Рішення

від 18.04.2017 по справі 146/458/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 146/458/16-ц Провадження № 22-ц/772/1221/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1 Категорія 47 Доповідач Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоОСОБА_2 суддів:ОСОБА_3, ОСОБА_4, при секретаріОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Горишківської сільської ради, державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб та громадських організацій сектору державної реєстрації Томашпільської районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про визнання права власності на селянське фермерське господарство Оберіг , права на постійне користування земельною ділянкою для ведення СФГ Оберіг та визнання права засновника СФГ Оберіг ,

за апеляційною заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 18 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

із зазначеним позовом ОСОБА_6 звернувся в суд 15 січня 2016 року.

Зазначав, що 12 вересня 2010 року в с. Горишківка Томашпільського району Вінницької області помер його батько ОСОБА_7. Після смерті батька відкрилася спадщина частину якої позивач прийняв, так як 07.09.2012 року в державній нотаріальній конторі отримав свідоцтво про право на спадщину за законом. Разом з тим, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право власності на фермерське господарства та на право постійного користування земельною ділянкою нотаріусом відмовлено. За життя, 24 грудня 1999 року батьком було отримано у постійне користування 50 га землі для ведення селянського (фермерського) господарства, яке було зареєстровано 23.02.2000 року і отримало назву Оберіг .

Посилаючись на ці обставини та положення статей 191, 328, 407, 1216, 1218 ЦК України, статей 51, 92, 141 ЗК України, положення Закону України Про фермерське господарство , позивач просив визнати за ним в порядку спадкування за законом право постійного користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства площею 50 га, яка розташована на території Горишківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, а також право власності на селянське (фермерське) господарство Оберіг , ідентифікаційний код юридичної особи 30806142, місцезнаходження селянського (фермерського) господарства: 24221, Вінницька область, Томашпільський район, село Горишківка, вулиця Горького, будинок 16, визнавши за ним право засновника селянського (фермерського) господарства Оберіг , і зобов'язати державного реєстратора внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 18 травня 2016 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_6 право власності в порядку успадкування за законом на селянське (фермерське) господарство Оберіг , засновником якого був батько позивача ОСОБА_7, який помер 12 вересня 2010 року в с. Горишківка Томашпільського району Вінницької області.

Визнано за ОСОБА_6 право в порядку успадкування за законом на постійне користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства Оберіг загальною площею 50,00 га розташовану на території Горишківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області та належало спадкодавцю ОСОБА_7 на праві постійного користування для створення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення 8 сесії 23 скликання Томашпільської районної ради Вінницької області від 24 грудня 1999 року.

Визнано за ОСОБА_6 право засновника селянського (фермерського) господарства Оберіг , у порядку успадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7, який помер 12 вересня 2010 року в с. Горишківка Томашпільського району Вінницької області.

Зобов'язано державного реєстратора юридичних, фізичних осіб та громадських організацій сектору державної реєстрації Томашпільської районної державної адміністрації внести відповідні зміни в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - селянське (фермерське) господарство Оберіг . Судові витрати по справі віднесено за рахунок позивача.

У апеляційній скарзі заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Позивач заперечував правові підстави подання заступником прокурора апеляційної скарги, а також заперечував доводи апеляційної скарги через їх безпідставність та просив апеляційну скаргу відхилити, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Представник Горишківської сільської ради та представник Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області підтримали подану апеляційну скаргу з підстав зазначених у ній.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.

У відповідності до положень частин 1 та 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду законним і обґрунтованим визнати не можна, оскільки суд не виконав всі вимоги цивільного судочинства та допустив неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено і не заперечується сторонами, що рішенням 8 сесії 23 скликання Томашпільської районної ради народних депутатів Вінницької області від 24 грудня 1999 року ОСОБА_7 надано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку загальною площею 50,00 га.

На підставі вказаного рішення ОСОБА_7 отримав державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 50,00 га розташовану на території Горишківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства (державний акт серії ВН №000020, виданий 26 січня 2000 року Томашпільською районною радою народних депутатів, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №20) (а.с. 17).

23 лютого 2000 року зареєстровано селянське (фермерське) господарство Оберіг , засновником якого вказано ОСОБА_7 (а.с.13-16).

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, статуту СФГ Оберіг засновником господарства є ОСОБА_7 (а.с.13-16, 18-20).

12 вересня 2010 року ОСОБА_7 помер в с. Горишківка Томашпільського району Вінницької області (а.с.12).

Спадкоємцем першої черги за законом є його син, позивач у справі ОСОБА_6 (а.с. 11).

ОСОБА_6 у встановлений законом шестимісячний строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та 07.09.2012 року отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме на земельну ділянку площею 3,1017га розташовану на території Горишківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 21).

12 квітня 2016 року нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на право постійного користування земельною ділянкою та право власності на фермерське господарство Оберіг (а.с. 22).

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 суд виходив із встановлених обставин, які дають правові підстави для задоволення вимог позивача в силу положень статей 13, 41 Конституції України, статей 407, 1216, 1218, 1268, 1296 ЦК України, статей 19, 23 Закону України Про фермерське господарство ільки ОСОБА_7 правомірно набув право постійного користування земельною ділянкою, відповідно до діючого законодавства на той час та вибраний механізм захисту не є перешкодою ОСОБА_6 успадкувати права спадкодавця.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої статті 92 ЗК України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 ЗК України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої статті 407 ЦК України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Разом з тим, статтею 23 Закону України Про фермерське господарство передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до статті 19 Закону України Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.10.2016 року у справі №6-2329цс16 та відповідно до вимог статті 360-7 ЦПК України має враховуватися судом загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Оскільки право ОСОБА_7, який помер 12 вересня 2010 року, на постійне користування земельною ділянкою області площею 50 га, наданої йому для ведення селянського (фермерського) господарства припинилося з його смертю, це право не входить до складу спадщини, а тому підстав для задоволення позову немає.

Порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно до положення пункту 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Отже, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до положення частин 1 та 5 статті 88 ЦПК України з ОСОБА_8 підлягають стягненню на користь прокуратури Вінницької області понесені судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1205 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктами 3, 4 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області задовольнити.

Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 18 травня 2016 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до Горишківської сільської ради, державного реєстратора юридичних осіб, фізичних осіб та громадських організацій сектору державної реєстрації Томашпільської районної державної адміністрації, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про визнання права власності на селянське фермерське господарство Оберіг , права на постійне користування земельною ділянкою для ведення СФГ Оберіг та визнання права засновника СФГ Оберіг - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь прокуратури Вінницької області 1205 грн. 60 коп. судових витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: В.А. Іващук

ОСОБА_3

ОСОБА_4