Постанова

від 07.03.2017 по справі 810/5551/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2017 року № 810/5551/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок до Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області ОСОБА_1, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю Маруна Агро , ОСОБА_2 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування державної реєстрації іншого речового права-права оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Світанок звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області ОСОБА_1, треті особи-Товариство з обмеженою відповідальністю Маруна Агро , ОСОБА_2, у якому позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 16.02.2016 (т.1, а.с. 135), просить:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20540382 від 06.04.2015 22:55:33, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області ОСОБА_1;

- скасувати проведену 31.03.2015 20:32:57 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки загальною площею 1,6334 га, кадастровий номер 3220486500:04:009:0042, що розташована за адресою Київська область, Білоцерківський район, с/рада Сухоліська (номер запису про інше речове право 9303931 (спеціальний розділ);

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20105196 від 18.03.2015 20:25:41, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області ОСОБА_1;

- скасувати проведену 16.03.2015 16:35:29 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки загальною площею 1,6336 га, кадастровий номер 3220486500:04:009:0041, що розташована за адресою Київська область, Білоцерківський район, с/рада Сухоліська (номер запису про інше речове право 9094234 (спеціальний розділ).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оспорювані рішення є протиправними, оскільки земельні ділянки, щодо яких була здійснена державна реєстрація права оренди за ТОВ Маруна Агро , вже перебувають в оренді ПСП Агрофірма Світанок до 2019 року згідно договору оренди від 12.09.2009 з ОСОБА_2, який зареєстрований Білоцерківським районним відділом Київської обласної філії ДП Центр державного земельного кадастру за №040993600221. Позивач наголошує, що вказаний договір не розривався та у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Позивач зауважує, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

За таких обставин позивач вважає, що оспорювані рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню.

У судове засідання, призначене на 07.03.2017, учасники процесу не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Від представника позивача 07.03.2017 через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідачі та треті особи про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності уповноважених представників до суду не надходило.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма Світанок (ідентифікаційний код 03754024, місцезнаходження: 08652, Київська область, Васильківський район, село Ковалівка, вулиця Леніна, будинок 1) зареєстроване як юридична особа 23.11.2000, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с. 21).

Судом встановлено, що ПСП Агрофірма Світанок є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю Сухоліське (ідентифікаційний код 05528444), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с. 18-20).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ Сухоліське як орендарем та ОСОБА_2 як орендодавцем був укладений договір оренди землі від 12.09.2009, у порядку та на умовах якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки з кадастровими номерами 3220486500:04:009:0041 та 3220486500:04:009:0042 загальною площею 3,2670 га (т.1, а.с. 11-12).

Пунктом 4 вказаного договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду строком на десять років.

Судом встановлено, що укладений між ТОВ Сухоліське та ОСОБА_2 договір оренди земельних ділянок від 12.09.2009 зареєстрований Білоцерківським районним відділом Київської обласної філії Державного підприжмства Центр державного земельного кадастру , про що до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі було внесено запис за номером 040993600221 від 22.10.2009, що підтверджується відміткою Білоцерківського районного відділу Київської обласної філії ДП ЦДЗК на договорі оренди від 01.01.2008 (т.1 а.с. 12, на звороті).

Разом з цим, судом встановлено, що 05.01.2015 ОСОБА_2 уклав з ТОВ Маруна Агро договори оренди №50 та №35, на підставі яких ОСОБА_2 передав, а ТОВ Маруна Агро прийняло у строкове платне користування земельну ділянку площею 1,6334 га з кадастровим номером 3220486500:04:009:0042 та земельну ділянку площею 1,6336 га з кадастровим номером 3220486500:04:009:0041 (т.1, а.с. 53-55).

На підставі вказаних договорів оренди державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області ОСОБА_1 були прийняті оспорювані рішення: про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.04.2015, індексний номер 20540382, яким за ТОВ Маруна Агро було зареєстроване право оренди на земельну ділянку площею 1,6334 га з кадастровим номером 3220486500:04:009:0042 та про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.03.2015, індексний номер 20105196, яким за ТОВ Маруна Агро було зареєстроване право оренди на земельну ділянку площею 1,6336 га з кадастровим номером 3220486500:04:009:0041.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним рішенням, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на час проведення державної реєстрації права оренди за ТОВ Маруна Агро ), право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV.

Відповідно до статті 6 вказаного закону (у редакції, чинній на час проведення державної реєстрації права оренди за ТОВ Маруна Агро ), орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною п'ятою цієї ж статті встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Наведені положення кореспондують приписам статті 125 Земельного кодексу України, якою встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з статтею 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

За визначенням, наведеним у абзаці 2 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 5 Закону № 1952-IV визначено, що у державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

За змістом статті 16 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється на підставі заяви. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, закріплений у частині 1 статті 15 Закону №1952-IV, включає такі етапи:

1) прийняття і перевірку документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

У силу положень частини 4 статті 15 Закону №1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 9 Закону №1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

При цьому, згідно з пунктом 8-1 частини 2 статті 9 Закону №1952-IV, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Саме така правова позиція була неодноразово викладена у рішеннях Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 29.09.2015 (справа №21-760а15), від 30.03.2016 (справа № 21-1434а15), від 15.11.2016 (справа №825/1287/15-а).

У цих же справах Верховний Суд України зазначив, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону №1952-ІV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених підпунктом 1 і 2 частини 1 статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як було встановлено судом, укладений між ТОВ Сухоліське та ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки від 12.09.2009, зареєстрований Білоцерківським районним відділом Київської обласної філії ДП Центр державного земельного кадастру у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за номером 040993600221 від 22.10.2009.

За змістом статті 3 Закону №1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за умови, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Так, відповідно до частини 2 статті 125 Земельного кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент державної реєстрації договору оренди від 12.09.2009), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною 5 статті 126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до статті 18 Закону України Про оренду землі (тут і далі у редакції, чинній на момент державної реєстрації договору оренди від 12.09.2009), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Стаття 20 Закону України Про оренду землі визначала, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Таким чином, станом на момент укладення договору оренди землі від 12.09.2009, державній реєстрації підлягало не право оренди, а відповідний документ (договір оренди). Одночасно з цим, право оренди виникало лише після проведення державної реєстрації договору.

Щодо порядку державної реєстрації договорів оренди відповідно до законодавства, яке було чинним у момент укладення договору оренди землі від 12.09.2009, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Призначенням державного земельного кадастру, згідно з статтею 194 Земельного кодексу України, є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Державна реєстрація земельних ділянок, будучи складовою частиною державного земельного кадастру, згідно з частиною 2 статті 202 Земельного кодексу України, складається з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Порядок ведення державного земельного кадастру визначений у статті 204 Земельного кодексу України, частиною першою якої передбачено, що Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Частиною 2 статті 204 Земельного кодексу України визначено, що порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом.

Таким законом є Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень № 1952-IV від 01.07.2004 (у редакції, чинній на момент державної реєстрації договору оренди землі від 12.09.2009), який визначає економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 1952-IV, систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.

Державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі (частина 4 статті 5 Закону № 1952-IV).

Статтею 7 Закону № 1952-IV встановлено, що місцеві органи державної реєстрації прав є відділеннями державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центру державного земельного кадастру).

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що місцеві органи державної реєстрації прав проводять реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обмежень, правочинів щодо нерухомості або відмовляють у реєстрації; ведуть Державний реєстр прав на нерухоме майно, яке або більша за площею частина якого знаходиться в даному реєстраційному (кадастровому) окрузі; надають інформацію про зареєстровані права та їх обмеження в установленому цим Законом порядку; забезпечують в установленому порядку формування та внесення кадастрових планів земельних ділянок та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру прав; здійснюють інші повноваження, передбачені цим Законом, порядком ведення Державного реєстру прав та положенням про місцеві органи державної реєстрації прав.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 17.02.2003 Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру.

Приписами пунктів 1-3 наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 23.03.2003 № 135 Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах встановлено, що реєстрацію земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди землі здійснює державне підприємство Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах на засадах самоокупності і платній основі, якому доручено створення та ведення автоматизованої системи державного земельного кадастру та Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно.

Постановою Кабінету Міністрів України Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру № 1088 від 17.07.2003 визначено, що адміністратором Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно є державне підприємство Центр державного земельного кадастру , яке здійснює його формування, ведення, збереження.

Пунктом 5 вказаної постанови установлено, що після створення Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно державна реєстрація земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них проводиться виключно Центром державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах шляхом внесення записів до Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно.

Порядок проведення державної реєстрації договору оренди землі в період укладення договору оренди між позивачем та ОСОБА_2 був визначений Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, який затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №174 від 02.07.2003 (надалі - Порядок № 174).

Згідно з пунктом 4.2 Порядку № 174, державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Відповідно до пункту 4.5 Порядку № 174, державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі у книзі реєстрації здійснює оператор (реєстратор), у межах повноважень якого є земельна ділянка.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку № 174, оператори державного реєстру земель - структурні підрозділи Центру ДЗК, що проводять приймання, перевірку та систематизацію реєстраційних карток земельних ділянок, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, ведуть книгу реєстрації, формують Поземельну книгу та не мають прямого доступу до бази даних АС ДЗК.

Реєстратори державного реєстру земель - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Отже, державна реєстрація договорів оренди землі та реєстрація припинення дії таких договорів до 01.01.2011 здійснювалась Державним підприємством Центр державного земельного кадастру та його територіальними органами шляхом внесення записів до бази даних Державного реєстру земель та вчинення записів у відповідних книгах реєстрації.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що державна реєстрація укладеного між ТОВ Сухоліське та ОСОБА_2 договору оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3220486500:04:009:0042 та 3220486500:04:009:0041 була проведена у порядку, встановленому чинним законодавством.

У ході розгляду справи обставин, які б свідчили про розірвання у встановленому законом порядку договору оренди землі від 12.09.2009, визнання його недійсним (нечинним), судом не встановлено, а особами, які беруть участь у справі, не доведено.

Таким чином право оренди, що виникло з моменту реєстрації вказаного договору, станом на момент проведення оспорюваних реєстраційних дій було чинним.

Оглянувши матеріали, на підставі яких державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області були прийняті оспорювані рішення, судом встановлено, що державний реєстратор до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, не звертався, обставин наявності або відсутності вже зареєстрованих речових прав щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 3220486500:04:009:0042 та 3220486500:04:009:0041 не з'ясовував.

Наведене, у свою чергу, призвело до подвійної реєстрації права оренди на вказані земельні ділянки за різними суб'єктами.

Оскільки одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону № 1952-ІV, оспорювані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20540382 від 06.04.2015 22:55:33, індексний номер 20105196 від 18.03.2015 20:25:41 є протиправними та підлягають скасуванню.

Розглядаючи вимоги позивача про скасування проведеної 16.03.2015 та 31.03.2015 державної реєстрації права оренди земельних ділянок, суд виходить з наступного.

У статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у редакції, чинній на момент ухвалення рішення у справі, визначено, що державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 12 Закону № 1952-IV передбачено, що Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1952-IV, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

Отже, державна реєстрація речових прав (у тому числі права оренди) здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру прав відповідного запису на підставі рішення про державну реєстрацію прав.

У такому ж порядку здійснюється скасування внесених до Державного реєстру прав записів про державну реєстрацію речових права на нерухоме майно.

Так, відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1952-IV, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав , документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав .

Згідно з пунктом 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою , форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

У результаті внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

Аналіз викладених положень Закону № 1952-IV та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчить, що рішення суду про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є безумовною підставою для внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав.

Зважаючи на викладене, визнання протиправними та скасування судом оспорюваних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є самостійним та достатнім способом захисту порушених прав позивача.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводів позивача в частині протиправності рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексними номерами 20540382 та 20105196 відповідачі належними та достатніми доказами не спростували.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20540382 від 06.04.2015, 22:55:33.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20105196 від 18.03.2015, 20:25:41.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма Світанок (ідентифікаційний код 03754024) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області судовий збір у розмірі 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили ніш повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подасться до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.03.2017.