Рішення

від 20.04.2017 по справі 916/298/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2017 р.Справа № 916/298/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Снек ОСОБА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Харчі 913

про стягнення 37706,02грн.

Суддя: Малярчук І.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, директор

від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні 20.04.2017р. приймали участь:

від позивача: ОСОБА_2, директор

від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ Харчі 913 на користь ТОВ Снек ОСОБА_1 34542,96грн. основного боргу, 779,50грн. три проценти річних, 2383,56грн. втрат від інфляції.

Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, в їх обґрунтування зазначає, що 18.12.2015р. між сторонами спору укладено договір поставки №12/15-Д, відповідно до якого позивач поставив відповідачу товар, за який відповідач розрахувався не в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, на яку позивачем нараховано три проценти річних та суму втрат від інфляції.

Відповідач в судові засідання не з`явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст.75 ГПК України.

Клопотання позивача про долучення документів до справи від 27.02.2017р. за вх.№4798/17, від 20.03.2017р. за вх.№6482/17, про проведення судових засідань в режимі відеоконференції від 20.03.2017р. за вх.№2-1555/17, про витребування доказів від 20.03.2017р. за вх.№2-1557/17 були судом задоволені.

Ухвалою суду від 23.03.2017р., за клопотанням позивача від 20.03.2017р. за вх.№2-1556/17, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 21.04.2017р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

18.12.2015р. між ТОВ Снек ОСОБА_1 (постачальник) та ТОВ Харчі 913 (покупець) укладено договір поставки №12/15-Д, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукти харчування, у подальшому товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і своєчасно оплатити його відповідно до умов даного договору. Передача товару здійснюється окремими партіями в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Умови і місце поставки кожної партії товару викладаються сторонами відповідно до вимог Інкотермс 2010 і визначаються: DAP (склад покупця) або EXW (склад постачальника) за взаємною згодою сторін (п.п.1.1., 1.2., 6.3. договору).

Відповідно до умов п.п.5.1., 5.2. договору поставки №12/15-Д від 18.12.2015р. підставою для проведення оплати є: видаткова накладна, та/або товарно-транспортна накладна, та/або рахунок-фактура. Покупець зобов'язаний здійснювати розрахунки за кожну поставлену партію товару банківським безготівковим переказом на розрахунковий (поточний) рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з дати, вказаної у видатковій накладній (дати виписки видаткової накладної).

Згідно п.12.2. договору поставки №12/15-Д від 18.12.2015р. він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє по 31.12.2016р.

18.12.2015р. сторонами до договору поставки №12/15-Д від 18.12.2015р. підписано протокол розбіжностей.

На підтвердження проведення поставки товару відповідачу позивач подав до справи видаткові накладні №УТСМ0000829 від 10.03.2016р. на суму 14169,18грн., №УТСМ0001155 від 01.04.2016р. на суму 18354,24грн., №УТСМ0001427 від 15.04.2016р. на суму 8505,12грн., довіреність від 18.12.2015р. При цьому, накладні №№УТСМ0001155, УТСМ0001427 не містять підписів та печаток відповідача про отримання товару.

Також, позивач подав податкові накладні від 01.04.2016р., від 15.04.2016р.

Фактичну доставку товару виконувало ТОВ Юніон Логістик , що вбачається із листа останнього №2212/16-2 від 22.12.2016р.

Як свідчить виписка по рахунку позивача відповідачем частково було оплачено вартість отриманого товару в сумі 22500грн.

22.06.2016р. позивач надіслав відповідачу претензію №2 про сплату вартості поставленого товару.

22.12.2016р. позивач надіслав відповідачу рахунки на оплату вартості поставленого товару №УТСМ0000811 від 10.03.2016р., №УТСМ0001156 від 01.04.2016р., №УТСМ0001374 від 15.04.2016р.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені ТОВ Снек ОСОБА_1 позовні вимоги про стягнення з ТОВ Харчі 913 34542,96грн. основного боргу, 779,50грн. три проценти річних, 2383,56грн. втрат від інфляції частково правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (п.п.1, 2, 3 ст.692 Цивільного Кодексу України).

Отже, подані позивачем копії накладних №УТСМ0001155 від 01.04.2016р. на суму 18354,24грн., №УТСМ0001427 від 15.04.2016р. на суму 8505,12грн., не підписані уповноваженою особою відповідача. Крім того, матеріали справи не містять доказів вручення/надсилання товару за цими накладними відповідачу, лист перевізника ТОВ Юніон Логістик таким доказом не слугує, так як не підтверджений товарно-транспортними накладними. З підстав не підтвердження передання позивачем відповідачу у зазначених видаткових накладних товару у суду відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин п.7.4. договору поставки та вважати товар отриманим відповідачем.

З врахуванням викладеного, так як позивачем не доведено поставку відповідачу товару за накладними №УТСМ0001155 від 01.04.2016р., №УТСМ0001427 від 15.04.2016р., суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості в сумі 26859,36грн., а як наслідок задовленню судом не підлягають нараховані на вказану заборгованість 1863,57грн. індексу інфляції, 577,47грн. три проценти річних.

За накладною №УТСМ0000829 від 10.03.2016р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 14169,18грн., в підтвердження чого вказана накладна містить підпис уповноваженої особи та печатку відповідача. У зв'язку з частковою оплатою відповідачем отриманого товару, у нього утворилась заборгованість в сумі 7683,60грн., яка і підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, у відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд, перевіривши розрахунки процентів річних, індексу інфляції, зроблені позивачем у відношенні суми основного боргу за видатковою накладною №УТСМ0000829 від 10.03.2016р., встановив, що три проценти річних позивачем розраховано невірно, так як не враховано, що у 2016р. було 366 днів, а у 2017р. 365 днів, тому неможливо розраховувати проценти сукупно за обидва роки. За розрахунком суду сума трьох процентів річних складає 201,96грн., у зв'язку з чим позовна вимога позивача про стягнення три проценти річних підлягає частковому задоволенню в сумі 201,96грн. за період з 31.03.2016р. по 23.01.2017р.

Так, як індекс інфляції на заборгованість за накладною №УТСМ0000829 від 10.03.2016р. розраховано вірно, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 530,27грн. індексу інфляції за період з травня 2016р. по грудень 2016р. підлягає задоволенню.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги позивача частково доведені та обґрунтовані, вони підлягають частковому задоволенню, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню 7683,60грн. основного боргу, 530,27грн. індексу інфляції за період з травня 2016р. по грудень 2016р., 201,96грн. три проценти річних за період з 31.03.2016р. по 23.01.2017р.

Згідно ст.49 ГПК України витрати позивача, понесені на сплату судового збору за розгляд судом даної справи, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме, в сумі 357,11грн.

Керуючись ст.ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов ТОВ Снек ОСОБА_1 частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Харчі 913» (Одеська область, смт. Овідіопіль, вул. Калініна,85, код 39980074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Снек ОСОБА_1» (08298, Київська область, м.Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Залізнична,2А, код 39131132) 7683 (сім тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 60коп. основного боргу, 530 (п'ятсот тридцять) грн. 27коп. індексу інфляції, 201 (двісті одна) грн. 96коп. три проценти річних, 357 (триста п'ятдесят сім) грн. 11коп. судового збору.

3. Відмовити позивачу у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21 квітня 2017 р.

Суддя І.А. Малярчук