Рішення

від 29.03.2017 по справі 344/15689/16-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/15689/16-ц

Провадження № 2/344/1150/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

29 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої – судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до КС “Прикарпаття-Сім” про захист прав споживача та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (надалі – «Позивач») звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до КС “Прикарпаття-Сім” ( надалі - “Відповідач”) про захист прав споживача та стягнення коштів, в якому просила стягнути з Кредитної спілки «Прикарпаття-Сім», м. Івано-Франківськ, Галицька, 10, код ЄДРПОУ 34622944, на користь ОСОБА_2 проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, Івано-Франківська обл" ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, кошти за договорами про залучення т (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок №35-12 від 25.09.2012 р додатковою угодою до нього від 25 листопада 2013 року, №40-12 від 19.11.2012 р‘ додатковою угодою до нього від 20 січня 2014 року у загальному розмірі 64 гривень 00 копійок.

Позивачем подано заяву про розгляд справи у її відсутності , позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суду не сповістив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, який повернувся на адресу суду з відміткою поштового органу “за закінченням терміну зберігання”.

Частиною 4 статті 169 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до частини 1 статті 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відтак, виходячи зі змісту частини 4 статті 169 та частини1 статті 224 ЦПК України, а також того, що Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності до суду не подано, зважаючи на заяву Позивача, в якій вона не заперечувала проти винесення заочного рішення, з огляду на подання Позивачем достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, Суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Відповідно до частини 2 статті 197 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

25 вересня 2012 року між ОСОБА_2 (член кредитної спілки) з одного боку та КС «Прикарпаття-Сім» в особі Голови правління ОСОБА_3, з іншого боку, було укладено договір №35-12 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, відповідно до якого видано ощадну книжку. Сума вкладу становила 50 000 гривень. Відповідно до п.2.2. даного договору процентна ставка за Внеском встановлюється у розмірі 20% (двадцять) процентів річних. Строк дії даного договору №35-12 від 25 вересня 2012 року складав 14 місяців, тобто до 25 листопада 2013 року . 25 листопада 2013 року між мною та КС «Прикарпатгя-Сім» в особі Голови правління ОСОБА_3 (далі за текстом - «відповідач») було укладено додаткову угоду до договору №35-12 від 25 вересня 2012 року . Згідно умов додаткової угоди ми домовились з 25 листопада 2013 року продовжити термін дії даного договору до 25 лютого 2014 року та в зв’язку з цим внести зміни до пункту 1.1 договору №35-12 від 25 вересня 2012 року.

Також, 19 листопада 2014 року між ОСОБА_2 та КС «Прикарпаття-Сім» в особі Голови правління ОСОБА_4 укладено договір № 40-12 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, строком на 14 місяців до 19 січня 2014 року, відповідно до даного договору Відповідачем видано ощадну книжку. Сума вкладу становила 30 000 гривень.

Відповідно до п.2.2 даного договору процентна ставка за внеском встановлюється у розмірі 20% річних.

20 січня 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору №40-12 від 19 листопада 2012 (

Згідно умов додаткової угоди сторони домовились з 20 січня 2014 року продовжити термін даного договору до 19 січня 2015 року та в зв’язку з цим внести зміни до пункту 1.1. договору №40-12 від 19 листопада 2012 року.  

Згідно п.2.8. укладених між ОСОБА_2 та КС Прикарпаття-Сім» договорів спілка зобов’язується повернути Члену КС суму Внеску, а також нараховані але не сплачені проценти на внесок в день, визначений п.1.1. Договору в якості закінчення строку внеску, тобто згідно договору №35-12 від 25 вересня 2012 року до 25 лютого 2014 року, а згідно договору 40-12 від 19 листопада 2012 року до 19 січня 2015 року.

В кінці січня 2015 року Позивач звернулась до кредитної спілки «Прикарпаття – Сім» з проханням повернути їй вклади по депозитних рахунках та виплатити нарахованих на суму вкладів відсотки згідно умов укладених договорів №35-12 від 25 вересня 2012 року та №40-12 від 19 листопада 2012 року про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок.

Проте, попри спливу строків повернення вкладів грошові кошти та нараховані на суму вкладу відсотки в повному обсязі Позивачу по сьогоднішній день не повернуто, а лиш на її неодноразові прохання їй виплачено тільки 28 березня 2014 року 10 000 гривень та 12 лютого 2015 року 5800 гривень, що разом становить 15 800 грн. 00 копійок, про що зроблено запис в ощадній книжці. В той же час відсотки згідно договорів №35-12 від 25 вересня 2012 року та №40-12 від 19 листопада 2012 року і Відповідач виплатив Позивачу ще 11 грудня 2013 року, після того відсотки згідно вказаногоі договору Відповідачем Позивачу більше не виплачувались.

Розрахунок 20% річних по договору №35-12 від 25.09.2012р. На 50 000,00 грн.

За період з 25.09.2012 р. по 25.02.2015 р., 50 000,00 грн. х 20%/100% : 12 місяців х 17 місяців = 14 166 грн. 61 коп.

З них Відповідач виплатив Позивачу 4 328 гривень 78 копійок, а тому залишок заборгованості по процентах становить : 14 166,67 - 4 328, 78 = 9 837 грн. 89 коп.

Розрахунок 20% річних по договору №40-12 від 19.11.2012 р. на 30 000 грн.

За період з 19.11.2012 р. по 19.01.2015 р., ЗО 000,00 грн. х 20%/100% : 12 місяців х 26 місяців = 13 000 грн.

З   них Відповідач виплатив Позивачу 1693,15 гривень (згідно ощадної книжки ), тому залишок заборгованості по процентах становить : 13000 - 1693,15 = 11306 грн. 85 коп.

Таким чином, станом на сьогодні кредитна спілка «Прикарпаття-Сім зобов’язана Позивачу повернути грошові кошти згідно договору №35-12 від 25 вереси 2012 року в розмірі 34 200 гривень 00 коп. (вклад) та 9 837 гривень 89 коп. (нараховані на суму вкладу відсотки) та згідно договору №40-12 від 19 листопад 2012 року - 30 000 гривень 00 коп. (вклад) та 11 306 гривень 85 коп. (нараховані на суму вкладу відсотки).

Як слідує з вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до фінансових установ належать і кредити спілки, а фінансовими активами є і кошти в тому числі.

За вимогами ст. 4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовою є послуга щодо залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об’єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки, а згідно з ч. 2 цієї статі кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про кредитні спілки» внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності, а відповідно до ч. 2 цієї статті кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до ч. 7 ст. 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.

У ч. 1 ст. 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У ст. 1060,1061 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Вказаною статтею не врегульовано випадку, коли у строк, передбачений договором, банк не повернув вкладнику його вклад. Разом з тим, у ч. З ст. 1058 ЦК України вказано, що до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зет. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договорі.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12 квітня 1996 року N 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” передбачено, що до відносин, які регулюються Законом України "Про захист споживачів", належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово- кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття і ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг. Відносини щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства; або з інших угод, які не суперечать Закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про захист прав споживачів" крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів вважається, що для цілей застосування цього закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються у будь-якому порушеними, якщо: порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач. Таким чином, спірні правовідносини врегульовані також й Законом України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживача, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ “Про захист прав споживачів” (далі - Закон 1023-Х1І). Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-ХІІ споживач - це фізична особа, придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних із підприємницькою діяльністю виконанням обов’язків найманого працівника.

Ураховуючи зазначене, судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження позовами фізичних осіб - споживачів товарів, робіт і послуг.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та і правочини.

Отже, укладення між сторонами Договору №35-12 від 25.09.2012 року породило для сторін цивільні права та обов’язки продавця та покупця, що регулюються ЗУ “Про захист прав та споживачів”.

Згідно із п. З, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки відшкодування збитків та моральної шкоди.

У статтях 60, 61 ЦПК встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу доказування між сторонами.

Згідно з положенням, передбаченим ст. 60 ЦПК, кожна сторона зобов'язана довести

ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу.

Указане правило діє, якщо в нормах матеріального права немає вказівки про перерозподіл обов'язків доказування.

При вирішенні спорів про захист прав споживачів слід ураховувати, що тягар доказування обставин, які звільняють від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов’язання, в тому числі й за спричинену шкоду, лежить на продавцеві (виготівникові).

Відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обов’язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 526 ЦК України України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

Відповідачем свого обов`язку перед позивачем виконано не було, чим порушено його право як споживача на своєчасне виконання такого обов’язку.

Статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Як вбачається зі змісту ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_2, а тому його позов слід задовольнити.

Таким чином на підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 11, 15, 16, 23, , 526, 527, 610, 611, 625, 865, 1058, 1060, 1061, 526, 527, 611, 865 ЦК України, ст. ст. 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», керуючись ст. ст. 213-215, 224-226 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до КС “Прикарпаття-Сім” про захист прав споживача та стягнення коштів,- задовольнити.

Стягнути з Кредитної спілки «Прикарпаття-Сім», м. Івано-Франківськ, Галицька, 10, код ЄДРПОУ 34622944, на користь ОСОБА_2 проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, Івано-Франківська обл" ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, кошти за договорами про залучення т (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок №35-12 від 25.09.2012 р додатковою угодою до нього від 25 листопада 2013 року, №40-12 від 19.11.2012 р‘ додатковою угодою до нього від 20 січня 2014 року у загальному розмірі 64 200 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом за письмовою заявою Відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.ожуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення

Суддя Домбровська Г.В.