Рішення

від 20.04.2017 по справі 904/1689/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.04.17р. Справа № 904/1689/17

За позовом Кам'янської міської ради Дніпропетровської області (м. Кам'янське, Дніпропетровської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроексім" (м. Дніпро)

про стягнення суми збитків за фактичне користування земельною ділянкою у розмірі 118 732 грн. 37 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Кам'янська міська рада Дніпропетровської області (далі - позивач) звернулася до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроексім" (далі - відповідач) суму збитків за фактичне користування земельною ділянкою у розмірі 118 732 грн. 37 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 27.05.2016 № 60015119 будинок технічного навчання за адресою: м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), вулиця Січеславський шлях (Дніпропетровська), будинок 73 на підставі свідоцтва про право власності від 20.06.2014 належить ТОВ "Електроексім", однак, документи на право користування земельною ділянкою площею 0,4879 га, під розміщення будинку технічного навчання, на момент обстеження не було оформлено, у зв'язку з чим, керуючись Постановою Кабінету міністрів України від 19.04.1993 № 284, позивачем здійснено розрахунок збитків, у вигляді недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою в період з 20.07.2014 по 30.06.2016, що за розрахунком позивача складають 118 732 грн. 37 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 13.03.2017.

У судове засідання 13.03.2017 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 13.03.2017 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав. При цьому, судом було зауважено, що відповідач був повідомлений про день, час та місце розгляду справи належним чином, у зв'язку з чим суд перейшов до розгляду справи по суті.

Так, представник позивача у судовому засіданні 13.03.2017 виклав та обґрунтував позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

У судовому засіданні 13.03.2017 судом було зауважено, що для правильного вирішення спору існує необхідність у витребуванні у сторін додаткових доказів.

У зв'язку з викладеним, ухвалою суду від 13.03.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 03.04.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

У судове засідання 03.04.2017 представники позивача та відповідача не з'явилися, витребуваних судом документів не подали, причин нез'явлення суду не повідомили.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 03.04.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 20.04.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування додаткових документів по справі.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 23010/17 від 20.04.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи витребувані судом документи.

У судове засідання 20.04.2017 представники позивача та відповідача вдруге не з'явилися , причин нез'явлення суду не повідомили, витребуваних судом документів відповідач не подав, з приводу чого суд зазначає наступне.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.02.2017, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49051, м. Дніпро, вулиця Калинова, будинок 8 (а.с.38-42), на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, зокрема, конверт з ухвалою суду від 03.04.2017 було повернуто 13.04.2017 за зворотною адресою з довідкою Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" форми 20 від 11.04.2017 "Причина повернення: організація вибула".

Крім того, судом зауважено, що протягом розгляду справи судом поштові повідомлення від відповідача також поверталися за зворотною адресою з аналогічної причини.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його юридичною адресою, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою.

Крім того, поштове відправлення на адресу позивача, в якому містилася ухвала суду від 03.04.2017, було отримано позивачем 07.04.2017, що підтверджується поштовим повідомленням № 4903808077242 (№ 5190001630506), яке повернулося до суду з відповідною відміткою про отримання.

Отже, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду справи, зокрема, юридична адреса, на яку надсилалась кореспонденція суду для відповідача, підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; судом здійснювалося відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду від 22.02.2017, від 13.03.2017 та від 03.04.2017 були надіслані позивачу та відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

Крім того, будь-яких клопотань чи заперечень відповідач не подав.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що позивач та відповідач не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні 20.04.2017 та вважає можливим розглянути справу за відсутності їх представників, оскільки останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Отже, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 27.05.2016 № 60015119 будинок технічного навчання, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), вулиця Січеславський шлях (Дніпропетровська), будинок 73 на підставі свідоцтва про право власності № 375 від 20.06.2014 належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Електроексім" (а.с.35).

Відповідно по положень статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таке право необхідно оформити у порядку, який визначений земельним законодавством, тобто через оформлення технічної документації та прийняття міською радою рішення стосовно надання земельної ділянки власнику будівлі, споруди у користування (оренду) або у власність, з подальшим укладенням договору оренди земельної ділянки або отриманням свідоцтва про право власності.

Згідно з приписами статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі частини 2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (частина 2 статті 126 Земельного кодексу України).

При цьому, доказів укладення між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки під розміщення будинку технічного навчання матеріали справи не містять; відомостей щодо наявності обставин, що унеможливили його укладення, суду не надано.

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 29.11.2013 № 949-43/VI затверджено Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності м. Дніпродзержинська. Зазначене Положення визначає порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель, спрямованого на забезпечення їх раціонального використання, запобігання порушенням земельного законодавства при використанні земель територіальної громади міста Дніпродзержинськ, своєчасного їх виявлення та усунення. Положення визначає повноваження щодо здійснення самоврядного контролю, серед яких здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у частині, зокрема, оформлення фізичними та юридичними особами документів на землекористування, виявлення самовільно зайнятих земельних ділянок. Забезпечення здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель покладається на відділ самоврядного контролю. Посадові особи відділу самоврядного контролю мають право, у тому числі, безперешкодно обстежувати земельні ділянки з метою визначення їх стану та дотримання умов використання, складати акти обстеження стану та дотримання умов використання земельних ділянок.

Так, 16.06.2016 та 29.06.2016 посадовими особами відділу самоврядного контролю департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпродзержинської міської ради здійснено обстеження спірної земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), вулиця Січеславський шлях (Дніпропетровська), будинок 73, площею 0,4879 га, та складені за місцем знаходження земельної ділянки акти обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки (а.с.13,24).

Актами встановлено, що на момент обстеження за зазначеною адресою розміщено будинок технічного навчання, який використовується в комерційних цілях; документи на право користування земельною ділянкою на момент обстеження не оформлено, що не відповідає вимогам статей 125, 126 Земельного кодексу України .

Відповідно до інформації Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.07.2016 № 10870/9/04-0312-03-19 Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроексім" самостійно задеклароване податкове зобов'язання по земельному податку за 2014-2015 року сплачено у повному обсязі (а.с.15).

В подальшому, листами Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстру речових прав на нерухоме майно міської ради № 08-08/2255 від 15.07.2016, № 08-08/2326 від 22.07.2016 (докази направлення наявні в матеріалах справи) відповідача було запрошено на засідання комісії з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам , яке відбудеться, 22.07.2016 та 29.07.2016, відповідно (а.с.17-18).

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 (із змінами та доповненнями) (далі - Порядок), відшкодуванню підлягають неодержані доходи. Неодержані доходи це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними, зокрема, виконавчими комітетами міських рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій (пункт 5 Порядку).

В абзаці 1 пункту 2 Порядку вказано, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії (абзац 4 пункту 2 Порядку).

Згідно з протоколом засідання комісії з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам від 29.07.2016, створеної на підставі рішення виконкому міської ради № 84 від 07.02.2005 (із змінами та доповненнями) (а.с.20-23), було вирішено питання, зокрема, щодо визначення розміру збитків у вигляді недотриманої орендної плати внаслідок використання Товариством з обмеженою відповідальністю "Електроексім" земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), вулиця Січеславський шлях (Дніпропетровська), будинок 73 (а.с.25-26).

Рішенням виконавчого комітету Кам'янської міської ради № 271 від 28.09.2016 було затверджено акт про визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, внаслідок використання земельних ділянок м. Кам'янського від 27.09.2016 (а.с.32).

Цим же рішенням виконавчого комітету боржникам, зазначеним в акті, рекомендовано відшкодувати визначені збитки в повному обсязі не пізніше 30-денного строку з дня прийняття рішення.

Згідно вказаного акту, розмір збитків, заподіяних відповідачем внаслідок використання земельної ділянки площею 0,4879 га за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), вулиця Січеславський шлях (Дніпропетровська), будинок 73 без правовстановлюючих документів, становить 118 732 грн. 37 коп., а саме:

- за період з 20.07.2014 по 31.12.2014 недоотримана орендна плата складає 23 695 грн. 24 коп.;

- за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 недоотримана оренда плата складає 55 366 грн. 77 коп.;

- за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 недоотримана оренда плата складає 39 670 грн. 36 коп.

При розрахунку розміру недоотриманої орендної плати позивачем використовувались показники з нормативної грошової оцінки, наведені в листі Відділу Держгеокадастру в м.Дніпродзержинську Дніпропетровської області Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 99-425-99.4-927/2-16 від 07.04.2016 (а.с.16).

На виконання рішення виконавчого комітету Кам'янської міської ради № 271 від 28.09.2016 відповідачу було направлено лист № 08-08/3058 від 05.10.2016 про добровільну сплату збитків (а.с.18).

Відповідачем не надано до суду доказів сплати суми збитків, заявлених до стягнення.

Посилаючись на фактичне використання відповідачем спірної земельної ділянки без укладення договору оренди та неотримання доходу в розмірі орендної плати Кам'янська міська рада просить стягнути 118 732 грн. 37 коп. збитків, у вигляді недоотриманих бюджетом доходів за фактичне використання земельної ділянки за період з 20.07.2014 по 30.06.2016, які відповідачем у добровільному порядку не відшкодовані, що і є причиною спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У відповідності до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 вказаного Закону обов'язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Згідно з частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Так, судом встановлено, що відповідач, фактично користується земельною ділянкою площею 0,4879 га, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), вулиця Січеславський шлях (Дніпропетровська), будинок 73 під розміщення будинку технічного навчання, який використовується в комерційних цілях, що підтверджується, зокрема, актом обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від 16.06.2016 та від 29.06.2016, складеними з дотриманням повноважень на вчинення відповідних дій в межах здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель, право міської ради на здійснення якого передбачено статтею 189 Земельного кодексу України.

Крім того, відповідач користується спірною земельною ділянкою за відсутності належним чином оформленого права користування земельною ділянкою. Протилежне відповідачем, шляхом надання належних доказів, не доведено.

При цьому, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що саме на землекористувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Електроексім" покладається обов'язок вчинення певних дій, направлених на оформлення права користування земельною ділянкою (постанова Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі № 904/5857/14).

В силу приписів частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Майнова шкода (збитки) - це виражене в грошовій сумі будь-яке зменшення наявного майна та інше ураження майнового інтересу однієї особи, заподіяне протиправною дією іншої особи. Саме грошовий вираз майнової шкоди називають збитками.

Так, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доводиться кредитором (частини 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України).

Отже, відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Слід зазначити, що саме згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, понесені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

При цьому, відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи;

- шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками;

- вини особи, яка заподіяла шкоду.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним з видів цивільно-правової відповідальності.

Керуючись вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", комісією з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам, створеною рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради, визначено розмір збитків у вигляді неодержаного доходу, а саме: у розмірі недоотриманої орендної плати внаслідок використання земельної ділянки за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), вулиця Січеславський шлях (Дніпропетровська), будинок 73, загальною площею 0,4879 га за відсутності договору оренди цієї земельної ділянки за період з 20.07.2014 по 30.06.2016, заподіяних відповідачем. Акт комісії про визначення розміру збитків затверджено рішенням виконавчого комітету Кам'янської міської ради. Згідно із затвердженим актом загальна сума збитків, спричинених відповідачем позивачу становить 118 732 грн. 37 коп.

Обов'язок вносити плату за землю передбачено статтею 1 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до норм чинного законодавства міська рада, як суб'єкт права на землі комунальної власності, використовує земельні ділянки шляхом передачі їх в оренду зацікавленим особам з метою отримання орендної плати. Підставою для сплати орендарем орендної плати є договір оренди, який набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації.

В той же час, відсутність договору оренди землі позбавляє міську раду, як орендодавця, права отримувати від цієї земельної ділянки доход в розмірі встановленої чинним законодавством орендної плати.

Отже, отримавши 20.06.2014 право власності на нерухоме майно - будинок технічного навчання, розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), вулиця Січеславський шлях (Дніпропетровська), будинок 73 на підставі свідоцтва про право власності № 375 від 20.06.2014, відповідач набув право користування земельною ділянкою, на якій воно розміщено, та мав відповідним чином оформити таке право, уклавши договір оренди земельної ділянки з Кам'янською міською радою.

З урахуванням наведеного, враховуючи обставини справи та вимоги діючого законодавства, господарський суд вважає, що факт порушення відповідачем чинного земельного законодавства, що виявився у тривалому користуванні земельною ділянкою площею 0,4879 га, за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське (Дніпродзержинськ), вулиця Січеславський шлях (Дніпропетровська), будинок 73, без укладення договору оренди земельної ділянки є доведеним та слугує підставою для нарахування збитків.

Відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 Земельного кодексу України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

З матеріалів справи вбачається, що заявлений позивачем до стягнення розмір збитків за фактичне використання земельної ділянки, за період з 20.07.2014 по 30.06.2016, на загальну суму 118 732 грн. 37 коп., відповідає обставинам справи, проведений з дотриманням Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 та є обґрунтованим.

Судом також враховано, що відповідно до частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України обов'язок щодо доведення відсутності вини особи в заподіянні збитків покладається саме на заподіювача цих збитків. Відповідач не довів належними та допустимими доказами відсутність своєї вини в несвоєчасному укладенні договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку про наявність повного складу цивільного правопорушення з боку відповідача як-то: протиправність поведінки (користування земельною ділянкою без оформлення договору оренди земельної ділянки), збитки (визначені комісією з питань визначення розміру збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам відповідно до Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам), причинний зв`язок між збитками та поведінкою, вина (саме використання земельної ділянки без належного правового оформлення, позбавило власника земельної ділянки права отримати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати, тобто призвело до виникнення збитків).

Можливість стягнення збитків (упущеної вигоди) за користування земельними ділянками з фактичних користувачів внаслідок неодержання доходів у вигляді орендної плати викладена у Постанові Верховного суду України від 28.01.2015 у справі №5023/3993/12(5023/9057/11), яка у відповідності з приписами ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків, завданих використанням земельної ділянки за відсутності належним чином оформленого права землекористування за період з 20.07.2014 по 30.06.2016, у сумі 118 732 грн. 37 коп. є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати по справі, з урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача у сумі 1 780 грн. 99 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 22, 33, 34, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроексім" (49051, м.Дніпро, вулиця Калинова, будинок 8; ідентифікаційний код 31958772) на користь Кам'янської міської ради Дніпропетровської області (51931, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, майдан ОСОБА_1, будинок 2; ідентифікаційний код 24604168) - 118 732 грн. 37 коп. - збитків, завданих використанням земельної ділянки 1 780 грн. 99 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_2