Рішення

від 18.04.2017 по справі 904/947/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.04.2017 Справа № 904/947/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко", с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області

до Українсько-Індійського товариства з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм", м. Дніпро

про стягнення 48 687 грн 80 коп.

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: директор філії в м. Дніпропетровську ОСОБА_1, довіреність № 12 від 12.01.2017;

від відповідача: директор Тріпатхі ОСОБА_2, наказ №1 від 18.10.1998, посвідка на постійне проживання №ІН96741 від 30.12.2015; представник ОСОБА_3, довіреність від 01.10.2016.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Українсько-Індійського товариства з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" (далі - відповідач), у якому заявило вимогу про стягнення основного боргу у сумі 45876,69 грн, інфляційних нарахувань у сумі 829,50 грн, 3% річних у сумі 191,84 грн та пені у сумі 1789,77 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товару № 1289, укладеного між сторонами 24.11.2014.

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у засіданні суду 16.02.2017 було оголошено перерву до 01.03.2017.

Позивач участь свого повноважного представника у засіданні суду не забезпечив, але подав 28.02.2017 довідку, якою підтвердив проведені відповідачем оплати на загальну суму 2050,00 грн.

Відповідач 01.03.2017 подав відзив на позов, у якому зазначив, що посилання позивача на наявність накладних, перерахованих у позовній заяві, як на єдиний доказ, на підставі якого може мати місце вимога про стягнення боргу за невиконання умов договору №12-89 від 24.11.2014, є безпідставним, оскільки положення статті 34 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють позивача права доводити вимоги іншими доказами, які оцінюються судом. Крім того відсутність дати отримання товару на накладних не дає можливості, на думку відповідача, встановити реальну дату отримання товару, що робить неможливим нарахування пені виключно по цій накладній. Нарахування ж інших штрафних санкцій, окрім подвійної облікової ставки, що виходить з п. 6.1 договору, у обговорюваній позовній заяві відповідач вважає неправомірним.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні 15.03.2017 оголошено перерву до 20.03.2017, в засіданні суду 20.03.2017 оголошено перерву до 27.03.2017.

20.03.2017 відповідач надав додаткові пояснення, у яких вказав, що не визнає факт отримання товару від позивача за накладними №449159/1 від 18.11.2016, №449171/1, №452746/1, №452748/1 від 23.11.2016, №456386/1 від 24.11.2016, №460780/1, №460782/1, 460786/1 від 25.11.2016, №460788/1 від 26.11.2016, оскільки вони оформлені з порушенням умов договору.

Позивач зазначає, що на поставки товару за вказаними накладними в реєстрі зареєстровані податкові накладні, що також є підтвердженням здійснення ним поставки товару.

27.03.2017 позивачем подано клопотання продовжити строк розгляду справи на 15 днів, яке судом розглянуто та задоволено; строк розгляду справи ухвалою суду від 27.03.2017 продовжено на 15 днів та відкладено на 10.04.2017.

10.04.2017 відповідачем надано додаткові письмові пояснення щодо часткової сплати заборгованості перед позивачем платіжними дорученнями №705 від 28.03.2017 на суму 400,00 грн та №724 від 07.04.2017 на суму 400,00 грн.

Також, 10.04.2017 на виконання ухвали суду від 27.03.2017 від Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпро Головного управління ДФС в Дніпропетровській області надійшов лист №304/9/04-61-10-15, в якому повідомлено про неможливість надання ДПІ в АНД районі м. Дніпра інформації щодо отримання товару від ТОВ "Фрам Ко" за накладними №449159/1 від 18.11.2016, №449171/1, №452746/1, №452748/1 від 23.11.2016, №456386/1 від 24.11.2016, №460780/1, №460782/1, №460786/1 від 25.11.2016, №460788/1 від 26.11.2016, які зареєстровані в реєстрі 25.11.2016 та 02.12.2016. До вказаного листа податковою інспекцією додано декларацію з ПДВ за листопад 2016 року ТОВ "МК "Магадфарм", надіслану в електронному вигляді.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрам КО" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки товару №1289 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення (медичні вироби), та інше (надалі за текстом - товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Загальна кількість товару, що має бути поставлений, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами в видаткових накладних. Видаткові накладні є специфікаціями, та складають невід'ємну частину цього договору. Постачання товару здійснюється партіями. Партією товару є товар, наведений в одній видатковій накладній (п. 1.2 договору).

За умовами пункту 1.3 договору загальна сума договору визначається фактичною сумарною вартістю товару, що був поставлений, згідно цього договору за весь строк його дії.

Згідно п. 2.1 договору поставка товарів здійснюється шляхом доставки за адресою, вказаною покупцем, або на умовах само вивозу; доставка товару здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що отримання товару здійснюється уповноваженою на це особою покупця; повноваження особи на отримання товару підтверджуються довіреністю.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та дає до 31.12.2016р. Якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії цього договору жодна з сторін не виявила бажання його розірвати, то він вважається пролонгованим на наступний та кожний наступний календарний рік (п. 8.1 договору).

Позивач стверджує, що ним на виконання умов договору у листопаді 2016 було поставлено відповідачу товар (медикаменти) на загальну суму 47044,36 грн. На підтвердження зазначеного факту позивачем надано копії товарно-транспортних накладних, а саме:

- від 16.11.2016 №444550/1 на суму 1964,63 грн;

- від 16.11.2016 №444545/1 на суму 1768,74 грн;

- від 16.11.2016 №444546/1 на суму 1840,38 грн;

- від 17.11.2016 №444549/1 на суму 909,46 грн;

- від 17.11.2016 №444570/1 на суму 989,45 грн;

- від 18.11.2016 №449155/1 на суму 1944,69 грн;

- від 18.11.2016 №449156/1 на суму 4553,49 грн;

- від 18.11.2016 №449157/1 на суму 2721,03 грн;

- від 18.11.2016 №449158/1 на суму 1138,76 грн;

- від 18.11.2016 №449159/1 на суму 1676,57 грн;

- від 18.11.2016 №449160/1 на суму 3481,28 грн;

- від 18.11.2016 №449162/1 на 278,34 грн;

- від 18.11.2016 №449164/1 на суму 311,23 грн;

- від 18.11.2016 №449170/1 на суму 226,08 грн;

- від 18.11.2016 №449171/1 на суму 132,66 грн;

- від 23.11.2016 №452745/1 на суму 517,73 грн;

- від 23.11.2016 №452746/1 на суму 1052,08 грн;

- від 23.11.2016 №452748/1 на суму 2752,58 грн;

- від 23.11.2016 №456376/1 на суму 532,47 грн;

- від 23.11.2016 №456377/1 на суму 418,58 грн;

- від 23.11.2016 №456378/1 на суму 2714,48 грн;

- від 23.11.2016 №456379/1 на суму 133,36 грн;

- від 23.11.2016 №456385/1 на суму 492,58 грн;

- від 23.11.2016 №456386/1 на суму 356,51 грн;

- від 24.11.2016 №452747/1 на суму 534,08 грн;

- від 24.11.2016 №456387/1 на суму349,87 грн;

- від 25.11.2016 №460763/1 на суму 2549,18 грн;

- від 25.11.2016 №460764/1 на суму 2158,80 грн;

- від 25.11.2016 №460780/1 на суму 1667,76 грн;

- від 25.11.2016 №460782/1 на суму 3918,61 грн;

- від 25.11.2016 №460784/1 на суму 407,51 грн;

- від 25.11.2016 №460785/1 на суму 207,73 грн;

- від 25.11.2016 №460786/1 на суму 256,14 грн;

- від 25.11.2016 №460788/1 на суму 239,45 грн;

- від 26.11.2016 №460787/1 на суму 322,16 грн;

- від 26.11.2016 №460781/1 на суму 1525,91 грн (а.с. 45-88).

Відповідно до п. 4.1 договору строк оплати товару, сума кожної поставки, вказуються у накладних. Розрахунки за товар здійснюються в безготівковій, або у готівковій формі, відповідно до законодавства (п. 4.2 договору).

У пункті 4.3 договору узгоджено, що оплати за товар, які постачальник отримує від покупця, зараховуються постачальником в рахунок оплати по накладним, які не сплачені, та строк оплати яких настав.

В наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних вказано строк оплати товару по кожній партії поставки - протягом 7 днів з моменту одержання товару.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідач повинен був оплатити вартість отриманого ним товару за накладними від 16.11.2016 - до 23.11.2016, від 17.11.2016 - до 24.11.2016, від 18.11.2016 - до 25.11.2016, від 23.11.2016 - до 30.11.2016, від 24.11.2016 - до 01.12.2016, від 25.11.2016 - до 02.11.2016, від 26.11.2016 - до 03.12.2016 (включно).

Позивач зазначає, що відповідач виконав свої зобов'язання за договором несвоєчасно та не в повному обсязі, здійснивши лише часткову оплату вартості отриманого товару в загальній сумі 1167,67 грн.

У зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 45876,69 грн. У підтвердження наявності заборгованості за договором позивач посилається на підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2016 по 01.12.2016 (а.с. 100).

Відповідач частково не погоджується з позовними вимогами. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що накладні від 18.11.2016 №449159/1 на суму 1676,57 грн, №449171/1 на суму 132,66 грн, від 23.11.2016 №452746/1 на суму 1052,08 грн, №452748/1 на суму 2752,58 грн, №456386/1 на суму 356,51 грн, від 25.11.2016 №460780/1 на суму 1667,76 грн, №460782/1 на суму 3918,61 грн, №460786/1 на суму 256,14 грн та №460788/1 на суму 239,45 грн, на його думку, не можуть служити належними доказами існування заборгованості, оскільки підтвердження надходження товару по даним накладним до аптек відповідача не надійшло. Відповідач визнає заборгованість перед позивачем за договором у сумі 31779,72 грн, у підтвердження якої ним надано проект акту звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.01.2016 по 17.03.2017 (а.с. 136-149).

У зв'язку з чим і виник спір.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України на сторони покладено обов'язок доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивачем до матеріалів справи надано копії річних довіреностей Українсько-Індійського ТОВ "Медична компанія "Магадфарм" на отримання уповноваженими представниками відповідача матеріальних цінностей (товару) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" в аптеках відповідача, а також на підписання цими особами товарно-транспортних накладних та вчинення інших дій, пов'язаних з виконанням доручень (а.с. 129-132).

Як вбачається з матеріалів справи, спірні накладні не оформлені відповідно до річних (центрально-кільцевих) довіреностей, виданих відповідачем на отримання матеріальних цінностей від позивача; на вказаних накладних містяться підписи одержувачів товару без зазначення їх прізвищ та ініціалів, що унеможливлює ідентифікацію цих осіб. Крім того, ці підписи невстановлених осіб не співпадають із підписами уповноважених відповідачем представників на отримання матеріальних цінностей від позивача.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Тому суд не може прийняти спірні накладні в якості належних та допустимих доказів у справі, що підтверджують наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором у загальній сумі 12052,36 грн.

Відповідач після звернення позивача до суду з позовом в період з 24.01.2017 по 14.02.2017 сплатив 2050,00 грн боргу, що підтверджується наданою позивачем 14.03.2017 випискою з банку, частина основного боргу в сумі 800,00 грн сплачена платіжним дорученням №705 від 28.03.2017 на суму 400,00 грн та №724 від 07.04.2017, тому провадження у справі в частині вимог про стягнення 3250,00 грн основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Враховуючи відсутність належних доказів поставки товару на суму 12052,36 грн та погашення боргу на суму 3250,00 грн, задоволенню підлягають вимоги про стягнення 30574,33 грн основного боргу (45876,69 грн - 12052,36 грн - 3250,00 грн)

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 цього Кодексу зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами пункту 6.1 договору покупець за порушення строку оплати товару сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня від несплаченої суми за кожен день прострочення; пеня нараховується до моменту погашення заборгованості.

Позивач за порушення відповідачем умов договору щодо оплати нарахував та заявив до стягнення з нього пеню в сумі 1789,77 грн за загальний період з 24.11.2016 по 18.01.2017, інфляційні нарахування у сумі 829,50 грн за загальний період з грудня 2016 по січень 2017 та 3% річних у сумі 191,84 грн за загальний період з 24.11.2016 по 18.01.2017.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи часткове задоволення позовної вимоги про стягнення суми основного боргу, суд, після здійсненого перерахунку, виключивши з розрахунку суми, що заявлені за накладними, поставка за якими не доведена, доходить висновку щодо обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1340,38 грн за загальний період з 24.11.2016 по 18.01.2017, інфляційних нарахувань у сумі 611,59 грн за загальний період з грудня 2016 по січень 2017 та 3% річних у сумі 143,67 грн за загальний період з 24.11.2016 по 18.01.2017.

З урахуванням викладеного, заперечення відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не спростовують доводів позивача, а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрам Ко" підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 30974,33 грн основного боргу за поставлений товар, пені у сумі 1340,38 грн, інфляційних нарахувань у сумі 611,59 грн та 3% річних у сумі 143,67 грн; в частині вимог про стягнення 3250,00 грн основного боргу провадження по справі підлягає припиненню, в задоволені решти вимог - слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 34, 36, 43, 49, 80 ч. 1 п.1-1 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Українсько-Індійського товариства з обмеженою відповідальністю "Медична компанія "Магадфарм" (49081, м. Дніпро, вул. Бажова, буд. 1; ідентифікаційний код 30166078) на користь Товариства з обмеженою "Фрам Ко" (08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Леніна, 114; ідентифікаційний код 39443405) 30974,33 грн основного боргу за поставлений товар, 1340,38 грн пені, 611,59 грн інфляційних нарахувань, 143,67 грн 3% річних та 1180,42 грн витрат по сплаті судового збору , видати позивачу наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В частині вимог про стягнення 3250,00 грн основного боргу провадження по справі припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

В судовому засідання відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 18.04.2017.

Суддя В.Д. Воронько