Рішення

від 21.04.2017 по справі 127/24002/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/24002/16-ц Провадження № 22-ц/772/930/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1 Категорія 41 Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого : Медвецького С. К.,

суддів : Нікушина В. П., Оніщука В. В.,

з участю секретаря Ліннік Я. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, редакції газети 33-й канал про захист честі, гідності та ділової репутації,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 12 жовтня 2016 року в щотижневому друкованому виданні 33-й канал опубліковано статтю під назвою: Торгує ліками у ЦРЛ заввідділенням, або Як у райлікарні підпільно розливають бетадин і продають хворим? . Вказана стаття була опублікована на основі інтерв? ю лікаря КУ Хмільницька ЦРЛ ОСОБА_2

Позивач вказує, що він є лікарем вищої категорії, заслуженим лікарем України, керівником травматологічним відділенням, має 34 річний стаж роботи.

У цій статті поширено відомості про нього, які не відповідають дійсності, принижують його честь і гідність та шкодять його діловій репутації, зокрема про те, що: Зі слів лікаря ОСОБА_2, протягом останніх трьох років керівник травматологічного відділення КУ Хмільницька ЦРЛ займався незаконною торгівлею гіпсовими та марлевими бинтами, операційною білизною, металічними імплантатами. Такий медичний препарат як бетадин готувався підпільно, розливався у пляшечки і продавався хворим. До продажу медичних засобів керівник, зловживаючи своїм посадовим становищем, залучав медичних постових сестер. Зрозуміло що ціна на такий товар значно завищувалась. Вся торгівля здійснювалась безпосередньо у відділенні лікарні, причому частина товарів знаходилась у маніпуляціпному та гіпсовочному кабінетах, а інша частина потрапляла до клієнтів прямо з багажника автомобіля керівника травматологічної служби.

Лікарняні бюджетні гіпсові і марлеві бинти та інші препарати, що мали б безкоштовно використовуватись для надання медичної допомоги соціальним хворим або людям, які за певних обставин не можуть придбати їх в аптеках, приєднувались до товару керівника відділення та осідали зиском в його кишенях...

Користуючись своїм службовим становищем, заввідділенням встановив щодобову оплату по 30 грн. за перебування хворих у двомісних палатах № 1 та № 4.

Замість того, щоб дбати про організацію травматологічної роботи лікарями відділення, керівник привласнює лікарняні апарати, що необхідні при наданні невідкладної допомоги хворим з травмою, ховає частину лікарняних інструментів у своєму службовому кабінеті, які використовуються для планових операцій, щоб не було змоги скористатись ними іншим лікарям. А ще дозволяє собі, через особисту неприязнь до одного з лікарів, відмовлятись асистувати колезі під час операцій, забуваючи, що це його обов'язок як лікаря .

Крім того, на думку позивача, у статті також поширено неправдиву інформацію стосовно головного лікаря КУ Хмільницька ЦРЛ та інших лікарів: У зверненні до газети називають і такі факти: головний лікар, використовуючи своє службове становище, окрім основної посади, має ще й по чверті ставки лікаря-анестезіолога та лікаря-статиста, начмед має додатково навантаження хірурга, а голова профспілки нібито підпрацьовує у господарській службі. На думку ОСОБА_2, посадовці не відпрацьовують вказані ставки, а лише рахуються за ними на паперах, однак за цю роботу нараховується 50% активності. Така інтенсивна робота , що не відпрацьовується, а лише осідає в кишенях адміністрації - пряме та грубе розкрадання коштів бюджету, особливо у нинішній час, коли в Україні гинуть на Сході люди заради того, щоб ми змінилися у своїй суті .

Посилаючись на те, що зазначена інформація є недостовірною та негативною, позивач просив суд зобов?язати щотижневе друковане видання 33-й канал спростувати поширену щодо нього інформацію.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 січня 2017 року позов задоволено.

Зобов?язано щотижневе друковане видання 33-й канал спростувати поширену ним відносно керівника травматологічного відділення КУ Хмільницька ЦРЛ негативну, недостовірну інформацію в випуску газети від 12 жовтня 2016 року, а саме: Зі слів лікаря ОСОБА_2, протягом останніх трьох років керівник травматологічного відділення КУ Хмільницька ЦРЛ займався незаконною торгівлею гіпсовими та марлевими бинтами, операційною білизною, металічними імплантатами. Такий медичний препарат як бетадин готувався підпільно, розливався у пляшечки і продавався хворим. До продажу медичних засобів керівник, зловживаючи своїм посадовим становищем, залучав медичних постових сестер. Зрозуміло що ціна на такий товар значно завищувалась. Вся торгівля здійснювалась безпосередньо у відділенні лікарні, причому частина товарів знаходилась у маніпуляціпному та гіпсовочному кабінетах, а інша частина потрапляла до клієнтів прямо з багажника автомобіля керівника травматологічної служби.

Лікарняні бюджетні гіпсові і марлеві бинти та інші препарати, що мали б безкоштовно використовуватись для надання медичної допомоги соціальним хворим або людям, які за певних обставин не можуть придбати їх в аптеках, приєднувались до товару керівника відділення та осідали зиском в його кишенях...

Користуючись своїм службовим становищем, заввідділенням встановив щодобову оплату по 30 грн. за перебування хворих у двомісних палатах № 1 та № 4.

Замість того, щоб дбати про організацію травматологічної роботи лікарями відділення, керівник привласнює лікарняні апарати, що необхідні при наданні невідкладної допомоги хворим з травмою, ховає частину лікарняних інструментів у своєму службовому кабінеті, які використовуються для планових операцій, щоб не було змоги скористатись ними іншим лікарям. А ще дозволяє собі, через особисту неприязнь до одного з лікарів, відмовлятись асистувати колезі під час операцій, забуваючи, що це його обов'язок як лікаря шляхом опублікування спростування поширеної відносно керівника травматологічного відділення КУ Хмільницька ЦРЛ вказаної негативної, недостовірної інформації.

Вирішено питання про судовий збір.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу заявник зазначив, що Редакція газети 33-й канал є неналежним відповідачем у цій справі, доводи, викладені у рішенні суду, базуються на припущеннях; ОСОБА_2 викладено оціночні судження та критику посадової особи.

У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 проти апеляційної скарги заперечував.

Представник редакції газети 33-й канал в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи провести у його відсутність.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких міркувань.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що поширена інформація не відповідає дійсності, є негативною, принижує честь, гідність та шкодить діловій репутації позивача.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що такий висновок суду є обгрунтованим, відповідає обставинам справи та вимогам закону, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами.

Судом установлено, що 12 жовтня 2016 року в щотижневому друкованому виданні 33-й канал опубліковано статтю під назвою: Торгує ліками у ЦРЛ заввідділенням, або Як у райлікарні підпільно розливають бетадин і продають хворим? .

У цій статті зазначено, що: Зі слів лікаря ОСОБА_2, протягом останніх трьох років керівник травматологічного відділення КУ Хмільницька ЦРЛ займався незаконною торгівлею гіпсовими та марлевими бинтами, операційною білизною, металічними імплантатами. Такий медичний препарат як бетадин готувався підпільно, розливався у пляшечки і продавався хворим. До продажу медичних засобів керівник, зловживаючи своїм посадовим становищем, залучав медичних постових сестер. Зрозуміло що ціна на такий товар значно завищувалась. Вся торгівля здійснювалась безпосередньо у відділенні лікарні, причому частина товарів знаходилась у маніпуляціпному та гіпсовочному кабінетах, а інша частина потрапляла до клієнтів прямо з багажника автомобіля керівника травматологічної служби.

Лікарняні бюджетні гіпсові і марлеві бинти та інші препарати, що мали б безкоштовно використовуватись для надання медичної допомоги соціальним хворим або людям, які за певних обставин не можуть придбати їх в аптеках, приєднувались до товару керівника відділення та осідали зиском в його кишенях...

Користуючись своїм службовим становищем, заввідділенням встановив щодобову оплату по 30 грн. за перебування хворих у двомісних палатах № 1 та № 4.

Замість того, щоб дбати про організацію травматологічної роботи лікарями відділення, керівник привласнює лікарняні апарати, що необхідні при наданні невідкладної допомоги хворим з травмою, ховає частину лікарняних інструментів у своєму службовому кабінеті, які використовуються для планових операцій, щоб не було змоги скористатись ними іншим лікарям. А ще дозволяє собі, через особисту неприязнь до одного з лікарів, відмовлятись асистувати колезі під час операцій, забуваючи, що це його обов'язок як лікаря .

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність.

Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституцій України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до частини першої статті 269 ЦК України особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом.

Статтями 270, 297 ЦК України визначено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За змістом ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім?ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом.

Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона поширена.

Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв?язку, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно зі статтею 271 ЦК України зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні забороняється використання друкованих засобів масової інформації, зокрема, для заподіяння шкоди честі і гідності особи.

За правилами ст. 21 цього Закону підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника (співзасновників) здійснює редакція або інша установа, що виконує її функції.

Редакція діє на підставі свого статуту та реалізує програму друкованого засобу масової інформації, затверджену засновником (співзасновниками).

Редакція друкованого засобу масової інформації набуває статусу юридичної особи з дня державної реєстрації, яка здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Редактор (головний редактор) друкованого засобу масової інформації є керівником редакції, уповноваженим на те засновником (співзасновниками). Редактор (головний редактор) керує діяльністю редакції в межах повноважень, визначених її статутом, представляє редакцію у відносинах із засновником (співзасновниками), видавцем, авторами, державними органами, об'єднаннями громадян і окремими громадянами, а також у суді і третейському суді та несе відповідальність за виконання вимог, що ставляться до діяльності друкованого засобу масової інформації, його редакції відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України (ст. 23 Закону).

Згідно зі ст. 37 цього Закону громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.

Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Виходячи зі змісту статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб?єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції..

Згідно з вимогами ст. 11 Закону України Про інформацію , інформація про фізичну особу ( персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров?я, а також адреса, дата і місце народження.

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій, які на думку позивача порушують його право на повагу до гідності, честі та ділової репутації.

Згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27 лютого 2009 року № 1 при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, як не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право

Отже, єдиною підставою є юридичний склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову.

Позивач, заявляючи позов, з посиланням на ст. 277 ЦК України зазначив, що поширена відповідачами інформація не відповідає дійсності, є негативною, принижує честь, гідність та шкодить його діловій репутації.

Інформація, яка була поширена відповідачами, а саме: Торгує ліками у ЦРЛ заввідділенням… , протягом останніх трьох років керівник травматологічного відділення КУ Хмільницька ЦРЛ займався незаконною торгівлею гіпсовими та марлевими бинтами, операційною білизною, металічними імплантатами… , до продажу медичних засобів керівник, зловживаючи своїм посадовим становищем, залучав медичних постових сестер… , лікарняні бюджетні гіпсові і марлеві бинти та інші препарати приєднувались до товару керівника відділення та осідали зиском в його кишенях... , заввідділенням встановив щодобову оплату по 30 грн. за перебування хворих у двомісних палатах… за своїм змістом свідчить про конкретні фактичні дії позивача та полягає у звинуваченні його в незаконній торгівлі медикаментами, зловживанні службовим становищем та інших правопорушеннях.

Так, у п. 19 зазначеної постанови Пленуму судам роз?яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням; оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Поширена у статті інформація може бути перевірена на предмет її істинності, а також вона має ознаки негативного та образливого спрямування щодо позивача.

Твердження заявника про те, що в опублікованій статті зазначені оціночні судження є необґрунтованим та спростовується змістом цієї статті.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вказана стаття викладена у формі конкретних фактів і є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями, оскільки в статті зі слів ОСОБА_2 зазначені такі ствердні фрази як: займається незаконною торгівлею , привласнює лікарняні апарати , встановив щодобову оплату за перебування хворих у двомісних палатах та інші, що є конкретними твердженнями щодо певних фактів і при цьому стаття містить інформацію про події і факти, які можуть бути перевірені на предмет їх правдивості і достовірності, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України є недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та принижує ділову репутацію ОСОБА_3

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник також посилається на те, що межі допустимої критики щодо посадових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої критики щодо пересічних громадян.

З такими доводами відповідача колегія суддів не погоджується, оскільки поширена інформація щодо позивача стосувалася його як лікаря, а не як політичного діяча чи керівника.

Також безпідставними є доводи ОСОБА_2 про те, що редакція газети 33-й канал не є юридичною особою, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Редакція газети 33-й канал є юридичною особою, її ідентифікаційний код 36474309, а місцезнаходження: місто Вінниця, вулиця Космонавтів, 23.

Про це також свідчить і відповідь директора ТОВ Редакція газети 33-й канал ОСОБА_5, надана на адвокатський запит представника позивача ОСОБА_4, з якої слідує, що ТОВ Редакція газети 33-й канал є юридичною особою, її ідентифікаційний код 36474309.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов?язковою підставою для скасування рішення.

З матеріалів справи слідує, що позивач звертаючись до суду відповідачем вказав Редакція газети 33-й канал , проте суд, розглянувши справу, задовольнив позовні вимоги та зобов?язав щотижневе друковане видання 33-й канал спростувати негативну, недостовірну інформацію, тим самим невірно зазначивши особу відповідача.

У зв?язку з цим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Разом з тим, розподіляючи судові витрати між сторонами у відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд стягнув солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ Редакція газети 33-й канал судовий збір в розмірі 551, 20 грн., не звернувши уваги на те, що солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Отже, ураховуючи, що позов підлягав задоволенню, з ТОВ Редакція газети 33-й канал та ОСОБА_2, як джерела інформації, підлягає стягненню на користь позивача в рівних частках сума судового збору в розмірі 551, 20 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 січня 2017 року в частині назви юридичної особи змінити, зазначивши замість щотижневе друковане видання 33-й канал - товариство з обмеженою відповідальністю Редакція газети 33-й канал , ідентифікаційний код 36474309.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 січня 2017 року в частині судових витрат скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Редакція газети 33-й канал та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рівних частках судовий збір в сумі 551, 20 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Підпис С. К. Медвецький

Судді: Підпис В. П. Нікушин

ОСОБА_6 Оніщук

Згідно з оригіналом

Головуючий С. К. Медвецький