Постанова

від 11.04.2017 по справі 910/20188/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2017 р. Справа№ 910/20188/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі Петрик М.О.

за участю представників:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Бокій Т.Г. - представник за довіреністю від 08.12.2016 року,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Крю"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2016 року

у справі № 910/20188/16 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Юніон Стандарт Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Крю"

про стягнення 871 396, 35 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Юніон Стандарт Банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Крю" про стягнення 871 396, 35 грн. заборгованості за кредитним договором № 51/07-15 від 08.07.2015 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2016 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не надав розгорнутий розрахунок заборгованості, а послався лише на загальні умови укладеного між сторонами договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Крю" прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: Дідиченко М. А. (головуюча), судді: Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю. та призначено до розгляду на 28.02.2017 року.

У судове засідання 28.02.2017 року представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 року розгляд справи відкладено до 14.03.2017 року.

У судове засідання 14.03.2017 року представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.03.2017 року заявив клопотання про зупинення провадження у данній справі, до вирішення по суті іншої пов'язаної з нею справою № 522/1403/17-ц, яка перебуває на розгляді Приморського районного суду м. Одеси за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Юніон Стандард Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Крю" про визнання договору недійсним.

Крім того, представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2017 року продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи до 04.04.2017 року.

У судове засідання 04.04.2017 року представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представники відповідача у судовому засіданні 04.04.2017 року підтримали раніше заявлене клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої пов'язаної з нею справою № 522/1403/17-ц.

Клопотання мотивоване тим, що предметом розгляду справи № 522/1403/17-ц є визнання недійсним договору на відкриття кредитної лінії № 51/07-15 від 08.07.2015 року, на підставі якого стягується заборгованість по даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, беручи до уваги, що колегія суддів у даній справі переглядає рішення суду першої інстанції за правилами першої інстанції та самостійно може дослідити та надати оцінку вищевказану договору, колегія суддів відхилила клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 року відкладено розгляд справи до 11.04.2017 року.

Представник позивача у судове засідання 11.04.2017 року не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.04.2017 року підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 08.07.2015 між Публічним акціонерним товариством "Юніон Стандарт Банк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Крю" (позичальник) був укладений договір про відкриття кредитної лінії №51/07-15 (далі - договір), за умовами якого банк надає позичальнику кредит у формі відновлювальної відкличної кредитної лінії у розмірі 1000000 грн. на строк з 08.07.2015 по 06.01.2016 у порядку та на умовах передбачених цим договором, а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням згідно цього договору , своєчасно та в повному обсязі повернути кредит банку та сплачувати банку нараховані за кориcтування кредитом проценти, своєчасно, у строки, визначені цим договором, належним чином виконувати свої зобов'язання за цим договором.

Відповідно до п. 1.3 договору, за користування кредитом позичальник зобов'язується сплачувати проценти за фіксованою процентною ставкою у розмірі 32% річних.

Згідно п. 3.3 договору позичальник зобов'язаний здійснювати сплату процентів за користування кредитом щомісячно у дату сплати процентів. Сума процентів належна до сплати за відповідний процентний період, нараховується на суму фактичного використання ліміту кредиту, існуючого на момент закриття кожного з операційних днів за кожен календарний день періоду. При розрахунку відсотків день надання та погашення кредиту вважається як один день, при цьому день надання кредиту включається до розрахунку, а день погашення кредиту - не включається.

У випадку прострочення погашення кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за кредитом і за період прострочення до моменту погашення кредиту відповідно до договору.

Згідно п. 7.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженою особою банка і позичальником чи її уповноваженою особою.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно із додаткової угоди № 1 від 09.07.2015 року до договору, позивач надав відповідачеві транш у сумі 700 000, 00 грн. строком погашення до 05.10.2015 року.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 24.07.2015 року до договору, позивач надав відповідачеві транш у розмірі 300 000, 00 грн. строком повернення до 04.12.2015 року.

Також, згідно із додаткової угоди № 3 від 24.09.2015 року до договору, позивач надав відповідачеві транш у сумі 400 000, 00 грн. із терміном повернення до 05.01.2016 року.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту виконав не у повному обсязі. Так, прострочена заборгованість по кредиту становить 785 017, 63 грн.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути 43 926, 66 коп. простроченої заборгованості по сплаті процентів за кредитом, 41 717, 48 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 734, 58 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що позичальник порушив свої зобов'язання по сплаті відсотків та на вимогу банку не повернув останньому кредит та відсотки за кредитом.

Так, перевіривши розрахунок заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом наданий позивачем, колегія суддів приходить до висновку, що він є арифметично вірним, а тому суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення із відповідача простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 785 017, 63 грн. та заборгованості по сплаті процентів за кредитом у сумі 43 926, 66 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 41 717,48 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту та 734,58 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом.

Відповідно до п. 6.1 сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання позичальником боргових зобов'язань за цим договором банк має право нарахувати та стягнути, а позичальник сплачує банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент такої сплати, від суми невчасного виконаного (невиконаного) платежу за кожний день з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені (несвоєчасне погашення заборгованості), до дати припинення цих обставин.

Розрахунок пені здійснюється у валюті кредиту, виданого позичальнику, і підлягає сплаті у національній валюті України по курсу НБУ, встановленому на день оплати. При цьому кількість днів року приймається рівною фактичній кількості днів у році.

Сплата пені не звільняє позичальника від сплати відсотків за фактичний час користування простроченою сумою кредиту згідно з умовами цього договору.

Нарахування та сплата пені проводиться за весь час існування простроченої заборгованості, без застосування, встановлених законодавством обмежувальних строків та припиняється у день повного погашення заборгованості.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно статті 624 ЦКУ, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача сума пені за несвоєчасну сплату кредиту становить 41717,48 грн., сума пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом складає 734,58 грн. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач в суді апеляційної інстанції зазначив, що згідно із п. 3.1 договору, погашення позичальником боргових зобов'язань здійснюється шляхом договірного списання банком відповідної суми коштів з рахунків позичальника в порядку договірного списання.

За твердженням відповідача на виконання умов кредитного договору 02.10.2015 року ТОВ Гранд Крю забезпечило наявність на своєму рахунку коштів в сумі 322 220, 31 грн., які до 05.10.2015 року повинні були бути списані банком в рахунок закриття першого траншу.

Водночас, 03.10.2015 року в банку була введена тимчасова адміністрація і позивачем були зараховані вказані кошти лише 21.01.2016 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Беручи до уваги вказане, відповідач вважає, що порушення зобов'язання сталося з вини позивача, а тому відповідач просить суд зменшити суму нараховану до стягнення на 160 256, 38 грн. на підставі ст. 616 ЦК України.

Відповідно до ст. 616 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Однак, колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 3.5 договору встановлено, що невикористання банком його права на договірне списання коштів з рахунків позичальника не звільняє позичальника від відповідальності за порушення боргових зобов'язань та від сплати штрафних санкцій за таке порушення.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає вини банку в простроченні виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором та як наслідок зменшення розміру неустойки.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності на його рахунках станом на 03.10.2015 року коштів у сумі 322 220, 31 грн.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 41 717, 48 грн. за несвоєчасну сплату кредиту та пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом у розмірі 734,58 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Крю задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2016 року у справі № 910/20188/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Крю на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2016 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2016 року у справі № 910/20188/16 - без змін.

3. Матеріали справи № 910/20188/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко