Ухвала

від 20.04.2017 по справі 904/8153/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.04.2017 Справа № 904/8153/16

За заявою Підприємства об`єднання громадян "Краматорське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" , м. Краматорськ Донецької області про розстрочку виконання рішення суду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паперова Фабрика", м. Дніпро

до відповідачів:

1. Підприємства об`єднання громадян "Краматорське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих", м. Краматорськ Донецької області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКС Консалт", м. Дніпро

про стягнення 432 959,76 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача (стягувача): представник ОСОБА_1, довіреність від 03.02.2017;

від відповідача-1 (заявника, боржника): представник ОСОБА_2, довіреність № 26 від 19.04.2017;

від відповідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Паперова Фабрика" (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Підприємства об`єднання громадян "Краматорське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" (1-й відповідач) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФКС Консалт" (2-й відповідач) про стягнення з них солідарно 1000,00 грн боргу та стягнення з 1-го відповідача 236995,93 грн основного боргу за поставлений відповідно до договору № 106 від 08.08.2014 картон та папір, 52189,95 грн пені, 62175,91 грн 40% річних, 64199,13 грн штрафу, 11764,43 грн інфляційних нарахувань на суму боргу та 4634,41 грн 3% річних.

04.10.2016 позивачем відповідно до ст. 22 ГПК України подано заяву про зменшення розміру позовних вимог про стягнення основного боргу до 232995,93 грн у зв'язку зі сплатою 1-м відповідачем боргу в розмірі 4000,00 грн. Заява прийнята судом до розгляду.

Рішенням суду від 24.11.2016 позов задоволено повністю. Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

З метою примусового виконання рішення на користь стягувача судом 08.12.2016 видано відповідні накази від 06.12.2016.

25.01.2017 1-й відповідач, посилаючись на скрутне фінансове становище, подав заяву про розстрочку виконання рішення суду відповідно до графіку, однак ухвалою від 09.02.2017 суд відмовив у її задоволенні.

10.04.2017 1-й відповідач знов звернувся до суду з заявою про розстрочку виконання рішення суду відповідно до наступного графіку:

квітень 2017 року - 35011,62 грн;

травень 2017 року - 35011,62 грн;

червень 2017 року - 35011,62 грн;

липень 2017 року - 35011,62 грн;

серпень 2017 року - 35011,62 грн;

вересень 2017 року - 35011,62 грн;

жовтень 2017 року - 35011,62 грн;

листопад 2017 року - 35011,62 грн;

грудень 2017 року - 35011,62 грн;

січень 2018 року - 35011,62 грн;

лютий 2018 року - 35011,62 грн;

березень 2018 року - 35011,62 грн.

Обґрунтовуючи заяву 1-й відповідач послався на скрутне фінансове становище та відсутність можливості сплатити одразу заборгованість у повній сумі.

Ухвалою суду від 11.04.2017 заву призначено та призначено її розгляд на 20.04.2017.

20.04.2017 від позивача (стягувача) до суду надійшов відзив на заяву про розстрочку виконання рішення суду, в якому позивач з доводами 1-го відповідача, викладеними в заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими і безпідставними. Позивач у відзиві, зокрема, зазначає, що заявником не надано документів у підтвердження скрутного фінансового стану, а також жодних доказів наявності тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду відповідно до ст. 121 ГПК України та п. 7.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 №9. Крім того, стягувач зазначає, що також знаходиться в однакових умовах з відповідачем і так само потребує коштів для ведення господарської діяльності та виплат наявної заборгованості за відкритими по ньому виконавчими провадженнями.

Представник 2-го відповідача до судового засідання не з'явився, жодних пояснень з приводу заяви 1-го відповідача не надав.

20.04.2017 у судове засідання представник 1-й відповідача (заявника, боржника) з'явився та, при цьому, подав клопотання про відкладення розгляду заяви на іншу дату через неможливість керівника підприємства з'явитися у судовому засіданні у зв'язку зі службовим відрядженням.

Суд відхиляє заявлене клопотання, оскільки він обмежений 10-денним строком розгляду такої заяви в межах справи, а отже позбавлений можливості подальшого її відкладення.

Оцінивши матеріали справи, доводи заявника, суд вважає заяву Підприємства об`єднання громадян "Краматорське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" про надання розстрочки такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК.

Законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з винятковими (об'єктивними, непереборними) та виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Підставою для відстрочки чи розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Однак, заявником не подано будь-яких доказів, на підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим на даний час чи в майбутньому.

Скрутне фінансове становище не є винятковим випадком, що ускладнює виконання рішення.

Пунктом 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено право господарського суду на підставі статті 121 ГПК за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Відповідно до п. 10 постанови пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 ст. 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проте відповідачем не надано документів, що свідчать про його скрутний фінансовий стан, а також жодних доказів наявності тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду згідно ст. 121 ГПК України та п. 7.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 №9, а саме:

доказів загрози банкрутства,

відсутності коштів на банківських рахунках,

відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарській суд України у справах № 910/17008/14 (постанова від 25.02.2015) та № 910/15873/14 (постанова від 24.07.2014).

Із заяви відповідача (заявника, боржника) про надання розстрочки виконання рішення слідує, що необхідність надання розстрочки виконання судового рішення фактично обґрунтовується посиланням на свій складний фінансовий стан та відсутність коштів необхідних для виконання рішення суду, але документального підтвердження обставин, що зумовлять можливість виконання рішення в майбутньому останнім не надано.

Отже, заявником (1-м відповідачем, боржником) не доведено наявності виключних обставин, виняткового випадку для надання відстрочки з розстрочкою виконання судового рішення.

В силу ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2016, що набрало законної сили, є обов'язковим до виконання на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

До того ж, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд звертає увагу на ту обставину, що при вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, оскільки невиконання рішення суду порушує також і матеріальні інтереси позивача, що може призвести до негативних наслідків для нього.

Надані позивачем до відзиву докази також свідчать про його нестабільний матеріальний стан, оскільки позивач має кредиторську заборгованість перед своїми контрагентами, що також потягло за собою позови до нього, зокрема і щодо стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, за результатами розгляду яких було відкрито чотири виконавчих провадження за наказами господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40: Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.

Також, при розгляді заяви суд враховує положення міжнародного договору, а саме ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що передбачає право на справедливий суд. Під терміном справедливий судовий розгляд розуміється у тому числі забезпечення реального виконання рішення, на що Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу держав - членів Ради Європи. Обов'язок забезпечення механізмів реалізації права на справедливий суд покладено на держави-учасниці Конвенції.

1-й відповідач не надав чіткого і логічно обґрунтованого пояснення, чому саме просить розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців, шляхом здійснення щомісячних платежів у розмірі 35011,62 грн, починаючи з квітня 2017 року, як за цей час зміниться його фінансовий стан тощо. Відсутні і розрахунки можливості погашення заборгованості саме у вказаний строк.

Надання за вищезазначених обставин відповідачеві можливості тривалий час частково виконувати рішення суду буде порушенням права власності позивача у розумінні ч. 1 ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У зв'язку з недоведеністю заявником неможливості виконання рішення у встановлений строк та недоведеністю обставин, які б обумовили необхідність та доцільність розстрочки виконання рішення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання судового рішення.

До того ж, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен крім інших обставин враховувати наявність інфляційних процесів у економіці держави, тому суд прийшов до висновку, що сторони знаходяться в рівних економічно-фінансових умовах. Таким чином, існуючі процеси в економіці Україні негативно впливають також і на позивача, тому надання відповідачу розстрочки виконання рішення не відповідатиме принципам рівності сторін перед законом та судом.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви Підприємства об`єднання громадян "Краматорське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих" про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 відмовити.

Суддя ОСОБА_3