Постанова

від 13.04.2017 по справі 817/492/17

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 квітня 2017 р.м.Р і в н е 817/492/17 16год. 28хв.

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Романчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_2

відповідача: представник ОСОБА_3

третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4: представник ОСОБА_5,

третьої особи на стороні відповідача Рівненської міської ради:представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача :ОСОБА_4; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Рівненська міська рада про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

04.04.2017 фізична особа - підприємець ОСОБА_8 звернувся в адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання підготувати висновок щодо повернення 106117,30 грн. - суми надмірно сплаченої до бюджету орендної плати за землю шляхом зарахування на погашення грошового зобов'язання по єдиному податку і подати його разом з іншими, передбаченими законодавством, документами до виконання Управлінню Державної казначейської служби України у м.Рівному Рівненської області.

Ухвалою суду від 06.04.2017 до участі в справу в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача залучено ОСОБА_4 та Рівненську міську раду.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав повністю, суду пояснив, що фізична особа - підприємець ОСОБА_8 впродовж 2016 року помилково сплатив до відповідного бюджету орендну плату за земельну ділянку, площею 3694 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, в загальній сумі 106117,30 грн., в зв'язку з чим неодноразово звертався до відповідача з письмовими вимогами про повернення вказаної суми шляхом зарахування на погашення грошового зобов'язання по єдиному податку. Зазначив, що Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, всупереч вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, не підготувала висновок про повернення суми переплати з відповідного бюджету, натомість висунула вимогу про приведення інтегрованої картки платника по орендній платі до початкового стану. Також пояснив, що переплата по орендній платі за земельну ділянку виникла у зв'язку з тим, що позивач 20.01.2016 відчужив об'єкт нерухомого майна, що розташований на цій земельній ділянці, а саме: незавершене будівництво адміністративно-побутової будівлі та складу, громадянці ОСОБА_4. В силу вимог частини третьої статті 7 Закону України Про оренду землі №161-XIV від 06.10.1998 до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку; договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда. В свою чергу, за правилами пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Оскільки договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2), укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 та Рівненською міською радою 27.03.2007 року, автоматично припинився 20.01.2016 - з дати набуття права власності на відповідний об'єкт нерухомого майна громадянкою ОСОБА_4, то і підстави нараховувати і сплачувати орендну плату за вказану земельну ділянку у позивача з 20.01.2016 відпали. За наведеного, просив позо задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, суду пояснила, що з урахуванням вимог пункту е частини першої статті 141 Земельного кодексу України, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці є всього-на-всього підставою для припинення права користування земельною ділянкою, а не розглядається як автоматичне припинення правовідносин оренди землі. Ця норма кореспондується з нормою частини першої статті 116 Земельного кодексу України, в силу положень якої, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. За рішенням Рівненської міської ради №1956 від 24.11.2016 року припинити право оренди земельної ділянки, площею 3694 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий НОМЕР_2, вирішено одночасно з наданням її в оренду новому власнику будівлі (споруди), а договір оренди земельної ділянки №040758300052 від 16.04.2007 - розірвати одночасно з державною реєстрацією права оренди на вказану земельну ділянку за новим землекористувачем. Відповідно до цього, фізична особа - підприємець ОСОБА_8 впродовж 2016 року повинен був сплачувати до відповідного бюджету орендну плату за земельну ділянку кадастровий номер: НОМЕР_2. Відповідно до цього, жодних правових підстав для повернення йому 106117,30 грн. - орендної плати за землю, як помилково сплаченої, у відповідача не було. За наведеного, просила, в позові відмовити повністю.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, в судовому засіданні надав пояснення, згідно яких 20.01.2016 його довірителька набула права власності на об'єкт нерухомого майна - незавершене будівництво адміністративно-побутової будівлі та складу, що розташований на земельній ділянці, площею 3694 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2. У зв'язку цим, договір оренди відповідної земельної ділянки, укладений попереднім власником об'єкта нерухомого майна - позивачем у справі, припинився. ОСОБА_4, в свою чергу, набула права на отримання цієї земельної ділянки в користування (оренду), реалізовуючи яке, 04.05.2016 року звернулася до Рівненської міської ради з відповідним клопотанням. Рішенням Рівненської міської ради №1956 від 24.11.2016 року вказану земельну ділянку передано в оренду ОСОБА_4 на сорок дев'ять років. Договір оренди землі на даний час не оформлено у зв'язку з тим, що не завершено розробку документів із землеустрою. За наведеного, вважає позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 таким, що підлягає до задоволення повністю.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Рівненської міської ради, в судове засідання не прибув, хоча третя особа належним чином повідомлялася про місце, дату і час судового розгляду (а.с.38).

Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе завершити розгляд справи без участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Рівненської міської ради, представник якої не прибув в судове засідання, на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача і третьої особи ОСОБА_4, а також дослідивши подані письмові докази суд встановив наступне.

27.03.2007 між Рівненською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого, позивачем отримано в оренду строком на сорок дев'ять років земельну ділянку площею 3694 кв.м. для будівництва та обслуговування виробничої бази з офісно-побутовими і складськими приміщеннями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Договір оренди посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_9 27.03.2007 за реєстровим №1412. Право оренди земельної ділянки зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.04.2007 за №040758300052. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2 (а.с.7-8,98-99).

20.01.2016 між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництва адміністративно-побутової будівлі та складу, за умовами якого позивач відчужив третій особі вказаний об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці площею 3694 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_2, за адресою: АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Табінським О.І. 12.01.2016 за реєстровим №67. Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.01.2016, номер запису про право власності 13002341, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 772828656101 (а.с.9-10,42-44).

Не зважаючи на це, 03.02.2016 позивачем подано відповідачу ОСОБА_11 декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, в якій самостійно задекларовано до сплати річну суму орендної плати за земельну ділянку площею 0,3694 га в розмірі 115767,30 грн.: по 9647,28 грн. щомісячно з січня по листопад 2016 року і 9647,22 грн. - в грудні 2016 року (а.с.81-82).

За період з березня по листопад 2016 року позивачем сплачено орендну плату за вказану земельну ділянку за період з лютого по жовтень 2016 року в загальній сумі 86850,00 грн. (а.с.11-19).

16.12.2016 фізична особа - підприємець ОСОБА_8 звернувся до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області із заявою про повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання в розмірі 86850,00 грн., яка зареєстрована 20.12.2016 і обґрунтована тим, що договір оренди земельної ділянки, на підставі якого здійснювалась оплата припинився у зв'язку з переходом до іншої особи права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на такій земельній ділянці (а.с.22).

20.01.2017 відповідач за №725/17-16-17-05-09 надав позивачу письмову відповідь про те, що сума орендної плати, визначена позивачем у податковій декларації сплачена рівними частинами за податковий період та зарахована в КОР платника, відповідно до чого станом на 19.01.2017 року переплата відсутня (а.с.23).

В грудні 2016 - січні 2017 року позивачем додатково сплачено орендну плату за вказану земельну ділянку за період: листопад - грудень 2016 року в сумі 19267,30 грн. (а.с.20-21). Таким чином загальна сума сплаченої позивачем орендної плати за землю за податковий період: лютий-грудень 2016 року склала 106117,30 грн.

23.01.2017 позивачем подано відповідачу ОСОБА_11 декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, уточнюючу. Документ доставлено до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області 23.01.2017 (а.с.26-29). В такій уточнюючій декларації фізична особа - підприємець ОСОБА_8 задекларував річну суму орендної плати на рівні 6326,08 грн., в тому числі за січень 2016 року - 6326,08 грн., а решту від раніше задекларованої суми - 109441,28 грн. задекларував до зменшення своїх податкових зобов'язань.

Дані вказаної уточнюючої декларації з плати за землю відображені відповідачем у інтегрованій картці платника податків, позивача у справі, за даним видом платежу. Так, за даними зворотного боку даної картки станом на 30.01.2017 відображена переплата в сумі 104799,55 грн. (з урахуванням того, що сальдо на початок року визначалося, як недоїмка 4611,81 грн. + 29,92 грн. - різниця між оплатою та зобов'язанням за грудень 2016 року, загальна сума відповідає даним уточнюючої декларації - 109441,28 грн.)(а.с.84-91).

При цьому, 24.01.2017 позивач подав відповідачу заяву №1 з проханням зарахувати переплату по орендній платі за землю з фізичних осіб за 2016 рік в рахунок єдиного податку, у відповідь на яку, Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області вказала на необхідність привести у відповідність інтегровану картку платника по орендній платі за землю до початкового стану з огляду на те, що договір оренди земельної ділянки не розірваний (а.с.83).

13.02.2017 фізична особа - підприємець ОСОБА_8 повторно звернувся до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області із заявою про повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання в сумі 106117,30 грн., яка зареєстрована 14.02.2017 і обґрунтована тим, що договір оренди земельної ділянки, на підставі якого здійснювалась оплата припинився у зв'язку з переходом до іншої особи права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на такій земельній ділянці (а.с.24).

15.03.2017 відповідач за №2438/17-16-13-05 надав позивачу письмову відповідь про те, що станом на вказану дату інформація та її документальне підтвердження про те, що право оренди набуто новим землекористувачем не надходила, а тому Державна податкова інспекція у м.Рівному направила до Головного управління ДФС у Рівненській області матеріали з метою перевірки задекларованих показників в поданій уточнюючій декларації з плати за землю від 23.01.2017 та встановлення правомірності зменшення податкового зобов'язання в сумі 106117,30 грн., яке рахується в інтегрованій картці платника. Також у відповіді зазначено, що лише в разі підтвердження контролюючим органом зазначеної суми як надміру сплаченого грошового зобов'язання, буде проведено їх зарахування (повернення) платнику згідно поданої заяви (а.с.25).

І стороною позивача, і стороною відповідача визнано, що перевірка Головним управлінням ДФС у Рівненській області не проводилась і станом на день розгляду справи судом, кошти позивачу шляхом зарахування не повертались, висновки відповідачем з приводу їх повернення не складалися та на виконання Управлінню Державної казначейської служби України у м.Рівному Рівненської області не направлялися.

Крім цього, судом встановлено, що ОСОБА_4 у зв'язку із набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці площею 0,3694 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, зверталася 04.05.2017 до Міського голови Рівного із письмовим клопотанням про надання їй вказаної земельної ділянки в довгострокову оренду строком на сорок дев'ять років (а.с.45). До вказаної заяви долучала, зокрема, і заяву ОСОБА_7 від 17.02.2016 про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою.

24.11.2016 Рівненською міською радою ухвалено рішення №1956, пунктом 1 якого вирішено на підставі пункту а статті 141 Земельного кодексу України припинити право оренди ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 0,3694 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, пунктом 2 - розірвати договір оренди вказаної земельної ділянки з ОСОБА_7, пунктом 3 - передати вказану земельну ділянку в оренду ОСОБА_4 на сорок дев'ять років, а пунктом 4 визначено, що право оренди виникає з моменту державної реєстрації цього права (а.с.92).

Представником третьої особи визнано, що зазначене рішення на даний час не реалізоване - договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_4 не укладений і не зареєстрований.

Встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

Так, за змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України, плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 вказаного розділу платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За статтями 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-IV від 01.07.2004 року.

В той же час, відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Вказана норма податкового права кореспондується з відповідними нормами цивільного і земельного права.

Так, у відповідності до частини першої статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

А у частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У відповідності до частини третьої статті 7 Закону України Про оренду землі №161-XIV від 06.10.1998 до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Також в силу вимог абзацу 8 частини першої статті 31 цього Закону, договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Аналогічні приписи містить і стаття 141 Земельного кодексу України, за пунктом е частини першої якої, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці розглядаються як підстава припинення права користування земельною ділянкою.

В силу вимог частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 08.06.2016 (справа №804/7668/15) дійшла висновку про те, що у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа; Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права; Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача; Враховуючи викладене, у разі переходу права власності на будівлю до набувача переходить право користування орендованою земельною ділянкою, на якій розташована така будівля і, відповідно, обов'язок сплати податку за земельну ділянку, на якій розташоване набуте ним майно; При цьому, договірні відносини щодо оренди земельної ділянки попереднім власником будівлі припиняються.

Таким чином, за висновком Верховного Суду України, подією, з якою пов'язується припинення обов'язку сплати орендної плати за орендовану земельну ділянку на якій розташований об'єкт нерухомого майна, є реєстрація права власності на такий об'єкт нерухомого майна за особою, іншою, ніж орендар відповідної земельної ділянки.

Із встановлених судом обставин даної справи вбачається, що ОСОБА_4 20.01.2016 набула право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці площею 3694 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_2, за адресою: АДРЕСА_1, яка перебувала в довгостроковій оренді у позивача. Відповідно, з цієї дати у ОСОБА_4 виник імперативно встановлений податковим законом обов'язок сплачувати податок за земельну ділянку, на якій розташоване набуте нею нерухоме майно. З цієї ж дати припинилися договірні відносини щодо оренди цієї земельної ділянки попереднім власником об'єкта нерухомого майна - фізичною особою ОСОБА_7, а, відповідно, анулювався і його обов'язок по внесенню орендної плати за вказану земельну ділянку.

При цьому, суд зауважує, що поняття припинення зобов'язань є значно ширшим і не обмежується лише випадками розірвання договору. А тому, з урахуванням положень глави 50 Цивільного кодексу України та в силу вимог абзацу 8 частини першої статті 31 Закону України Про оренду землі №161-XIV від 06.10.1998, договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2), укладений 27.03.2007 між Рівненською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.04.2007 за №040758300052, є припиненим з 20.01.2016 в силу імперативної правової норми.

Рішення Рівненської міської ради №1956 від 24.11.2016 про припинення права оренди на підставі пункту а статті 141 Земельного кодексу України, як і заява ОСОБА_7 від 17.02.2016 про добровільну відмову від права користування даною земельною ділянкою, не спроможні ні до 24.11.2016, ні до дати державної реєстрації права оренди нового землекористувача, продовжити договірні відносини оренди між позивачем і органом місцевого самоврядування, позаяк ніхто не може на власний розсуд змінювати ті правовідносини, які імперативно закріплені у Законі.

Відповідно до цього, суд приходить до висновку, що зазначені рішення і заява не мають правового значення для вирішення даної справи.

За правилами пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Оскільки договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2), укладений 27.03.2007 між Рівненською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.04.2007 за №040758300052, припинився з 20.01.2016 в силу Закону, підстава для нарахування позивачу орендної плати за вказану земельну ділянку з цієї дати відпала, тим більше, що з цієї дати він і фактично, і юридично вже не являється її землекористувачем.

В силу прямої вказівки пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, нараховувати та сплачувати до бюджету плату за землю повинен належний землекористувач такої земельної ділянки, тобто, в даному конкретному випадку ОСОБА_4 - особа, яка набула нерухоме майно, розташоване на відповідній земельній ділянці.

При цьому, якщо на третю особу з 20.01.2016 покладається обов'язок вносити земельний податок за земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_2), то незняття з позивача з цієї дати обов'язку вносити орендну плату за цю саму земельну ділянку, є нічим іншим, як подвійним нарахуванням плати за землю, а тому не може вважатись правомірним.

За правилами пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

В свою чергу, відповідно до пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до цього, позивач правомірно 23.01.2017 подав відповідачу ОСОБА_11 декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, уточнюючу, в якій задекларував річну суму орендної плати на рівні 6326,08 грн., в тому числі за січень 2016 року - 6326,08 грн., а решту - 109441,28 грн. задекларував до зменшення своїх податкових зобов'язань.

За усього вищенаведеного, суд вважає внесені позивачем до відповідного бюджету в якості орендної плати за період лютий-грудень 2016 року за земельну ділянку, площею 3694 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_2, грошові кошти в загальній сумі 106117,30 грн.,такими, що сплачені ним помилково. А тому розглядає його вимоги до відповідача, зокрема, відображені в письмовій заяві від 13.02.2017 про повернення вказаної суми шляхом зарахування на погашення грошового зобов'язання по єдиному податку, як ґрунтовні і підставні.

За правилами пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

В силу вимог пункту 43.3. цієї статті, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

А відповідно до пункту 43.4. - платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

В свою чергу, за правилами пункту 43.5. - контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому, контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Як встановлено судом, відповідач у строк, визначений пунктом 43.5. статті 43 Податкового кодексу України, не підготував висновок про повернення позивачу відповідних сум коштів з бюджету та не подав його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, при тому, що за даними інтегрованої картки платника податків - позивача у справі, обліковувалася переплата з відповідного виду платежу. Тим самим, відповідач безпідставно не вчинив ті дії, які повинен був вчинити по Закону, тобто допустив протиправну бездіяльність.

За наведеного, позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області є обґрунтованими і підлягають до задоволення. Аналогічним чином, підставними є вимоги позивача про покладення на відповідача обов'язку підготувати висновок щодо повернення позивачу 106117,30 грн. - суми надмірно сплаченої до бюджету орендної плати за землю шляхом зарахування на погашення грошового зобов'язання по єдиному податку та подати його разом з іншими, передбаченими законодавством, документами до виконання Управлінню Державної казначейської служби України у м.Рівному Рівненської області.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, що полягає у непідготовці висновку про повернення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 106117,30 грн. з відповідного бюджету та неподачі його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області підготувати висновок щодо повернення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 106117,30 грн. - суми надмірно сплаченої до бюджету орендної плати за землю (кадастровий номер НОМЕР_2) шляхом зарахування на погашення грошового зобов'язання по єдиному податку та подати його разом з іншими, передбаченими законодавством, документами до виконання Управлінню Державної казначейської служби України у м.Рівному Рівненської області.

Присудити на користь позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 1600,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувать суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненські області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.