Ухвала

від 14.09.2017 по справі 817/492/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Друзенко Н.В.

Суддя-доповідач:Кузьменко Л.В.

УХВАЛА

іменем України

"14" вересня 2017 р. Справа № 817/492/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кузьменко Л.В.

суддів: Іваненко Т.В.

Франовської К.С.,

за участю секретаря судового засідання Нероди І.В.,

представників позивача та третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" квітня 2017 р. у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самстійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Рівненська міська рада , ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії ,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернувся в адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання підготувати висновок щодо повернення 106117,30 грн. - суми надмірно сплаченої до бюджету орендної плати за землю шляхом зарахування на погашення грошового зобов'язання по єдиному податку і подати його разом з іншими, передбаченими законодавством, документами до виконання Управлінню Державної казначейської служби України у м.Рівному Рівненської області.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2017 позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, що полягає у непідготовці висновку про повернення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 106117,30 грн. з відповідного бюджету та неподачі його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області підготувати висновок щодо повернення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 106117,30 грн. - суми надмірно сплаченої до бюджету орендної плати за землю (кадастровий номер НОМЕР_2) шляхом зарахування на погашення грошового зобов'язання по єдиному податку та подати його разом з іншими, передбаченими законодавством, документами до виконання Управлінню Державної казначейської служби України у м.Рівному Рівненської області.

Присуджено на користь позивача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 1600,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувать суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненські області.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області звернулася з апеляційною скаргою, в якій вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судами встановлено, що 27.03.2007 між Рівненською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого, позивачем отримано в оренду строком на сорок дев'ять років земельну ділянку площею 3694 кв.м. для будівництва та обслуговування виробничої бази з офісно-побутовими і складськими приміщеннями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

20.01.2016 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництва адміністративно-побутової будівлі та складу, за умовами якого позивач відчужив третій особі вказаний об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці площею 3694 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_2, за адресою: АДРЕСА_2.

03.02.2016 позивачем подано відповідачу Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, в якій самостійно задекларовано до сплати річну суму орендної плати за земельну ділянку площею 0,3694 га в розмірі 115767,30 грн.: по 9647,28 грн. щомісячно з січня по листопад 2016 року і 9647,22 грн. - в грудні 2016 року. За період з березня по листопад 2016 року позивачем сплачено орендну плату за вказану земельну ділянку за період з лютого по жовтень 2016 року в загальній сумі 86850,00 грн. (а.с.11-19).

16.12.2016 фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернувся до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області із заявою про повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання в розмірі 86850,00 грн., яка зареєстрована 20.12.2016 і обґрунтована тим, що договір оренди земельної ділянки, на підставі якого здійснювалась оплата припинився у зв'язку з переходом до іншої особи права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на такій земельній ділянці.

Листом №725/17-16-17-05-09 від 20.01.2017 відповідач надав позивачу відповідь про те, що сума орендної плати, визначена позивачем у податковій декларації сплачена рівними частинами за податковий період та зарахована в КОР платника, відповідно до чого станом на 19.01.2017 року переплата відсутня.

В грудні 2016 - січні 2017 року позивачем додатково сплачено орендну плату за вказану земельну ділянку за період: листопад - грудень 2016 року в сумі 19267,30 грн. Таким чином загальна сума сплаченої позивачем орендної плати за землю за податковий період: лютий-грудень 2016 року склала 106117,30 грн.

23.01.2017 позивачем подано відповідачу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, уточнюючу, де задекларував річну суму орендної плати на рівні 6326,08 грн., в тому числі за січень 2016 року - 6326,08 грн., а решту від раніше задекларованої суми - 109441,28 грн. задекларував до зменшення своїх податкових зобов'язань.

Дані вказаної уточнюючої декларації з плати за землю відображені відповідачем у інтегрованій картці платника податків, позивача у справі, за даним видом платежу. За даними зворотного боку даної картки станом на 30.01.2017 відображена переплата в сумі 104799,55 грн. (з урахуванням того, що сальдо на початок року визначалося, як недоїмка 4611,81 грн. + 29,92 грн. - різниця між оплатою та зобов'язанням за грудень 2016 року, загальна сума відповідає даним уточнюючої декларації - 109441,28 грн.).

При цьому, 24.01.2017 позивач подав відповідачу заяву №1 з проханням зарахувати переплату по орендній платі за землю з фізичних осіб за 2016 рік в рахунок єдиного податку, у відповідь на яку, Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області вказала на необхідність привести у відповідність інтегровану картку платника по орендній платі за землю до початкового стану з огляду на те, що договір оренди земельної ділянки не розірваний.

13.02.2017 фізична особа - підприємець ОСОБА_5 повторно звернувся до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області із заявою про повернення надміру сплачених сум грошового зобов'язання в сумі 106117,30 грн., яка зареєстрована 14.02.2017 і обґрунтована тим, що договір оренди земельної ділянки, на підставі якого здійснювалась оплата припинився у зв'язку з переходом до іншої особи права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на такій земельній ділянці.

15.03.2017 відповідач за №2438/17-16-13-05 надав позивачу письмову відповідь про те, що станом на вказану дату інформація та її документальне підтвердження про те, що право оренди набуто новим землекористувачем не надходила, а тому Державна податкова інспекція у м.Рівному направила до Головного управління ДФС у Рівненській області матеріали з метою перевірки задекларованих показників в поданій уточнюючій декларації з плати за землю від 23.01.2017 та встановлення правомірності зменшення податкового зобов'язання в сумі 106117,30 грн., яке рахується в інтегрованій картці платника. Також у відповіді зазначено, що лише в разі підтвердження контролюючим органом зазначеної суми як надміру сплаченого грошового зобов'язання, буде проведено їх зарахування (повернення) платнику згідно поданої заяви (а.с.25).

Сторонами визнано, що перевірка Головним управлінням ДФС у Рівненській області не проводилась і станом на день розгляду справи судом, кошти позивачу шляхом зарахування не повертались, висновки відповідачем з приводу їх повернення не складалися та на виконання Управлінню Державної казначейської служби України у м.Рівному Рівненської області не направлялися.

Крім цього, судом встановлено, що ОСОБА_3 у зв'язку із набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці площею 0,3694 га, за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2, зверталася 04.05.2017 до Міського голови Рівного із письмовим клопотанням про надання їй вказаної земельної ділянки в довгострокову оренду строком на сорок дев'ять років (а.с.45). До вказаної заяви долучала, зокрема, і заяву ОСОБА_5 від 17.02.2016 про добровільну відмову від права користування земельною ділянкою.

24.11.2016 Рівненською міською радою ухвалено рішення №1956, пунктом 1 якого вирішено на підставі пункту а статті 141 Земельного кодексу України припинити право оренди ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,3694 га, за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2, пунктом 2 - розірвати договір оренди вказаної земельної ділянки з ОСОБА_5, пунктом 3 - передати вказану земельну ділянку в оренду ОСОБА_3 на сорок дев'ять років, а пунктом 4 визначено, що право оренди виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з такого.

Згідно із підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Відповідно до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди;

За змістом пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до пунктів 288.1 і 288.2 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

З аналізу наведених норм, колегія суддів дійшла висновку про те, що необхідною умовою, яка зобов'язує платників сплачувати плату за землю (орендну плату та земельний податок), є користування земельною ділянкою на підставі договору.

З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2007 між Рівненською міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки, позивач 20.01.2016 відчужив об'єкт нерухомого майна, що розташований на цій земельній ділянці, громадянці ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" №161-XIV від 06.10.1998 до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Також в силу вимог абзацу 8 частини першої статті 31 цього Закону, договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Аналогічні приписи містить і стаття 141 Земельного кодексу України, за пунктом е частини першої якої, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці розглядаються як підстава припинення права користування земельною ділянкою.

Статтями 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №1952-IV від 01.07.2004 року.

В той же час, відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, ОСОБА_3 20.01.2016 набула право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці площею 3694 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_2, за адресою: АДРЕСА_2, яка перебувала в довгостроковій оренді у позивача. Відповідно, з цієї дати у ОСОБА_3 виник встановлений податковим законом обов'язок сплачувати податок за земельну ділянку, на якій розташоване набуте нею нерухоме майно. З цієї ж дати припинилися договірні відносини щодо оренди цієї земельної ділянки попереднім власником об'єкта нерухомого майна - фізичною особою ОСОБА_5, а, відповідно, анулювався і його обов'язок по внесенню орендної плати за вказану земельну ділянку.

Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Статтею 43 Податкового кодексу України визначено умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань.

Так, за змістом наведеної статті, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

З аналізу наведених норм слідує, що прийняття податковим органом висновку про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань обумовлене існуванням таких обставин: наявність надмірної сплати грошових зобов'язань, відсутність боргу у платника податків, подання платником заяви про повернення коштів із зазначенням напряму їх перерахування.

Встановлено, що позивач 23.01.2017 подав відповідачу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, уточнюючу, в якій задекларував річну суму орендної плати на рівні 6326,08 грн., в тому числі за січень 2016 року - 6326,08 грн., а решту - 109441,28 грн. задекларував до зменшення своїх податкових зобов'язань.

Отже, внесені позивачем до відповідного бюджету в якості орендної плати за період лютий-грудень 2016 року за земельну ділянку, площею 3694 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_2, грошові кошти в загальній сумі 106117,30 грн., слід вважати такими, що сплачені ним помилково.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач безпідставно не вчинив ті дії, які повинен був вчинити по Закону та допустив протиправну бездіяльність щодо не підготовки висновку про повернення позивачу відповідних сум коштів з бюджету та не подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, при тому, що за даними інтегрованої картки платника податків - позивача у справі, обліковувалася переплата з відповідного виду платежу.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "13" квітня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кузьменко

судді: Т.В. Іваненко

К.С. Франовська

Повний текст cудового рішення виготовлено "14" вересня 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 АДРЕСА_1,33027

3- відповідачу: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023

4-третій особі: Рівненська міська рада - вул. Соборна, 12-А,м.Рівне,Рівненська область,33028,

5- ОСОБА_3 - АДРЕСА_3

6- представник третьої особи: ОСОБА_8 с.Малий Стидин, Костопільського району Рівненської області.

7- представник позивача: ОСОБА_10. АДРЕСА_4