Рішення

від 12.04.2017 по справі 906/1285/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" квітня 2017 р. Справа № 906/1285/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - директор, ОСОБА_2 - адвокат, договір про надання юридичної (правової) допомоги від 25.05.2016;

від 1-го відповідача: не з'явився;

від 2-го відповідача: ОСОБА_3 - дов. №5-29/428-604 від 12.01.2017;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Будпромвирсервіз"

до 1) Малинського міського відділу УМВС України в Житомирській області

2) Державної казначейської служби України

про стягнення 232700,00грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Будпромвирсервіз" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України на його користь матеріальної шкоди в розмірі 232700грн, шляхом списання коштів в безспірному порядку з єдиного рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу.

Позов ґрунтується на тому, що 29.06.2010 старшим оперуповноваженим СДСБЕЗ Малинського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_4 згідно протоколу огляду місця події з належного позивачу магазину "Продукти" (м. Малин, вул. Огієнка, 63) вилучено товар - горілку "Пшенична "Олександрія" в кількості 650 пляшок, ємністю 0,5 літра, на загальну суму 13000,00грн. У зв'язку з відсутністю на місці зберігання вилученого майна, останнє позивачу повернуто не було, що завдало йому шкоди в розмірі 232700грн, з яких: 45500,00грн - вартість вилучених пляшок горілки, 187200,00грн - сума упущеної вигоди.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.02.2017 замінено 1-го відповідача у справі - Малинське відділення поліції Коростишівського ВП УНП в Житомирській області - на належного відповідача - Малинський міський відділ УМВС України в Житомирській області (а.с. 103-104).

12.04.2017 до господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 12.04.2017, згідно якої останній просить суд стягнути на свою користь 226200,00грн, з яких: 39000,00грн - вартість вилучених пляшок горілки, 187200,00грн - сума упущеної вигоди.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог, а також до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п.3.10 №18 постанови пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи викладене, суд прийняв до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог від 12.04.2017. Отже, спір у даній справі вирішується в межах прийнятої заяви про зменшення розміру позовних вимог, тобто про стягнення на користь позивача 226200,00грн, з яких: 39000,00грн - вартість вилучених пляшок горілки, 187200,00грн - сума упущеної вигоди.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в межах зменшених позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог від 12.04.2017.

Представник 1-го відповідача в судове засідання не з'явився. 11.04.2017 до суду від 1-го відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог у повному обсязі. Крім того, 1-ий відповідач надіслав клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника.

Представник 2-го відповідача в засіданні суду проти позову заперечив з підстав, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву від 20.04.2017.

Згідно абз.1 п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.06.2010 старшим оперуповноваженим СДСБЕЗ Малинського МВ УМВС України в Житомирській області (1-ий відповідач) ОСОБА_4 згідно протоколу огляду місця події з належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Будпромвирсервіз" (позивач) магазину "Продукти" (м. Малин, вул. Огієнка, 63) вилучено товар - горілку "Пшенична "Олександрія" в кількості 650 пляшок, ємністю 0,5 літра, на загальну суму 13000,00грн (а.с. 32-38).

У протоколі огляду місця події від 29.06.2010 зазначено, що горілка "Пшенична "Олександрія" в кількості 650 пляшок вилучена та буде знаходитись в Малинському МВ (а.с. 32, на звороті).

Як вбачається з листа-відповіді прокуратури Житомирської області №17/2-1063-12 від 18.04.2016 (а.с. 130), за результатами перевірки вказаного вище товару, належного позивачу, за предмет підробки, Малинським МВ УМВС України в Житомирській області неодноразово приймались рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відповідно до вимог ст.99 КПК України (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), востаннє - 23.08.2012. При цьому, згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.08.2012, питання щодо знищення вилученого майна чи повернення його власнику, не вирішувалось. Водночас, 19.12.2012 при проведенні інвентаризації в кімнаті зберігання речових доказів вищезазначених 650 пляшок не виявлено.

Варто зазначити, що в матеріалах справи знаходиться копія ухвали Корольовського районного суду м.Житомира від 24.06.2016, винесена за результатами розгляду скарги директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Будпромвирсервіз" на бездіяльність прокурора прокуратури Житомирської області щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а.с. 122). З даної ухвали вбачається, що 02.06.2016 директор ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Будпромвирсервіз" звернувся до прокуратури Житомирської області із заявою про кримінальне правопорушення, вчинене працівниками Малинського МВ УМВС України в Житомирській області за ч.2 ст.367 КК України. Також, зазначено, що лист прокуратури Житомирської області від 08.06.2016 свідчить про те, що вказана заява була направлена до Коростишівської місцевої прокуратури для проведення перевірки в межах чинного законодавства. Таким чином, Корольовським районним судом м.Житомира було ухвалено скаргу директора ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Будпромвирсервіз" задовольнити частково; зобов'язати прокуратуру Житомирської області вирішити заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Будпромвирсервіз" від 02.06.2016 у строки та в порядку, встановленому ст.214 КПК України.

Враховуючи викладене вище, зокрема, факт неповернення позивачу належного йому вилученого товару - 650 пляшок, ємністю 0,5 літра, на загальну суму 13000,00грн, останній звернувся до господарського суду Житомирської області з позовними вимогами про стягнення з Державного бюджету України на його користь матеріальної шкоди в розмірі 226200,00грн (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.04.2017), шляхом списання коштів в безспірному порядку з єдиного рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 у цивільній справі №6-55цс15).

За змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частини 6 статті 1176 ЦК України шкода завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає, що до них підлягає застосуванню стаття 1173 ЦК України.

Так, відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Стаття 1173 ЦК містить правила відшкодування шкоди, завданої органами влади або місцевого самоврядування, в яких реалізується їх деліктоздатність. Дані суб'єкти вступають у цивільні відносини через дії чи бездіяльність осіб, які формують дані органи та мають статус посадових або службових осіб.

Суб'єктами відповідальності за ст.1173 ЦК є органи державної влади або місцевого самоврядування.

За змістом ст.6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Згідно ст.1 Закону України "Про міліцію" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Так, згідно ч.1 ст.190 Кримінально-процесуального кодексу України (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, предметів та документів.

Про результати огляду слідчий складає протокол (ч.3 ст.190 Кримінально-процесуального кодексу України).

Огляд предметів і документів, вилучених під час огляду місця події, при виїмці або обшуку, а також пред'явлення їх підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому та іншим особам слідчий проводить на місці події, обшуку або виїмки, а у випадках, коли це неможливо, за місцем провадження у справі (ч.5 ст.191 Кримінально-процесуального кодексу України).

Так, у матеріалах справи знаходиться копія протоколу огляду місця події від 29.06.2010, згідно якого старшим оперуповноваженим СДСБЕЗ Малинського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_4 з належного Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Будпромвирсервіз" магазину "Продукти" (м. Малин, вул. Огієнка, 63) вилучено товар - горілку "Пшенична "Олександрія" в кількості 650 пляшок, ємністю 0,5 літра, на загальну суму 13000,00грн (а.с. 32-38).

У протоколі огляду місця події від 29.06.2010 зазначено, що горілка "Пшенична "Олександрія" в кількості 650 пляшок вилучена та буде знаходитись в Малинському МВ (а.с. 32, на звороті).

Вилучені з місця огляду предмети повинні бути ретельно упаковані, щоб запобігти їх пошкодженню при транспортуванні, опечатані і на спеціальних ярликах підписані слідчим і понятими. Про це робиться відповідний запис у протоколі огляду.

При цьому, за змістом ч.2 ст.190 Кримінально-процесуального кодексу України огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений д о порушення кримінальної справи. В цих випадках, при наявності для того підстав, кримінальна справа порушується н е г а й н о п і с л я о г л я д у м і с ц я п о д і ї.

Проте, як судом зазначалося вище, з листа-відповіді прокуратури Житомирської області №17/2-1063-12 від 18.04.2016 (а.с. 130) вбачається, що 23.08.2012 Малинським МВ УМВС України в Житомирській області прийнято рішення про в і д м о в у в п о р у ш е н н і к р и м і н а л ь н о ї с п р а в и відповідно до вимог ст.99 КПК України. Разом з тим, згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.08.2012, питання щодо знищення вилученого майна чи повернення його власнику, н е в и р і ш у в а л о с ь.

При цьому, відповідно до п.78 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції), затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховного Суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної судової адміністрації України №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 (чинної станом на день винесення відповідачем постанови від 23.08.2012 про відмову в порушенні кримінальної справи), речові докази, інші предмети і цінності, які підлягають поверненню їх власникам, зберігаються після набрання вироком (ухвалою) законної сили, закінчення строку оскарження постанови судді, прокурора, слідчого, працівника органу дізнання протягом шести місяців з дня п о в і д о м л е н н я в л а с н и к а п р о м о ж л и в і с т ь ї х п о в е р н е н н я . Якщо протягом цього строку клопотання про повернення вказаних об'єктів не надійшло, вони передаються спеціальній комісії, яка разом з фінансовими органами приймає рішення про проведення їх реалізації або знищення. Про знищення, яке відбулося, складається акт, який підшивається до справи. В книзі (журналі) обліку речових доказів робиться відповідна відмітка.

Водночас, як вбачається з листів-відповідей прокуратури Житомирської області №17/2-1063-12 від 18.04.2016, №17/2-1063-12 від 21.07.2016 (а.с. 130, 14), 19.12.2012 при проведенні інвентаризації в кімнаті зберігання речових доказів вищезазначених 650 пляшок горілки марки "Пшенична "Олександрія" н е в и я в л е н о, допущено втрату речових доказів.

Варто зазначити, що законним власником вилученого в магазині "Продукти" (м. Малин, вул. Огієнка, 63) товару - горілки "Пшенична "Олександрія" в кількості 650 пляшок, ємністю 0,5 літра є ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Будпромвирсервіз", що, зокрема, вбачається з протоколу огляду місця події від 29.06.2010 (а.с. 32-38), видаткової накладної №РН-0359/11 від 16.06.2010 (а.с. 30), податкової накладної №359/11 від 16.06.2010 (а.с. 31).

За змістом ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Статтею 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) також визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, враховуючи факт неповернення позивачу вилученого посадовими особами відповідача товару, неправомірними діями останнього було порушено права Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Будпромвирсервіз" на власність, чим завдано йому матеріальну шкоду, право на відшкодування якої позивач має відповідно до ч.6 ст.1176 та ст.1173 ЦК України.

Норми статті 1192 ЦК України надають потерпілому право вибору способу відшкодування шкоди. При розгляді спору про відшкодування шкоди шляхом покладення на особу обов'язку відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, полагодити пошкоджену річ тощо) слід серед іншого встановити можливість відшкодування шкоди в натурі винною особою.

Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом п.9 постанови пленуму Верховного Суду України №6 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам належить враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

При цьому, при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (ч.3, ч.4 ст.225 Господарського кодексу України (далі - ГК України)).

Таким чином, сума завданої позивачу шкоди у вигляді вартості неповернутого йому товару, з врахуванням цінової довідки Житомирської торгово-промислової палати №В-1205 від 15.03.2017 (а.с. 121), становить 35750,00грн (650 пляшок х 55,00грн (середня вартість пляшки горілки місткістю 0,5л і міцністю 40%).

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 у справі №1-36/2001 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2000 рік» та статті 25 Закону України «Про Державний бюджет України на 2001 рік» (справа про відшкодування шкоди державою), також визначено, що шкода, завдана незаконними діями державних органів, відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Відповідно до ст.25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

Крім того, відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожна людина, права і свободи якої викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном передбачено ст.1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За таких обставин, відшкодування позивачу шкоди у вигляді вартості неповернутого товару підлягає за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого, у спірних правовідносинах, є Державна казначейська служба України (2-ий відповідач).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з Державного бюджету України, через Державну казначейську службу, на користь позивача матеріальної шкоди у вигляді вартості неповернутого товару в розмірі 35750,00грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України, через Державну казначейську службу, на користь позивача матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди в сумі 187200,00грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п.2 ч.2 ст.22 ЦК України)

Під упущеною вигодою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. У даному випадку мова йде не про реальні втрати особи, які вона зробила або зробить, а про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного права.

Господарський кодекс України (далі - ГК України) визначає подібні правила відшкодування збитків, використовуючи при цьому дещо інші терміни. Так, за правилами ст.225 ГК України упущена вигода називається "втраченою вигодою".

Варто зауважити, що Цивільним кодексом України передбачено певні додаткові умови відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди, або фактори, які впливають на розмір втраченої вигоди, які повинні враховуватися і учасниками господарських відносин. Так, відповідно до ч.4 ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Ця норма зобов'язує кредитора своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів, які дійсно планувала отримати потерпіла сторона. При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку, якби зобов'язання було виконане боржником належним чином. Її розмір повинен бути підтверджений обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами. Тобто, втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний дохід.

Як зазначає Вищий господарський суд України, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані. Саме тому, Вищий господарський суд України звертає увагу на те, що у вирішенні спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди суди повинні дослідити, чи могли такі збитки бути реально понесені кредитором, чи вжив кредитор заходів щодо їх відшкодування, що пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані, якби його право не було порушено, позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (п.3 оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.01.2014 №01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків").

Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру втраченої вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди теж повинні бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами на підкріплення реальної можливості отримання потерпілою стороною відповідних доходів у разі, якби друга сторона виконала свої зобов'язання належним чином.

Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування підстав і розміру відшкодування упущеної вигоди в розмірі 187200,00грн, і такі докази в матеріалах справи відсутні.

Судом критично оцінюються подані позивачем у матеріали справи звіти про продаж і запаси товарів у торговій мережі та мережі ресторанного господарства за січень-вересень 2010 року (а.с. 39-50), так як останні не є достатніми доказами на підтвердження реальної можливості отримання позивачем доходу саме за вказаний позивачем період та саме в розмірі 187200,00грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з Державного бюджету України, через Державну казначейську службу, на користь позивача матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди в сумі 187200,00грн, за безпідставністю.

Крім того, варто зазначити, що посилання Державної казначейської служби України на те, що вона безпідставно притягнута в якості відповідача, є обґрунтованим, оскільки остання не перебуває в будь-яких стосунках з позивачем. Тому, в позові до 2-го відповідача слід відмовити.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України, через Державну казначейську службу, на користь позивача матеріальної шкоди у вигляді вартості неповернутого товару в розмірі 35750,00грн. У частині вимог щодо стягнення з Державного бюджету України, через Державну казначейську службу, на користь позивача матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди в сумі 187200,00грн суд відмовляє в позові. Також, суд відмовляє в задоволенні позову щодо вимог до Державної казначейської служби України .

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК покладаються на 1-го відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, оскільки він спонукав позивача звернутися до суду з відповідною позовною заявою.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову в частині вимог до Державної казначейської служби України відмовити.

2. Позовні вимоги до Малинського міського відділу УМВС України в Житомирській області задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, Печерський район, вул. Бастіонна, 6; ідентифікаційний код 37567646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Будпромвирсервіз" (11600, Житомирська область, м. Малин, вул. Івана Огієнка, 63; ідентифікаційний код 13581180) - 35750,00грн в рахунок відшкодування шкоди, яка завдана Малинським міським відділом УМВС України в Житомирській області.

4.Стягнути з Малинського міського відділу УМВС України в Житомирській області (11600, Житомирська область, м. Малин, вул. Захарченка, 16; ідентифікаційний код 08672130) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Будпромвирсервіз" (11600, Житомирська область, м. Малин, вул. Івана Огієнка, 63; ідентифікаційний код 13581180) - 536,25грн судових витрат.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.04.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - Малинському міському відділу УМВС України в Житомирській області (11600, Житомирська обл., м. Малин, вул. Захарченка, буд.16) (рек. з пов).