Ухвала

від 12.04.2017 по справі 820/4378/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 р.Справа № 820/4378/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Струкової Н.В.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2016р. по справі № 820/4378/16

за позовом ОСОБА_2

до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 08.06.2016 року №48-2026130111.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року №48-2026130111 Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області ґрунтується на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, оскільки прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2016 року у справі № 820/4378/16 задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, за договором купівлі-продажу квартири від 17.08.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 17.08.2006 року та зареєстрованим в реєстрі за № 4459, ОСОБА_2 набула право власності на квартиру №38, що знаходиться у м. Харкові по вул. Петровського, буд. № 30-А.

У зв'язку з наявністю у позивача об'єкту житлової нерухомості відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року №48-2026130111 про визначення ОСОБА_2 суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості у розмірі 1056,33 грн.

Проте, позивач не погоджуючись з правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що застосування контролюючим органом положень підпункту 265.1.1 пункту 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки майно не може мати місце у 2015 році.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Згідно приписів пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України податок на майно відноситься до місцевих податків.

Відповідно до пп. 265.1.1. п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України податок на майно складається зокрема з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

За змістом п. 10.3 ст. 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Статтею 8 Податкового кодексу України в Україні передбачено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Отже, з аналізу наведених норм випливає, що податок на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, який відноситься до місцевих податків, встановлюється рішеннями сільських, селищних і міських рад в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом України.

01.01.2015 року набрав чинності ОСОБА_4 України № 71-VIII від 28.12.2014 року Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , яким шляхом внесення змін до Податкового кодексу України змінені правила оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, зокрема, об'єкти нежитлової нерухомості стали об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону рекомендовано переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а також установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставка податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно з законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості, у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно зі ст. 12 Податкового кодексу України міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (пункт 12.3 ст.12). При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 п. 12.3 ст. 12).

До повноважень міських рад щодо податків та зборів належать:

- встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом;

- визначення переліку податкових агентів згідно із статтею 268 цього Кодексу;

- до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об'єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов'язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду (пункт 12.4 ст. 12 ПК України).

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункт 12.3.4 пункту 12.3 ст. 12 ПК України).

Рішенням Харківської міської ради від 21.01.2015 року №1793/15 внесені зміни до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 р. №126/11 Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України шляхом викладення останнього в новій редакції.

Цим рішенням була затверджена нова редакція Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті Харкові, пунктом 6.1 якого ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюється у розмірі 2 відсотків мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Таким чином, податок на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (підпункт 265.1.1 пункту 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України), не є обов'язковим згідно з нормами Податкового кодексу України.

З урахуванням вимог підпункту 12.3.4 пункту 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України для обчислення розміру податку на квартиру за 2015 рік повинна застосовуватися ставка податку, встановлена рішенням Харківської міської ради та опублікована до 15 липня 2014 року.

Оскільки рішення Харківської міської ради від 21.01.2015 року № 1793/15 було прийняте та опубліковане після 15 липня 2014 року, тому, відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, норми зазначеного рішення Харківської міської ради підлягатимуть застосуванню для обчислення розміру податку за 2016 рік.

Пунктом 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України визначено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Згідно з підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності. Це означає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що нарахування податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в даному випадку не може мати місце у 2015 році.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 08.06.2016 року №48-2026130111 Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2016 року у справі № 820/4378/16 відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2016р. по справі № 820/4378/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_5 Судді ОСОБА_6 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений 18.04.2017 р.