12.2015 не прийняв жодного іншого розпорядження, яким би був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Наявність такого розпорядження обумовлена фактом тривання в цей період антитерористичної операції відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та дією норм Закону № 1669-VII від 02.09.2014, зокрема, частини 5 статті 11.

Таким чином, в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 (дата набрання чинності розпорядження № 1275-р від 02.12.2015) розпорядження КМУ від 05.11.2014 № 1079-р суперечило Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". Як наслідок, в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 вказане розпорядження не діяло, що автоматично в силу приписів закону надає статус чинності розпорядженню КМУ від 30.10.2014 № 1053-р, яким місто Сєвєродонецьк Луганської області віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

При цьому суд зауважує, що розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р в період з 05.11.2014 по 18.12.2015 не було скасоване або визнане таким, яке втратило чинність. Тобто, в наявності всі підстави для твердження, що в силу приписів ч. 3 ст. 11 Закону № 1669-VII від 02.09.2014 у вказаний вище період часу розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р діяло.

У зв'язку з вище викладеним, можна достовірно стверджувати, що на момент перевірки та винесення спірних рішень Позивач знаходився на території здійснення антитерористичної операції, що підтверджується законодавчо встановленими положеннями.

З матеріалів справи вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" видано Торгово-промисловою палатою України Сертифікат від 05.09.2014 №2895/05-4 (а.с.73), від 05.09.2014 №2884/05-4 (а.с.74) яким засвідчено про настання форс-мажорних обставин починаючи з 14.04.2014 року, а саме провадження господарської діяльності у Луганській області та дотримання нормативно-правових актів України, що стосуються справляння податків та обов'язкових платежів стало неможливим.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведена правомірність нарахування штрафних санкцій та відповідно прийняття оскаржених Рішень від 31.05.2016 за №№0004011302, 0004051302, 0004061302, 0004031302, 0004021302.

Згідно із частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених судом обставин та фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" в особі Відокремленого підрозділу "Шахтоуправління Ровеньківське" до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є законними та обґрунтованими, та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що Позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1378,00 грн. (а.с. 53).

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення АТО", ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" в особі Відокремленого підрозділу "Шахтоуправління Ровеньківське" до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області від 31.05.2016 року №0004011302 у розмірі 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області від 31.05.2016 року №0004051302 у розмірі 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області від 31.05.2016 року №0004061302 у розмірі 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області від 31.05.2016 року №0004031302 у розмірі 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області від 31.05.2016 року №0004021302 у розмірі 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (ідентифікаційний код 37713861, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, буд.30/1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39890583, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72) судовий збір в розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 18 квітня 2017 року.

Суддя С.В. Борзаниця