Постанова

від 07.05.2007 по справі 34/97-07-2078а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

34/97-07-2078А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"07" травня 2007 р. Справа  № 34/97-07-2078А

07.05.2007р. о 12год.57хв. господарський суд Одеської області

у складі судді Фаєр Ю.Г.

при секретарі судового засідання Кулаковській С.А.,

за участю представників від позивача: Батуріна С.Є. –начальника юридичного відділу ДП МОУ «Південь», діючого на підставі довіреності від 28.02.07р. №47; Короченцевої О.Г. –головного бухгалтера ДП МОУ «Південь», діючої на підставі довіреності від 05.05.07р. №143;  від відповідача: Булавченко О.С. –старшого державного податкового інспектора юридичного відділу ДПІ у Овідіопольському районі, діючого на підставі довіреності від 09.03.06р. №420/9/10-0;  Гриневич Т.О. –головного державного податкового ревізора- інспектора відділу  документальних перевірок СГД-юридичних осіб управління аудиту юридичних осіб ДПІ у Овідіопольському районі, діючої на підставі довіреності від 20.04.07р. №6554/Г/10-0;

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань господарського суду Одеської області №6 в м. Одесі адміністративну справу №34/97-07-2078А

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України „Південь”

до відповідача Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області

про  скасування податкового повідомлення-рішення №0050642301/0 від 26.02.2007р. в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 89745грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 178950грн.

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство Міністерства оборони України „Південь” звернулося до господарського суду з позовом до ДПІ у Овідіопольському районі та уточненням до позову про скасування податкового повідомлення-рішення №0050642301/0 від 26.02.2007р. в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 89745грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 178950грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскільки до даного часу Статутний фонд підприємства органом управління майном –Міністерством оборони України - не сформований, оцінка корпоративних прав держави у підприємстві відповідно до ст.169, 171 ГК України не визначена, у Реєстр корпоративних прав не внесена, у ДПІ не було підстав нарахування частини чистого прибутку. Позивач є унітарним, комерційним державним підприємством і не відноситься до акціонерних товариств, а тому ДПІ безпідставно встановило порушення п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та нарахувало підприємству 89745грн. авансового внеску і застосувало 200% штрафу –178950грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, стверджуючи що підприємством було самостійно надано до ДПІ декларацію по податку на прибуток за 9 міс. 2005р., на підставі якої були здійснені нарахування частини прибутку за 2004р. та 9 міс. 2005р. відповідно норм чинного законодавства. Підприємство самостійно визначило суму податкового зобов'язання в податковій декларації, яка після подання до інспекції являється узгодженою сумою податкового зобов'язання та не підлягає оскарженню ні в адміністративному, ні в судовому порядку.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Державною податковою інспекцією у Овідіопольському районі Одеської області здійснена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питання дотримання позивачем вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 30.09.2006р., про що складено акт №633/23-0/24971375 від 26.02.2007р., тоді як в спірному податковому повідомленні-рішенні зазначено акт №00433/2301/24971375 від 26.02.2007р.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0050642301/0 від 26.02.2007р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 91583,75грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 77570грн., яке оскаржується позивачем в частині встановлення порушення вимог п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7, п.10.1. ст.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в ред. від 22.05.1997р. (із змінами та доп.) внаслідок не розрахування та не сплати до Державного бюджету України, як емітентом корпоративних прав, авансового внеску з податку на прибуток за результатами фінансово-господарської діяльності за ІV квартал 2005р. на загальну суму 89475грн. та застосованим штрафним санкціям на суму 178950грн.

Дослідивши надані сторонами документи та заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд вважає визначення відповідачем податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 89475грн. та застосованим штрафним санкціям на суму 178950грн. неправомірним з наступних підстав.

Так, статтею 65 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004р. (із змінами та доп.) установлено, що господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №50 від 15.01.05р., якою затверджено Порядок і нормативи відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, господарські організації (крім підприємств установ кримінально-виконавчої системи, державних банків та державного підприємства "Енергоринок", та Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", її дочірніх підприємств і господарських товариств, пакети акцій яких передано до статутного фонду Компанії) здійснюють відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до ст.72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році.

Згідно п.3 названого Порядку і нормативів відрахування частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році, починаючи з березня, здійснюється державними, у тому числі казенними, підприємствами (крім державного підприємства "Енергоринок") та їх об'єднаннями і дочірніми підприємствами у розмірі 50%, а акціонерними, холдинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніми підприємствами - у розмірі 30% чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Визначена відповідно до цих Порядку і нормативів частина прибутку (доходу) сплачується у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду Державного бюджету України, відкриті в органах Державного казначейства України.

Інформацію про нарахування та сплату частини прибутку (доходу) відповідно до цих Порядку і нормативів господарські організації подають центральним та місцевим органам виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать або які здійснюють функції з управління частками (акціями, паями), що належать державі у їх статутному фонді, та відображають у декларації з податку на прибуток.

Згідно з наведеним у п.1.9 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначенням „дивіденд” –це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Відрахування державними підприємствами до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово –господарської діяльності у 2004р. та наростаючим підсумком субквартальної фінансово –господарської діяльності у 2005р. для цілей Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” підпадає під визначення дивідендів.

Порядок оподаткування дивідендів визначено п.7.8 ст.7 Закону України про прибуток. Відповідно до п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 цього Закону, крім випадків, передбачених п.п.7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету до/ або одночасно з виплатою дивідендів авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, визначеної п. 10.1 ст. 10 вказаного Закону (25%), нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку.

Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 ст.10 названого Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на  прибуток,  надані  цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування іншої ставки податку, ніж встановлена пунктом 10.1 ст.10 цього Закону (крім платників цього податку,  які  підпадають під дію п.7.2 ст.7 чи п.п.10.2.3 п. 10.2 ст.10 цього Закону).

Це правило поширюється і на державні некорпоратизовані, казенні або комунальні підприємства, які зараховують суми дивідендів у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

З матеріалів справи вбачається, ДП МОУ „Південь” створено з метою реалізації напрямів організації економічної та господарської діяльності Збройних Сил України відповідно до наказу Міністра оборони від 15.07.98р. №286 „Про створення державного підприємства Міністерства Оборони України „Південь”, яким затверджено Статут підприємства та 23.06.99р. ДП МОУ „Південь” зареєстроване в Овідіопольській райдержадміністрації за №04057209Ю0010167.

Статутний фонд позивача на момент створення підприємства згідно установчих документів, рахунку 46 „Невнесений уставний фонд” становить 50000грн., однак фактично на балансовому рахунку ДП значиться 0,00грн. Дані про те, що статутний фонд підприємства до даного часу не сформовано, доля держави в статутному фоні підприємства не визначена, відповідачем не спростовані.

Таким чином, без визначення долі держави в статуті підприємства сторони у даній справі не мають можливості однозначно визначатися у розмірі нарахування та перерахування дивідендів у державний бюджет.

Та обставина, що підприємство самостійно в декларації з податку на прибуток за 2005р. визначило суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, але не нараховувало частку прибутку (доходу), не дає законних підстав податковій інспекції донарахувати частку прибутку (доходу), що вилучається до бюджету, із застосуванням штрафних санкцій, визначати самостійно авансовий внесок з податку на прибуток при відсутності даних про долю держави в статутному фонді підприємства. Вказані дії податкової інспекції не відповідають приписам п.п.4.2.2 „б” п.4.2 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. (із змінами та доп.), твердження відповідача, викладені у запереченні та доповненні до нього, не спростовують висновків суду.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України „Південь” підлягають задоволенню повністю, слід скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області №0050642301/0 від 26.02.2007р. в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 89745грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 178950грн.

Відповідно до вимог п.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Господарський суд відзначає невипадковість покладення законодавцем обов'язку з доказування правомірності прийнятого рішення на суб'єкта владних повноважень, оскільки саме останній має довести законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, підтвердивши свої доводи будь-якими фактичними даними (доказами, отриманими на законних підставах), які знайшли відображення в акті.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст.89 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила. Таким чином позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.

З урахуванням викладеного, позивачу підлягає відшкодуванню судовий збір на суму 3,4грн.

Керуючись ст.ст.71, 72, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги Державного підприємства Міністерства оборони України „Південь” задовольнити повністю

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області №0050642301/0 від 26.02.2007р. в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток на суму 89745грн. та застосованим штрафним санкціям по цьому податку на суму 178950грн.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Міністерства оборони України „Південь” (код 24971375, Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова,21) судовий збір на суму 3(три)грн.40коп.

5. Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили в разі надходження заяви особи, на користь якої ухвалено судове рішення.

Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано, якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Про апеляційне оскарження рішення суду (постанови) першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя