Постанова

від 10.04.2017 по справі 820/98/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2017 р. № 820/98/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Флора України" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Флора України" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20.12.2016 (форма "В4") ГУ ДФС у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилковому судженні суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а тому підлягає скасуванню.

Представник відповідача, Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим просить у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Флора України".

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що фахівцями відповідача було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ Маковій (податковий номер 39619659) за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 та подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг).

За результатами проведення перевірки було складено акт №744/20-40-14-08-11/34389464 від 29.11.2016 року .

Суд зазначає, що під час судового розгляду справи представником відповідача було надано на вимогу суду витяг з акту №744/20-40-14-08-11/34389464 від 29.11.2016 року (т. 1 а.с.45-48).

Під час судового розгляду справи встановлено, що за наслідками проведеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення п.198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України - завищення суми податкового кредиту по операціям оформленим як придбання товарів на загальну суму ПДВ 21540999 грн за грудень 2015 року.

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000181408 від 20.12.2016 року (форми В4 ), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2154099,00 грн (т.1 а.с.10-11).

Із матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Флора України" мало взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю "Маковій".

Від так між ТОВ "Компанія "Флора України" та ТОВ "Маковій" укладено договір поставки №01/23-13 від 23.12.2015 року (т.1 а.с. 79-80).

Суд зазначає, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії витягу з реєстру платників податку на додану вартість ТОВ "Маковій" №1420324500085 від 01.11.2014 року, станом на час укладення договору поставки №01/23-13 від 23.12.2015 року зареєстровано платником податку на додану вартість (т. 2 а.с.20).

Відповідно до умов договору поставки №01/23-13 від 23.12.2015 року постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити насіння соняшника, в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Пунктом 1.2 договору визначено, що товар, що поставлятиметься за цим договором, буде являтись врожаєм 2016 року. Здійснення операцій з постачання товару за цим договором носить форвардний характер, тому вони повинні відповідати нормативним положенням законодавства України, які регламентують відносини даній сфері. Кількість товару, який має бути поставлений передбачена сторонами у п.2.1 договору поставки №01/23-13 від 23.12.2015 року.

Згідно із п.3.1 договору поставки №01/23-13 від 23.12.2015 року ціна за одну тону товару складає 10000,00 грн., в т.ч. - ПДВ - 1666,67 грн. Пунктом 3.2 договору поставки №01/23-13 від 23.12.2015 року загальна вартість договору визначатиметься в розмірі вартості поставленого згідно накладних товару. Пунктом 3.3 вказаного договору визначено, що оплата за товар здійснюється покупцем у вигляді 100%-ї попередньої оплати загальної вартості товару за цим договором протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання цього договору.

На виконання умов договору поставки №01/23-13 від 23.12.2015 року сторонами підписано додаткову угоду №1 від 01.12.2016 року, відповідно до якої сторонами уточнено період поставки товару з 01.09.2016 по 31.01.2017 року; місце поставки: Харківська область, м. Первомайський, вул. Залізнична, 76, а також визначено, що навантаження товару в транспортні засоби здійснюється силами та за рахунок постачальника.

З наданих представником позивача письмових пояснень та за наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що ТОВ "Компанія "Флора України" в рамках договору поставки №01/23-13 від 23.12.2015 року здійснено попередню оплату згідно платіжних доручень: №160 від 31.12.2015 на суму -1652300,00 грн., №161 від 31.12.2015 на суму 1952300,00 грн., №163 від 31.12.2015 на суму 1952300,00 грн., №165 від 31.12.2015 на суму 1912500,00 грн., №162 від 31.12.2015 на суму 1872400,00 грн., №151 від 30.12.2015 на суму 1232499,50 грн., №164 від 30.12.2015 на суму 1138699,55 грн., №157 від 30.12.2015 на суму 1211600,00 грн., всього на загальну суму 12924599,05 грн., в тому числі ПДВ 2154099,84 грн. (т. 1 а.с. 82-89).

На виконання умов договору поставки №01/23-13 від 23.12.2015 року ТОВ Маковій виписано на адресу позивача податкові накладні №36/2 від 31.12.2015 на насіння соняшника загальною кількістю 165,23 т на суму 1652300,00 грн, №38/2 від 31.12.2015 на насіння соняшника загальною кількістю 195,23 т на суму 1952300,00 грн, №39/2 від 31.12.2015 на насіння соняшника загальною кількістю 195,23 т на суму 1952300,00 грн, №42/2 від 31.12.2015 на насіння соняшника загальною кількістю 191,25 т на суму 1912500,00 грн, №43/2 від 31.12.2015 на насіння соняшника загальною кількістю 187,24 т на суму 1872400,00 грн, №30/2 від 30.12.2015 на насіння соняшника загальною кількістю 123,25 т на суму 1232499,50 грн, №31/2 від 30.12.2015 на насіння соняшника загальною кількістю 113,87 т на суму 1138699,55 грн, №32/2 від 30.12.2015 на насіння соняшника загальною кількістю 121,16 т на суму 1211600,00 грн. (т.1 а.с. 91; 93; 95; 97; 99; 101; 103; 105).

Вказані податкові накладні були зареєстровані ТОВ Маковій у відповідності до норм діючого законодавства, про що свідчать наявні в матеріалах справи відповідні квитанціями №1 до кожної податкової накладної (т.1 а.с. 90; 92; 94; 96; 98; 100; 102; 104).

Представником позивача під час судового розгляду справи надано пояснення та зазначено, що підприємством за договором поставки №01/23-13 від 23.12.2015 року товар було отримано від ТОВ Маковій на складі, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Первомайський, вул. Залізнична 76.

На підтвердження отримання товару за договором поставки №01/23-13 від 23.12.2015 року до суду надано видаткові накладні: №3 від 04.01.2017 на суму 1032400,00 грн., №4 від 05.01.2017 на суму 1064250,00 грн., №5 від 10.01.2017 на суму 1101540,00 грн., №6 від 11.01.2017 на суму 1123200,00 грн., №7 від 12.01.2017 суму 1154120,00 грн., №8 від 13.01.2017 на суму 1173240,00 грн., №9 від 16.01.2017 на суму 1152010,00 грн., №10 від 17.01.2017 на суму 1126500,00 грн., №11 від 18.01.2017 на суму 1112550,00 грн., №12 від 19.01.2017 на суму 1143020,00 грн., №13 від 20.01.2017 на суму 1138500,00 грн., №14 від 21.01.2017 на суму 590270,00 грн. (т.1 а.с. 106-117).

Суд зазначає, що на підтвердження наявності у контрагента орендованого приміщення, а саме складу, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Первомайський, вул. Залізнична 76, до суду позивачем надано копію договору оренди нежитлового приміщення №01/08-15 від 01.12.2015 року, укладеного між ТОВ "Первомайський харчовий комбінат "Ідеал" та ТОВ "Маковій", копію акту приймання-передачі в оренду нежитлового приміщення за адресою: Харківська обл., м. Первомайський, вул. Залізнична 76 (т.2 а.с.15-18).

Під час судового розгляду справи з наданих представником позивача доказів та пояснень судом встановлено, що придбаний у ТОВ Маковій товар ТОВ "Компанія "Флора України" в подальшому було реалізовано у власній господарській діяльності шляхом продажу на користь ПВП Квадро відповідно до умов договору поставки №01/16-01 від 16.01.2016 року (т.1 а.с. 118-120).

Суд зазначає, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії витягу з реєстру платників податку на додану вартість ПВП Квадро №1626504504025 від 19.02.2016 року, станом на час укладення договору поставки №01/16-01 від 16.01.2016 року зареєстровано платником податку на додану вартість (т. 2 а.с.23).

Відтак, відповідно до умов договору поставки №01/16-01 від 16.01.2016 року ТОВ "Компанія "Флора України" (постачальник) зобов'язується передати у власність ПВП Квадро (покупцю) насіння соняшника у кількості 1300 т +/- 10% за ціною 11000,00 грн. за тону, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар постачальнику на умовах даного договору. Згідно із підпунктом 3.3 договору поставки №01/16-01 від 16.01.2016 року оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Суд зазначає, що на виконання умов договору поставки №01/16-01 від 16.01.2016 року ПВП Квадро здійснено оплату за товар на розрахунковий рахунок позивача згідно платіжних доручень: №575 від 01.02.2016 на суму 282300,00 грн, №583 від 12.02.2016 на суму 370600,00 грн, №592 від 16.02.2016 на суму 12600,00 грн, №594 від 17.02.2016 на суму 2000,00 грн, №620 від 19.02.2016 на суму 3320,0 грн, №618 від 19.02.2016 на суму 14000,00 грн, №642 від 23.02.2016 на суму 40000,00 грн, №640 від 23.02.2016 на суму 60000,00 грн, №651 від 24.02.2016 на суму 2000000,00 грн, №647 від 24.02.2016 на суму 29000,00 грн, №643 від 24.02.2016 на суму 500000,00 грн, №652 від 24.02.2016 на суму 2900000,00 грн, №653 від 24.02.2016 на суму 800000,00 грн, №650 від 24.02.2016 на суму 2900000,00 грн, №654 від 25.02.2016 на суму 3600000,00 грн, №675 від 26.02.2016 на суму 801303,00 грн. (т.1 а.с. 121-136).

На виконання умов договору позивачем на адресу ПВП Квадро були виписані податкові накладні: №7 від 01.02.2016 на насіння соняшника загальною кількістю 27,95 т на суму 282300,00 грн, №8 від 12.02.2016 на насіння соняшника загальною кількістю 33,691 т на суму 370600,00 грн, №20 від 16.02.2016 на насіння соняшника загальною кількістю 1,145 т на суму 12600,00 грн, №21 від 17.02.2016 на насіння соняшника загальною кількістю 0,18 т на суму 2000,00 грн, №23 від 19.02.2016 на насіння соняшника загальною кількістю 0,302 т на суму 3320,00 грн, №22 від 19.02.2016 на насіння соняшника загальною кількістю 1,273 т на суму 14000,00 грн, №9 від 23.02.2016 на насіння соняшника загальною кількістю 3,636 т на суму 40000,00 грн, №10 від 23.02.2016 на насіння соняшника загальною кількістю 5,455 т на суму 60000,00 грн, №11 від 24.02.2016 на насіння соняшника загальною кількістю 181,818 т на суму 2000000,00 грн, №12 від 24.02.2016 на насіння соняшника загальною кількістю 2,636 т на суму 29000,00 грн, №13 від 24.02.2016 на насіння соняшника загальною кількістю 45,454 т на суму 500000,00 грн, №16 від 24.02.2016 на насіння соняшника загальною кількістю 263,636 т на суму 2900000,00 грн, №15 від 24.02.2016 на насіння соняшника загальною кількістю 72,727 т на суму 800000,00 грн, №14 від 24.02.2016 на насіння соняшника загальною кількістю 263,636 т на суму 2900000,00 грн, №17 від 25.02.2016 на насіння соняшника загальною кількістю 327,273 т на суму 3600000,00 грн, №19 від 26.02.2016 на насіння соняшника загальною кількістю 72,8457 т на суму 801303,00 грн. (т.1 а.с.138, 140, 142, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156, 158, 160, 162, 164, 166, 168).

Вказані податкові накладні були зареєстровані ТОВ "Компанія "Флора України" у відповідності до норм діючого законодавства, про що свідчать наявні в матеріалах справи відповідні квитанціями №1 до кожної податкової накладної (т.1 а.с. 137, 139, 141, 143, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157, 159, 161, 163, 165, 167).

Як встановлено судом ТОВ "Компанія "Флора України" передано товар контрагенту ПВП Квадро на складі, що розташований за адресою: Харківська обл., м. Первомайський, вул. Залізнична, 76, на підтвердження чого до матеріалів справи надано видаткові накладні: від 04.01.2017 №2 у сумі 281 963,00 грн., №1 у сумі 274 131,00 грн., №3 у сумі 274 131,00 грн., №4 у сумі 287320,00 грн, №5 у сумі 292 226,00 грн., від 05.01.2017 №6 у сумі 280 775,00 грн., №7 у сумі 287 430,00 грн., №8 у сумі 302 522,00 грн., №9 у сумі 299 948,00 грн., від 10.01.2017 року №10 у сумі 289 432,00 грн., №11 у сумі 305 811,00 грн., №12 у сумі 299 310,00 грн., №13 у сумі 317 141,00 грн, від 11.01.2017 року №14 у сумі 308 880,00 грн., №15 у сумі 304 161,00 грн., №16 у сумі 311 520,00 грн., №17 у сумі 310 959,00 грн., від 12.01.2017 року №18 у сумі 317 361,00 грн., №19 у сумі 313 005,00 грн., №20 у сумі 303 820,00 грн., №21 у сумі 335 346,00 грн., від 13.01.2017 року №22 у сумі 269 775,00 грн., №23 у сумі 282 403,00 грн., №24 у сумі 254 232,00 грн., №25 у сумі 265 100,00 грн., №26 у сумі 219 054,00 грн., від 16.01.2017 року №27 у сумі 254 144,00 грн., №28 у сумі 269 720,00 грн., №29 у сумі 254 320,00 грн., №30 у сумі 219 450,00 грн., №31 у сумі 269 577,00 грн., від 17.01.2017 №32 у сумі 311 333,00 грн., №33 у сумі 302 511,00 грн., №34 у сумі 314 754,00 грн., №35 у сумі 310 552,00 грн., від 18.01.2017 року №36 у сумі 306 680,00 грн., №37 у сумі 296 472,00 грн., №38 у сумі 299 101,00 грн., №39 у сумі 321 552,00 грн., від 19.01.2017 року №40 у сумі 313 720,00 грн., №41 у сумі 317 691,00 грн., №42 у сумі 316 393,00 грн., №43 у сумі 309 518,00 грн., від 20.01.2017 №44 у сумі 313 126,00 грн., №45 у сумі 309 441,00 грн., №46 у сумі 307 747,00 грн., №47 у сумі 322 036,00 грн., від 21.01.2017 №48 у сумі 324 753,00 грн., №49 у сумі 324 544,00 грн (т.1 а.с. 169-216).

Представником позивача було надано пояснення та зазначено, що у відповідності умов договору поставки №01/23-13 від 23.12.2015 року укладеного між позивачем та ТОВ Маковій навантаження товару на користь ПВП Квадро за договором поставки №01/16-01 від 16.01.2016 року здійснювалось силами ТОВ Маковій .

При цьому транспортування товару за договором поставки №01/16-01 від 16.01.2016 року здійснювалося за рахунок ПВП Квадро , на підтвердження чого до суду надано товарно-транспортні накладні: №00207 від 27.01.2017 на кількість 29,504 т, №00206 від 21.01.2017 на кількість 29,523 т, №00205 від 20.01.2017 на кількість 29,276 т, №00204 від 20.01.2017 на кількість 27,977 т, №00203 від 20.01.2017 на кількість 28,131 т, №00202 від 20.01.2017 на кількість 28,466 т, №00201 від 19.01.2017 на кількість 28,138 т, №00200 від 19.01.2017 на кількість 28,763 т, №00199 від 19.01.2017 на кількість 28,881 т, №00198 від 19.01.2017 на кількість 28,520 т, №00197 від 18.01.2017 на кількість 29,232 т, №00196 від 18.01.2017 на кількість 27,191 т, №00195 від 18.01.2017 на кількість 26,952 т, №00194 від 18.01.2017 на кількість 27,880 т, №00193 від 17.01.2017 на кількість 28,232 т, №00192 від 17.01.2017 на кількість 28,614 т, №00191 від 17.01.2017 на кількість 27,501 т, №00190 від 17.01.2017 на кількість 28,303 т, №00189 від 16.01.2017 на кількість 24,507 т, №00188 від 16.01.2017 на кількість 19,950 т, №00187 від 16.01.2017 на кількість 23,120 т, №00186 від 16.01.2017 на кількість 24,520 т, №00185 від 16.01.2017 на кількість 23,104 т, №00184 від 13.01.2017 на кількість 19,914 т, №00183 від 13.01.2017 на кількість 24,100 т, №00182 від 13.01.2017 на кількість 23,112 т, №00181 від 13.01.2017 на кількість 25,673 т, №00180 від 13.01.2017 на кількість 24,525 т, №00179 від 12.01.2017 на кількість 30,486 т, №00178 від 12.01.2017 на кількість 27,620 т, №00177 від 12.01.2017 на кількість 28,455 т, №00176 від 12.01.2017 на кількість 28,851 т, №00175 від 11.01.2017 на кількість 28,269 т, №00174 від 11.01.2017 на кількість 28,320 т, №00173 від 11.01.2017 на кількість 27,651 т, №00172 від 11.01.2017 на кількість 28,080 т, №00171 від 10.01.2017 на кількість 28,831 т, №00170 від 10.01.2017 на кількість 27,210 т, №00169 від 10.01.2017 на кількість 27,801 т, №001618 від 10.01.2017 на кількість 26,312 т, №00167 від 05.01.2017 на кількість 27,268 т, №00166 від 05.01.2017 на кількість 27,502 т, №00165 від 05.01.2017 на кількість 26,130 т, №00164 від 05.01.2017 на кількість 25,525 т, №00163 від 04.01.2017 на кількість 26,566 т, №00162 від 04.01.2017 на кількість 26,120 т, №00160 від 04.01.2017 на кількість 24,921 т, №00161 від 04.01.2017 на кількість 25,633 т.

Господарські операції ТОВ "Компанія "Флора України" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані суду первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з приписами п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, в даному випадку виконання договорів між позивачем та ТОВ "Маковій" підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентом виконано кожною стороною цього договору, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Суд зазначає, що всі первинні документи знайшли своє відображення в бухгалтерському обліку позивача, а саме податкові накладні, виписані ТОВ Маковій включено до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015, на підтвердження чого представником позивача надано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року, а також квитанцію №2 про її прийняття контролюючим органом (т.2 а.с. 24-32).

Як встановлено під час судового розгляду справи ТОВ "Компанія "Флора України" податкові зобов'язання щодо реалізації товару по ланцюгу постачання, а саме в адресу ПВП Квадро , знайшли своє відображення в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 (т.2 а.с. 33-40).

Крім того, суд зазначає, що з аналізу акту перевірки та наданих представником відповідача пояснень встановлено, що контролюючим органом вказано на відсутність у ТОВ Маковій можливості поставити насіння соняшника ТОВ "Компанія "Флора України" згідно з договором поставки №01/23-13 від 23.12.2015 року у кількості 1292,46 тон, у зв'язку з тим, що ТОВ Маковій згідно поданої статистичної звітності в 2016 році очікується отримання з посівної площі 158 гектар приблизно 726,8 тон насіння соняшника.

При цьому слід вказати, що матеріали справи містять звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01 грудня 2016 року (№29-сг), подання якого до контролюючого органу підтверджується квитанцією №2, відповідно до якого ТОВ Маковій було засіяно 158,00 га посівної площі соняшника на земельних ділянках, що розташовані в Первомайському районі Харківської області, зібрано врожаю - 5340,40 ц соняшника, а також відповідно до звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01 грудня 2016 року (№29-сг), подання якого до контролюючого органу підтверджується квитанцією №2, ТОВ Маковій було засіяно 224,00 га посівної площі соняшника на земельних ділянках, що розташовані в Золочівському районі Харківської області, зібрано врожаю 7571,20 ц соняшника, чим спростовано доводи відповідача стосовно відсутності у контрагента позивача ТОВ Маковій поставити на користь позивача товар, визначений договором поставки №01/23-13 від 23.12.2015 року.

Також матеріали справи містять довідку від 14.02.2017 року за вих. №14/02/17 за підписом директора ТОВ "Маковій", зі змісту якої судом встановлено, що суб'єктом господарювання повідомлено про площі засіяних ділянок, місце їх розташування, а також обсяги зібрання урожаю (т.2 а.с.41).

Стосовно посилання відповідача на те, що підставою для встановлених порушень позивача слугувала податкова інформація ГУ ДФС у Харківській області від 31.10.2016 року №482/20-40-14-06-10 щодо ТОВ Маковій суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.

З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що порушення, які слугували підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, а отже податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20.12.2016 (форма "В4") ГУ ДФС у Харківській області підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Флора України" є таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Флора України" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20.12.2016 (форма "В4") ГУ ДФС у Харківській області.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Флора України" (61038, м. Харків, вул. Фесенківська, буд. 12/14, код ЄДРПОУ - 34389464) сплачену суму судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код 39599198).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 18 квітня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников