Ухвала

від 18.04.2017 по справі 826/27432/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/27432/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Мелагрейн" (далі ТОВ "Компанія "Мелагрейн", Підприємство або позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі ДПІ або відповідач), у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення №0005512203 та №0005522203 від 03 серпня 2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 03 серпня 2015 року №0005512203 та №0005522203.

Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Мелагрейн (код ЄДРПОУ 37147952) здійснений ним судовий збір у розмірі 26903,70 грн. (двадцять шість тисяч дев'ятсот три гривні сімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39468461).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведені взаємовідносин із ТОВ ВКМ Груп (також далі - контрагент позивача) за період з 01 по 31 грудня 2013 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт №416/1-26-50-22-03/37147952 від 13 липня 2015 року, яким встановлено порушення позивачем вимог пункту пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме по взаємовідносинам ТОВ Компанія Мелагрейн з ТОВ ВКМ Груп встановлено заниження податку на прибуток підприємств за 2013 рік на загальну суму 582 530,00 грн.; п. 198.6 статті 198 ПК України, а саме по взаємовідносинам ТОВ Компанія Мелагрейн з його контрагентом завищено податковий кредит за перевіряємий період у розмірі 613 190,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 25 Декларації з ПДВ) на загальну суму 613 190,00 грн., а саме в грудні 2013 року.

На підставі складеного акту перевірки, 03 серпня 2015 року відповідачем винесено оскаржувані податкове повідомлення-рішення:

- №0005522203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем у розмірі 582530,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 291265,00 грн.;

- №0005512203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (послуг) за основним платежем у розмірі 613190,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 306595,00 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи даний позов, суд першої інстанції виходив з того, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем надано усі належним чином оформлені первинні документи, якими підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ ВКМ Груп .

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що укладений між позивачем та контрагентом договір купівлі-продажу не був спрямований на реальне настання юридичних наслідків, оскільки контрагент позивача фактично не міг здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг), отриманих від постачальників, та через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності, у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутністю управлінського та технічного персоналу, основних засобі, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів, як наслідок - відсутність постачання товарів (робіт, послуг) ТОВ ВКМ Груп на адресу підприємців покупців.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ ВКМ Груп .

Сплачені за результатом господарських операцій з придбання товару кошти були включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного звітного періоду.

Так, між позивачем та ТОВ ВКМ Груп укладено договір купівлі-продажу №1212/13 від 12 грудня 2013 року, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця окремими партіями олію рослинну та продукти олійних культур українського походження, а покупець - прийняти товар та оплати продавцю його вартість в порядку та в строки, передбачені цим договором, додатками та специфікаціями до цього договору.

Згідно п. 1.2 вказаного вище договору передбачено, що кількість та асортимент товару, що є предметом цього договору, її ціна, визначаються сторонами у специфікаціях, що є додатками до цього договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що місце та строки поставки товару: згідно специфікації.

Обов'язок продавця вважається виконаним з моменту передачі партії товару покупцеві і надання наступних документів: видаткова накладна; податкова накладна; товарно-транспортна накладна, посвідчення якості (копія) (п. 6.1 договору).

Додатком №1 до договору сторонами складено специфікацію №1 від 12 грудня 2013 року (далі - специфікація).

Відповідно до п. 4 специфікації, поставка товару здійснюється наливом автотранспортом за рахунок продавця на умовах СРТ (згідно правил Інконтермс 2010 ) за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Індустріальна, 6. Комплекс з переробки та перевантаженню тропічних олій (далі - термінал) ТОВ Дельта Вільмар СНГ .

На підтвердження факту виконання умов вказаних договорів позивачем надано суду такі документи: рахунки на оплату, рахунок-фактуру, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, довіреність на отримання цінностей №76 від 13 грудня 2013 року згідно договору, виписки по рахунку, картки рахунку №631, витяги з Єдиного реєстру податкових накладних, податкову декларацію з податку на прибуток за 2013 рік, податкову декларації з податку на додану вартість за 2013 рік з додатками, копію таблиці з результатами перевірки якості олії, документи на підтвердження подальшої реалізації товару, що був предметом договору.

Так, при перевірці відповідач дійшов висновку про безтоварність правочинів позивача із вказаним контрагентом, оскільки актом зустрічної звірки Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 26 травня 2014 року №359/26-51-22-03/37062523 встановлено неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ ВКМ Груп за період діяльності з 01 листопада по 31 грудня 2013 року та за період з 01 по 30 квітня 2014 року, та, відповідно, реальність господарської діяльності даного підприємства.

При цьому, при перевірці безпосередньо позивача податковим органом більшість з первинних документів, що підтверджують дійсність господарської діяльності ТОВ "Компанія "Мелагрейн" не були взяті до уваги, що вбачається з акту перевірки (відсутність факту дослідження всіх первинних документів)

Згідно статті 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Компанія "Мелагрейн" зареєстроване як юридична особа з 15 червня 2010 року (код ЄДРПОУ 37147952).

Крім того, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ ВКМ Груп , був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (код ЄДРПОУ 37062523, з 30 квітня 2010 року), а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як встановлено судом, ТОВ Компанія Мелагрейн здійснює такі види діяльності: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; оптова торгівля хімічними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; транспортне оброблення вантажів; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

В той же час, ТОВ ВКМ Груп здійснює такі види діяльності: виробництво олії та тваринних жирів; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптова торгівля зерном, не переробленим тютюном насінням і кормами для тварин; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення; оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням; неспеціалізована оптова торгівля.

Тобто, види діяльності позивача та його контрагента цілком співпадають з характером та призначенням укладеної між ними господарської угоди на поставку товару. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Відповідач стверджує, що виписані видаткові накладні ТОВ ВКМ Груп на адресу позивача не містять в собі деяких обов'язкових реквізитів, тому вони не можуть вважатися належним первинними документами та підтверджувати формування витрат про взаємовідносинам з контрагентом позивача.

Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, який зазначив, що видаткові накладні містять всі належні реквізити, за допомогою яких можна ідентифікувати зміст, обсяг, характер господарською операції, а також ідентифікувати осіб, які брали в ній участь, зокрема зазначено постачальника, покупця, договір на підставі яких вони виписані, склад, товар та відповідно містить підписи від постачальника та підпис відповідальної особи, що отримала товар на підставі довіреності.

Як вже було зазначено, поставка товару здійснюється наливом автотранспортом на умовах СРТ "фрахт/перевезення оплачено до" згідно правил Інконтермс 2010 ) за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Індустріальна, 6. Комплекс з переробки та перевантаженню тропічних олій ТОВ Дельта Вільмар СНГ .

Так, термін "фрахт/перевезення оплачено до" означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати , пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику.

Отже, як і вказано в специфікації до договору, фактично товар був отриманий ТОВ Дельта Вільмар СНГ на терміналі. При цьому, товарно-транспортні накладні містять всі необхідні реквізити, що дають можливість суду ідентифікувати який саме товар було поставлено, його кількість, пункт навантаження та розвантаження.

Додатково про переміщення товару свідчить лист ТОВ Дельта Вільмар СНГ №2154 від 20 листопада 2015 року, з якого слідує, що транспортні засоби реєструвалися при в'їзді на територію комплексу з переробки та перевантаженню тропічних олій ТОВ Дельта Вільмар СНГ в журналі обліку сировини, що приймається. Дати в'їзду певних транспортних засобів зазначені в першому стовбці журналу, який долучений до матеріалів справи.

Висновки експертного дослідження підписів, виконаних від імені Максименка В.В. на реєстраційних документам ТОВ ВКМ Груп №160 від 30 квітня 2014 року не приймаються судом до уваги, оскільки, по-перше, висновок не міститься в матеріалах справи, по-друге, податковим органом не наведено пояснень з приводу того, на якій підставі було проведено таку експертизу.

Щодо доводів відповідача про сумнівність реальності підтвердження якості товару з огляду на перебування Дніпровської обласної санітарно-епідеміологічної станції у стані припинення, суд зазначає таке. По-перше, на час підтвердження якості товару СЕС ще не була ліквідоване, по-друге, стан припинення юридичної особи не свідчить про неможливість останньої виконувати свої функції.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ Компанія Мелагрейн здійснювало витрати на придбання у ТОВ ВКМ Груп товарів з метою використання їх у власній господарській діяльності; спірні господарські операції відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем з позовом на підтвердження його взаємовідносин з контрагентом, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції які були здійсненні між позивачем та його контрагентом.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а не на позивача.

При цьому, відповідачем не було належним чином доведено суду відсутність реального характеру відповідних операцій, зокрема: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку тощо.

Посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача судом не приймається до уваги, оскільки під час звірки не проводився аналіз господарської діяльності підприємства, відповідно, немає підстав стверджувати, що воно є фіктивним.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Судом на момент прийняття рішення у справі не встановлено наявність постановлених у судовому порядку обвинувальних вироків стосовно посадових осіб контрагентів за фактом фіктивного підприємництва.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління ДФС у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.