Постанова

від 06.12.2016 по справі 804/1599/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2016 р. Справа № 804/1599/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Гончарової Ірини Анатоліївни, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Дніпро-Карбон до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство Дніпро-Карбон звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, прийняті Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 29 вересня 2015 року.

В обґрунтування позову ПП Дніпро-Карбон зазначило, що відсутність актів приймання-передачі товару на переробку, подорожніх листів та неточне заповнення товарно-транспортних накладних не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій укладених з ТОВ Амарант Груп та ТОВ Сігма Плюс , оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків. Крім того, викладені в акті перевірки висновки про відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки ані у позивача, ані у його контрагентів, які здійснювали господарські операції у 2014 році на суму ПДВ, що не перевищує 10 тис. грн., не виникало обов'язку з такої реєстрації податкових накладних у ЄРПН. Також позивач зазначив, що посилання контролюючого органу на постанову слідчого, яка містить інформацію щодо кримінального провадження, а також допит ОСОБА_1 не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій, адже особа вважається невинуватою поки її вину не буде встановлено обвинувальним вироком суду. З огляду на викладене, позивач стверджує, що висновок податкового органу про нереальність господарських операцій, укладених з ТОВ Амарант Груп та ТОВ Сігма Плюс , по придбанню вуглевмісткого матеріалу А та контейнера типу МКР є необґрунтованим та протиправним.

Представник позивача у судовому засіданні не заперечував проти розгляду адміністративної справи у порядку письмового провадження.

Відповідачем надано до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких він просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що податковим органом під час перевірки встановлено нереальність здійснення ПП Дніпро-Карбон господарських операцій з ТОВ Амарант Груп та ТОВ Сігма Плюс , оскільки відсутнє їх документальне підтвердження. Зокрема, до перевірки не було надано актів прийому-передачі давальницької сировини, відсутні подорожні листи, податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН. Крім того згідно з постановою старшого слідчого з ОВС ВКР ФР ГУ ДФС у Дніпропетровській області та матеріалами кримінального провадження № 3201504000000021 від 23.02.2015 встановлено, що реквізити ТОВ Амарант Груп та ТОВ Сігма Плюс незаконно використовувалися невстановленими особами, складалися податкові накладні по неіснуючих взаємовідносинах, що також підтверджується протоколом допиту ОСОБА_2 (директор та головний бухгалтер ТОВ Амарант Груп ). Надано клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та наявність клопотань від сторін про розгляд справи в письмовому провадженні, суд вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Новомосковською ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у період з 31.08.2015 по 04.09.2015 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП Дніпро-Карбон (код ЄДРПОУ 24427967) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.04.2013 по 31.07.2015 по взаємовідносинам з ТОВ Амарант Груп (код ЄДРПОУ 39163342) та ТОВ Сігма Плюс (код ЄДРПОУ 38906657), за результатами якої складено акт № 264/225/24427967 від 11.09.2015 р.

На підставі акту перевірки № 264/225/24427967 від 11.09.2015 р. відповідачем 29 вересня 2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким ПП Дніпро-Карбон збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 10283,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2570,75 грн.;

- № НОМЕР_2, яким ПП Дніпро-Карбон збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 9255,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2313,75 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ПП Дніпро-Карбон з ТОВ Амарант Груп та ТОВ Сігма Плюс , не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 9255,00 грн. за 2014 рік та занижено податок на додану вартість у сумі 10283,00 грн. в тому числі за березень 2014 року - 3480,00 грн.; за квітень 2014 року - 3400,00 грн.; за травень 2014 року - 3403,00 грн.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, ПП Дніпро Карбон з ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат було укладено договір поставки товару, а саме Залишки бруса графітованого № 14-10/77 від 25.02.2014.

Згодом ПП Дніпро Карбон з ТОВ Амарант Груп було укладено договір на переробку давальницької сировини № 1 від 05.05.2014 р., за умовами якого виконавцю передано на переробку давальницьку сировину Залишки бруса графітованого у продукцію вуглевмісний матеріал (А), а замовником зобов'язується прийняти готову продукцію та оплатити проведену роботу. Було передано на переробку 9,72 т сировини, вартість послуг - 20415,40 грн., у тому числі ПДВ - 3402,57 грн.

Також ПП Дніпро Карбон з ТОВ Сігма Плюс з було укладено договір на переробку давальницької сировини № 1 від 03.03.2014 р., за умовами якого виконавцю передано на переробку давальницьку сировину Залишки бруса графітованого у продукцію вуглевмісний матеріал (А), а замовник зобов'язується прийняти готову продукцію та оплатити проведену роботу. На переробку до ТОВ Сігма Плюс було надано 19,83 т сировини, вартістю 41280,00 грн., у тому числі ПДВ - 6880,00 грн.

Судом встановлено, що на виконання вказаних договорів були виписані податкові накладні та акти здавання-приймання виконаної роботи.

Також судом встановлено, що між ПП Дніпро Карбон з ТОВ Амарант Груп 05.05.2014 було укладено договір поставки № 050514-1, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вуглецьвмістний матеріал (А) та контейнер типа МКР.

З ТОВ Сігма Плюс позивачем також було укладено договір поставки № 030314/1 від 03.03.2014, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вуглецьвмістний матеріал (А) та контейнер типа МКР

На виконання вказаних договорів були виписані податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, а також здійснено оплату товару, що підтверджується виписками за особовим рахунком та меморіальними ордерами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними.

Вищезазначені договори не було визнано недійсними в судовому порядку.

В обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач зазначив, що позивачем до перевірки не було надано акти приймання-передачі товару на переробку, відсутні подорожні листи, а також з наданих до перевірки ТТН щодо транспортування товару від ТОВ Амарант Груп , який знаходиться у м. Києві, здійснювалося з м. Дніпропетровськ до м. Новомосковськ, що унеможливлює дослідження фактичного місця навантаження та розвантаження товару.

Проте, суд знаходить необґрунтованими такі висновки податкового органу з огляду на наступне.

Підпунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568, визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з пунктом 1 вказаних Правил товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктами 2.1 та 2.2 вказаного Положення встановлено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, тобто факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним, зокрема, в постановах від 01 грудня 2015 року (№ 826/15034/14) та від 12.01.2016 (№ 826/20548/13-а) первинний документ містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. При цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та сум витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, відповідачем не спростовано, що в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних містяться всі обов'язкові реквізити, зокрема, адресу навантаження та розвантаження, марку, модель, тип та реєстраційний номер автомобіля, ПІБ водія, зазначено осіб, що отримали вантаж та здійснили його відпуск, містяться відомості про вантаж, тощо.

Крім того, спростовуючи доводи податкового органу, що з наданих до перевірки товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару від ТОВ Амарант Груп , який знаходиться у м. Києві, здійснювалося з м. Дніпропетровськ до м. Новомосковськ, суд зазначає, що згідно з реквізитами договору № 050514-1 від 05.05.2014 місцезнаходження постачальника зазначено: м. Дніпропетровськ. При цьому податковим органом жодними належними та достатніми доказами не спростовано відсутність чи наявність у постачальника складських чи виробничих приміщень та території м. Дніпропетровськ.

Суд зазначає, що неподання певних первинних документів в сукупності з іншими доказами може стати підставою для висновків про недоведеність здійснення господарської операції, в той час як відсутність таких документів як подорожні листи та акти здачі-приймання товару не може слугувати єдиною підставою для визнання безтоварності господарських операцій за наявності всіх інших обов'язкових та належно оформлених первинних документів.

Також, як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 01.04.2013 по 31.07.2015 не відображено податкові накладні, виписані ТОВ Сігма Груп з номенклатурою вуглецьвмістний матеріал (А) та контейнер типа МКР , так само як і ТОВ Амарант Груп .

Проте, суд зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача щодо відсутності обов'язку реєстрації податкових накладних в ЄРПН по господарським операціям у 2014 році, адже суми ПДВ у податкових накладних не перевищувала 10 тис. грн.

Щодо доводів податкового органу про наявність кримінального провадження № 3201504000000021 від 23.02.2015р., та наданого протоколу допиту свідка ОСОБА_3, згідно яких останній вказав, що ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності і реєстрації підприємства ТОВ Сігма Груп та ТОВ Амарант Груп не мав, ніколи не укладала та не підписувала будь-яких договорів, угод та інших правоустановчих документів, суд зазначає, що останні не можуть бути покладені в основу судового рішення та спростовувати факт реальності господарських взаємовідносин позивача з контрагентами-постачальниками, адже податковим органом не доведено, що досудове розслідування в кримінальній справі проводиться відносно посадових осіб чи юридичних осіб, які пов'язані з діяльністю позивача, до того ж представником відповідача не надано вирок по цій справі, що набув законної сили, та встановлював би певні обставини щодо відносин позивача з його контрагентами.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що факт здійснення ПП Дніпро-Карбон господарських операцій з ТОВ Амарант Груп та ТОВ Сігма Плюс підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум витрат по угодам, укладеним з вищевказаними контрагентами, до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також сум ПДВ, сплачених в ціні товару до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Сукупність встановлених судом обставини свідчить про протиправність податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 прийнятих Новомосковською ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 29 вересня 2015 року, у зв'язку з чим позов Приватного підприємства Дніпро-Карбон підлягає задоволенню.

Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати слід розподілити відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства Дніпро-Карбон до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 прийняті Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 29 вересня 2015 року.

Присудити на користь Приватного підприємства Дніпро-Карбон документально підтверджені судові витрати у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_4